Годовщина начала второй мировой войны. И нас не только по телевизору, но и в сообществах стараются одурачить. СССР является таким же виновником начала войны, как и Фашистская Германия. Доказательства? Да, пожалуйста. Германия и СССР заключили Пакт 23 августа 1939 года, а Германия 1 сентября 1939 года начала крупные военные действия, вторую мировую войну. Таким образом, уверяют нас с хрипом в голосе, СССР развязал руки агрессору!!! Что же получается, за неполных восемь дней Германии удалось собрать и вооружить такое количество войск, которое позволило развязать не пограничный конфликт, а полноценную мировую войну!!! За восемь дней? На кого рассчитана такая брехня?? План о нападении на СССР был разработан более чем за год, а вот план нападения на Польшу разработан и приведен в действие за восемь дней??!! И ведь многие вверять!!!
А может, все же, Германия готовилась к войне до подписания Пакта? И война в любом раскладе, должна была начинаться 1 сентября. Тогда причем тут СССР? Ведь СССР еще в Испании в 1936 году воевала против фашизма, против той же Германии. Да и переговоры о создании антигитлеровской коалиции велись да августа месяца того же 1939 года, то есть не задолго до начала Советско-Германских переговоров.
На самом деле войны начинаются по другой причине. Войны, особенно мировые войны, начинаются из-за передела мира (территорий, зон влияния), ресурсов, рынков. Причиной войн являются кризисы, в частности мировой экономический кризис перед второй мировой войной. В США, например, называют этот период Великой депрессией. Хотя, есть писатели, которые питаются нас внушить, что «чудотворец» президент в США таки одолел кризис без войны. Я лично в это не верю, и считаю что мировой кризис, в том числе в США был преодолен в результате мировой войны. Это с одной стороны.
С другой стороны Германия из-за бурного развития промышленности, нуждалась в новых рынках снабжения и сбыта. Самое забавное, это признают и те, кто нас убеждают в одинаковой виновности СССР и Германии. Но в то время эти рынки были заняты в основном Англией, Францией, отчасти США и пару другой других стран. Англия, общеизвестно, была самой большой колониальной империей. Таким образом, Германия сталкивалась с противодействием на мировом рынке, прежде всего со стороны Англии и Франции. И это противодействие было снято после второй мировой войны и Германия в той или иной мере допущена на рынки Европы и мира. Потому и, между прочим, война началась между Англией, Францией с одной стороны, и Германией с другой, а не потому, что один «диктатор» так полюбил другого «диктатора». Вообще, сказки о злых «диктаторах» и тоталитарных режимах рассчитаны для дурачков. Потому, что войны начинают и ведут из-за передела мира, рынков и ресурсов, а для оставшихся в живых дурачков потом рассказывают байки о злых диктаторах, которые, естественно были наказаны в ходе войны.
Таким образом, истинными виновниками начала второй мировой войны являются Англия, Франция и их союзники до начала войны, а Гитлер и фашизм стали преступниками в результате Победы СССР … Именно эту правду скрывают под байкой о «тоталитарных» режимах…..

Мої
подруги роз`їжджаються по іноземних заміжах.  Переважно - по
американських. А це дуже сумно - розлучатися з подругою. Без найкращої
подруги життя стає емоційно біднішим, а ти сама більш вразливою. Ні з
ким ти не зможеш пробігтися по магазинах так, як з нею. Жіноча дружба,
як показують окремі соціологічні дослідження, міцніша за чоловічу.

Жінки можуть влаштувати масштабну сцену заздрощів, якщо ти реалізувала
її мрію і придбала собі сумку-саквояж її улюбленого розміру, або якщо
ти пошила костюм  з тканини, на яку накинула оком вона. Але це апогей
загострення відносин.  У великих речах і великих життєвих проектах
подруги не заздрять, вони прагнуть допомогти і вміють за тебе радіти. І
вже не говоритимемо про те, що найкраща подруга, якщо ти замовила їй в
Ермітажі магнітики з полотнами імпресіоністів, ніколи не переплутає, і
не привезе натомість голландський пейзаж, Караваджо або Шишкіна.

