Самая влиятельная польская "Газета Выборча" опубликовала сегодня письмо
главного редактора издания, польского журналиста №1 Адама Михника, в
котором автор обращается к Президенту Украины Януковичу с просьбой не
компрометировать Украину и выпустить на свободу Юлию Тимошенко. Сканы
статьи разместил в своем блоге на "Украиской правде" генеральный
директор канал ТВi Николай Княжицкий.

Обращение Адама Михника было опубликовано на первой странице сегодняшнего номера с большой фотографией Юлии Тимошенко.





Источник: http://glavnoe.ua/news/n100379

Президент Виктор Янукович считает, что вопрос о помиловании экс-премьера Юлии Тимошенко может быть актуальным, когда закончится судебный процесс над ней. Об этом он заявил в интервью трем украинским телеканалам, которое вышло в эфир в пятницу, 24 февраля, на ICTV.
«А что дальше может быть (после судебного процесса)? А дальше может быть помилование. И процедура помилования также предусмотрена в законодательстве. И я вам хочу сказать, если эта процедура будет, а она начинается с заявления осужденного человека, обращение к президенту, у президента есть комиссия, которая рассматривает это помилование. И я убежден, что по Конституции мы должны рассмотреть этот вопрос и принять решение. Тогда этот вопрос будет ко мне», — сказал он.
Как заявлял ранее защитник Тимошенко Сергей Власенко, экс-премьер не только не будет подавать прошение о помиловании, но и вряд ли примет его, если президент Виктор Янукович помилует без ее обращения.




Источник: http://glavnoe.ua

В воскресенье лидеру оппозиции исполнился 51 год. В рамках митинга у
СИЗО выступили ее сторонники и звезды украинской эстрады. Во
Владимирском патриаршем кафедральном соборе Киева и в других храмах украинской православной церкви киевского патриархата отслужен молебен заздоровье Тимошенко.
В завершение акции в поддержку Тимошенко был разрезан полутораметровый торт с надписью "Юлия, с днем рождения".
Кроме того, сторонники экс-премьера организовали под СИЗО небольшой фейерверк. По информации пресс-службы партии "Батькивщина", лидером которой является Тимошенко, фейерверк был расположен в таком месте, чтобы его могла увидеть из своей камеры лидер оппозиции.
По данным организаторов митинга, поддержать Тимошенко пришли около 5 тысяч ее сторонников. По данным киевской милиции, их было около 500.



Источник:  http://glavnoe.ua/news/n90052

Фракция Партии регионов готова рассмотреть вопрос декриминализации статьи, по которой судят Тимошенко

Парламентская фракция Партии регионов готова рассмотреть вопрос декриминализации статьи 365 Уголовного кодекса, по которой обвиняют экс-премьера Юлию Тимошенко. Об этом заявил заместитель председателя ПР Дмитрий Шенцев.

"Партия регионов готова рассмотреть возможность декриминализации статьи 365 Уголовного кодекса, по которой обвиняют Юлию Тимошенко. Главным условием отмены уголовного наказания по этой статье должно стать возмещение убытков, нанесенных государству, в частности - НАК "Нафтогазу Украины", а также уплата всех налогов в государственный бюджет по совершенным преступлениям", - отметил Д.Шенцев.

Как сообщал УКРИНФОРМ, 27 сентября Президент Украины Виктор Янукович внес в Верховную Раду законопроект "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно гуманизации ответственности за правонарушения в сфере хозяйственной деятельности)". Этим проектом закона, в частности, предлагается отменить уголовную ответственность по 18 статьям Уголовного кодекса, касающимся экономических правонарушений.

2011.09.30 10:01
http://www.ukrinform.ua/rus/order/?id=1091752

Защитник экс-премьера Александр Плахотнюк считает недопустимым признание
в качестве доказательств протоколов и постановлений, составленных Генеральной прокуратурой Украины 31 апреля – в день, которого не существует в календаре.
"Согласно части первой статьи 85 УПК буквально по каждому следственному действию должны быть указаны место и дата составления, должности и фамилии лиц, которые составляют. В протоколе указана дата его составления, а именно – 31 апреля 2011 года. Согласно календарю месяц апрель имеет неизменное количество дней, а именно 30. Нет 31 дня", - сказал Александр Плахотнюк в своей речи во время судебных прений по делу Юлии Тимошенко.
Адвокат сообщил, что в этот несуществующий день к материалам дела были приобщены четыре документа в качестве якобы доказательства вины Юлии Тимошенко. "В этот же день документы, которые были осмотрены 31 апреля 2011 года, были и присоединены к материалам уголовного дела постановлением следователя "О присоединении к материалам дела документов" от 31 апреля 2011 года", - отметил он.
По словам Александра Плахотнюка, в этот день к материалам дела были присоединены, в частности, протокол осмотра в присутствии понятых, копия распоряжения № 907 Кабинета министров об утверждении директив делегации НАК "Нафтогаз Украины".
"Все эти документы, которые были или осмотрены следователем, или приобщены к материалам дела протоколами и постановлениями следователя от 31 апреля, являются недопустимым доказательствами по делу, как и сами процессуальные документы", - заявил адвокат.
Александр Плахотнюк сообщил, что указанные протоколы и постановления находятся в 8 томе материалов уголовного дела.

