Василий Иванов,
24-04-2012 13:13
(ссылка)
Приглашение для всех живых
http://my.mail.ru/community/novinca/ Приглашаю всех в сообщество Украинские новости.Малолеток и клонов прошу не беспокоить.
ap0calypse. ap0calypse.,
24-02-2012 19:21
(ссылка)
Фильм Крах Теории Эволюции ОНЛАЙН
С теорией эволюции знакомы многие. Современная наука полностью опровергла все догматы мифической теории. Каждый, кто ознакомится с этим фильмом, уже не сможет более отстаивать идеи материализма, атеизма и иных ложных учений. Факты сокрушают всё!
Сергей Лагутин,
16-01-2012 10:12
(ссылка)
Без заголовка
http://my.mail.ru/community/sna.patriot.ua Приєднуйтесь!!!
26-12-2011 09:51
Запись удалена как спам
24-11-2011 01:49
Запись удалена как спам
22-11-2011 16:38
Запись удалена как спам
Кактус Неполитый,
11-09-2010 00:34
(ссылка)
Зникнення журналіста Климентьєва: Україна повертається до темної
Зникнення журналіста Климентьєва: Україна повертається до темної ери Гонгадзе?
РОЗШУКУЄТЬСЯ, МОЖЛИВО ЗАГИНУВ: ЗНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ПОГЛИБЛЮЄ СТРАХИ В МЕДІА-СЕРЕДОВИЩІ
Медійні організації попереджують про вороже ставлення до журналістів та повідомляють про втрату ліцензій телеканалами й загадкові зникнення репортерів, які займаються розслідуваннями
На годиннику була 8.55, коли журналіст Василь Климентьєв, який займався журналістськими розслідуваннями, вийшов зі свого помешкання в Харкові – другому за розмірами міста України. Головний редактор харківської газети «Новий стиль» – невеликого видання, відомого викривальними публікаціями щодо місцевих корумпованих чиновників, – Климентьєв мав багато ворогів та був досить обережний. Він установив охоронну сигналізацію.
Що сталося того ранку на початку серпня, залишається лише здогадуватись. Усі сходяться в одному: Климентьєв зник. Його родина повідомила про зникнення наступного дня, і харківська міліція порушила справу про вбивство. Його друзі переконані, що він мертвий, хоча тіло поки що не знайдено. 17 серпня в невеликому гумовому човні, який плавав по місцевому водосховищу, хлопчик знайшов його мобільний телефон і ключі.
Для журналістів справа Климентьєва є зловісною ознакою згортання свободи слова в Україні за сім місяців після обрання на президентську посаду проросійського Віктора Януковича. Як зазначають критики Януковича, він налаштований зруйнувати всі здобутки Помаранчевої революції 2004 року, коли преса та телебачення досягнули свого розквіту. Репортери говорять про нову еру страху та цензури.
Минулого тижня Київський районний суд позбавив два опозиційні телеканали ТВі та «5-й канал» їхніх ліцензій. ТВі позбавили основних частот, а «5-му каналу», – який став відомий завдяки своєму висвітленню продемократичних демонстрацій 2004 року, було значно зменшено аудиторію. Переможцем у цьому процесі став Валерій Хорошковський, власник проянуковичівської імперії «Інтер-медіа» та голова Служби безпеки України.
У своєму повідомленні минулого тижня «Репортери без кордонів» заявили, що в Україні спостерігається «серйозне погіршення» плюралізму засобів інформації, та попередили про «тривожний рівень ворожості до журналістів з боку влади», включаючи «фізичні напади».
Очевидний крен України в бік авторитаризму занепокоїв лідерів ЄС та членів Європарламенту. Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила своє занепокоєння під час візиту Януковича до Берліна минулого тижня.
«Ми повертаємось до СРСР,» – заявив минулого тижня заступник редактора «Нового стилю» Петро Матвієнко. «В СРСР [Комуністична] партія була головною. Сьогодні ж ми перебуваємо в руках кримінальної тоталітарної банди. Це – набагато гірше».
Небезпечні розслідування
Матвієнко переконаний, що Климентьєв мертвий, убитий кимось, чиї інтереси він зачепив. Незадовго до свого зникнення Климентьєв готував статтю про маєтки чотирьох високопосадовців, один з яких належить до служби безпеки.
За словами Матвієнка, 9 серпня він, Климентьєв та водій поїхали до мальовничого водосховища Печенеги за 30 кілометрів від Харкова, де пізніше було знайдено речі Климентьєва. Климентьєв чекав у машині, поки Матвієнко продирався лісом, щоб зробити фотографії вілл на березі озера, які належать регіональним посадовцям, включаючи їхні приватні пристані та пляжі. Стаття мала вийти в наступному номері «Нового стилю».
Харківська міліція відкидає будь-які звинувачення, що до зникнення журналіста можуть бути причетні посадовці. «Це – не серйозна версія (подій)», – заявила прес-секретар міліції Лариса Волкова.
Західні дипломати в Києві називають нових українських лідерів «інстинктивно менш демократичними», ніж їхні прозахідні попередники. При колишньому Президенті Вікторі Ющенку місцеві еліти почувалися дещо обмеженими через демократичні норми. Тепер же вони відчувають, що можуть робити все, що захочуть.
Один з дипломатів, однак, зазначив, що було б перебільшенням казати, що Україна зісковзує в темні часи. «Я не думаю, що люди нагорі дають накази. Порівнювати Януковича з Гітлером – дурниця». Українська влада – не «непроникна для критики», каже він, додаючи, що уряд проводить украй необхідні реформи. Рішення про заборону ТВі та «5-го каналу» було «дещо неправильним», однак «не кінцем цивілізації, яку ми знаємо».
Паралелі з Гонгадзе
Водночас справу Климентьєва називають «Гонгадзе-2», посилаючись на останнього українського журналіста, якого було брутально вбито. Георгій Гонгадзе, репортер, який займався гучними розслідуваннями для невеликого Інтернет-порталу, зник у 2000 році. Його тіло пізніше було знайдено в неглибокій могилі в лісі неподалік від Києва. Голову йому відрубали, можливо сокирою. На момент свого вбивства Гонгадзе, як і Климентьєв, був не дуже відомим журналістом.
Справа Гонгадзе переросла в міжнародний скандал після того, як було оприлюднені таємні плівки, на яких тодішній президент України Леонід Кучма нібито наказує службі безпеки «розібратися» з Гонгадзе, якого він називає «вилупком». За десять років розслідування цієї справи так і не було завершено.
Соратники Януковича заперечують існування систематичних спроб тиску на пресу. Вони визнають, що надто завзяті співробітники охорони справді іноді намагалися змусити репортерів замовкнути: забороняючи, наприклад, відеоролик, який демонстрував, як на голову президента впав вінок. (Цей відеоролик на YouTube подивилось декілька мільйонів відвідувачів).
Авторитаризм-лайт
Більшість членів чинного українського уряду були при владі у 2002 – 2003 роках. Деякі експерти вважають помилкою Януковича, апаратника радянського зразка, використання старих методів.
«Вони [влада] – не люди вчорашнього дня, вони люди – дня позавчорашнього,» – каже Сергій Таран, директор київського Міжнародного демократичного інституту. «Вони справді не знають інших способів роботи з засобами інформації та громадянським суспільством. Але Україна вже не така, якою була позавчора. Вона – зовсім інша».
Критики Януковича зазначають, що він намагається створити таку саму систему «авторитаризм-лайт», як у Володимира Путіна, коли влада контролює засоби інформації, парламент автоматично затверджує всі рішення уряду, і просто не існує опозиції.
«Першою жертвою авторитарного режиму завжди стають журналісти», – каже Григорій Немиря, заступник лідера опозиції Юлії Тимошенко та колишній віце-прем’єр-міністр. Він попереджує про «зростаючу концентрацію необмеженої влади» в руках Януковича та вказує на те, що декількох посадовців з колишнього помаранчевого уряду вже заарештовано.
У Харкові, який є приємним університетським містом, на головних площах з’явилися величезні портрети тупуватого на вигляд Януковича. Блакитний та білий кольори його партії прикрашають харківські тролейбуси, які їздять вкритими листям дорогами міста повз будинки в стилі арт-деко. Місцеві вибори призначено на 31 жовтня. Плакатів опозиції тут не побачиш ніде.
Спостерігачі наполягають, що Україна – не Росія.
Старший дослідник Європейської ради міжнародних відносин Ендрю Вілсон зазначає, що Україна є більш плюралістичною, тут слабша, ніж у Росії, центральна влада. Крім того, вона переживає жорстку економічну кризу та вкрай потребує допомоги МВФ.
Тим часом друзі та колеги Климентьєва кажуть, що не довіряють офіційному розслідуванню зникнення журналіста, адже той був жорстким критиком місцевої прокуратури, якій тепер доручили знайти його вбивць.
«Климентьєв був дуже наполегливий, – розповідає Матвієнко. – Я впевнений, що він мертвий. Проводити справжнє розслідування ніхто не хоче. Ми повертаємось до темної ери Гонгадзе».
Люк Гардінг з Харкова, "Гардіан", 8 вересня 2010
http://unian.net/ukr/news/news-395098.html
РОЗШУКУЄТЬСЯ, МОЖЛИВО ЗАГИНУВ: ЗНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ ПОГЛИБЛЮЄ СТРАХИ В МЕДІА-СЕРЕДОВИЩІ
Медійні організації попереджують про вороже ставлення до журналістів та повідомляють про втрату ліцензій телеканалами й загадкові зникнення репортерів, які займаються розслідуваннями
На годиннику була 8.55, коли журналіст Василь Климентьєв, який займався журналістськими розслідуваннями, вийшов зі свого помешкання в Харкові – другому за розмірами міста України. Головний редактор харківської газети «Новий стиль» – невеликого видання, відомого викривальними публікаціями щодо місцевих корумпованих чиновників, – Климентьєв мав багато ворогів та був досить обережний. Він установив охоронну сигналізацію.
Що сталося того ранку на початку серпня, залишається лише здогадуватись. Усі сходяться в одному: Климентьєв зник. Його родина повідомила про зникнення наступного дня, і харківська міліція порушила справу про вбивство. Його друзі переконані, що він мертвий, хоча тіло поки що не знайдено. 17 серпня в невеликому гумовому човні, який плавав по місцевому водосховищу, хлопчик знайшов його мобільний телефон і ключі.
Для журналістів справа Климентьєва є зловісною ознакою згортання свободи слова в Україні за сім місяців після обрання на президентську посаду проросійського Віктора Януковича. Як зазначають критики Януковича, він налаштований зруйнувати всі здобутки Помаранчевої революції 2004 року, коли преса та телебачення досягнули свого розквіту. Репортери говорять про нову еру страху та цензури.
Минулого тижня Київський районний суд позбавив два опозиційні телеканали ТВі та «5-й канал» їхніх ліцензій. ТВі позбавили основних частот, а «5-му каналу», – який став відомий завдяки своєму висвітленню продемократичних демонстрацій 2004 року, було значно зменшено аудиторію. Переможцем у цьому процесі став Валерій Хорошковський, власник проянуковичівської імперії «Інтер-медіа» та голова Служби безпеки України.
У своєму повідомленні минулого тижня «Репортери без кордонів» заявили, що в Україні спостерігається «серйозне погіршення» плюралізму засобів інформації, та попередили про «тривожний рівень ворожості до журналістів з боку влади», включаючи «фізичні напади».
Очевидний крен України в бік авторитаризму занепокоїв лідерів ЄС та членів Європарламенту. Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила своє занепокоєння під час візиту Януковича до Берліна минулого тижня.
«Ми повертаємось до СРСР,» – заявив минулого тижня заступник редактора «Нового стилю» Петро Матвієнко. «В СРСР [Комуністична] партія була головною. Сьогодні ж ми перебуваємо в руках кримінальної тоталітарної банди. Це – набагато гірше».
Небезпечні розслідування
Матвієнко переконаний, що Климентьєв мертвий, убитий кимось, чиї інтереси він зачепив. Незадовго до свого зникнення Климентьєв готував статтю про маєтки чотирьох високопосадовців, один з яких належить до служби безпеки.
За словами Матвієнка, 9 серпня він, Климентьєв та водій поїхали до мальовничого водосховища Печенеги за 30 кілометрів від Харкова, де пізніше було знайдено речі Климентьєва. Климентьєв чекав у машині, поки Матвієнко продирався лісом, щоб зробити фотографії вілл на березі озера, які належать регіональним посадовцям, включаючи їхні приватні пристані та пляжі. Стаття мала вийти в наступному номері «Нового стилю».
Харківська міліція відкидає будь-які звинувачення, що до зникнення журналіста можуть бути причетні посадовці. «Це – не серйозна версія (подій)», – заявила прес-секретар міліції Лариса Волкова.
Західні дипломати в Києві називають нових українських лідерів «інстинктивно менш демократичними», ніж їхні прозахідні попередники. При колишньому Президенті Вікторі Ющенку місцеві еліти почувалися дещо обмеженими через демократичні норми. Тепер же вони відчувають, що можуть робити все, що захочуть.
Один з дипломатів, однак, зазначив, що було б перебільшенням казати, що Україна зісковзує в темні часи. «Я не думаю, що люди нагорі дають накази. Порівнювати Януковича з Гітлером – дурниця». Українська влада – не «непроникна для критики», каже він, додаючи, що уряд проводить украй необхідні реформи. Рішення про заборону ТВі та «5-го каналу» було «дещо неправильним», однак «не кінцем цивілізації, яку ми знаємо».