У
нас з кращою подругою свій досвід і свою точка зору на шлюби з
іноземцями. Ми дванадцять років тому, починаючи працювати у Києві, у
відділі цікавих тем в одній загальноукраїнській газеті, зробили про це
цілу серію статей. Наперед зазначимо: особисто для себе заміжжя з
іноземцями нас не цікавило. І хоча заміж ми, певна річ, хотіли, але для
нас було важливо жити у своїй, православній країні.

Я за рік до
цього, навчаючись в Австрії, цілком усвідомлено ігнорувала залицяння
американців (У Нижній Австрії є студентське містечко, куди на один
семестр приїжджають студенти Стюбенвільського католицького
університету, і українки, білоруски й полячки мали у американських
хлопців абсолютний успіх). На той час у мене був свій український
бой-френд.  А моя подруга в свої двадцять два роки зі своїми 
граціозними формами і жвавим розумом так подобалася вітчизняним
чоловікам, що їй і на думку не спадало шукати собі пару через
агентство. Отже нами рухав лише журналістський інтерес до модної
шлюбної тенденції. Ми акредитувалися  у всі пристойні шлюбні агентства,
вказавши себе в даних, як виховательки дитячого садка. Якщо шлюбні
сайти були платні, то редактор  газети видавав нам гроші і потім з
нетерпінням чекав, коли ж підуть перші зустрічі з нашими іноземними
женихами, забиваючи місце для анонсу на першій шпальті. Ми на зустрічі
з женихами ходили по двоє, і, закликаючи нашого потенційного жениха не
соромитися, самі жваво відповідали на всі запитання. А потім довго
ворожили, на кого з нас двох він все-таки більше вівся. Відразу це
зрозуміти складно, в шлюбних агентствах своя мафія, свої внутрішні
механізми і конкуренція, тому будьте ви хоч першою красунею, не факт,
що заїжджому женихові вдасться забрати саме вас. Можливо, вас захочуть
покрутити на ринку наречених, а йому під слушним приводом видадуть
якусь іншу дівчину. Пам`ятаю, як ми жартома обговорювали підсумки таких
зустрічей. «Кицю, я ж молодша - я йому більше сподобалася», -
переконувала мене подруга. «Молодша ти не намбагато. Але справа в
іншому: йому потрібна не яскрава гастроль, а спокійна старість.

Старість він би захотів коротати зі мною», - заперечувала я. Десь такі
розмови виливалися в написання статей. Як добре, що наші закордонні
принци не читали щоденних київських газет. У наших статтях гострі
оцінки та уїдливі деталі зустрічі  обганяли одне одного.

Мій
майбутній чоловік зробив нам з подругою чудові фотографії, їх
розмістили на сайтах. І до нас повалили листи. Ми вечорами переглядали
і прочитували ці листи, з професійним, майже чоловічим цинізмом,
оцінюючи мізки наших потенційних обранців.  Іноді траплялися чоловіки
дуже недурні, та й небідні, але для нас завжди було важливо розмовляти
рідною мовою. Розмовляти - це така розкіш, якою неможливо пожертвувати
навіть заради вілли на океані. Мій бой-френд, чудово знаючи мої
погляди, не нервував, і лише одного разу, проглядаючи каталог
нерухомості одного жениха-архітектора, зазначив, що він теж подобається
іноземкам. Коли я сказала своїй подрузі, що якось незручно:  ці женихи
- живі люди, а ми нахабно увірвалися в чужу мрію і копирсаємося в ній.

Вона холоднокровно зазначила: ми увірвалися не в чужу мрію, а в
таємницю чужого бізнесу, а ці хлопці не такі прості, у них сидить
секретарка і робить масові розсилки їх листів і каталогів, тільки імена
наречених міняє.  Однак, наш висновок після цих відвідин був такий:
вийти заміж за іноземця це цілком реально. Вони переважно шукають в
Україні курочок з непоганою зовнішністю, але раз нашим курочкам це
допомагає стати жарптицями, то чом би й не вийти?

Відвертим
обманом наших жінок ми визнали тільки так звані ярмарки наречених.