Источник: http://glavnoe.ua

25 февраля (четверг) должна состояться инаугурация нового президента Виктора Януковича. Эту дату назвал спикер Владимир Литвин, что само по себе довольно показательно, а «регионалы» поддержали. Тем временем Блок Юлии Тимошенко готовится обжаловать результаты второго тура президентских выборов и, как всегда, тянет время. По словам лидера «бютовской» фракции Ивана Кириленко, то ли сегодня, 15 февраля, то ли завтра (16-го числа) соответствующая жалоба будет подана в Высший административный суд.
[ Читать далее... → ]

Юлии Владимировне не надо отдыхать. Федорович проявил излишнюю тактичность, порекомендовав Тимошенко прервать «трудовую» деятельность для восстановления сил. Ей лечиться надо. Сеанс шизофрении, которую немногочисленные фанаты Первого общенационального телеканала имели возможность вчера посмотреть в виде «дебатов», – наглядное тому подтверждение. Пелотка сто минут кряду зачотно поимела в моск саму себя.
[ Читать далее... → ]

На сайті odnoclassniki.km.ru є група "Рожденные в СССР", де я люблю подискутувати. Три дні назад запропонував обговорити питання виборів в Україні. Поставлене там питання хочу перенести на обговорення в нашій групі для прихильників Януковича.
Предлагаю обсудить выборы в Украине. А главное кандидатов Тимошенко и Януковича.
Я, например, сторонник Тимошенко. Хочется услышать мнения других людей. Ваши за и против. Сторонников Януковича, особенно жителей России и других стран бывшего СССР, хочу сразу спросить: 1) Выбрали бы Вы президентом России (своей страны) уголовника?
2) Хто в таком случае из криминального мира России и других стран бывшего СССР наиболее по Вашему мнению заслуживает стать следующим президентом России (своей страны).
3) Возможно (или хотелось бы), например, пригласить Януковича на пост президента своей страны, если своим уголовникам слабо.
За ці три дні тільки одна була розпливчата через призму інформацї ЗМІ в Росії відповідь. Дослівно:
а интересно... кто захочет взять в президенты человека... который все, за чтобы не взялся, развалил? Да и слова "не пойман - не вор" не про него... и ловили и выкрутился... А интересно в России закрыли уголовное дело или просто на полку положили... А Лазоренко в Штатах не скучает?
Для прихильників Януковича пропоную уявити себе громадянами Росії і відповісти на моє питання хоча самим перед собю. А ще інтересно, що ПР на чолі з Януковичем і кишенею Ахметова побудувала для простих громадян в Донбасі в плані добробуту, додаткових робочих місць з прийнятною зарплатою крім Донбас-Арени (можливо не зовсім вірна назва, маю на увазі футбольний стадіон в Донецьку).
Громадянам Росії такий кандидат в президенти як Янукович в страшному сні мабуть би не приснився. В Україні такого вони ясна річ підтримають, щоб мати поживу для насмішок над м"яко кажучи недолугими хохлами які крім зека в президенти більше вибору немають.

Юлия Тимошенко	185 (44.69%)
Виктор Янукович	149 (35.99%)
Против Всех	80 (19.32%)

[19.01.2010 18:13]  

Результати голосування по Україні та в регіонах


Центральна
виборча комісія опрацювала 100% протоколів дільничних виборчих комісій,
за результатами яких Віктор Янукович отримав 35,32% голосів виборців,
Юлія Тимошенко – 25,05%...




Другий тур: за кого?