Паралелі з Гонгадзе
Водночас справу Климентьєва називають «Гонгадзе-2», посилаючись на останнього українського журналіста, якого було брутально вбито. Георгій Гонгадзе, репортер, який займався гучними розслідуваннями для невеликого Інтернет-порталу, зник у 2000 році. Його тіло пізніше було знайдено в неглибокій могилі в лісі неподалік від Києва. Голову йому відрубали, можливо сокирою. На момент свого вбивства Гонгадзе, як і Климентьєв, був не дуже відомим журналістом.
Справа Гонгадзе переросла в міжнародний скандал після того, як було оприлюднені таємні плівки, на яких тодішній президент України Леонід Кучма нібито наказує службі безпеки «розібратися» з Гонгадзе, якого він називає «вилупком». За десять років розслідування цієї справи так і не було завершено.
Соратники Януковича заперечують існування систематичних спроб тиску на пресу. Вони визнають, що надто завзяті співробітники охорони справді іноді намагалися змусити репортерів замовкнути: забороняючи, наприклад, відеоролик, який демонстрував, як на голову президента впав вінок. (Цей відеоролик на YouTube подивилось декілька мільйонів відвідувачів).
Авторитаризм-лайт
Більшість членів чинного українського уряду були при владі у 2002 – 2003 роках. Деякі експерти вважають помилкою Януковича, апаратника радянського зразка, використання старих методів.
«Вони [влада] – не люди вчорашнього дня, вони люди – дня позавчорашнього,» – каже Сергій Таран, директор київського Міжнародного демократичного інституту. «Вони справді не знають інших способів роботи з засобами інформації та громадянським суспільством. Але Україна вже не така, якою була позавчора. Вона – зовсім інша».
Критики Януковича зазначають, що він намагається створити таку саму систему «авторитаризм-лайт», як у Володимира Путіна, коли влада контролює засоби інформації, парламент автоматично затверджує всі рішення уряду, і просто не існує опозиції.
«Першою жертвою авторитарного режиму завжди стають журналісти», – каже Григорій Немиря, заступник лідера опозиції Юлії Тимошенко та колишній віце-прем’єр-міністр. Він попереджує про «зростаючу концентрацію необмеженої влади» в руках Януковича та вказує на те, що декількох посадовців з колишнього помаранчевого уряду вже заарештовано.
У Харкові, який є приємним університетським містом, на головних площах з’явилися величезні портрети тупуватого на вигляд Януковича. Блакитний та білий кольори його партії прикрашають харківські тролейбуси, які їздять вкритими листям дорогами міста повз будинки в стилі арт-деко. Місцеві вибори призначено на 31 жовтня. Плакатів опозиції тут не побачиш ніде.
Спостерігачі наполягають, що Україна – не Росія.
Старший дослідник Європейської ради міжнародних відносин Ендрю Вілсон зазначає, що Україна є більш плюралістичною, тут слабша, ніж у Росії, центральна влада. Крім того, вона переживає жорстку економічну кризу та вкрай потребує допомоги МВФ.
Тим часом друзі та колеги Климентьєва кажуть, що не довіряють офіційному розслідуванню зникнення журналіста, адже той був жорстким критиком місцевої прокуратури, якій тепер доручили знайти його вбивць.
«Климентьєв був дуже наполегливий, – розповідає Матвієнко. – Я впевнений, що він мертвий. Проводити справжнє розслідування ніхто не хоче. Ми повертаємось до темної ери Гонгадзе».
Люк Гардінг з Харкова, "Гардіан", 8 вересня 2010
http://unian.net/ukr/news/news-395098.html
Ruslan dukh,
09-09-2010 21:52
(ссылка)
Без заголовка
От такі часті питання для москалів я знайшов в інтернеті. Читайте та запам'ятовуйте!
Увага! Російська мова.
Деталніше - далі.
Расхожие российские мифы об Украине или FAQ для москалей
© Kohoutek, 2008
Государство и народ
1 «Украинская Республика…»
Современное украинское государство официально именуется не "Республика Украина" и не "Украинская Республика", а просто "Украина".
[meget.kiev.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
2 «Украина – член СНГ».
Украина является одним из государств-учредителей СНГ и участником деятельности СНГ, но украинский парламент не стал ратифицировать Устав СНГ и, таким образом, Украина не является членом СНГ, несмотря на то, что президент Леонид Кучма одно время возглавлял Совет глав государств СНГ.
3 «Жёлто-блакитный флаг, цвета которого позаимствовал Мазепа у шведов, и тризуб, выдуманные украинскими националистами в ХХ веке…»
Государственные символы Украины - флаг и герб - не были изобретены в 20 веке. Впервые жёлто-синее знамя было поднято на львовской ратуше в 1848 г. Золотой лев на синем фоне был гербом Львова, одно время столицы последнего из независимых русских княжеств Юго-Западной Руси – Галицко-Волынской державы. Под сине-жёлтыми стягами киевские и львовские полки в 1410 г. принимали участие в знаменитой Грюнвальдской битве вместе с белорусами, поляками, чехами, литовцами и татарами. Сине-жёлтые знамёна изображены на картине “Запорожцы пишут письмо турецкому султану” И. Репина, консультантом которого был Д. Яворницкий, и на знаменитом полотне М. Ивасюка "Въезд Богдана Хмельницкого в Киев в 1649 году”. Точный цвет полос украинского государственного флага (верхняя – синяя, нижняя – жёлтая; часто расшифровывается как синее небо над полем спелой пшеницы) чётко не регламентирован, поэтому можно встретить украинские флаги с синим цветом разной насыщенности – от голубого (укр. блакитний) до тёмно-синего, в среднем примерно соответствуя цвету синей полосы на российском или французском флагах.
Основной элемент украинского герба представляет собой стилизованный личный герб (тамгу) князя Владимира Великого. Происхождение и смысл его туманны, одна из версий - изображение пикирующего сокола, сложившего крылья. По Конституции, кроме существующего Малого Государственного герба Украины (жёлтая княжеская эмблема Владимира Великого на синем геральдическом щите), должен быть ещё разработан и Большой Государственный герб Украины, состоящий из расположенного в центре малого герба, который поддерживается щитоносителями – галицким львом и запорожским казаком – и окружён декоративными элементами, но к моменту написания этого текста даже проект такого герба утверждён не был. Встречающиеся изображения являются только предлагаемыми вариантами.
4 «На Украине, то есть «на окраине Руси»…»
«Название «Украина» было искусственно навязано Малороссии в ХХ веке…»
Название "Украина" не означает "окраина" уже потому, что такого нарицательного слова ("украина" ;) в современных русском и украинском языках нет. Точный смысл слова "украина", встречающегося в старорусских текстах, неясен - иногда его можно трактовать и как "окраина", но иногда из контекста очевидно, что речь идёт просто о какой-то территории, княжестве, уделе. В Словаре живого великорусского языка В. Даля встречается слово «укрáина» в значении «окраина» (в современном русском языке его уже нет), а в Словаре украинского языка Гринченко (современника и коллеги Даля) есть только слово «україна» с пометкой «устаревшее» в значении «страна, земля». В современном украинском языке «страна» будет «країна», «окраина» - «окрáїна».
Примечание: Украинская буква «ї» обычно читается как русское «йи».
Названия «Малая Русь», «Малороссия» являются книжными, калькой с греческого; в народе юго-западные земли бывшей Киевской Руси вплоть до XVIII-XIX века (на западной Украине – вплоть до начала XX в.) продолжали звать «Русью», а свой народ – «руськими», «русинами» (население Беларуси и России именовали иначе – например, «литвинами» и «москалями» соответственно). Название «Украина» встречается в отношении разных земель, в казацкую эпоху закрепляется за областью, находившейся под властью Запорожской Сечи и постепенно распространяется на все нынешние центральные и северо-восточные регионы страны. Вслед за географическим названием появляется и новое самоназвание народа, населяющего эти земли – «украинцы».
Выражение «на Украине» не было единственным вариантом как в украинском, так и в русском языках. В русской литературе уже у А. Герцена можно встретить вариант «в Украине», в украинской такое выражение соседствует с традиционным «на Украине» в стихах Т. Шевченко. В старину обычными выражениями были «на Руси», «на Литве», «на Украине» – обычно когда речь шла не о соответствующих государствах, а о землях, территориях. Сейчас выражение «на Литве» исчезло совершенно; говорят «на Руси», но когда речь о древнерусском государстве – «в Киевской Руси, в древней Руси». «На Украине» по-прежнему преобладает в русском языке России, хотя филологи уже признают и норму «в Украине» (последнее издание справочника по правописанию Д.Э. Розенталя); в самой Украине сейчас в основном предпочитают использовать выражение «в Украине» как в русском, так и в украинском языках. В официальном употреблении выражение «в Украине» является единственным вариантом в Украине и одним из допустимых вариантов в России [@]
5 «На Украине считают виноватыми в Голодоморе русских и Россию, которая должна заплатить за это…»
Закон о Голодоморе не возлагает вину за него на Россию, русский или российский народы. Виновником назван тоталитарный репрессивный сталинский режим. Единственным упоминанием России в Законе является выражением благодарности Российской Федерации, наряду с другими странами подержавшей резолюцию Генассамблеи ООН, посвящённую памяти жертв Голодомора. Никаких претензий к России в этом законе и любом другом официальном документе Украины не выдвигается.
[www.ukremb.ru]
6 «А страдали в Голодомор, как считают на Украине, исключительно украинцы…»
Закон о Голодоморе называет его жертвами не исключительно этнических украинцев, а граждан тогдашней Украины всех национальностей. В соответствии с Конституцией Украины под словами «украинский народ» во всех законодательных актах Украины подразумеваются все граждане Украины всех национальностей. Этнические украинцы в законах Украины именуются «украинской нацией». Кроме того, Закон о Голодоморе признаёт жертвы других народов бывшего СССР, пострадавших от Голодомора, и выражает им сочувствие, но, поскольку принят в пределах юрисдикции Украины, не распространяет своё действие на народы других стран – бывших республик СССР.
[www.ukremb.ru]
7 «Конституция Украины запрещает вступление в военные блоки…»
В Конституции Украины нет и никогда не было положения о внеблоковом статусе страны. В Декларации о суверенитете Украины, принятом Верховным Советом УССР, было выражено намерение в будущем обрести такой статус, но в той же декларации было выражено и намерение подписать новый союзный договор. Принятый Верховной Радой Украины 24 августа 1991 г. Акт провозглашения независимости Украины основывается на этой декларации, но уже не содержит никаких упоминаний ни о внеблоковом статусе Украины, ни о вхождении её в обновлённый СССР. Конституция Украины в преамбуле ссылается на этот Акт, который получил всенародное одобрение на референдуме 1 декабря 1991 г. Декларация о суверенитете на референдум не выносилась.
[meget.kiev.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
8 «Как только Украина вступит в НАТО, на её территории появятся иностранные военные базы…»
Ст. 17 Конституции Украины запрещает размещение на её территории иностранных военных баз (для Черноморского флота РФ сделано временное исключение, до окончания срока действия соответствующего договора согласно Переходным положениям Конституции, п. 14). Изменить эту статью Конституции крайне сложно, значительно сложнее, чем ратифицировать или денонсировать какой угодно международный договор; фактически в реалиях современной Украины невозможно.
[meget.kiev.ua]
9 «Из сорока пяти миллионов человек по официальной переписи только семнадцать миллионов русских. Есть регионы, где целиком только русское население проживает, скажем, в Крыму. Девяносто процентов - это русские» © В.В. Путин
Ни в одном регионе Украины, кроме Крыма и Севастополя, русские не составляют большинства населения. Всего в Украине живёт около 8.300.000 этнических русских – 17% от населения; в Крыму – около 59% населения, в Севастополе – около 72%.
[ukrcensus.gov.ua]
10 «РФ, как единственный правопреемник СССР…»
Правопреемниками СССР стали все 12 стран, составляющих ныне СНГ: [zakon1.rada.gov.ua]
Единственное, в чём РФ стала исключительным правопреемником СССР - место СССР в ООН. Сделано это было с согласия и по просьбе всех стран СНГ. Украина и Беларусь тоже унаследовали места в ООН - УССР и БССР соответственно, остальные страны СНГ вступали в ООН в общем порядке, причём три указанные страны обязались им в этом содействовать:
[zakon1.rada.gov.ua]
[www.un.org]
Кроме того, Украина, Беларусь и Казахстан согласились передать РФ ядерное оружие бывшего СССР, находившееся на их территориях, для последующей его ликвидации, а до тех пор сохранить единое командование Объединённых стратегических ВС [zakon1.rada.gov.ua]
Во всём прочем статусы РФ и остальных республик бывшего СССР (кроме стран Балтии) после ликвидации СССР были абсолютно одинаковы. Впоследствии все страны бывшего СССР, кроме Украины, согласились на «нулевой вариант» по долгам и активам бывшего СССР – Россия выплачивает все долги, но получает всю заграничную собственность бывшего СССР и активы союзного значения. Украина тоже подписала это соглашение, но Верховная Рада отказывается его ратифицировать без проведения внешнего аудита собственности бывшего СССР, на что не соглашается Россия. В результате Россия до сих пор стала не собственником, а только распорядителем заграничной собственности бывшего СССР, поскольку Украина оспаривает право на часть этой собственности – естественно, с учётом обслуживания и выплаты Россией украинской части внешнего долга СССР.
11 «Если Украина будет настаивать на выводе Черноморского флота и вступлении в НАТО, то Россия может расторгнуть Большой Договор и тогда Крым и Севастополь снова станут российскими».