Ярмарки наречених - це в основному і є секс-тури іноземних дон-жуанів,
які прикидаються женихами. Але сумно за наших дівчат, які одягаються
туди, як принцеси на головний бал свого життя. До речі, там нас з
подругою ніхто й не вибрав. Але у нас пом`якшувальні обставини: там на
десять женихів було двісті дівчат, серед яких були дуже красиві. Ми
абсолютно не прагнули одягнутися і показати товар лицем, хоча на тлі
присутніх тут стюардес і це було б марно. Ми з одного боку були готові 
порадіти за красу своїх співвітчизниць, з іншого - скаженіли від думки,
що ця публіка зовсім не одружуватися приїхала. Це було видно
неозброєним оком. Нас, як я вже сказала, нас на цьому заході увагою
обійшли.  Уявні женихи-туристи не захотіли вгадати за старими джинсами
золоті серця і покірливу вдачу «виховательок дитячого саду». Тоді,
опублікувавши ці статті ще в кількох видань, ми, не напружуючись,
заробили з подругою доларів так по триста. До речі, в 1998 році такою
була ставка оглядача пристойного видання, а свою першу квартиру на
Дорогожичах я купила менше, ніж за шість тисяч.  З тих пір минуло
більше десяти років.

Мої подруги потихеньку почали роз`їжджатися
в далекі країни. Спочатку виїхала Орися зі Львова. Її давнішній
приятель переїхав у Штати раніше і відкрив там ресторан. А вона з часом
подивилася на нього іншими очима. Коли вона виїхала, у мене було таке
відчуття, що за океан перебрався весь Львів. Тепер я тішуся з її
рідкісних фотоісторій, і мрію про зустріч. Потім трапилася історія з
Ганнусею з Івано-Франківська. Галичанин, який перебрався до Штатів,
шукав галичанку. Класика жанру. Друзі йому допомогли галичанку знайти.

І ось тепер ще один хлопець, православний американець, який шукав
православну дружину, здається, міцно взяв за руку мою кращу подругу.

Американці, які навернулися в православ`я, у своєму пошуку знайти
православну дружину за наполегливістю нічим не поступаються
адміністрації Буша, який шукав в Іраку чи то нафту, чи то ядерну
зброю.  Вони промоніторять всілякі там контакти-однокласники, вишукуючи
православні співтовариства, своїм духівникам, які вирушають у
паломництво в православні країни, вони доручать звертати увагу на
незаміжніх жінок, врешті-решт, особисто об`їдуть усі п`ять Лавр
колишнього Союзу, і на кожній службі, вставши в притворі храму, уважно
оглядатимуть парафіянок відповідного їм віку і зовнішності. А потім
спробують невимушено познайомитися. Знайомитися на церковному подвір`ї
це природно,  парафіяни однієї церкви підсвідомо ставляться один до
одного, як родичі. І якщо раптом опиниться, що цей православний
слідопит читає одні й ті самі з нею книги, любить церковне мистецтво, і
до того ж сплатив переклад і видання акафістів англійською мовою її
коханим святим, чи це не причина для заміжжя?   Ми з подругою завжди
вважали безцінною розкішшю спілкування однією мовою. Але якщо в їх
бібліотеках стоять одні й ті самі книги, просто у неї  російською і
українською, а у нього англійською, то, напевно, мову можна і
підігнати. Що робити, якщо люди, однакові за поглядами, силою життєвої
хватки, релігійною дисципліною і смаками, живуть на різних континентах,
а він при цьому не погоджується на переїзд з Америки до України?

Напевно,
ці янкі не так погані, якщо вони родом звідси, або якщо вони
навернулися в православ`я і якщо, вони відтворюють тексти, які
російською ти знаєш майже напам`ять. І, напевно, саме час порадіти за
подругу. І я радію.Але просто ні з ким я не зможу поговорити так, як з
нею. І так пробігтися по магазинах.  І мою сердечну вакансію найкращої
подруги навряд чи заповнить хтось інший. Але вона пообіцяла мені одну
втіху. В Америці є великі галереї  з розкішними колекціями
імпресіоністів. А значить, у моїй колекції магнітиків імпресіоністів
з`явиться багато нових експонатів. І хоч мистецтво на холодильнику не
здатне замінити дружбу, але воно здатне розвіяти смуток.

http://photo.unian.net/ukr/themes/13809

В
останні дні липня в Україні в черговий раз відбулися валютні гірки.
Долар «раптом» почав рости на міжбанку, в лічені години його зростання
перекинулося на готівковий ринок. Одним ривком «зелений» пробив рівень
8 гривень за долар, упевнено пішов у бік «9». Біля обмінників
вишикувалися черги, з`явилися забуті «чорні» валютники. І також
«раптом» все відкотилося назад. Звичайно, не до 7,7–7,8 гривень за
долар, трохи вище, але все-таки... Що ж відбувається в такі дні на
валютному ринку, якщо, на думку багатьох експертів, ніяких економічних
передумов для подібних стрибків немає? Хто заробляє на цих «гірках»?