Кого
підтримати в другому турі президентських виборів – Віктора Януковича чи
Юлію Тимошенко? Дуже  непросто зробити цей вибір для тих, хто в першому
турі віддав свій голос іншим кандидатам – Сергієві Тігіпку чи Арсенію
Яценюку, Петру Симоненку чи Олегові Тягнибоку. Ви голосували за надію
на нове ім’я, нові ідеї, нових людей. Тепер доводиться обирати між
тими, кого ви подумки вже відправили у відставку. Але життя є життя –
треба обирати... Кому, у такому випадку, віддати перевагу? Особливо
складно, коли не бачиш особливої різниці між цими кандидатами. Тому,
хто буде меншим злом? Але як виміряти цю “меншість”? Проголосувати
проти обох? Але зрозуміло, що при цьому все одно хтось із них буде
Президентом. То чи не означатиме ваш голос “проти всіх” голос за одного
з них? Тоді за кого саме?
Одне слово, дуже
непростий вибір. Тому важливо почути всі аргументи – за і проти. Якщо
ви вважаєте, що вони у вас є, долучайтеся до розмови.
Для початку цієї розмови – перша точка зору...
ЩО КОРИСНІШЕ: ПОКАРАННЯ ЯНУКОВИЧЕМ ЧИ ЩЕПЛЕННЯ ЮЛІЄЮ ВОЛОДИМИРІВНОЮ?
Вона
– перпетум мобіле, невгамовний енерджайзер, трудоголік і неперевершений
оратор, гейзер фантастичних ідей, генератор політичних взаємозаліків і
вже один із символів України. Він – вайлуватий король у страусових
черевиках, якого безперервно й непереконливо грає свита й лексичний
запас якого сформовано книжкою «Моя перша тисяча слів». Спостерігати,
як він формулює свої думки, складно і боляче, і хочеться бігти мити в
цей час посуд. Коли ж він їх урешті-решт вичавлює, пригадуєш
латиноамериканську приказку: «Поки мовчав – здавався розумним». І,
схоже, нам жити з таким Президентом.
Вона – political animal у
найвишуканішому сенсі цього англосаксонського терміну. Квінтесенція
політичної бестії в найкращому розумінні. Ми приречені, а Тимошенко, і
в цьому карб України – або її талант, або згуба.
Він, на її
екстравертному тлі, – незграбний інфант, лідер-фантом, цілковите
непорозуміння, яке може видати на-гора й тримати там лише неприкаяність
і параліч третини натофобського українського електорату, який загубився
в часі й просторі.
Однак діаметральність і різнополюсність цих
політичних типів не означає, що перша просто зобов’язана стати
Президентом, а другий не проходить тест на президентське IQ. Швидше
навпаки – як це не парадоксально, перемога Януковича корисніша і для
України, і вигідніша для Тимошенко. Перехворіти Януковичем корисніше,
аніж прищепитися Тимошенко.
Вона права в тому, що у виборців
Тігіпка, Яценюка, Гриценка і Ющенка (а нас назбирається добрих 30
відсотків разом з тими, хто в останній графі показав дулю всім 18-ом)
рука не підніметься проголосувати за Януковича. Однак, з інших
міркувань, добра половина цього електорату не поставить позначку й
напроти прізвища «Тимошенко», що автоматично означає інавгурацію
Януковича.
Поясню, чому цього – підтримати Тимошенко в другому
турі – не зроблю я особисто і вся наша родина, як і сім’ї більшості
наших знайомих. Гадаю, пояснювати, чому за жодних обставин ми не
проголосуємо за Януковича, потреби немає. Саме тому – за браком
простору, але не аргументів – подальша інвентаризація чеснот і
античеснот кандидата присвячена передусім саме Ю.В. Адже нам самим
треба дати відповідь на запитання – чому у двобої між тією, хто за
десять років таки опанувала українську мову (крім слова «галасувати»),
хто начебто дивиться в бік Брюсселя й зарекомендувала себе антикризовим
менеджером, і тим, хто є завсідником партзборів «Єдиної Росії», хто
відмовляється вийти на публічні дебати й чимшвидше переходить у
спілкуванні на умовно російську мову, ми не вибираємо жодного.
Короткотермінові
переваги від українського Піночета вичерпаються так само швидко, як і
золотовалютні запаси Нацбанку. Показові судові процеси швидко
перестануть бути новиною, оскільки система швидко переформатується під
нові правила гри. У Європі таки з’явиться ще одна країну, у якій світ
не знає прізвища прем’єра, а лише Президента – до Білорусі додасться
Україна, з тепер уже сервільною і без’язикою опозицією. Весь бюджет
стане одним великим Стабілізаційним фондом, кошти з якого
виділятимуться за велінням Президента Тимошенко.
Прихід Тимошенко
відлякує посиленням її деволюції. Нещирість прем’єра трансформується в
інформповідомлення Міністерства правди, харизматичність – у примус до
сповідування її ідей, риторика – у зомбування, а зачаєна відраза до
альтернативної точки зору – у зонування свободи слова.
Єдина керівна й спрямовуюча сила
Інструментом
Президента Тимошенко на місцях буде – уже є  – харизматична секта під
назвою партія «Батьківщина» зі своїми філіями у вигляді фракцій у
місцевих радах. Позбавлена будь-якою ідеології, окрім ідолопоклонства,
партія є білосердечним фан-клубом, що безперервно молиться на свою
ікону. КПРС з її демократичним централізмом на тлі жорстко керованої
вертикалі «Батьківщини» – це партійний Вудсток і вакханалія вільної
думки, не кажучи вже про «Регіони» та «Єдину Росію». Партійне
керівництво «Батьківщини» на обласному рівні – це архангели, яким
богами з Олімпу на Турівській даровано право на свій розсуд і смак
формувати склад партбюро на місцевому та районному рівнях, висмикувати
непослухів і кооптувати на їх місце нових робокопів, які вже точно
дотримуватимуться єдино вірної лінії партії. Типова картина із життя
органу місцевого самоврядування: голова партійної фракції БЮТ у
місцевій раді під час сесії постійно на зв’язку з «куратором», щоб
доповідати йому (їй) в он-лайн режимі, як саме йде голосування. Порядок
денний із заздалегідь проставленими галочками, як «галасувати», у всіх
членів фракції на руках. І горе тому, хто проголосує не так –
«наглядатай» з району сидить у задніх рядах і веде облік вірнопідданих,