Признание РФ границ Украины не связано с пребыванием ЧФ РФ в Севастополе. Эти границы признаются не только в "Большом Договоре", но и во многих других двусторонних и многосторонних соглашениях между Украиной и РФ, начиная с Соглашения об образовании СНГ [zakon1.rada.gov.ua] и заканчивая Договором о границе [zakon1.rada.gov.ua]
12 «Нет никаких юридических документов, подтверждающих принадлежность Севастополя Украине».
Украинский статус Севастополя был впервые закреплён в Конституции УССР 1978 г. (в Конституции РСФСР 1977 г. Севастополь не упоминается) и подтверждён многочисленными договорами, а в 1993 его принадлежность Украине подтвердил СБ ООН, осудив постановление парламента РФ о российском статусе Севастополя.
[www.un.org]
13 «В Беловежской Пуще три человека самовольно разрушили Советский Союз, вопреки воле своих народов».
Президент Украины Л. Кравчук вывел Украину из состава СССР, основываясь на результатах Всеукраинского референдума от 1 декабря 1991 г. Во всех регионах Украины, в т.ч. и в Крыму, абсолютное большинство проголосовавших одобрили Акт о провозглашении независимости Украины – в целом по стране 90% принявших участие в референдуме (76% от общего числа имевших право голоса)
История
14 «Они теперь называют наших русских князей «украинскими»!!!»
Владимира Мономаха, Ярослава Мудрого и прочих древнерусских правителей в равной степени можно считать как русскими, так и украинскими князьями - в конце концов, Русь того времени была Киевской. В русском языке просто нет различия между понятиями "древнерусский" и "современный русский" - они оба обозначаются словом "русский"; в украинском языке такое различие существует ("руський" и "російський" соответственно). Если стремиться к точности выражений, то их следует именовать древнерусскими, но если их называть "русскими", то с тем же правом их можно называть и "украинскими".
15 «Предатель Шухевич, служивший в СС в звании гауптштурмфюрера…»
Роман Шухевич не служил в СС и не имел эсэсовских званий. Он служил по контракту в диверсионно-разведовательном батальоне «Нахтигаль» германской армейской разведки («Абвер», аналог российского ГРУ), имея последовательно звания капитана (Hauptmann) и майора (Major) вермахта. Роман Шухевич никогда не был гражданином СССР и, соответственно, не совершал измены перед СССР или Украиной.
16 «Тот самый Шухевич, которому Гитлер лично вручил Железный Крест…»
Роман Шухевич не был награждён ни одним немецким «Железным крестом», тем более из рук Гитлера.
[old.@]
17 «Расправа бандеровцев над львовскими евреями…»
Примечание: «Бандеровцы» – обычное неформальное наименование членов украинских националистических организаций ОУН (Организация украинских националистов) и её боевого крыла УПА (Украинская повстанческая армия). Строго говоря, в ОУН/УПА было несколько фракций и сторонники Степана Бандеры были лишь одной из них, хотя и самой крупной. Роман Шухевич после отказа продлить службу в немецкой армии стал главнокомандующим УПА.
Не существует ни единого убедительного доказательства участия бойцов УПА или батальона «Нахтигаль» в антиеврейских операциях.
[d-i-a-s.livejournal.com]
18 «Бандеровцы, расстреливавшие людей в Бабьем Яру…»
ОУН и УПА не участвовали в расстрелах в Бабьем Яру как организации. Некоторые отдельные члены ОУН на добровольной основе, без согласия и распоряжения от своей организации, принимали участие в расстрелах киевских евреев, но их были буквально единицы из сотен и тысяч членов ОУН, пребывавших в Киеве. В Бабьем Яру был расстрелян немцами весь актив киевского отделения ОУН, а УПА вообще образовалась только в конце 1943 г., когда массовые расстрелы там были уже закончены, и вела военные действия только на территории Западной Украины.
19 «Восточная Украина, свободная от национализма…»
ОУН действовала на всей территории Украины, включая Донбасс, несмотря на преследования со стороны как советских, так и немецких властей. [@]
Общество и политика
20 ««Оранжевые» политиканы, которые хотят насильно втянуть Украину в НАТО, не считаясь с волей народа…»
Все политические силы Украины, представленные в парламенте, согласились с тем, что Украина может вступить в НАТО только после одобрения этого решения на всенародном референдуме.
21 «Если вы во Львове неосторожно скажете слово по-русски, вам не поздоровится…»
Во Львове не бьют русскоязычных, а русский язык можно услышать на каждом шагу. Ксенофобия по Украине в целом ниже, чем в России. Единственным известным случаем убийства на языковой почве в стране было убийство композитора Игоря Билозира во львовском кафе из-за того, что он пел украинские песни и мешал соседней кампании слушать русский шансон [uatoday.net]
22 «Официальная дискриминация русскоязычного населения…»
В Украине нет дискриминации по признаку этнического происхождения или родного языка. От госслужащих теоретически требуется знание государственного (украинского) языка (практически это никто не проверяет), но случаев отказа в приёме на работу или в чём-либо просто из-за того, что вы – русский или ваш родной язык – русский, не зафиксировано и уж тем более не предусмотрено законом. При приёме в украинское гражданство требуется подтверждение знания украинского языка – им служит любой официальный документ (например, аттестат зрелости, если вы учили украинский в школе, или просто справка из любой украинской школы, вуза и т.д., которую вам без проблем выдадут, если вы хотя бы понимаете хоть как-то по-украински). Множество украинских государственных деятелей – русские и русскоязычные люди, например, Юлия Тимошенко, Юрий Ехануров, Александр Турчинов и прочие министры, вице-премьеры и т.п.
23 «Ющенко выбрали в ходе неконституционного третьего тура».
Не было никакого «третьего тура» президентских выборов 2004 г. Было переголосование второго тура по решению Верховного суда Украины, установившего факты массовых фальсификаций в ходе предыдущего голосования. Верховный суд обязал парламент внести поправки в Закон о выборах Президента Украины, которые бы позволили осуществить переголосование и обеспечить надёжный контроль его честности. Верховная рада Украины приняла такой закон, а Конституционный суд подтвердил его соответствие Конституции, кроме одного пункта, который немедленно был изменён в соответствии с решением Конституционного суда. После этого было проведено переголосование второго тура президентских выборов, по итогам которого победу одержал кандидат Ющенко.
24 «Они на место наших советских ветеранов хотят поставить фашистов из УПА, а праздник Победы отменить!»
В Украине идёт сложный процесс переосмысления истории и гражданского примирения. Ветераны УПА, сражавшиеся за независимую Украину, будут приравнены к ветеранам Великой Отечественной, но никто не отнимает и не отнимет почёт и уважение у всех воинов, боровшихся против иностранной оккупации и способствовавших созданию независимого украинского государства.
[www.rbc.ua]
Язык
25 ««Украинский язык», придуманный галицийскими националистами под руководством австро-венгерских властей…»
Украинский язык не был создан искусственно в конце 19 - начале 20 века. Современный украинский литературный язык возник приблизительно в то же самое время, что и современный русский литературный язык - в начале 18 века, хотя как язык науки и культуры стал активно развиваться только с начала XX-го века. Заметные отличия современных русского и украинского языков при явном сходстве старорусских текстов объясняются тем, что создатели русского литературного языка ориентировались на старорусский книжный язык, в свою очередь возникший на основе церковнославянского, созданного во времена Кирилла и Мефодия на основе староболгарского (старомакедонского) наречия, а создатели украинского литературного языка взяли за основу современные им украинские народные говоры.
Перепись народов Российской Империи 1897 г. насчитала в империи 22380551 украиноязычного жителя, которые составляли большинство населения не только всех губерний, расположенных на территории современной Украины (в т.ч. и Таврической), но и в Кубанской области [demoscope.ru]
26 «Украинский язык – это русские наречия, испорченные примесью польского и венгерского…»
Украинский язык не является смесью русского, польского и венгерского, а возник естественным историческим путём из древнерусских наречий. Венгерский вообще практически не затронул украинский язык, а польский и русский оказали сильное влияние, но в гораздо меньшей степени, чем, к примеру, французский язык повлиял на современный английский.
27 «В Галиции говорят на таком языке, который лучше понимают поляки, чем сами украинцы…»
Галицкие наречия украинского языка не ближе к польскому, чем к литературному украинскому, хотя в них заметно больше полонизмов, чем в последнем. Впрочем, под влиянием популярного в 18-19 вв. на Западной Украине течения "москвофилов" в галицких наречиях закрепилось также и множество слов, заимствованных из русского и церковнославянского языков, отсутствующих или редких в литературном украинском.
28 «Из 45 миллионов населения там 17 миллионов этнических русских, причём только по официальной статистике. Там почти 100 процентов людей считают русский своим родным языком, ну, может, 80 процентов». © В.В. Путин
Для справки, официальные данные украинского Госкомстата:
русские - 8334,1 (тыс. человек)
Украинский язык считали родным 67,5% населения Украины, это на 2,8 процентного пункта больше, чем по данным переписи 1989 года . Русский язык определили как родной 29,6% населения , по сравнению с предыдущей переписью населения этот показатель уменьшился на 3,2 процентного пункта [ukrcensus.gov.ua]
Независимые социологические исследования показали несколько другие данные: русский является родным языком приблизительно для 38%, украинский – для 61% (при погрешности результатов 2%) [www.politua.ru]
29 «На Украине запрещают показывать фильмы на русском языке!»
В украинских кинотеатрах НЕ запрещены фильмы на русском языке. В настоящее время кинофильмы иностранного производства (снятые не в Украине и не в СССР) обязательно озвучиваются, дублируются или снабжаются субтитрами на украинском языке с копии на языке оригинала; соответственно, российское кино может демонстрироваться на русском языке при наличии украинских субтитров. Русскоязычных фильмов, снятых в СССР или Украине, это ограничение не касается. Телевещания, продажи фильмов на кассетах и дисках это тоже не касается. Доля российских фильмов на украинском рынке составляет 34%. До принятия разъяснения Конституционным судом Закона о кинематографии в большинстве украинских кинотеатров вообще не было сеансов на украинском языке.
30 «На Украине позакрывали все русские школы…»
В Украине продолжают существовать русские школы, хотя их число сокращается. В принципе, власти стремятся привести число школ в соответствие национальному составу населения, а украинцы составляют около 78% населения (украиноязычное население насчитывает 68%) согласно официальным данным последней переписи. В Киеве осталось всего несколько русских школ, но киевляне вполне добровольно и с охотой отдают своих детей в украинские школы, хотя и продолжают говорить в быту преимущественно по-русски. В Крыму украинских школ – единицы. На Западной Украине единицы уже русских школ, но там и крайне мало русского населения.
31 «Только из-за ожесточённого сопротивления украинских националистов русский до сих пор не стал государственным языком на Украине, как того хочет большинство народа».
У русского языка нет никаких шансов получить государственный статус в ближайшее время. В соответствии с Конституцией, чтобы изменить положение о единственном украинском государственном языке, необходимо сначала проголосовать за это двумя третями голосов от конституционного состава парламента (т.е. набрать минимум 300 голосов из 450). Если даже это будет сделано (что совершенно нереально при существующем в Украине раскладе политических сил), то затем необходимо получить одобрение изменения Конституции на всенародном референдуме, а абсолютное большинство граждан Украины против предоставления русскому языку статуса государственного.
[@]
32 «Ну что это будет за научная статья, написанная по-украински?!!»
В украинском языке нет никаких проблем с научной и технической терминологией. Она сформировалась, в основном, ещё в начале XX-го века и по мере необходимости пополняется, как и в русском языке, заимствованиями и кальками из иностранных языков или новые термины образуются, используя греческие, латинские, английские корни.
Церковь
33 «Единственная каноническая православная церковь на Украине подчиняется Московскому Патриарху….»
Территория Киевской Митрополии является спорной между Москвой и Константинополем. Вселенский патриархат не признаёт права РПЦ на каноническую территорию исторической Киевской митрополии, которая не исчезла с переездом киевского митрополита во Владимир: [orthodox.org.ua]
Нынешняя Киевская митрополия РПЦ была явочным порядком переподчинена патриарху Московскому в 1686 г., а до того была в составе Вселенского патриархата. Там была запутанная история с установлением, а потом расторжением унии между Римской Католической церковью и Вселенским патриархатом, в результате чего Киевская митрополия была фактически подчинена Московскому патриархату, что Вселенский патриарх вначале признал, а потом отверг:
[www.krotov.info]
[www.ukrainianorthodoxchurchinexile.org]
Как Вселенский патриархат, так и Польская православная церковь считают 1924 г. годом получения автокефалии ППЦ – соответственно, мировое православие не считает очевидным принадлежность Киевской митрополии РПЦ: [www.orthodox.pl]
Увага! Російська мова.
Деталніше - далі.
Расхожие российские мифы об Украине или FAQ для москалей
© Kohoutek, 2008
Государство и народ
1 «Украинская Республика…»
Современное украинское государство официально именуется не "Республика Украина" и не "Украинская Республика", а просто "Украина".
[meget.kiev.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
2 «Украина – член СНГ».
Украина является одним из государств-учредителей СНГ и участником деятельности СНГ, но украинский парламент не стал ратифицировать Устав СНГ и, таким образом, Украина не является членом СНГ, несмотря на то, что президент Леонид Кучма одно время возглавлял Совет глав государств СНГ.