Щоразу після чергового ривка долара вгору-вниз держоргани в Україні
намагаються (або, принаймні, вдають, що намагаються) знайти винних і
віддати їм належне. І кожного разу результати цих перевірок викликають
тільки нові запитання.

Скажімо, на початку року СБУ,
Генпрокуратура і Нацбанк також шукали валютних спекулянтів. Навіть
начебто знайшли. Було перевірено близько 25 банків, заявлено, що винні
виявлені. Винними, у результаті, були названі «аж» три невеликі банки:
«Актабанк», «Даніель» і «Юнексбанк».

У будь-якого фахівця з
валютного ринку такі підсумки «розслідувань» і пошуків валютних
спекулянтів можуть викликати тільки усмішку. Щоб реально розіграти
валютні «ралі» на ринку, потрібні серйозні гроші, і дрібним банкам таке
просто не під силу. Як кажуть, кишка затонка. Щоденний оборот валютного
ринку України на даний момент становить близько 100–200 мільйонів
доларів. Відповідно, щоб реально «зрушити» курс долара, треба володіти
ресурсами на рівні 150 або хоч би 100 мільйонів. Природно, жоден з
названих «валютних спекулянтів» ніколи таких ресурсів не мав в своєму
розпорядженні.

Хто ж тоді реально розгойдав долар і одержав від цього своє «масло на булочку»?

Ігри
з валютним курсом – складна і добре відладжена гра, де кожен учасник
виконує свою роль і одержує свою частину доходу. Реально вплинути на
курс долара можуть тільки великі банки, які володіють великими запасами
валюти і гривні. Разом з тим, найбільшим банкам ставати валютними
спекулянтами невигідно. Принаймні, з двох причин. По-перше, ці ігри
дуже добре помітні НБУ, а сваритися з головним постачальником
«дешевого» долара не варто. По-друге, і це, мабуть, навіть важливіше
(для трейдерів великих банків): дохід завжди краще ділиться. Якщо
прибуток осідає в невеликому банку, він згідливіший і поступливіший,
ніж керівництво крупного банку. Тому на стадії підготовки до валютних
спекуляцій учасники «концесії» розподіляють ролі, після чого починають
Велику Гру.

Перший хід в цій грі – великий банк, який має
значні надлишки гривні на рахунках, видає кредит, наприклад,
торговельній компанії. При цьому кредит, як правило, видається під ні
чим не забезпечені операції і на великі суми, а заразом і за пільговим
відсотком.

У свою чергу, (це вже другий етап в грі) торговельна
компанія не поспішає розрахуватися за товар, який, зрозуміло, вона
купувати і не збиралася. Натомість вона переказує гроші в невеликий
«дружній» банк для поповнення свого розрахункового рахунку і тримає їх
там. Банку компанія, зрозуміло, весь цей час справно платить відсотки
по кредиту (ми пам`ятаємо, що відсотки символічні, тому вони потім з
лишком окупляться).

Тим часом (третій етап гри) за роботу
береться невеликий банк. Він «раптом» помічає, що у нього ну просто
надлишок гривні. У цій ситуації, само собою зрозуміло, просто грішно не
купити долар на валютному ринку. Для цієї мети наш невеликий банк купує
долари, зрозуміло, «абсолютно випадково» у того самого великого банку
і, зрозуміло, за дуже непоганим курсом. Великий банк може собі
дозволити продати їх за таким курсом, оскільки у нього завжди є
можливість прикупити долари в НБУ за офіційним курсом. А щоб пояснити
придбання валюти, дружня торгова фірма-позичальник «згадує», що їй дуже
потрібна валюта для розрахунку з нерезидентом за договором консалтингу.