щоб у разі чого – «імперативчиком» по тім’ячку.
Ця єдина і
спрямовуюча сила, така собі « команда саламандр, яка… сильніше за всі
спецнази, «Альфи», «Беркути» і «Морські котики» разом узяті», на роки
візьме Україну в партійні обценьки й стане єдиним кадровим соціальним
ліфтом, перебування в якому гарантуватиме кар’єру та допуск до
перерозподілу національного багатства.
Мечоносці
Тіла,
що проштовхнулися на ближчі орбіти Тимошенко і Януковича, виліплені з
однієї і тієї ж маси. Такою ж вірнопідданою запопадливою людською масою
наповнені й партійні списки обох кандидатів – як на національному, так
і на місцевих рівнях.
За Тимошенко в нас у країні два типи
олігархів. Одні платять своїй рабсилі неєвропейські зарплати,
звільняють працівників, виводять прибуток в оффшори, не пускають її на
контрольовані ними телеканали й спотворюють інформаційний продукт. Ці
капіталістичні створіння перебувають поза межами її партійного списку.
Ті ж мільярдери й латифундисти, які купили собі партійні значки БЮТ, є
білими, свідомими, патріотичними олігархами.
За будь-кого – і
за Януковича, і за Тимошенко – до керівництва країною прийде їхня
цинічна партійна номенклатура й молода поросль з бютівського та
регіонського комсомолу. Вони просто пересядуть зі своїх партійних та
штабних кабінетів у крісла начальників управлінь земельних ресурсів та
голів місцевих державних адміністрацій. Відмінність лише в тому, що
Тимошенко живописує своїх саламандр як уособлення всіх чеснот,
забуваючи при цьому про Лозинського, у той час як “Регіони”, обпікшись
на Калашникову, хоча б воліють не кричати на весь базар, який гарний у
них крам.
Прогресуючий абсолютизм
Політтехнологи
прибрали в Тимошенко все зайве, окрім слівця-паразита. У Тимошенко все
«абсолютно». Кожна цифра «абсолютно» перевірена (хоча вона може й не
відповідати дійсності), кожне рішення Кабміну «абсолютно» погоджено
(хоча членам Кабміну навіть не роздали проектів рішень), кожен контакт
«абсолютно» вигідний для України (хай та угода навіть є харакірі, як-от
пакт з Газпромом). Від абсолютизації тверджень і прогресуючого
переконання у власній безгрішності до ототожнення «Україна – це я» –
один крок, і той уже зроблено.
Нетерпимість до альтернативної точки зору
Історія
з екзит-полами, де ті, хто вказав точніший результат виборів, були
оголошені Тимошенко запроданцями, – показова для цього політика, яка
має стійку алергійну реакцію на інформацію, думки та точку зору, що
суперечать єдино правильним. Залишити країну в розпал економічної кризи
без міністра фінансів за те, що він висловив своє незалежне бачення
економічної деградації України, – у цьому теж уся Тимошенко. Тим паче
що Пинзеник виявився не просто правим – на тлі того, що відбулося в
економіці у 2009 році, його прогноз був занадто оптимістичний.
Позбутися
і ошельмувати міністрів закордонних справ, оборони й транспорту за те,
що вони були чи не єдині, хто мав мужність мати в уряді відмінну від
шефині думку – у цьому теж уся Тимошенко. Войовниче несприйняття
альтернативної думки й чиясь відмова молитися на богиню набули
інституційного характеру – бютівські штабні коментатори спотворили
інформаційний простір, дискредитувавши жанр відгуків на авторські
матеріали.
Алергія на правду
Політик
має заколисувати електорат казочками про успіхи й годувати байками про
світле майбутнє. Однак при цьому він не повинен свідомо дезінформувати
населення, яке він приручив. Оптимально – загорнути гірку пігулку
правди у святкову обгортку...
Тимошенко на посаді прем’єра
продемонструвала тривожний регрес, який не дає їй можливості
кваліфікуватися в президенти. Вона монополізувала право на правду,
відрізала доступ до публічної статистичної інформації і виступ за
виступом спотворювала реальний стан речей у економіці. І тим приємніше
буде спостерігати, як, повернувшись в опозицію, Юлія Володимирівна
шмагатиме владу за приховування чи свавільну інтерпретацію інформації.
Безгрішність
Політик
і державний діяч, який ліквідував в енергосекторі хронічні неплатежі в
кінці 90-х, бюджетну «матрьошку» – у 2001-му, т.з. «вільні» економічні
зони в травні 2005-го й доклався до багатьох інших позитивів у
економіці, міг би бути достатньо великодушним, аби вряди-годи визнавати
хоча б дещицю своїх помилок. Таких у Тимошенко – безліч, оскільки не
помиляється лише той, хто сидить склавши руки, а Тимошенко справді
працює за десятьох.
Однак Ю.В. – безгрішна і свята, незаплямована і білосніжна.
Егоцентричний
політик без гальм значно корисніший у опозиції, аніж на верхівці
безлімітної влади – а в тому, що Ю.В. собі таку облаштує, сумніватися
не доводиться.
Політичний суїцид
Однак
Юлію Володимирівну в разі її програшу має обнадіювати хіба що одна
думка – жоден із нас у цій країні краще за неї не знає, у яке
трясовиння заходять “регіонали”. Вона залишає по собі порожній бюджет,
спустошений Пенсійний фонд, борги й невідворотність рвучкого підвищення
цін на газ. У її опонента не буде жодного простору для популістського
маневру, і, приречений на неминучість жорстких заходів, він зможе
перетворитися на попіл, а про вогонь подбає полум’яна опозиціонерка.
Україна,
дякуючи хуторянській зацикленості та політичному інфантилізмові Ющенка,
згаяла п’ятирічку, провівши її в політичних чварах та пошуках
старожитностей. Тому доводиться визнати: ми заслужили на деякий час
покарання банальністю Януковича, пропагандою Герман, макроекономічними
лекціями Лук’янова і нотаціями Шуфрича. І Азаров вже навіть не
силуватиметься говорити літературною мовою.
Однак навряд чи
їхнє владарювання буде комфортним і тріумфальним. Вибір у них невеликий
– Ю.В. або їм друг, або антидот. Можна посперечатися, що для них гірше.