3 «Жёлто-блакитный флаг, цвета которого позаимствовал Мазепа у шведов, и тризуб, выдуманные украинскими националистами в ХХ веке…»
Государственные символы Украины - флаг и герб - не были изобретены в 20 веке. Впервые жёлто-синее знамя было поднято на львовской ратуше в 1848 г. Золотой лев на синем фоне был гербом Львова, одно время столицы последнего из независимых русских княжеств Юго-Западной Руси – Галицко-Волынской державы. Под сине-жёлтыми стягами киевские и львовские полки в 1410 г. принимали участие в знаменитой Грюнвальдской битве вместе с белорусами, поляками, чехами, литовцами и татарами. Сине-жёлтые знамёна изображены на картине “Запорожцы пишут письмо турецкому султану” И. Репина, консультантом которого был Д. Яворницкий, и на знаменитом полотне М. Ивасюка "Въезд Богдана Хмельницкого в Киев в 1649 году”. Точный цвет полос украинского государственного флага (верхняя – синяя, нижняя – жёлтая; часто расшифровывается как синее небо над полем спелой пшеницы) чётко не регламентирован, поэтому можно встретить украинские флаги с синим цветом разной насыщенности – от голубого (укр. блакитний) до тёмно-синего, в среднем примерно соответствуя цвету синей полосы на российском или французском флагах.
Основной элемент украинского герба представляет собой стилизованный личный герб (тамгу) князя Владимира Великого. Происхождение и смысл его туманны, одна из версий - изображение пикирующего сокола, сложившего крылья. По Конституции, кроме существующего Малого Государственного герба Украины (жёлтая княжеская эмблема Владимира Великого на синем геральдическом щите), должен быть ещё разработан и Большой Государственный герб Украины, состоящий из расположенного в центре малого герба, который поддерживается щитоносителями – галицким львом и запорожским казаком – и окружён декоративными элементами, но к моменту написания этого текста даже проект такого герба утверждён не был. Встречающиеся изображения являются только предлагаемыми вариантами.
4 «На Украине, то есть «на окраине Руси»…»
«Название «Украина» было искусственно навязано Малороссии в ХХ веке…»
Название "Украина" не означает "окраина" уже потому, что такого нарицательного слова ("украина" ;) в современных русском и украинском языках нет. Точный смысл слова "украина", встречающегося в старорусских текстах, неясен - иногда его можно трактовать и как "окраина", но иногда из контекста очевидно, что речь идёт просто о какой-то территории, княжестве, уделе. В Словаре живого великорусского языка В. Даля встречается слово «укрáина» в значении «окраина» (в современном русском языке его уже нет), а в Словаре украинского языка Гринченко (современника и коллеги Даля) есть только слово «україна» с пометкой «устаревшее» в значении «страна, земля». В современном украинском языке «страна» будет «країна», «окраина» - «окрáїна».
Примечание: Украинская буква «ї» обычно читается как русское «йи».
Названия «Малая Русь», «Малороссия» являются книжными, калькой с греческого; в народе юго-западные земли бывшей Киевской Руси вплоть до XVIII-XIX века (на западной Украине – вплоть до начала XX в.) продолжали звать «Русью», а свой народ – «руськими», «русинами» (население Беларуси и России именовали иначе – например, «литвинами» и «москалями» соответственно). Название «Украина» встречается в отношении разных земель, в казацкую эпоху закрепляется за областью, находившейся под властью Запорожской Сечи и постепенно распространяется на все нынешние центральные и северо-восточные регионы страны. Вслед за географическим названием появляется и новое самоназвание народа, населяющего эти земли – «украинцы».
Выражение «на Украине» не было единственным вариантом как в украинском, так и в русском языках. В русской литературе уже у А. Герцена можно встретить вариант «в Украине», в украинской такое выражение соседствует с традиционным «на Украине» в стихах Т. Шевченко. В старину обычными выражениями были «на Руси», «на Литве», «на Украине» – обычно когда речь шла не о соответствующих государствах, а о землях, территориях. Сейчас выражение «на Литве» исчезло совершенно; говорят «на Руси», но когда речь о древнерусском государстве – «в Киевской Руси, в древней Руси». «На Украине» по-прежнему преобладает в русском языке России, хотя филологи уже признают и норму «в Украине» (последнее издание справочника по правописанию Д.Э. Розенталя); в самой Украине сейчас в основном предпочитают использовать выражение «в Украине» как в русском, так и в украинском языках. В официальном употреблении выражение «в Украине» является единственным вариантом в Украине и одним из допустимых вариантов в России [@]
5 «На Украине считают виноватыми в Голодоморе русских и Россию, которая должна заплатить за это…»
Закон о Голодоморе не возлагает вину за него на Россию, русский или российский народы. Виновником назван тоталитарный репрессивный сталинский режим. Единственным упоминанием России в Законе является выражением благодарности Российской Федерации, наряду с другими странами подержавшей резолюцию Генассамблеи ООН, посвящённую памяти жертв Голодомора. Никаких претензий к России в этом законе и любом другом официальном документе Украины не выдвигается.
[www.ukremb.ru]
6 «А страдали в Голодомор, как считают на Украине, исключительно украинцы…»
Закон о Голодоморе называет его жертвами не исключительно этнических украинцев, а граждан тогдашней Украины всех национальностей. В соответствии с Конституцией Украины под словами «украинский народ» во всех законодательных актах Украины подразумеваются все граждане Украины всех национальностей. Этнические украинцы в законах Украины именуются «украинской нацией». Кроме того, Закон о Голодоморе признаёт жертвы других народов бывшего СССР, пострадавших от Голодомора, и выражает им сочувствие, но, поскольку принят в пределах юрисдикции Украины, не распространяет своё действие на народы других стран – бывших республик СССР.
[www.ukremb.ru]
7 «Конституция Украины запрещает вступление в военные блоки…»
В Конституции Украины нет и никогда не было положения о внеблоковом статусе страны. В Декларации о суверенитете Украины, принятом Верховным Советом УССР, было выражено намерение в будущем обрести такой статус, но в той же декларации было выражено и намерение подписать новый союзный договор. Принятый Верховной Радой Украины 24 августа 1991 г. Акт провозглашения независимости Украины основывается на этой декларации, но уже не содержит никаких упоминаний ни о внеблоковом статусе Украины, ни о вхождении её в обновлённый СССР. Конституция Украины в преамбуле ссылается на этот Акт, который получил всенародное одобрение на референдуме 1 декабря 1991 г. Декларация о суверенитете на референдум не выносилась.
[meget.kiev.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
[zakon1.rada.gov.ua]
8 «Как только Украина вступит в НАТО, на её территории появятся иностранные военные базы…»
Ст. 17 Конституции Украины запрещает размещение на её территории иностранных военных баз (для Черноморского флота РФ сделано временное исключение, до окончания срока действия соответствующего договора согласно Переходным положениям Конституции, п. 14). Изменить эту статью Конституции крайне сложно, значительно сложнее, чем ратифицировать или денонсировать какой угодно международный договор; фактически в реалиях современной Украины невозможно.
[meget.kiev.ua]
9 «Из сорока пяти миллионов человек по официальной переписи только семнадцать миллионов русских. Есть регионы, где целиком только русское население проживает, скажем, в Крыму. Девяносто процентов - это русские» © В.В. Путин
Ни в одном регионе Украины, кроме Крыма и Севастополя, русские не составляют большинства населения. Всего в Украине живёт около 8.300.000 этнических русских – 17% от населения; в Крыму – около 59% населения, в Севастополе – около 72%.
[ukrcensus.gov.ua]
10 «РФ, как единственный правопреемник СССР…»
Правопреемниками СССР стали все 12 стран, составляющих ныне СНГ: [zakon1.rada.gov.ua]
Единственное, в чём РФ стала исключительным правопреемником СССР - место СССР в ООН. Сделано это было с согласия и по просьбе всех стран СНГ. Украина и Беларусь тоже унаследовали места в ООН - УССР и БССР соответственно, остальные страны СНГ вступали в ООН в общем порядке, причём три указанные страны обязались им в этом содействовать:
[zakon1.rada.gov.ua]
[www.un.org]
Кроме того, Украина, Беларусь и Казахстан согласились передать РФ ядерное оружие бывшего СССР, находившееся на их территориях, для последующей его ликвидации, а до тех пор сохранить единое командование Объединённых стратегических ВС [zakon1.rada.gov.ua]
Во всём прочем статусы РФ и остальных республик бывшего СССР (кроме стран Балтии) после ликвидации СССР были абсолютно одинаковы. Впоследствии все страны бывшего СССР, кроме Украины, согласились на «нулевой вариант» по долгам и активам бывшего СССР – Россия выплачивает все долги, но получает всю заграничную собственность бывшего СССР и активы союзного значения. Украина тоже подписала это соглашение, но Верховная Рада отказывается его ратифицировать без проведения внешнего аудита собственности бывшего СССР, на что не соглашается Россия. В результате Россия до сих пор стала не собственником, а только распорядителем заграничной собственности бывшего СССР, поскольку Украина оспаривает право на часть этой собственности – естественно, с учётом обслуживания и выплаты Россией украинской части внешнего долга СССР.
11 «Если Украина будет настаивать на выводе Черноморского флота и вступлении в НАТО, то Россия может расторгнуть Большой Договор и тогда Крым и Севастополь снова станут российскими».
Признание РФ границ Украины не связано с пребыванием ЧФ РФ в Севастополе. Эти границы признаются не только в "Большом Договоре", но и во многих других двусторонних и многосторонних соглашениях между Украиной и РФ, начиная с Соглашения об образовании СНГ [zakon1.rada.gov.ua] и заканчивая Договором о границе [zakon1.rada.gov.ua]
12 «Нет никаких юридических документов, подтверждающих принадлежность Севастополя Украине».
Украинский статус Севастополя был впервые закреплён в Конституции УССР 1978 г. (в Конституции РСФСР 1977 г. Севастополь не упоминается) и подтверждён многочисленными договорами, а в 1993 его принадлежность Украине подтвердил СБ ООН, осудив постановление парламента РФ о российском статусе Севастополя.
[www.un.org]
13 «В Беловежской Пуще три человека самовольно разрушили Советский Союз, вопреки воле своих народов».
Президент Украины Л. Кравчук вывел Украину из состава СССР, основываясь на результатах Всеукраинского референдума от 1 декабря 1991 г. Во всех регионах Украины, в т.ч. и в Крыму, абсолютное большинство проголосовавших одобрили Акт о провозглашении независимости Украины – в целом по стране 90% принявших участие в референдуме (76% от общего числа имевших право голоса)
История
14 «Они теперь называют наших русских князей «украинскими»!!!»
Владимира Мономаха, Ярослава Мудрого и прочих древнерусских правителей в равной степени можно считать как русскими, так и украинскими князьями - в конце концов, Русь того времени была Киевской. В русском языке просто нет различия между понятиями "древнерусский" и "современный русский" - они оба обозначаются словом "русский"; в украинском языке такое различие существует ("руський" и "російський" соответственно). Если стремиться к точности выражений, то их следует именовать древнерусскими, но если их называть "русскими", то с тем же правом их можно называть и "украинскими".
15 «Предатель Шухевич, служивший в СС в звании гауптштурмфюрера…»
Роман Шухевич не служил в СС и не имел эсэсовских званий. Он служил по контракту в диверсионно-разведовательном батальоне «Нахтигаль» германской армейской разведки («Абвер», аналог российского ГРУ), имея последовательно звания капитана (Hauptmann) и майора (Major) вермахта. Роман Шухевич никогда не был гражданином СССР и, соответственно, не совершал измены перед СССР или Украиной.
16 «Тот самый Шухевич, которому Гитлер лично вручил Железный Крест…»
Роман Шухевич не был награждён ни одним немецким «Железным крестом», тем более из рук Гитлера.
[old.@]
17 «Расправа бандеровцев над львовскими евреями…»
Примечание: «Бандеровцы» – обычное неформальное наименование членов украинских националистических организаций ОУН (Организация украинских националистов) и её боевого крыла УПА (Украинская повстанческая армия). Строго говоря, в ОУН/УПА было несколько фракций и сторонники Степана Бандеры были лишь одной из них, хотя и самой крупной. Роман Шухевич после отказа продлить службу в немецкой армии стал главнокомандующим УПА.
Не существует ни единого убедительного доказательства участия бойцов УПА или батальона «Нахтигаль» в антиеврейских операциях.
[d-i-a-s.livejournal.com]
18 «Бандеровцы, расстреливавшие людей в Бабьем Яру…»
ОУН и УПА не участвовали в расстрелах в Бабьем Яру как организации. Некоторые отдельные члены ОУН на добровольной основе, без согласия и распоряжения от своей организации, принимали участие в расстрелах киевских евреев, но их были буквально единицы из сотен и тысяч членов ОУН, пребывавших в Киеве. В Бабьем Яру был расстрелян немцами весь актив киевского отделения ОУН, а УПА вообще образовалась только в конце 1943 г., когда массовые расстрелы там были уже закончены, и вела военные действия только на территории Западной Украины.
19 «Восточная Украина, свободная от национализма…»
ОУН действовала на всей территории Украины, включая Донбасс, несмотря на преследования со стороны как советских, так и немецких властей. [@]
Общество и политика
20 ««Оранжевые» политиканы, которые хотят насильно втянуть Украину в НАТО, не считаясь с волей народа…»
Все политические силы Украины, представленные в парламенте, согласились с тем, что Украина может вступить в НАТО только после одобрения этого решения на всенародном референдуме.