Після такої нескладної операції слідує наступний етап. Невеликий
банк тепер уже як монстр виходить на валютний ринок. Спочатку він
скуповує всі невеликі лоти на продаж і виставляє заявку на покупку
валюти за ціною на 10–30% вище, ніж всі інші. Ринок різко розгортається
– курс долара «рве» вгору. І невеликий банк, «забувши» про всі свої
валютні резерви і ліміти, скуповує долари в зростанні. Зовні нічим не
пов`язані, учасники «концесії» діють синхронно. Великий банк,
посилаючись на заявку невеликого банку, теж підвищує ціну продажу
валюти. Невеликий банк ще вище задирає курс, і зрештою на ринку
починається паніка. У цій ситуації часто трейдер великого банку починає
з технічних причин не виконувати заявки клієнтів на продаж валюти, щоб
ще більше підігріти ринок.

Тут вже треба кувати залізо, поки
гаряче. Покупці валюти панікують, а продавці зменшують обсяги операцій.
Нарешті, коли паніка досягає піку, невеликий банк виставляє на продаж
раніше куплені дешеві долари за новим, завищеним, курсом. І, зрозуміло,
продає їх за цим курсом. А торговельна компанія «згадує», що валюта їй
не потрібна, оскільки передумала платити нерезиденту.

Все,
прибуток одержаний, справа зроблена. Тепер треба згорнути операцію.
Торговельна компанія, «пригадавши», що кредит їй не потрібний, повертає
гроші за кредитним договором у той самий великий банк. Прибуток
ділиться згідно з обумовленими раніше умовами. Завіса. До наступної
Великої Гри на валютному курсі.

Тепер порахуємо, скільки можна заробити на таких «гірках» в принципі і, зокрема, на тій «гірці», що виникла під кінець липня.

Простий
підрахунок показує, що за рахунок коливань курсу долара останнім часом
банки мають можливість одержати до 200–250% річних. Погодьтеся,
непоганий дохід в умовах кризи. Особливо, якщо порівняти його із
ставками по депозитах, на порядок меншими, які ті ж банки пропонують
населенню.

Що ж до конкретної липневої ситуації, нагадаємо, що
у понеділок, 27 липня, долари можна було купити по 7,93 грн. за долар.

А вже в середу, 29 липня, продати їх по 8,2 грн. за долар. Згідно
з даними НБУ, оборот доларів 29 липня становив 201 млн. дол. Якщо за
таким завищеним курсом продали хоч б 100 млн. дол., то чистий дохід
склав 27 млн. грн., або близько 3,5 млн. дол. Якщо вважати, що за тим
курсом продали всі 201 млн. дол., то дохід буде близько 7 млн. дол.
Зауважте – за один день. Якщо розділити цю суму «за поняттями» між
кількома учасниками гри (див. вище про те, хто яку роль в ній грає),
вийде по 1–2 мільйони, так би мовити, на одного концесіонера. Нагадаємо
– в день. Погодьтеся, непогано.

Зрештою, всі задоволені, окрім
населення, яке в черговий раз заплатило за ігри банкірів зі своїх
кровних заощаджень. Будь-яке зростання курсу долара, так або інакше
веде, до того, що люди, одержуючи доходи в гривні, оплачують ігри
валютних спекулянтів і позбавляються частини свого і так невеликого
доходу.


http://finance.ua

Збільшення
прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати обернеться для
України додатковим збільшенням дефіциту бюджету поточного року на 3-4%
ВВП. Про це в коментарі «Дзеркалу тижня» (№25 (753), 4 - 10 липня 2009
р.). заявив академік, директор Інституту економіки та прогнозування НАН
України Валерій ГЕЄЦЬ.

Коментуючи прийнятий парламентом 25 червня
в першому читанні законопроект про підвищення прожиткового мінімуму,
В.ГЕЄЦЬ підкреслив, що подібні лінійні рішення неефективні і шкідливі.

«Нам
треба усвідомлювати, що ця криза має відновити рівновагу між реальними
ресурсами й рівнем життя. На жаль, рівень життя має впасти. Така
трагедія нашого сьогодення», - зазначив експерт.