А там, дивись, набере силу й третя сила, обнадієна нашим першим внеском у 30 відсотків голосів.


На другий тур – без ідеології?


Ні в Януковича, ні в Тимошенко
жодної ідеології не простежується. Обидва дотримуються принципу
Муссоліні: «Наша програма проста – ми хочемо правити...»
Одним із найважливіших і найпринциповіших наслідків першого раунду виборів стала їх практично повна деідеологізація.
Під
ідеологією в загальному сенсі зазвичай розуміють структуровану систему
певних чітко сформульованих положень та ідей (частіше політичних,
соціальних або суспільних). Десятиліття панування «єдино правильної»
комуністичної ідеології надали цьому слову відчутного негативного
відтінку.
Між тим, ідеологія – це далеко не погана річ,
оскільки вона з’являється не на порожньому місці, а відображає інтереси
певних суспільних верств. Оскільки виробляється не найдурнішими людьми
на основі історичних традицій того чи іншого народу. Оскільки сприяє
самоусвідомленню й самоідентифікації політичної нації та її складників.
Оскільки надає політичним силам і політикам цілісну систему поглядів,
концепцій, об’єднану єдиним вектором. Оскільки на основі цієї системи
сили й політики формулюють цілі та програми своєї діяльності.
Як
би не ставитися до екс-кандидатів у президенти Віктора Ющенка, Петра
Симоненка, Олега Тягнибока, навіть Інни Богословської, кожен з цих
політиків був виразником певної ідеології. Це вже інше питання,
наскільки ефективно вони сповідували та втілювали в життя свої
ідеології. І наскільки ці ідеології є вартісними.
Коли Віктор Ющенко
проголошував у своїй передвиборній програмі курс “національної
гідності, соборності і сильної держави”, то це виглядало природним.
Навіть для його політичних опонентів і для його не-симпатиків, які
складають 95% активних українських виборців. За Ющенком стояли
2002–2004 роки жорсткої боротьби за ці цінності, Майдан, щире прагнення
їх реалізувати. І згубна впевненість у тому, що чим частіше й рясніше
проголошуватимеш ідеї, тим надійніше і швидше вони здійсняться.
Ющенко
справді ліберал, він за демократію, права людини, свободу слова,
національне відродження та національну ідею – так, як він їх розуміє.
Інша річ, що він, проголосивши й підняв на прапор ці чудові гасла,
своїм невдалим правлінням значною мірою дискредитував їх.
За Петром Симоненком
– детально розроблена комуністична ідеологія, яка досі приваблює чимало
людей старшого покоління. Кращі роки їхнього життя минули за часів її
панування. І їм немає діла до того, що депутати очолюваної Петром
Миколайовичем фракції КПУ, добра половина яких є мільйонерами,
елементарно на тій ідеології паразитують.
Олег Тягнибок
– націоналіст. Судячи з усього, ще й переконаний. Про люстрацію, підлих
мігрантів, «славних предків, які брали автомати й ішли в ліси воювати»,
колишній лікар говорить яскраво й без усякого фальшу. Яка, зрештою,
різниця, звідки він бере гроші на виборчі кампанії?
В Інни Богословської
ідеологія взагалі проста, як мукання голодної корови: дружити з Росією
по саме нікуди. І навіть віддати їй Севастополь (і весь Крим), щоб не
роздумала, бува, дружити.
Однак ні в Януковича, ні в Тимошенко
жодної ідеології не простежується. Обидва дотримуються двох принципів,
висловлених свого часу Беніто Муссоліні: «Наша програма проста – ми
хочемо правити Італією»; «Тільки ідіоти та мерці не змінюють своїх
переконань, а ми розумні люди і ми їх змінюємо».
Камлання
Януковича щодо «дружби братніх народів» і «другої державної мови»
(«подвійне громадянство» нині взагалі зникло з його риторики) є не
більш як фігурою мовлення. Він тихенько додає після цих гучних слів, що
конституційну норму про єдину державну мову потрібно змінювати
конституційною більшістю, забуваючи уточнити, що Партія регіонів ніколи
не матиме її в парламенті.
Після першого туру Януковичу пояснили,
що такий потрібний йому для перемоги в другому турі електорат Сергія
Тігіпка є здебільшого молодим, освіченим і проєвропейськи налаштованим
– і він притьмом почав через слово вживати слова «європейський» і
«Європа»: «Я поведу Україну європейським шляхом. Але ми прийдемо в
Європу не злиденною, а сильною, незалежною країною, де панують
європейські стандарти життя людей».
І далі в тому ж стилі... А от
про «другу державну» в розлогому зверненні Януковича «до
співвітчизників» від 19 січня з викладом квазіпрограмних положень –
анічичирк. Зате Віктор Федорович завів мову про укладення нових газових
контрактів з Росією на вигідніших для України – відповідно, на
невигідніших для Росії – умовах. Адже боротися потрібно не лише за
електорат Тігіпка, у більшості своїй лояльний до Росії, а й за виборців
Яценюка та Ющенка, локалізованих у Західній Україні.
А як же ідеологія «великої дружби»? «Тільки ідіоти та мерці не змінюють своїх переконань…»
Ось
і Юлія Володимирівна не «ідіотка» і не «мрець». Вона «розумна людина» –
і з легкістю змінює переконання. Яскраве підтвердження – неймовірно
звивиста еволюція її поглядів щодо відносин з Росією та НАТО. Тут сам
геополітичний чорт ногу зломить. То вона вимагала мало не розбомбити
Кремль, то клялася у вічній дружбі з «великим братом» незгірш за
Януковича 2004 року. То підписувала «листа трьох» до НАТО з проханням
нарешті прийняти Україну в Альянс, то говорила про «всенародний
референдум», наслідки якого сьогодні неважко передбачити.
А нині
Юлія Володимирівна готова підхопити з рук Віктора Андрійовича знамено
Голодомору і «героїв УПА». На словах, звісно. Їй теж електорат Ющенка
дуже потрібен.
Ця неймовірна ідеологічна гнучкість, себто
безідеологічність обох кандидатів у президенти України викликає
тривогу. Неможливо визначити, куди поведуть вони «неньку», яким шляхом,
до яких цілей. Узагалі якось боязно довіряти долю держави людям без
принципів і навіть без орієнтирів, людям, які, якщо вважатимуть це за
потрібне для себе, моментально розвернуться на 180 градусів прямо на
марші.
Ще наприкінці ХІХ століття Оскар Вайльд сказав: «У наш вік
світом правлять особистості, а не ідеї». Але чи став світ від того
кращим?


Що робити людині мислячій у другому турі?