21 «Если вы во Львове неосторожно скажете слово по-русски, вам не поздоровится…»
Во Львове не бьют русскоязычных, а русский язык можно услышать на каждом шагу. Ксенофобия по Украине в целом ниже, чем в России. Единственным известным случаем убийства на языковой почве в стране было убийство композитора Игоря Билозира во львовском кафе из-за того, что он пел украинские песни и мешал соседней кампании слушать русский шансон [uatoday.net]
22 «Официальная дискриминация русскоязычного населения…»
В Украине нет дискриминации по признаку этнического происхождения или родного языка. От госслужащих теоретически требуется знание государственного (украинского) языка (практически это никто не проверяет), но случаев отказа в приёме на работу или в чём-либо просто из-за того, что вы – русский или ваш родной язык – русский, не зафиксировано и уж тем более не предусмотрено законом. При приёме в украинское гражданство требуется подтверждение знания украинского языка – им служит любой официальный документ (например, аттестат зрелости, если вы учили украинский в школе, или просто справка из любой украинской школы, вуза и т.д., которую вам без проблем выдадут, если вы хотя бы понимаете хоть как-то по-украински). Множество украинских государственных деятелей – русские и русскоязычные люди, например, Юлия Тимошенко, Юрий Ехануров, Александр Турчинов и прочие министры, вице-премьеры и т.п.
23 «Ющенко выбрали в ходе неконституционного третьего тура».
Не было никакого «третьего тура» президентских выборов 2004 г. Было переголосование второго тура по решению Верховного суда Украины, установившего факты массовых фальсификаций в ходе предыдущего голосования. Верховный суд обязал парламент внести поправки в Закон о выборах Президента Украины, которые бы позволили осуществить переголосование и обеспечить надёжный контроль его честности. Верховная рада Украины приняла такой закон, а Конституционный суд подтвердил его соответствие Конституции, кроме одного пункта, который немедленно был изменён в соответствии с решением Конституционного суда. После этого было проведено переголосование второго тура президентских выборов, по итогам которого победу одержал кандидат Ющенко.
24 «Они на место наших советских ветеранов хотят поставить фашистов из УПА, а праздник Победы отменить!»
В Украине идёт сложный процесс переосмысления истории и гражданского примирения. Ветераны УПА, сражавшиеся за независимую Украину, будут приравнены к ветеранам Великой Отечественной, но никто не отнимает и не отнимет почёт и уважение у всех воинов, боровшихся против иностранной оккупации и способствовавших созданию независимого украинского государства.
[www.rbc.ua]
Язык
25 ««Украинский язык», придуманный галицийскими националистами под руководством австро-венгерских властей…»
Украинский язык не был создан искусственно в конце 19 - начале 20 века. Современный украинский литературный язык возник приблизительно в то же самое время, что и современный русский литературный язык - в начале 18 века, хотя как язык науки и культуры стал активно развиваться только с начала XX-го века. Заметные отличия современных русского и украинского языков при явном сходстве старорусских текстов объясняются тем, что создатели русского литературного языка ориентировались на старорусский книжный язык, в свою очередь возникший на основе церковнославянского, созданного во времена Кирилла и Мефодия на основе староболгарского (старомакедонского) наречия, а создатели украинского литературного языка взяли за основу современные им украинские народные говоры.
Перепись народов Российской Империи 1897 г. насчитала в империи 22380551 украиноязычного жителя, которые составляли большинство населения не только всех губерний, расположенных на территории современной Украины (в т.ч. и Таврической), но и в Кубанской области [demoscope.ru]
26 «Украинский язык – это русские наречия, испорченные примесью польского и венгерского…»
Украинский язык не является смесью русского, польского и венгерского, а возник естественным историческим путём из древнерусских наречий. Венгерский вообще практически не затронул украинский язык, а польский и русский оказали сильное влияние, но в гораздо меньшей степени, чем, к примеру, французский язык повлиял на современный английский.
27 «В Галиции говорят на таком языке, который лучше понимают поляки, чем сами украинцы…»
Галицкие наречия украинского языка не ближе к польскому, чем к литературному украинскому, хотя в них заметно больше полонизмов, чем в последнем. Впрочем, под влиянием популярного в 18-19 вв. на Западной Украине течения "москвофилов" в галицких наречиях закрепилось также и множество слов, заимствованных из русского и церковнославянского языков, отсутствующих или редких в литературном украинском.
28 «Из 45 миллионов населения там 17 миллионов этнических русских, причём только по официальной статистике. Там почти 100 процентов людей считают русский своим родным языком, ну, может, 80 процентов». © В.В. Путин
Для справки, официальные данные украинского Госкомстата:
русские - 8334,1 (тыс. человек)
Украинский язык считали родным 67,5% населения Украины, это на 2,8 процентного пункта больше, чем по данным переписи 1989 года . Русский язык определили как родной 29,6% населения , по сравнению с предыдущей переписью населения этот показатель уменьшился на 3,2 процентного пункта [ukrcensus.gov.ua]
Независимые социологические исследования показали несколько другие данные: русский является родным языком приблизительно для 38%, украинский – для 61% (при погрешности результатов 2%) [www.politua.ru]
29 «На Украине запрещают показывать фильмы на русском языке!»
В украинских кинотеатрах НЕ запрещены фильмы на русском языке. В настоящее время кинофильмы иностранного производства (снятые не в Украине и не в СССР) обязательно озвучиваются, дублируются или снабжаются субтитрами на украинском языке с копии на языке оригинала; соответственно, российское кино может демонстрироваться на русском языке при наличии украинских субтитров. Русскоязычных фильмов, снятых в СССР или Украине, это ограничение не касается. Телевещания, продажи фильмов на кассетах и дисках это тоже не касается. Доля российских фильмов на украинском рынке составляет 34%. До принятия разъяснения Конституционным судом Закона о кинематографии в большинстве украинских кинотеатров вообще не было сеансов на украинском языке.
30 «На Украине позакрывали все русские школы…»
В Украине продолжают существовать русские школы, хотя их число сокращается. В принципе, власти стремятся привести число школ в соответствие национальному составу населения, а украинцы составляют около 78% населения (украиноязычное население насчитывает 68%) согласно официальным данным последней переписи. В Киеве осталось всего несколько русских школ, но киевляне вполне добровольно и с охотой отдают своих детей в украинские школы, хотя и продолжают говорить в быту преимущественно по-русски. В Крыму украинских школ – единицы. На Западной Украине единицы уже русских школ, но там и крайне мало русского населения.
31 «Только из-за ожесточённого сопротивления украинских националистов русский до сих пор не стал государственным языком на Украине, как того хочет большинство народа».
У русского языка нет никаких шансов получить государственный статус в ближайшее время. В соответствии с Конституцией, чтобы изменить положение о единственном украинском государственном языке, необходимо сначала проголосовать за это двумя третями голосов от конституционного состава парламента (т.е. набрать минимум 300 голосов из 450). Если даже это будет сделано (что совершенно нереально при существующем в Украине раскладе политических сил), то затем необходимо получить одобрение изменения Конституции на всенародном референдуме, а абсолютное большинство граждан Украины против предоставления русскому языку статуса государственного.
[@]
32 «Ну что это будет за научная статья, написанная по-украински?!!»
В украинском языке нет никаких проблем с научной и технической терминологией. Она сформировалась, в основном, ещё в начале XX-го века и по мере необходимости пополняется, как и в русском языке, заимствованиями и кальками из иностранных языков или новые термины образуются, используя греческие, латинские, английские корни.
Церковь
33 «Единственная каноническая православная церковь на Украине подчиняется Московскому Патриарху….»
Территория Киевской Митрополии является спорной между Москвой и Константинополем. Вселенский патриархат не признаёт права РПЦ на каноническую территорию исторической Киевской митрополии, которая не исчезла с переездом киевского митрополита во Владимир: [orthodox.org.ua]
Нынешняя Киевская митрополия РПЦ была явочным порядком переподчинена патриарху Московскому в 1686 г., а до того была в составе Вселенского патриархата. Там была запутанная история с установлением, а потом расторжением унии между Римской Католической церковью и Вселенским патриархатом, в результате чего Киевская митрополия была фактически подчинена Московскому патриархату, что Вселенский патриарх вначале признал, а потом отверг:
[www.krotov.info]
[www.ukrainianorthodoxchurchinexile.org]
Как Вселенский патриархат, так и Польская православная церковь считают 1924 г. годом получения автокефалии ППЦ – соответственно, мировое православие не считает очевидным принадлежность Киевской митрополии РПЦ: [www.orthodox.pl]
Кактус Неполитый,
05-09-2010 19:45
(ссылка)
Ким є викладачі-мовники?
Man tar sed dit man kommer - говорить шведське прислів'я. Переклад: Людина переймає звичай там куди приходить. Чому ж те не завжди стосується тих росіян, певна кількість котрих вперто не переймають мовні звичаї там де вони поселяються? Прикладів безліч, як-от Прибалтика, Україна, Середня Азія. Викладачка шведської мови з курсів для іноземців розповіла, що за її багаторічними спостереженнями процес опанування шведською мовою йде найболяче для російськомовних студентів (навіть після латиноамериканців, арабів, африканців, турків тощо), але натомість найлегше й найскоріше - для україномовних. "Спочатку, тридцять років тому, я вважала, що української нації як такої просто неїснує. Ну так як неїснує каліфорнійської нації в Сполучених Штатах. Працюючи зі студентами з інших країн, аби полегшити їм опанування нашою мовою, вивчила основи майже всіх тих мов. Та найглибше - мови тих студентів, що в своїй масі мали за найскладніше навчитися нашої. Насьогодні говорю російською більш-менш вільно. Далі - турецька, суахілі, амхара, БХС, грецька, арабська, перська, польська, іспанська. Найменш довелося примушувати себе вчитися - української. Вони розмовляють чудовою мовою! Це так дуже відрізняється від російської як сонце на природі від сонця в телевізорі! Переважна їх більшість, ті - що мають українську за домашню мову прогресують в опануванні нашою мовою так, що часом здається, що вони її навчалися раніше. Але заради цікавості я таки вивчила кілька фраз". Це вона розповідала своїй норвезькій колежанці, навіть не відаючи, що спиною до них сидів один з тих, про яких йшлося, хоч зовсім для них обох незнайомий. Норвезька колежанка на ім'я Каріна підтвердила, що теж спостерігає таке ж саме явище. Але навчатися мовам вихідців інших країн для неї - норвезької громадянки та мешканки не є доцільним. Вони, ці дві скандинавські жінки-викладачки мов шведської та норвезької, що - УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТКИ?
public enemy,
05-05-2010 03:36
(ссылка)
Незалежність для «чайників»
http://www.dt.ua/1000/1550/69375/
Незалежність для «чайників»
Автор: Сергій РАХМАНІН
А що, власне, сталося? Сонце прокидається й ховається строго за розкладом, метро працює, закохані на лавочках цілуються. Температурні коливання, кволі ворушіння валютного курсу, обсяги хабарів, масштаб злодійства, кількість ДТП, рівень смертності, темпи народжуваності — все в межах можливого.
Усе як завжди. А країна стає іншою. І не можна сказати, що змінюється вона дуже вже непомітно. І важко сказати, що змінюється вона дуже вже радикально. Вона просто позбувається ілюзій. Вивільнюється простір, який за законами природи повинен неминуче заповнюватися. Міфи, які відмирають, звільняють місце для ще не народжених ідей. Конають учорашні очікування, вгноюючи грунт для майбутніх вчинків. Моральні авторитети мають посунути галасливих тусовщиків. Паростки щирих переконань неминуче проб’ють кору скам’янілого конформізму.
Так має бути. І так буде. Коли? На все Воля Божа. Окрема подяка громадянину Януковичу за серйозне (і, судячи з усього, мимовільне) прискорення даного процесу. З 2004-го прибічники Віктора Федоровича наполегливо руйнували уявлення про свого вождя як про сліпого продовжувача кучмівських ідей. «Він вас здивує!», — старанно інтригували нас повірники керманича біло-синіх. Здивував.
Фото: Василь Артюшенко
Фото: Василь Артюшенко
Не так щоб сильно. Багато в чому він суворо дотримується кращих традицій вітчизняного президентства. Правовий нігілізм, заохочення лакейства, войовниче чванство, наплювацьке ставлення до обіцянок. «Потрібно йти шляхом скорочення роздутого апарату!». Потрібно? Пішли!
Кабінет Азарова, не ухваливши жодного рішення, уже ввійшов в історію, побивши цілу низку рекордів. Дещо багатші держави ЄС не вважають за можливе дозволити собі уряди, чисельність яких перевищує два десятки осіб. У змученій кризою Україні — 29. Віце-прем’єрів на континенті, як правило, мають по два-три, причому зазвичай вони ще й керують міністерствами. Заступників глави уряду — сім, усе — «звільнені». Більше, ніж в Азарова, тільки в Путіна...
Боротьба за економію розгорнулася по всіх фронтах. Геннадій Васильєв став дев’ятим (!) заступником глави президентської адміністрації. І, як стверджують джерела на Банковій, не останнім. Витрати на утримання горезвісної ДУСі, за словами віце-спікера Миколи Томенка, збільшуються на 28%, або на 233,6 млн. гривень, на забезпечення діяльності президента — на 17% (на 34 млн. гривень).
Реформаторську спритність нової влади поки що помітили лише в американському посольстві. Володіючи правом законодавчої ініціативи, Віктор Федорович у підконтрольний йому парламент вніс, якщо не помиляюся, тільки один проект — щодо ратифікації харківських угод. Бюджет ухвалено не те що без обговорення — без ознайомлення. У рекордні строки, менше ніж за десять хвилин. Кортіло припустити, що це — досягнення на віки, але втримаюся. Віктор Федорович з товаришами демонструє, що для нього неможливого мало. Не приведи Господи — через рік рекорд упаде. Ущент розкритикувавши Тимошенко за ручне управління фінансами, регіонали закріпили за Кабінетом право самостійно коригувати
державний кошторис. Що їм Конституція, хто їм парламент?