Про небезпеку
погіршення фіскальної ситуації у зв`язку із запропонованим в
законопроекті підвищенням прожиткового мінімуму до 808 гривень з 1
липня 2009 року попереджає аналітик фінансового ринку Дмитро СОЛОГУБ.

«За
нашими розрахунками, унаслідок падіння доходів бюджету (передусім, за
рахунок різкого падіння імпорту та обвалу ВВП) і незбалансованості
Пенсійного фонду додатковий фіскальний дефіцит (крім 4% ВВП,
передбачених у бюджеті) може становити цього року 3-5% ВВП. Таким
чином, єдиним реальним джерелом фінансування цих популістських заходів
може слугувати емісія НБУ, що неминуче призведе до прискорення
інфляції», - пояснив він.

При цьому аналітик зазначив, що в
умовах гострої економічної кризи й негативних очікувань населення
підвищення прожиткового мінімуму призведе до зростання споживання
(передусім імпортних товарів) і збільшення попиту на долар (в умовах
надзвичайно низького рівня довіри як до національної валюти, так і до
банківської системи), відповідно посиливши девальваційний тиск на
гривню.

Противостояние премьера и президента Украины может осложнить переговоры с МВФ



Президент Украины Виктор Ющенко просит премьера Юлию Тимошенко
пересмотреть решения правительства, принятые для получения очередного
транша МВФ. Оказывается, президент нашел среди постановлений
правительства такие, которые не просил принимать МВФ. Ющенко считает,
что ряд нововведений будет способствовать отмыванию денег. Эксперты
согласны, что постановления правительства имеют нечеткие формулировки.
В результате противостояние Ющенко и Тимошенко может осложнить
дальнейшие переговоры с МВФ.

Президент Украины Виктор Ющенко написал письмо премьеру Юлии
Тимошенко, сообщила во вторник пресс-служба главы государства.
Обращаясь к Тимошенко в письменном виде, Ющенко лишний раз решил
напомнить ей, что информацию о принятии правительством ряда решений в
обход Верховной рады он воспринял одобрительно, поскольку понимает
необходимость получения очередного транша займа от Международного
валютного фонда.

«На Украине существует несколько центров экономической политики, и конкуренция между ними не всегда идет на пользу стране»
Однако в принятом Кабинетом министров 14 апреля пакете постановлений,
по мнению президента, есть ряд актов, которые совсем не касаются
вопросов, требующих урегулирования в рамках сотрудничества с МВФ.
Причем эти «лишние» постановления, на взгляд Ющенко, имеют ряд
существенных недостатков.

Так, президент обращает внимание, что правительство вводит
дополнительные платные услуги, которые могут предоставляться бюджетными
учреждениями и затрагивают такие сферы, как ликвидация последствий
чрезвычайных ситуаций, пожарная охрана, работа правоохранительных
органов и социально-культурное обслуживание населения.

Также «не имеет никакого отношения к рекомендациям МВФ попытка
через механизм благотворительных взносов обеспечить выплату заработной
платы работникам бюджетных учреждений, учебных заведений,
здравоохранения, культуры, науки, спорта и физического воспитания»,
отмечается в письме.

Ющенко убежден, что принятие Кабмином «решений, которые
непосредственно не касаются предложений МВФ, а лишь внедряют непонятные
схемы финансового обеспечения сектора государственного управления,
будет иметь драматические последствия как для общественной, так и для
экономической жизни страны». Также неоднозначный эффект может иметь
решение о выпусках казначейских обязательств в принятой правительством
редакции, отмечает президент.

«С одной стороны, оно направлено на уменьшение разбалансированности
бюджета путем привлечения средств населения, с другой – через
анонимность механизма продажи казначейских обязательств может сработать
как инструмент отмывания грязных денег и легализации средств,
полученных преступным путем», – считает президент.

Напомним, МВФ согласился предоставить Украине стабилизационный
кредит в размере 16,5 миллиарда долларов еще в начале ноября 2008 года.
По условиям соглашения Украина получила первый транш в размере 4,5
миллиарда долларов в ноябре прошлого года, а второй транш на 1,9
миллиарда долларов должен был поступить 15 февраля. Но этих средств
Киев не дождался, хотя уже в мае должен был получить третий транш
кредита МВФ на 3,73 миллиарда долларов.