7 лютого український народ продовжить
обирати свою майбутню долю. Нелегким вибором між Януковичем і Тимошенко
діляться відомі люди...
Юрій Андрухович, письменник:
НЕХАЙ ІДУТЬ ОБОЄ К БІСУ, ХІБА ЩО ТИМОШЕНКО ЗНАЙДЕ ЯКІСЬ ОСОБЛИВІ СЛОВА
Поки
що я думаю, що просто не піду голосувати. Набридло вигадувати якісь
аргументи про “менше зло”, тому нехай ідуть вони обоє к бісу.
Ну
хіба що станеться щось дуже дивне – і Тимошенко знайде якісь такі
надзвичайно проникливі проєвропейські слова, або її відкрито
підтримають ЄС і США, загалом Захід, тоді, можливо, в останній момент я
таки піду і вкотре дам себе обманути.
Янукович, як ви розумієте, взагалі не обговорюється.
Владислав Троїцький, власник театру «Дах»:
ЯНУКОВИЧ – ЦЕ В КІЛЬКА РАЗІВ ГІРШЕ, НІЖ ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ У КИЄВІ
Тут
вибір невеликий… Для мене точно, як для громадянина, як інтелігента,
якщо Янукович буде Президентом, мені не буде добре. Мені важко уявити,
що Президентом країни може бути людина такого рівня. Важко уявити… Та
оскільки я живу в цій країні, мені все одно доведеться якимось чином
взаємодіяти з президентською посадою. Не з особистістю, а з посадою. І
тут я розумію, що в мене будуть проблеми. Доведеться або виїжджати з
цієї країни, або намагатися щось зробити.
На жаль, у мене багато
друзів, які вже схильні до еміграції. Гадаю, що незабаром почнеться
нова хвиля міграції, незалежно від перемоги одного чи другого
кандидата. Один мій друг сказав: «Раптово я себе почав відчувати
туристом у своїй країні, тому не хочеться тут нічого робити».
Та, незважаючи на все, я стоятиму до кінця. Робитиму для цієї країни все по максимуму, допоки стане взагалі нестерпно.
Звісно,
усі мої друзі більше побоюються Януковича, тому що ті правила, які ним
запропоновано, несумісні з етичними принципами людей.
В
економіці, соціальній сфері, освіті, медицині, ситуація настільки
наближена до катастрофи, що для мене загадкою є мотивація людей, які
борються за президентську посаду. Бо ці проблеми такі глобальні, що для
їх розв’язання немає жодних передумов: ні механізмів, ні команди,
нічого.
Стабільність у країні можна створити тоді, коли люди
хочуть працювати, рухатися вперед. А в нашій країні проблема в тому, що
люди не хочуть працювати й не хочуть рухатися вперед. Вони просто
доживають своє життя в пітьмі горілки й наркотиків.
Я точно не
заангажована людина, я нікого не підтримую, ні від кого фінансово не
залежу, але мені ближча Тимошенко, бо вона принаймні виглядає пристойно
й говорити може. На жаль, з команди Януковича я не чув жодної людини,
яка б не говорила цинічні речі. Я у своєму житті найбільше боюся
цинізму та безпринципності. Якщо прийде Янукович – це буде в кілька
разів гірше, ніж Черновецький у Києві. Тут можна проводити дегустацію
гівна... Те, що відбувається в Києві, – це взагалі за межею добра і
зла, і це тенденція. Київ же обрав… І те, що вибере Україна, – вибере
Україна.
Олександр Чалий, екс-заступник глави Секретаріату Президента :
З ЯНУКОВИЧЕМ ЖИТТЯ НЕ ЗУПИНИТЬСЯ
Усім
раджу голосувати серцем, а потім – після другого туру – головою робити
все, щоб переможця визнали і щоб це сприяло встановленню стратегічного
консенсусу у вищих ешелонах влади, аби в найближчі три-чотири роки
зробити крок у модернізації країни на засадах європейських цінностей.
На
моє глибоке переконання, перспектива полягає в одному – програма
Тимошенко більш спрямована на європейську перспективу України. Програма
Януковича дає елементи певної стабілізації.
Якщо ми кажемо, що ми
демократи, якщо ми поважаємо Помаранчеву революцію, то ми також
поважатимемо вибір громадянського суспільства, яке б воно не було:
недорозвинуте чи не зовсім європейське.
Мене особисто найбільше
непокоїть, як поведуться кандидати після виборів: віддадуть сили на
об’єднання країни чи на боротьбу одне з одним. У Тимошенко є пункти,
які мені близькі, і в Януковича – теж. Але налаштування на реформи в
країні більше відчувається в Тимошенко. Та й з Януковичем життя не
зупиниться. Я переживав вибори 1993 року, було приблизно те саме…
На мою думку, якщо Тимошенко виграє, то буде більше можливостей для знаходження загальнонаціонального компромісу.
Микола Рябчук, політолог, письменник:
ОБИДВА – ГОМО СОВЄТІКУС
Що
робити мислячій людині чи моральній?.. На жаль, драматизм цьогорічних
виборів полягає в розбіжності цих двох підходів. Моральний вибір,
гадаю, підказує голосувати проти обох, тому що обидва кандидати, на мій
погляд, – гомо совєтікуси, схильні гратися з правилами, а не грати за
правилами, керуватися, сказати б, революційною доцільністю, коли мета
виправдовує засоби, а переможець отримує все.
Жоден із них не має
уявлення, що таке правова держави – а без цього, повірте, жодних
істотних змін у нашій беззаконній країні не буде. Натомість
раціональний вибір підказує, що потрібно все ж голосувати за менше зло,
яким мені з низки причин видається в цій ситуації Тимошенко.
Так
чи так, а потрібно йти й голосувати – хоч проти Януковича, хоч проти
обох. Бо найгірше, що можна сьогодні зробити, – це не брати взагалі
участі у виборах. Така поведінка, на мою думку, безвідповідальна й
дурна. Тобто – і неморальна, і нераціональна.
Дмитро Корчинський, публіцист:
ПРОЇЖДЖАЮЧИ ПОВЗ ВИБОРЧУ ДІЛЬНИЦЮ, ЗУПИНІТЬСЯ, ПЛЮНЬТЕ В ЇЇ БІК І ЇДЬТЕ ДАЛІ
Громадяни
України між першим і другим туром повинні думати про щось більш
суттєве, ніж вибори. Тобто про філософію, жінок, коней, зброю, якості
вина, але не про вибори, бо виборча демократія – справа плебейська.
Гадаю, люди мають віддаватися мисленню щодо всього загального і з точки зору всезагального.
У
день другого туру виборів треба зайти в магазин, купити доброго
французького вина, трохи сиру… Благо, не буде посту… Узяти сім’ю,
приятелів чи подругу й виїхати кудись за місто на гарний ландшафт.
Випити там цю пляшку вина, заїсти сиром, подихати свіжим повітрям,
можливо, покататися на ковзанах, як це роблять персонажі на полотнах
малих голландців. А проїжджаючи повз виборчу дільницю, треба
зупинитися, плюнути в її бік і поїхати далі.
Особисто я ніколи не
ходжу на вибори. Навіть не йду, щоб проголосувати за себе, коли
балотуюся, бо вибори – це справа занадто нешляхетна.


Як поводитиметься людина мисляча в другому турі (продовження)