Усе описане вражає, але не потрясає. Ми чогось подібного очікували. І не тільки від Віктора Федоровича. Чомусь здається, що Юлія Володимирівна в багатьох питаннях демонструвала б аналогічну спритність і таку саму незакомплексованість.
І все ж таки Янукович нас швидко переконав, що він не Тимошенко і не Кучма. «Всі вони однакові!» — ця теза, ставши аксіомою, раптом втратила актуальність. Те, що навіть для (не надто тонкого) Леоніда Даниловича було темою для роздумів, приводом для сумнівів, товаром для торгів, матеріалом для інтриг, для Януковича стало позбавленим сенсу, цінності та ваги. Без малого два десятки років у державі накопичувалися проблеми, що їх політики вважали за краще виносити за дужки. Новий керманич не ліквідував проблеми, він ліквідував дужки. Навіть не завдав собі клопоту спитати себе: а раптом саме ці дужки й зміцнювали дві половинки країни? Тієї самої країни, відповідальність за яку він нещодавно прийняв на себе.
Куди він поспішає? Чому не боїться? Цими запитаннями неабияк переймаються сьогодні всі, хто хоч якоюсь мірою цікавиться політикою. Хід думок даної людини навряд чи особливо цінний для дослідників людської природи. Проте за уїдливою іронією долі, логіка його вчинків і найближче майбутнє країни перебувають у прямій залежності.
Ну, справді, звідки така спритність? Ну, розтягнув би задоволення якщо не на роки, то бодай на місяці. Тримав би й росіян, і електорат у тонусі. Було б чим приваблювати Кремль і відволікати виборців. Роздутий апарат, ручний бюджет, «знижковий» газ, відсутність плану перетворень — це і багато що інше (очевидно і не дуже) підживлює сумніви з приводу спроможності нового режиму привести економіку до тями. І готовності її реформувати.
Невдоволення населення в цій ситуації видається майже неминучим. Ось тут би й «поторгувати» чутливими темами. Спочатку підкинули б ЧФ, потім — Голодомор, потім — російську мову. Але Янукович поспішає так, ніби надворі не 2010-й, а 2015-й.
Таку поведінку можна пояснити різними міркуваннями.
Янукович поспішає, тому що його план побудови режиму передбачає спринтерські темпи реалізації задуманого. Йому треба звести владну будівлю якомога швидше. Поки опозиція роз’єднана. Поки в стані тих, хто голосував за нього, ще царює ейфорія, а в таборі тих, хто голосував проти нього, панує розгубленість, а в лавах «неприєднанців» живе боязка надія на нього. Поки ще не до нього Заходу.
Янукович не боїться того, що буде потім. Йому сьогодні потрібні:
— слухняні кадри для адміністрування;
— ефективні інструменти для придушення;
— прості важелі для управління;
— доступні кошти для бюджету;
— надійні джерела для збагачення.
А ще — гарантовані механізми для зовнішньополітичного прикриття. Отримавши шукане, він здобуде всі необхідні точки опори. Що в майбутньому дасть йому змогу, як він вважає, впоратися з будь-яким проявом будь-якого невдоволення.
Янукович не боїться здавати інтереси країни. Тому що не вважає здаванням те, що відбувається. І не вважає інтересами країни все, що не цікаво особисто йому. Янукович не боїться Кремля, тому що Кремль, на його думку, не загрожує його особистій владі. Кремль, з його точки зору, якраз зацікавлений у зміцненні такого режиму. Настільки згідливого, особливо на тлі п’ятирічного правління Ющенка.
Янукович, на відміну від того ж таки Кучми, не боїться окриків Заходу. Заходу, який втомився від України. Заходу, який переварює розширення ЄС і вихаркує кризу. Заходу, ладного обміняти майбутнє України на сьогоднішні контракти з Кремлем.
Янукович не боїться опозиції. Тому що бачить, наскільки вона роз’єднана. Тому що переконаний: вона його боїться. Тому що він має чіткий план дискредитації її нинішніх вождів, багатющу колекцію компрометуючих матеріалів і непохитну готовність іти до кінця. Окремі противники режиму досі ще вірять, що прокурорська перевірка діяльності Кабінету Тимошенко і кримінальні справи, порушені за фактом «шашкозакидацтва» — усього лише фактор тиску, засіб шантажу. Боюся, помиляються. Йому не потрібна слухняна опозиція з учорашніх ворогів. Він уже має слухняну опозицію з учорашніх друзів. Янукович упевнений: тих, хто ще не боїться, невдовзі зовсім не залишиться. Взяття під варту двох-трьох чинних членів парламенту і вчорашніх членів уряду він, здається, вважає гарним способом відбити бажання перти проти його волі. Втім, деякі противники режиму вже розпрощалися з ілюзіями. Принаймні в нервовій активності окремих персонажів угадується інстинктивне бажання сховатися від кримінальних переслідувань в опозиційності.
Янукович не боїться різких рухів, тому що вони для нього природні. Люди цього складу, вихідці з цього краю не рефлексують. У багатьох із них за плечима суворий і дуже специфічний досвід первинного накопичення капіталу. З чітким уявленням про співвідношення цілей і засобів. Тим, хто сумнівається, рекомендуємо переглянути на сон грядущий відео гладіаторських боїв на арені Ради. Багато опозиційних депутатів, з якими довелося поспілкуватися, не приховували здивування. Невмотивованою жорсткістю бійців і відстороненою незворушністю «смотрящих». Для невтаємничених пояснимо. Попри численні розбіжності (часто щирі й подекуди нездоланні), щасливі володарі депутатських значків, як правило, досить мирно уживаються в не видимому виборцеві завівтарному житті. Ідеологічні противники разом п’ють віскі, разом ходять на тусовки, риболовлю й похорони, хрестять дітей і на днях народження виголошують цілком щиросерді заздоровниці на честь одне одного. Регулярні товкотнечі під софітами, які вже стали нормою, не змінювали характеру стосунків, порядку речей і перебігу подій. Повірю знайомим нардепам на слово: з такою неадекватною люттю вони мали справу вперше. Жарти скінчилися.
Повірю і в щирість здивованого: «Так бити свого за їхній флот?». А хто сказав, що ви для них «свої»? Та й узагалі що таке «свої» стосовно не тільки сьогоднішнього політикуму, а й сьогоднішньої України в цілому? Ще раз наша вдячність Януковичу. Якби не те, що трапилося, цього простого запитання багато достойних представників нації так би й не насмілилися собі поставити?
Янукович не боїться образити почуття частини населення. І не вважає за потрібне це приховувати. Він не боїться дійняти до живого саме тому, що він, здається, і хотів, аби боліло якнайдужче. Зрештою, можна було з еківоками, можна було десь промовчати, десь згладити, десь здатися мудрим. Ну хоча б спробувати. Річ не тільки в тому, що Янукович цілком щиро вважає Бандеру і Шухевича бандитами й фашистськими посіпаками, так само щиро переконаний, що нормальна людина у звичайному житті українською мовою користуватися не може. Річ у тому, що він чудово знає, що саме дороге тій частині України, яка традиційно за нього не голосує.
Можна не вважати Голодомор геноцидом, але гарантові не можна ігнорувати відповідний закон, доки його не скасовано. Якщо він справжній гарант. Можна було відбутися фразою, що Голодомор — частина загальної трагедії. Можна було спокійно зміцнювати позаблоковість, яка і так є де-факто. Але так — не боляче. Голодомор — не геноцид. Бандера — не герой. А ось вам ще й російська мова. Ось вам флот, ось вам парад, ось вам позаблоковість.
Він надто довго чекав помсти за, на його думку, вкрадену в нього перемогу. За, як він переконаний, пережиті приниження. І помста його — навдивовижу ница. І народжується співчуття. Як до хворого.
Ну та Бог із ним. Він — усього лише людина, хай і високопоставлена. І його власні кривди, плани та устремління були б деталями, які належить відшліфувати. Але шліфувати поки що нікому.
Теперішні вожді опозиції п’ять років ретельно компрометували одне одного, і тепер влада охоче доведе розпочате ними до кінця. Інших вождів та іншої опозиції найближчим часом у країні бути не може. А ці вже не зможуть забути кривд, поділити славу, відповідальність і вину. Їхні мітинги — це, як і раніше, конкурс різнобарвних стягів. Під якими вже неможливо зібрати всіх тих, для кого ще дорогий один-єдиний прапор — синьо-жовтий. Тих, хто здригався, коли цей прапор топтали в Раді.
Головним противником цього режиму може стати тільки кепська економічна ситуація. І ми, якщо нам є заради чого об’єднуватися.
Влада Януковича стала логічним наслідком того, що відбувалося в країні. Влада Януковича має стати шансом для становлення нації. Точно так само, як криза стає шансом для видужання економіки.
Щоб «бути такими, якими ми є», ми повинні зрозуміти, які ми. Досі не було особливої потреби замислюватися, чим для кожного з нас є незалежність. Яка дивно була зароблена і не менш дивно розвивалася. Для багатьох було достатньо зовнішньої атрибутики і правильних, хоча й не щиро проголошуваних слів. Нинішня влада примусить замислитися тих, хто ще може це зробити. І спростить завдання тим, хто боявся складних рішень. Для сьогоднішнього режиму харківські угоди — нормальний спосіб збалансувати бюджет. Чужоземний флот — колекція іржавих корит, за зберігання яких можна отримати добрі гроші. Країна — готель, у якому надається набір послуг за відповідну плату. Все вищенаведене — переказ заяв наших вождів. Якщо вас обурює сказане, ви на шляху до власного визначення поняття «незалежність». Чого досі від вас ніхто не вимагав.
Якщо для вас залежність — не просто присутність тут російського капіталу і російського впливу, а відсутність українського капіталу й українського впливу в Росії, — ви мудріші за наших опозиційних політиків. Яких обурює факт передачі урану з українських інститутів. І яких (коли вони були при владі) не турбував факт злиденного існування цих-таки інститутів. Які обурюються з приводу економічної експансії Росії, її вторгнення в нашу атомну енергетику та авіабудування. Знаючи про те, що ці та багато інших галузей потребують інвестицій. І не зробивши нічого для приходу цих інвестицій. І не тільки з Росії.
Жорсткість, прозаїчність, одновимірність політики Януковича додали нашим суперечностям більших наочності й випуклості. І це дозволяє кожному визначитися з тією системою цінностей, яку він сповідує. Цей вибір дає можливість нарешті об’єднатися навколо чогось, а не проти когось. Шукати ідею, а не ім’я. Відмовитися від брехливо-рятівного «Цей — негідник, але він — наш негідник». Те, що відбувається, не робить остаточний розкол країни — неминучим. Але робить неминучим — вибір. Яку стрічку ти сьогодні повісиш собі на груди — георгіївську? З сердечком? Чи все ж таки синьо-жовту? Надінь. І бачитимемо своїх.
Промовчиш? Закликатимеш до війни? Чи станеш шукати те, що дозволить уникнути розколу? Або уникнути крові, якщо розкол неминучий.
У нас є час подумати. Без шмарклів, без стогонів. Без сліпої віри в безбарвні кольорові прапори. Без покірного потурання тим, хто штовхає нас до війни, ховаючись за нашими спинами.
Ми, на щастя, нічого не втрачаємо. Бо поки що, на жаль, нічого до пуття не побудували. Хата скраю, за демонтаж якої бадьоро взявся Янукович, усе одно розвалилася б сама.
Нам належить визначити, що ми хочемо будувати. І примусити тих, хто бачить себе архітекторами, — стати виконробами.
Або зізнатися нарешті, що будувати нікому, нічого й нема нащо. Сонце ж сходить і заходить, метро працює...
http://www.dt.ua/1000/1550/69375/
Незалежність для «чайників»
Автор: Сергій РАХМАНІН
А що, власне, сталося? Сонце прокидається й ховається строго за розкладом, метро працює, закохані на лавочках цілуються. Температурні коливання, кволі ворушіння валютного курсу, обсяги хабарів, масштаб злодійства, кількість ДТП, рівень смертності, темпи народжуваності — все в межах можливого.
Усе як завжди. А країна стає іншою. І не можна сказати, що змінюється вона дуже вже непомітно. І важко сказати, що змінюється вона дуже вже радикально. Вона просто позбувається ілюзій. Вивільнюється простір, який за законами природи повинен неминуче заповнюватися. Міфи, які відмирають, звільняють місце для ще не народжених ідей. Конають учорашні очікування, вгноюючи грунт для майбутніх вчинків. Моральні авторитети мають посунути галасливих тусовщиків. Паростки щирих переконань неминуче проб’ють кору скам’янілого конформізму.
Так має бути. І так буде. Коли? На все Воля Божа. Окрема подяка громадянину Януковичу за серйозне (і, судячи з усього, мимовільне) прискорення даного процесу. З 2004-го прибічники Віктора Федоровича наполегливо руйнували уявлення про свого вождя як про сліпого продовжувача кучмівських ідей. «Він вас здивує!», — старанно інтригували нас повірники керманича біло-синіх. Здивував.
Фото: Василь Артюшенко
Фото: Василь Артюшенко
Не так щоб сильно. Багато в чому він суворо дотримується кращих традицій вітчизняного президентства. Правовий нігілізм, заохочення лакейства, войовниче чванство, наплювацьке ставлення до обіцянок. «Потрібно йти шляхом скорочення роздутого апарату!». Потрібно? Пішли!
Кабінет Азарова, не ухваливши жодного рішення, уже ввійшов в історію, побивши цілу низку рекордів. Дещо багатші держави ЄС не вважають за можливе дозволити собі уряди, чисельність яких перевищує два десятки осіб. У змученій кризою Україні — 29. Віце-прем’єрів на континенті, як правило, мають по два-три, причому зазвичай вони ще й керують міністерствами. Заступників глави уряду — сім, усе — «звільнені». Більше, ніж в Азарова, тільки в Путіна...
Боротьба за економію розгорнулася по всіх фронтах. Геннадій Васильєв став дев’ятим (!) заступником глави президентської адміністрації. І, як стверджують джерела на Банковій, не останнім. Витрати на утримання горезвісної ДУСі, за словами віце-спікера Миколи Томенка, збільшуються на 28%, або на 233,6 млн. гривень, на забезпечення діяльності президента — на 17% (на 34 млн. гривень).
Реформаторську спритність нової влади поки що помітили лише в американському посольстві. Володіючи правом законодавчої ініціативи, Віктор Федорович у підконтрольний йому парламент вніс, якщо не помиляюся, тільки один проект — щодо ратифікації харківських угод. Бюджет ухвалено не те що без обговорення — без ознайомлення. У рекордні строки, менше ніж за десять хвилин. Кортіло припустити, що це — досягнення на віки, але втримаюся. Віктор Федорович з товаришами демонструє, що для нього неможливого мало. Не приведи Господи — через рік рекорд упаде. Ущент розкритикувавши Тимошенко за ручне управління фінансами, регіонали закріпили за Кабінетом право самостійно коригувати
державний кошторис. Що їм Конституція, хто їм парламент?
Усе описане вражає, але не потрясає. Ми чогось подібного очікували. І не тільки від Віктора Федоровича. Чомусь здається, що Юлія Володимирівна в багатьох питаннях демонструвала б аналогічну спритність і таку саму незакомплексованість.
І все ж таки Янукович нас швидко переконав, що він не Тимошенко і не Кучма. «Всі вони однакові!» — ця теза, ставши аксіомою, раптом втратила актуальність. Те, що навіть для (не надто тонкого) Леоніда Даниловича було темою для роздумів, приводом для сумнівів, товаром для торгів, матеріалом для інтриг, для Януковича стало позбавленим сенсу, цінності та ваги. Без малого два десятки років у державі накопичувалися проблеми, що їх політики вважали за краще виносити за дужки. Новий керманич не ліквідував проблеми, він ліквідував дужки. Навіть не завдав собі клопоту спитати себе: а раптом саме ці дужки й зміцнювали дві половинки країни? Тієї самої країни, відповідальність за яку він нещодавно прийняв на себе.
Куди він поспішає? Чому не боїться? Цими запитаннями неабияк переймаються сьогодні всі, хто хоч якоюсь мірою цікавиться політикою. Хід думок даної людини навряд чи особливо цінний для дослідників людської природи. Проте за уїдливою іронією долі, логіка його вчинків і найближче майбутнє країни перебувають у прямій залежності.
Ну, справді, звідки така спритність? Ну, розтягнув би задоволення якщо не на роки, то бодай на місяці. Тримав би й росіян, і електорат у тонусі. Було б чим приваблювати Кремль і відволікати виборців. Роздутий апарат, ручний бюджет, «знижковий» газ, відсутність плану перетворень — це і багато що інше (очевидно і не дуже) підживлює сумніви з приводу спроможності нового режиму привести економіку до тями. І готовності її реформувати.
Невдоволення населення в цій ситуації видається майже неминучим. Ось тут би й «поторгувати» чутливими темами. Спочатку підкинули б ЧФ, потім — Голодомор, потім — російську мову. Але Янукович поспішає так, ніби надворі не 2010-й, а 2015-й.
Таку поведінку можна пояснити різними міркуваннями.
Янукович поспішає, тому що його план побудови режиму передбачає спринтерські темпи реалізації задуманого. Йому треба звести владну будівлю якомога швидше. Поки опозиція роз’єднана. Поки в стані тих, хто голосував за нього, ще царює ейфорія, а в таборі тих, хто голосував проти нього, панує розгубленість, а в лавах «неприєднанців» живе боязка надія на нього. Поки ще не до нього Заходу.
Янукович не боїться того, що буде потім. Йому сьогодні потрібні:
— слухняні кадри для адміністрування;
— ефективні інструменти для придушення;
— прості важелі для управління;
— доступні кошти для бюджету;
— надійні джерела для збагачення.
А ще — гарантовані механізми для зовнішньополітичного прикриття. Отримавши шукане, він здобуде всі необхідні точки опори. Що в майбутньому дасть йому змогу, як він вважає, впоратися з будь-яким проявом будь-якого невдоволення.
Янукович не боїться здавати інтереси країни. Тому що не вважає здаванням те, що відбувається. І не вважає інтересами країни все, що не цікаво особисто йому. Янукович не боїться Кремля, тому що Кремль, на його думку, не загрожує його особистій владі. Кремль, з його точки зору, якраз зацікавлений у зміцненні такого режиму. Настільки згідливого, особливо на тлі п’ятирічного правління Ющенка.
Янукович, на відміну від того ж таки Кучми, не боїться окриків Заходу. Заходу, який втомився від України. Заходу, який переварює розширення ЄС і вихаркує кризу. Заходу, ладного обміняти майбутнє України на сьогоднішні контракти з Кремлем.
Янукович не боїться опозиції. Тому що бачить, наскільки вона роз’єднана. Тому що переконаний: вона його боїться. Тому що він має чіткий план дискредитації її нинішніх вождів, багатющу колекцію компрометуючих матеріалів і непохитну готовність іти до кінця. Окремі противники режиму досі ще вірять, що прокурорська перевірка діяльності Кабінету Тимошенко і кримінальні справи, порушені за фактом «шашкозакидацтва» — усього лише фактор тиску, засіб шантажу. Боюся, помиляються. Йому не потрібна слухняна опозиція з учорашніх ворогів. Він уже має слухняну опозицію з учорашніх друзів. Янукович упевнений: тих, хто ще не боїться, невдовзі зовсім не залишиться. Взяття під варту двох-трьох чинних членів парламенту і вчорашніх членів уряду він, здається, вважає гарним способом відбити бажання перти проти його волі. Втім, деякі противники режиму вже розпрощалися з ілюзіями. Принаймні в нервовій активності окремих персонажів угадується інстинктивне бажання сховатися від кримінальних переслідувань в опозиційності.
Янукович не боїться різких рухів, тому що вони для нього природні. Люди цього складу, вихідці з цього краю не рефлексують. У багатьох із них за плечима суворий і дуже специфічний досвід первинного накопичення капіталу. З чітким уявленням про співвідношення цілей і засобів. Тим, хто сумнівається, рекомендуємо переглянути на сон грядущий відео гладіаторських боїв на арені Ради. Багато опозиційних депутатів, з якими довелося поспілкуватися, не приховували здивування. Невмотивованою жорсткістю бійців і відстороненою незворушністю «смотрящих». Для невтаємничених пояснимо. Попри численні розбіжності (часто щирі й подекуди нездоланні), щасливі володарі депутатських значків, як правило, досить мирно уживаються в не видимому виборцеві завівтарному житті. Ідеологічні противники разом п’ють віскі, разом ходять на тусовки, риболовлю й похорони, хрестять дітей і на днях народження виголошують цілком щиросерді заздоровниці на честь одне одного. Регулярні товкотнечі під софітами, які вже стали нормою, не змінювали характеру стосунків, порядку речей і перебігу подій. Повірю знайомим нардепам на слово: з такою неадекватною люттю вони мали справу вперше. Жарти скінчилися.
Повірю і в щирість здивованого: «Так бити свого за їхній флот?». А хто сказав, що ви для них «свої»? Та й узагалі що таке «свої» стосовно не тільки сьогоднішнього політикуму, а й сьогоднішньої України в цілому? Ще раз наша вдячність Януковичу. Якби не те, що трапилося, цього простого запитання багато достойних представників нації так би й не насмілилися собі поставити?
Янукович не боїться образити почуття частини населення. І не вважає за потрібне це приховувати. Він не боїться дійняти до живого саме тому, що він, здається, і хотів, аби боліло якнайдужче. Зрештою, можна було з еківоками, можна було десь промовчати, десь згладити, десь здатися мудрим. Ну хоча б спробувати. Річ не тільки в тому, що Янукович цілком щиро вважає Бандеру і Шухевича бандитами й фашистськими посіпаками, так само щиро переконаний, що нормальна людина у звичайному житті українською мовою користуватися не може. Річ у тому, що він чудово знає, що саме дороге тій частині України, яка традиційно за нього не голосує.
Можна не вважати Голодомор геноцидом, але гарантові не можна ігнорувати відповідний закон, доки його не скасовано. Якщо він справжній гарант. Можна було відбутися фразою, що Голодомор — частина загальної трагедії. Можна було спокійно зміцнювати позаблоковість, яка і так є де-факто. Але так — не боляче. Голодомор — не геноцид. Бандера — не герой. А ось вам ще й російська мова. Ось вам флот, ось вам парад, ось вам позаблоковість.
Він надто довго чекав помсти за, на його думку, вкрадену в нього перемогу. За, як він переконаний, пережиті приниження. І помста його — навдивовижу ница. І народжується співчуття. Як до хворого.
Ну та Бог із ним. Він — усього лише людина, хай і високопоставлена. І його власні кривди, плани та устремління були б деталями, які належить відшліфувати. Але шліфувати поки що нікому.
Теперішні вожді опозиції п’ять років ретельно компрометували одне одного, і тепер влада охоче доведе розпочате ними до кінця. Інших вождів та іншої опозиції найближчим часом у країні бути не може. А ці вже не зможуть забути кривд, поділити славу, відповідальність і вину. Їхні мітинги — це, як і раніше, конкурс різнобарвних стягів. Під якими вже неможливо зібрати всіх тих, для кого ще дорогий один-єдиний прапор — синьо-жовтий. Тих, хто здригався, коли цей прапор топтали в Раді.
Головним противником цього режиму може стати тільки кепська економічна ситуація. І ми, якщо нам є заради чого об’єднуватися.
Влада Януковича стала логічним наслідком того, що відбувалося в країні. Влада Януковича має стати шансом для становлення нації. Точно так само, як криза стає шансом для видужання економіки.
Щоб «бути такими, якими ми є», ми повинні зрозуміти, які ми. Досі не було особливої потреби замислюватися, чим для кожного з нас є незалежність. Яка дивно була зароблена і не менш дивно розвивалася. Для багатьох було достатньо зовнішньої атрибутики і правильних, хоча й не щиро проголошуваних слів. Нинішня влада примусить замислитися тих, хто ще може це зробити. І спростить завдання тим, хто боявся складних рішень. Для сьогоднішнього режиму харківські угоди — нормальний спосіб збалансувати бюджет. Чужоземний флот — колекція іржавих корит, за зберігання яких можна отримати добрі гроші. Країна — готель, у якому надається набір послуг за відповідну плату. Все вищенаведене — переказ заяв наших вождів. Якщо вас обурює сказане, ви на шляху до власного визначення поняття «незалежність». Чого досі від вас ніхто не вимагав.
Якщо для вас залежність — не просто присутність тут російського капіталу і російського впливу, а відсутність українського капіталу й українського впливу в Росії, — ви мудріші за наших опозиційних політиків. Яких обурює факт передачі урану з українських інститутів. І яких (коли вони були при владі) не турбував факт злиденного існування цих-таки інститутів. Які обурюються з приводу економічної експансії Росії, її вторгнення в нашу атомну енергетику та авіабудування. Знаючи про те, що ці та багато інших галузей потребують інвестицій. І не зробивши нічого для приходу цих інвестицій. І не тільки з Росії.
Жорсткість, прозаїчність, одновимірність політики Януковича додали нашим суперечностям більших наочності й випуклості. І це дозволяє кожному визначитися з тією системою цінностей, яку він сповідує. Цей вибір дає можливість нарешті об’єднатися навколо чогось, а не проти когось. Шукати ідею, а не ім’я. Відмовитися від брехливо-рятівного «Цей — негідник, але він — наш негідник». Те, що відбувається, не робить остаточний розкол країни — неминучим. Але робить неминучим — вибір. Яку стрічку ти сьогодні повісиш собі на груди — георгіївську? З сердечком? Чи все ж таки синьо-жовту? Надінь. І бачитимемо своїх.
Промовчиш? Закликатимеш до війни? Чи станеш шукати те, що дозволить уникнути розколу? Або уникнути крові, якщо розкол неминучий.
У нас є час подумати. Без шмарклів, без стогонів. Без сліпої віри в безбарвні кольорові прапори. Без покірного потурання тим, хто штовхає нас до війни, ховаючись за нашими спинами.
Ми, на щастя, нічого не втрачаємо. Бо поки що, на жаль, нічого до пуття не побудували. Хата скраю, за демонтаж якої бадьоро взявся Янукович, усе одно розвалилася б сама.
Нам належить визначити, що ми хочемо будувати. І примусити тих, хто бачить себе архітекторами, — стати виконробами.
Або зізнатися нарешті, що будувати нікому, нічого й нема нащо. Сонце ж сходить і заходить, метро працює...
http://www.dt.ua/1000/1550/69375/
Метки: Україна, самоповага
public enemy,
16-03-2010 05:46
(ссылка)
Непогана відповідь Росії Дмитра Корчинського
Метки: Україна, росії, самоповага
* Характерник,
25-06-2009 17:59
(ссылка)
Нова спільнота
Вітаю та запрошую усіх до спільноти "
Козаки-характерники, спас та український рукопаш
"
http://my.mail.ru/community/harakternuku/
Козаки-характерники, спас та український рукопаш
"
http://my.mail.ru/community/harakternuku/
Ruslan dukh,
07-09-2007 15:59
(ссылка)
Без заголовка
ЦІЛІ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
1. Здобути Українську Самостійну Соборну Державу і закріпити її, поставити її в основу глибокого і всебічного розвитку української нації.