Продовжуємо висвітлювати позиції відомих  людей України щодо другого туру президентських виборів, який відбудеться 7 лютого.
Юрій Рибчинський, поет-пісняр:
Я Б НА МІСЦІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ НА ЦЕЙ ЛОХОТРОН НЕ ПІШОВ
Я
і моя дружина не голосували в першому турі, бо вважаємо, що не маємо
вибору. Це для нас лохотрон. А в другому турі буде ще більший лохотрон.
Мабуть, з точки зору патріотизму потрібно голосувати за Тимошенко… Але
і за Тимошенко, і за Януковичем стоять олігархи…
Треба бути
дурнем, аби сьогодні йти й голосувати. Я б на місці українського народу
на вибори в другому турі взагалі не пішов. Мені ніхто з них не
близький, однаково далекі.
Але бажаю перемоги Тимошенко,
принаймні Президентом буде красива жінка. Хоча вона буде таким самим
Президентом, як і Янукович. Ми ще довго вилізатимемо з цієї ями… Це не
демократія, з моєї точки зору.
Ярослав Грицак, історик, публіцист:
ЦЕ НЕ ВЕЛИКА КАТАСТРОФА, А МАЛА КАТАСТРОФА ПІДЕ УКРАЇНІ НА КОРИСТЬ
Відповідаю,
як Сократ: що б ми не робили – голосували “за”, “проти всіх” чи взагалі
не йшли на вибори – ми все одно про це ще пожаліємо.
Найчесніша
позиція, звичайно, голосувати проти обох – але я не певний, чи від
цього нам буде легше, коли за рік чи за два ми зазнаємо всіх
“приємностей” правління Януковича. Бо голосування проти всіх об’єктивно
грає на перемогу Януковича.
Тому насправді здорово мислячій
людині не залишається іншого вибору, ніж готуватися до наступних
виборів. Ці вибори ми вже програли – і, треба щиро сказати, кожен з нас
несе свою відповідальність за цю поразку. Мені чужа позиція, коли ми
наділяємо всеможливими негативними епітетами головних кандидатів, маючи
на увазі, що ми, мовляв, інші. Така позиція – радше черговий прояв дуже
характерного для інтелектуалів нарцисизму, чи простіше кажучи,
самолюбування.
Насправді, ми певною мірою такі самі, як і
кандидати – оскільки допустили до цих “виборів без вибору”. Людині
мислячій треба визнати свою поразку й пробувати перетворити її на
певний шанс: бо з тверезого усвідомлення причин цієї поразки можна
будувати здорову альтернативу. Не думаю, що вибір Януковича чи
Тимошенко означатиме велику катастрофу для України, бо в Україні певні
процеси набрали характеру здорової інерції, і ніхто не зможе їх
переламати. А “мала катастрофа” Україні може піти на користь, щоб
нарешті позбутися багатьох наших ілюзій і шукати принципово нових
розв’язок.
Геннадій Зінов’єв, фізик:
ГОЛОСУВАТИ ПОТРІБНО – ЗАПЛЮЩУВАТИ ОЧІ, АЛЕ ГОЛОСУВАТИ
Я голосуватиму. І раджу всім. За кого саме, не скажу, бо це дуже інтимне питання.
Потрібно
всім подивитися на оточення. Усі вони добре відомі українському
суспільству, яке, відповідно, від них не в захопленні. Голосувати
потрібно – заплющувати очі, але голосувати.
Хто кращий на міжнародній арені? Часто працюю за кордоном, там прості люди дуже добре реагували на Помаранчеву революцію.
Тарас Чорновіл, син В`ячеслава Чорновола, політик:
МІЖ ПОВНИМ БЕДЛАМОМ І ЛЕГКИМ АВТОРИТАРИЗМОМ Я СХИЛЯЮСЯ ДО ЛЕГКОГО АВТОРИТАРИЗМУ
Зараз
я можу бути цілком нейтральною людиною, незаангажованою. У першому турі
я голосував і агітував за Сергія Тігіпка. Тобто повівся як мисляча
людина. А ось у другому турі, боюся, жодному з нас, у повному розмірі
цього слова, людьми мислячими залишитися не вдасться.
У першому
турі ми мали шанс голосувати не за якихось кумирів – скажімо, за
Тимошенко, щоб не пройшов Яункович, чи за Януковича, щоб не пройшла
Тимошенко. Ми мали шанс проголосувати за тих, за кого хочемо. Проте, на
превеликий жаль, українці знову проголосували як люди не мислячі.
У
другому турі в нас таких привілеїв уже немає. Ми маємо кандидатів, у
яких шалений антирейтинг. Люди голосують за них вимушено, тобто проти
Тимошенко чи проти Януковича, а не за Тимошенко чи за Януковича.
Гадаю,
треба спробувати оцінити можливості цих кандидатів щодо проведення хоча
б якоїсь адекватної політики в Україні. Оцінити рівень їхніх обіцянок –
тому що кандидат не має клястися, як він виконуватиме соціальні
завдання, як займатиметься економікою. Посада Президента полягає трішки
в іншому: він має бути гарантом Конституції. Ось тут треба пошукати
висловлювання обох кандидатів – як вони гарантують забезпечення
конституційних прав і положень.
Президент має проводити зовнішню
політику. Треба оцінити позиції в зовнішній політиці обох кандидатів:
хтось схиляється до проросійських напрямків, хтось до проєвропейських.
Також оцінити кандидата – як він декларує і як розв’язуватиме питання
національної безпеки та оборони, бо це і є основні функції Президента.
Нам розказують про все що завгодно, крім того, чим насправді Президент
має займатися. Як на мене, для мислячої людини це й має бути основний
критерій вибору.
Вдумлива людина, гадаю, не прислухатиметься до
гасел взагалі не йти голосувати, навіть якщо жоден кандидат не
подобається. Для мене саме так і є, але я піду, бо коли настане момент
мого незадоволення переможцем, то я буду сам винен – адже, зокрема,
через моє лінивство буде обрано курс, яким я обурюватимуся.
Я ще
мислю, але в принципі рішення вже визріло. Попри все, я схиляюся до
голосування за Тимошенко. Не через те, що вона мені подобається.
Тимошенко візьме всю повноту влади у свої руки – але під жорстким
наглядом Євросоюзу, а перейти межу вона побоїться. Тобто це означає, що
в Україні буде не диктатура, а скажімо, авторитарний режим, але реально
вона зможе щось робити. Якщо вона ще додумається організувати
нормальний уряд, а Юлія Володимирівна матиме такі можливості, якщо ще
раз запропонує тому ж Тігіпкові стати прем’єр-міністром, – тоді це буде
добрий результат.
Янукович сам по собі, можливо, міг би бути
кращим за Тимошенко... Якщо перемагає Янукович, Тимошенко залишається
прем’єром. Ми матимемо те, що маємо сьогодні.
А між повним бедламом і легким авторитаризмом я схиляюся до легкого авторитаризму.
Рауль Чілачава, поет, перекладач, посол України в Латвії:
ХОЧУ, АБИ ЗБЕРІГСЯ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУРС
Я посол, тому за когось конкретного агітувати не можу, проте, гадаю, зараз доведеться голосувати розумом, а не тільки серцем.
Обидва кандидати – політики знані, обидва були прем’єрами, відомі їхні оточення, тобто навколо них немає жодних таємниць.
Єдине,
що можу сказати, хочу, аби європейський курс було збережено. Це
стратегічний курс України, якого держава дотримується вже протягом
кількох років поспіль, робить багато зусиль, аби ми спочатку були
асоційованим членом, потім повноправними членами ЄС, щоб у нас був
безвізовий режим з європейськими країнами, щоб у нас була зона вільної
торгівлі.
Лесь Подерв’янський, письменник, художник:
ОБИДВА НІЧОГО ДОБРОГО УКРАЇНІ НЕ ПРИНЕСУТЬ
Особисто
я не піду голосувати, бо для мене обидві кандидатури однаково
неприйнятні. На мою думку, чим менше людей прийде голосувати, тим
меншою буде легітимність того, коли оберуть.
Ці обоє нічого
доброго Україні не принесуть. Це випливає з дуже багатьох показників.
Ці люди протягом останніх п’яти років нічого не зробили корисного для
України, хоча обидва були при владі.
Віталій Кличко, чемпіон світу з боксу, політик:
МЕНЕ ЯК КИЯНИНА ЦІКАВИТЬ СТАВЛЕННЯ КАНДИДАТІВ ДО ЧЕРНОВЕЦЬКОГО
Вважаю,
що судити про людину, чим би вона не займалася, потрібно за її ділами.
Тому, сподіваюся, свій вибір 7 лютого українці зроблять з холодною
головою, без емоцій.
Не варто ділити кандидатів на «поганих» і
«хороших». Рекомендую просто сісти й спокійно проаналізувати: хто і як
повівся в тих чи інших політичних ситуаціях, пригадати, що кожен з
кандидатів зробив для реальних реформ у країні. Не беріть до уваги
обіцянки, тільки дії.
Ну й, оскільки наш блок у Київраді уже не
один рік бореться з тим безладом, який влаштовує столична влада, мене
як киянина цікавить ставлення кандидатів до Леоніда Черновецького. Я,
як і мільйони жителів столиці, хочу знати, як кандидати на посаду
Президента ставляться до нинішніх проблем киян і до стилю управління
містом командою Черновецького. А тут потрібно дивитися і робити
висновки.