2. Вести націю до вершини творчого життя.
3. Вибороти її гідне становище в міжнародній родині.
4. Запевнити кожній українській людині гідне становище в суспільстві.
5. Віддати всі свої сили і здібності і вести кожну свою працю під кутом цих принципів.
1. Здобути Українську Самостійну Соборну Державу і закріпити її, поставити її в основу глибокого і всебічного розвитку української нації.
2. Вести націю до вершини творчого життя.
3. Вибороти її гідне становище в міжнародній родині.
4. Запевнити кожній українській людині гідне становище в суспільстві.
5. Віддати всі свої сили і здібності і вести кожну свою працю під кутом цих принципів.
Ruslan dukh,
07-09-2007 15:58
(ссылка)
Без заголовка
МОЛИТВА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і туком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти, все життя моє, бо Ти, все моє щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, тлум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінґірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції — полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, і тисяч інших незнаних нам, що їх кості порозкидані, або тайком затребані
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя, рости мене до ясних чинів. В чинах тих, хай знайду я смерть солодку, смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ І СОБОРНА!
Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріюмфом і туком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти, все життя моє, бо Ти, все моє щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб росло завзяття, міць, щоб сміло я йшов у бій так, як ішли герої за Тебе, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, тлум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінґірі і Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції — полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, і тисяч інших незнаних нам, що їх кості порозкидані, або тайком затребані
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя, рости мене до ясних чинів. В чинах тих, хай знайду я смерть солодку, смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ І СОБОРНА!
настроение: Довольное
Ruslan dukh,
07-09-2007 15:57
(ссылка)
Без заголовка
44 ПРАВИЛА ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА"
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу, мечем і плугом зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля й ідея Нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї Нації і борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
5. Залізна дисципліна супроти Ідеї та Проводу й обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя і тому працюй для її мотутности й розвитку.
7. Плекай духа волі й творчости, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.
8. Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами всі члени української національної спільноти.
9. Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
10. Красу і радість життя вбачай у невпинному стремлінні на вершини духа, ідей і чину.
11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе не сліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, але мужности й активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові почесть через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну й перемогти ворогів.
14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю цілої Нації.
15. Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
16. Твоїми ворогами є тільки вороги Твоєї Нації.
17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України — меч.
19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе, а здобудеш світ і життя.
20. Знай, що світ і життя — це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.
21. Тоді Ти повна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно стремиш до вершини.
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку й завзято змагає до цілі.
23. До перемоги треба витривалости й постійного зусилля в діянні і боротьбі.
24. Кожночасно будь готов на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
25. Будь перший в боротьбі і перемогах життя, щоб здобути для Нації вінець перемоги.
26. Живи риском, небезпеками і постійним змагом, а погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістра.
27. Радо й без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки щоб власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійних трудів і великих зусиль.
29. Будь сильний і незламний навіть в обличчі смерти і всяких терпінь.
30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний прошак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
32. Не покладайся на нікого. Будь сам творцем свого життя.
33. Будь скромний і шляхетний, але не знай, що значить слабість і покора.
34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими й безхарактерними людьми ослаблює. Подай братню руку тим, що хотять, як і Ти, йти на верхів'я.
35. Не завидуй нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
36. Будь товариський. Зав'язуй побратимство духа, ідеї і зброї в житті, праці й боротьбі.
37. Зв'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.
38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити в наставлені сіті, для здобуття ж тайни від ворога вживай навіть підступу.
39. Шануй жінок, що мають стати Тобі товаришками духа, ідеї і чину але гидуй розгнузданими.
40. Ціни високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи кивот чистоти раси Нації.
41. Люби й опікуйся дітворою, як молодістю майбутнього Нації.
42. Плекай фізичні сили, щоб тим видатніше працювати для своєї Нації
43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.
44. Що робиш, роби совісно й так, якби воно мало остатися вічно й мало стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу, мечем і плугом зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля й ідея Нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї Нації і борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
5. Залізна дисципліна супроти Ідеї та Проводу й обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя і тому працюй для її мотутности й розвитку.
7. Плекай духа волі й творчости, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.
8. Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами всі члени української національної спільноти.
9. Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
10. Красу і радість життя вбачай у невпинному стремлінні на вершини духа, ідей і чину.
11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе не сліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, але мужности й активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові почесть через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну й перемогти ворогів.
14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю цілої Нації.
15. Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
16. Твоїми ворогами є тільки вороги Твоєї Нації.
17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України — меч.
19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе, а здобудеш світ і життя.
20. Знай, що світ і життя — це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.
21. Тоді Ти повна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно стремиш до вершини.
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку й завзято змагає до цілі.
23. До перемоги треба витривалости й постійного зусилля в діянні і боротьбі.
24. Кожночасно будь готов на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
25. Будь перший в боротьбі і перемогах життя, щоб здобути для Нації вінець перемоги.
26. Живи риском, небезпеками і постійним змагом, а погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістра.
27. Радо й без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки щоб власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійних трудів і великих зусиль.
29. Будь сильний і незламний навіть в обличчі смерти і всяких терпінь.
30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний прошак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
32. Не покладайся на нікого. Будь сам творцем свого життя.
33. Будь скромний і шляхетний, але не знай, що значить слабість і покора.
34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими й безхарактерними людьми ослаблює. Подай братню руку тим, що хотять, як і Ти, йти на верхів'я.
35. Не завидуй нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
36. Будь товариський. Зав'язуй побратимство духа, ідеї і зброї в житті, праці й боротьбі.
37. Зв'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.
38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити в наставлені сіті, для здобуття ж тайни від ворога вживай навіть підступу.
39. Шануй жінок, що мають стати Тобі товаришками духа, ідеї і чину але гидуй розгнузданими.
40. Ціни високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи кивот чистоти раси Нації.
41. Люби й опікуйся дітворою, як молодістю майбутнього Нації.
42. Плекай фізичні сили, щоб тим видатніше працювати для своєї Нації
43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.
44. Що робиш, роби совісно й так, якби воно мало остатися вічно й мало стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.
настроение: Довольное
Ruslan dukh,
07-09-2007 15:53
(ссылка)
Без заголовка
12 прикмет характеру українського націоналіста" такий:
1. Все готовий, це значить, що він є вояком Української Революційної Армії. Він бореться на великому всеобіймаючому Фронті Української Національної Революції, віддаючи всі свої сили, готовий кожної хвилини віддати і своє життя. Український націоналіст є завжди в повній бойовій готовості.
2. Безкорисливий, це значить, що Ідею Українського Націоналізму й службу для неї ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю жовніра-борця, теплу хату — на окопи чи тюрму. Щастя шукає і знаходить він у радості з боротьби й перемоги на службі Великій | Святій Справі. Лише в щасті Української Нації щастя українського націоналіста. її воля, слава й могутність — його найбільше бажання.
3. Чесний, це значить, що він ім'я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить ніяким нечесним вчинком. Він завжди придержується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу родить і плекає безділля, страх, фарисейство й угоди. Мораль націоналістична — це мораль нового світу, світу чину й боротьби. її засади взнеслі й тверді. Вона є основою чинного й чистого, мов хрусталь, характеру українського націоналіста, Лицаря-Революціонера.
4. Карний, це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерти Ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що карність — це основа організації й сили, а анархія — це руїна. Тому він завжди піддержує авторитет Проводу Української Нації в Організації.
5. Активний і підприємчивий, це значить, що він бореться всіма силами, використовуючи всі можливості, кожну хвилину для добра Великої Справи — Української Національної Революції. Він не знає безділля. В нього за думкою і словом іде чин, мов за блискавкою грім. Бо життя — це рух, боротьба, а спокій — це застій, і холодна смерть. Кожну ідею, організацію чи людину він оцінює по ділах, а не по словах. Пасивність — це прикмета раба. Пасивності раба протиставляє він творчу ініціятиву й напружену активність борця-провідника.
6. Відважний, це значить, що він завжди відважно і неустрашно протиставиться всім перешкодам і небезпекам. Він не знає, що то є страх. Заяча вдача боягуза-труса йому чужа й гидка.
7. Рішучий, це значить, що він кожний наказ і кожну свою постанову виконує рішучо, без вагань. Постановив — зробив.
8. Витривалий, це значить, що він завжди бореться завзято й витривало. Він знає, що без витривалости, доведеної аж до впертости, немає перемоги.
9. Зрівноважений, це значить, що він у всіх випадках життя задержує повну рівновагу духа. Життя українського націоналіста повне трудів, перешкод і небезпек. Щоб їх перебороти, щоб опанувати положення і зібрати всі сили до удару в відповідне місце, треба насамперед опанувати себе. Тому український націоналіст у підпіллі й у отвертому бою, в окопах і в тюрмі, в тріюмфі чи на ступнях шибениці, завжди зрівноважений, завжди однаково спокійний, гордий і усміхнений. Вміє по-лицарськи перемагати і по-геройськи вмирати.
10. Точний, це значить, що він завжди придержується точности в житті аж до дрібниць.
11. Здоровий, це значить, що він хоче бути здоровим. Він хоче, щоб ціле молоде українське покоління було здорове. Україна потребує сильних і здорових тілом і духом синів. Тому він в міру можливості вправляє та поширює руханку і спорт, не нищить свого здоров'я вживанням отрут — не п'є і не курить, — ні гулящим життям. В українського націоналіста Велика Ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях, міцні й гнучкі м'язи, сталеві нерви, бистрий соколиний зір і слух та твердий п'ястук.
12. Обережний, це значить, що він завжди суворо придержується усіх засад конспірації.
1. Все готовий, це значить, що він є вояком Української Революційної Армії. Він бореться на великому всеобіймаючому Фронті Української Національної Революції, віддаючи всі свої сили, готовий кожної хвилини віддати і своє життя. Український націоналіст є завжди в повній бойовій готовості.
2. Безкорисливий, це значить, що Ідею Українського Націоналізму й службу для неї ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю жовніра-борця, теплу хату — на окопи чи тюрму. Щастя шукає і знаходить він у радості з боротьби й перемоги на службі Великій | Святій Справі. Лише в щасті Української Нації щастя українського націоналіста. її воля, слава й могутність — його найбільше бажання.
3. Чесний, це значить, що він ім'я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить ніяким нечесним вчинком. Він завжди придержується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу родить і плекає безділля, страх, фарисейство й угоди. Мораль націоналістична — це мораль нового світу, світу чину й боротьби. її засади взнеслі й тверді. Вона є основою чинного й чистого, мов хрусталь, характеру українського націоналіста, Лицаря-Революціонера.
4. Карний, це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерти Ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що карність — це основа організації й сили, а анархія — це руїна. Тому він завжди піддержує авторитет Проводу Української Нації в Організації.
5. Активний і підприємчивий, це значить, що він бореться всіма силами, використовуючи всі можливості, кожну хвилину для добра Великої Справи — Української Національної Революції. Він не знає безділля. В нього за думкою і словом іде чин, мов за блискавкою грім. Бо життя — це рух, боротьба, а спокій — це застій, і холодна смерть. Кожну ідею, організацію чи людину він оцінює по ділах, а не по словах. Пасивність — це прикмета раба. Пасивності раба протиставляє він творчу ініціятиву й напружену активність борця-провідника.
6. Відважний, це значить, що він завжди відважно і неустрашно протиставиться всім перешкодам і небезпекам. Він не знає, що то є страх. Заяча вдача боягуза-труса йому чужа й гидка.
7. Рішучий, це значить, що він кожний наказ і кожну свою постанову виконує рішучо, без вагань. Постановив — зробив.
8. Витривалий, це значить, що він завжди бореться завзято й витривало. Він знає, що без витривалости, доведеної аж до впертости, немає перемоги.
9. Зрівноважений, це значить, що він у всіх випадках життя задержує повну рівновагу духа. Життя українського націоналіста повне трудів, перешкод і небезпек. Щоб їх перебороти, щоб опанувати положення і зібрати всі сили до удару в відповідне місце, треба насамперед опанувати себе. Тому український націоналіст у підпіллі й у отвертому бою, в окопах і в тюрмі, в тріюмфі чи на ступнях шибениці, завжди зрівноважений, завжди однаково спокійний, гордий і усміхнений. Вміє по-лицарськи перемагати і по-геройськи вмирати.
10. Точний, це значить, що він завжди придержується точности в житті аж до дрібниць.
11. Здоровий, це значить, що він хоче бути здоровим. Він хоче, щоб ціле молоде українське покоління було здорове. Україна потребує сильних і здорових тілом і духом синів. Тому він в міру можливості вправляє та поширює руханку і спорт, не нищить свого здоров'я вживанням отрут — не п'є і не курить, — ні гулящим життям. В українського націоналіста Велика Ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях, міцні й гнучкі м'язи, сталеві нерви, бистрий соколиний зір і слух та твердий п'ястук.
12. Обережний, це значить, що він завжди суворо придержується усіх засад конспірації.
настроение: Довольное
В данном сообществе, возможно, есть записи, доступные только его участникам.
Чтобы их читать, Вам нужно вступить в сообщество
Чтобы их читать, Вам нужно