Часть 1 "Ющенко, Януковича, Тимошенко, Яценюка послали в ж ..."


Часть 2 "Обращение к народу! Горе-политиков в ж...!"

Прем’єр Юлія Тимошенко, напевно вважає, що українці за існуючих умов
прагнуть диктатури в країні. Принаймні, такий висновок можна зробити з
репліки голови уряду у вчорашньому ефірі ТРК “Україна”. На прохання
ведучого прокоментувати дані опитування людей у студії, згідно яких
більше половини присутніх вважають, що у випадку, якщо Юлія Тимошенко
сяде в президентське крісло, - в Україні буде введено диктатуру,
прем’єр відреагувала фразою: “А хто вам сказав, що люди не хочуть
диктатури?”
Щоправда з половину програми після цього Тимошенко
пояснювала, що вона особисто для себе чітко розділяє поняття
“диктатура” та “порядок”, у вважає, що без жорсткого порядку в
управлінській вертикалі навести лад в Україні не вдасться нікому.
Водночас
Тимошенко уникнула прямої відповіді на запитання, чи збирається вона у
разі перемоги на президентських виборах скасувати конституційну реформу
2004-го (проти якої прем’єр неодноразово виступала) та повернути собі
повноваження, які були у Президента Кучми. Голова уряду заявила, що на
її думку треба провести референдум, щоб люди визначилися, “що їм більше
подобається” – президентська чи парламентська модель. А після цього,
“не вигадуючи велосипеду” перенести світові моделі в Україну. Водночас
Тимошенко ще раз підкреслила, що будь-яка владна модель має бути
жорстко структурованою по вертикалі.  

Потенційні
кандидати в президенти України: нинішній Президент Віктор Ющенко,
Арсеній Яценюк і Віктор Янукович мають один на трьох виборчий штаб,
яким керує власник компанії "РосУкрЕнерго" Дмитро Фірташ, заявила у
понеділок прем`єр-міністр України і лідер БЮТ Юлія Тимошенко.
"У них на трьох один штаб", - заявила Тимошенко, виступаючи в прямому ефірі
програми „Свобода слова” на телеканалі ICTV.

За
її словами, керує цим штабом співвласник компанії "РосУкрЕнерго" Дмитро
Фірташ, якого Тимошенко назвала "прямим ворогом уряду" України, а сам
штаб має в своєму розпорядженні значні фінансові і медійні можливості.

Тимошенко
пояснила, що, на її думку, на наступних виборах "Ющенко є технічним
кандидатом Яценюка", його завдання полягає в постійній критиці уряду і
прем`єра. Яценюк, у свою чергу, сказала Тимошенко, технічний кандидат
Януковича, його завдання - зібрати голоси в Західній Україні, а
Янукович - справжній кандидат і конкурент для Тимошенко на виборах.

Прем`єр
зазначила, що відбувся великий переговорний процес, "коли і Блок
Литвина готовий був бути разом (з новою коаліцією), і велика частина
"Нашої України - Народної самооборони" готова була бути разом, і всі
інші сили, вони не були проти".

"І зрозуміло, що при такому
масштабному об`єднанні всіх політичних сил тільки одна людина
залишається за бортом - президент... І саме тому такі емоції", -
зазначила прем`єр.

"Я теж збираюся йти на президентську кампанію.
Крім того, ще десятків п`ять народних депутатів. Скажіть, будь ласка,
як про конкурента можна сказати щось добре? Зрозуміло, що зараз усі,
хто стоять навколо мене, сильні і здорові чоловіки, вони мріють про те,
щоб впав уряд, щоб впав бюджет... Вони тільки не думають, що за цим
впаде країна", - цитує Тимошенко РІА "Новости".

Какие у этого последствия?

	Шантаж и отбор ещё более усугубили отношения
	Турция и Балтика укрепили позиции как транзитёры
	У Тимошенко появилось новое платье
	Появился новый толчёк в колебании цен на топливо
	Европа задумается над альтернативными поставщиками
	Европа займётся атомной энергетикой
	Украина инвестирует в собственную нефте-газо-добычу
	Украина повысит газовые тарифы для населения
	Цена на газ теперь точно упадёт
	Россия потеряла топливную монополию в Европе
	Украине не потребуется брать новый кредит в МВФ
	Это ослабит кредитно-валютно-инфляционный кризис в Украине
	Никаких
	Украина скомпромитирована Россией
	Россия скомпомитирована Украиной и Со

Опрос не ограничен по времени.

Поместить опрос в свой блог Результаты опроса (48)

http://www.vz.ru/news/2009/1/19/248100.html