Делегация МВФ находилась в Киеве с 21 января, но в феврале
покинула Украину, сообщив, что не смогла согласовать ряд вопросов с
украинским правительством. При этом дата заседания совета директоров
МВФ, на котором должно быть принято решение о выделении Киеву второй
части кредита, была перенесена на неопределенный срок. По итогам
консультаций с руководством миссия МВФ, которую возглавляет Джейла
Пазарбазиоглу, потребовала от Украины принятия ряда законопроектов,
направленных на улучшение финансовой дисциплины.

Рассматривать эти поправки депутаты Верховной рады Украины в
апреле отказались. После этого Кабинет министров Украины на
внеочередном заседании принял все документы самостоятельно. В итоге 17
апреля миссия МВФ на Украине согласилась, что дефицит бюджета Украины
может составить 4% ВВП. Кроме того, в миссии заявили, что будут
рекомендовать выделить украинской стороне второй транш кредита в 2,8
миллиарда долларов.

На следующий же день депутаты от оппозиции и части
пропрезидентской НУ–НС принялись критиковать Тимошенко за
самоуправство, а Ющенко неожиданно ее похвалил, признав легитимность
принятия политических решений правительством страны в обход парламента.
Одновременно Ющенко призвал правительство реалистично оценивать
ситуацию в стране, прежде всего ВВП, темпы роста инфляции, дефицит
госбюджета на 2009 год. И подчеркнул, что проанализирует все то, что
напринимали министры.

Это означало, что конфликт премьера и президента не окончен.

«Правительство может и должно принимать решения не только в
рамках сотрудничества с МВФ, но и те, которые считает необходимыми,
которые способствуют стабилизации ситуации. Потому не до конца
прослеживается значимость аргумента президента о том, что, мол, что-то
из принятого не требовал МВФ», – заявил в интервью газете ВЗГЛЯД
директор экономических программ Центра им. Разумкова Василий Юрчишин.

Украинские эксперты затрудняются комментировать сами
постановления, поскольку их тексты пока нигде не были опубликованы.
Известно лишь, что в меморандуме, подписанном Юлией Тимошенко и Джейлой
Пазарбазиоглу, большинство пунктов завуалированы. Так, до конца года
обещано провести пенсионную реформу, которая определит возраст выхода
на пенсию «с учетом демографической ситуации». Также завуалированно
звучит тема «отмены практики параллельных валютных курсов». И даже
повышение цены на газ для населения звучит как «ежеквартальный
пересмотр расценок на газ с целью уменьшения дефицита бюджета
«Нафтогаза». И совсем загадочно выглядит обещание добиться от населения
дисциплины при оплате за газ. Прямым текстом в меморандуме записано
лишь, что лишат права на бесплатный проезд тех, кто, по мнению Кабмина,
может платить, сделают так, чтобы при оплате коммунальных услуг можно
было пользоваться только одной льготой, и сократят количество
«упрощенцев», то есть тех предпринимателей, которые платят единый
налог.

«Нет текстов постановлений, которые были заявлены Тимошенко.
Можно, конечно, говорить о том, что платные услуги, которые будут
предоставляться государственными органами, должны быть четко
отрегулированы, потому что часто при госорганах создаются параллельные
структуры, которые эти деньги зарабатывают. Но без просмотра документов
очень тяжело это комментировать», – пояснил газете ВЗГЛЯД директор
Института экономических исследований и политических консультаций Игорь
Бураковский.

При этом эксперт не удивлен критикой в адрес премьера со стороны президента.

«Идет конкуренция между правительством и президентом. Президент
достаточно часто использует свое право останавливать постановления
Кабинета министров. Наверное, президент имеет право так поступать, но
это лишний раз подтверждает и тот факт, что на Украине существует
несколько центров экономической политики и конкуренция между этими
центрами не всегда идет на пользу стране», – считает Бураковский.

Во вторник правительственная делегация отправляется в Вашингтон
на переговоры с МВФ и Всемирным банком. Об этом журналистам на брифинге
заявил вице-премьер-министр Григорий Немыря, который возглавил
делегацию.

«Чтобы использовать тот позитивный сигнал, который получила
Украина на прошлой неделе, когда на техническом уровне были достигнуты
договоренности о продолжении сотрудничества с МВФ, по рекомендациям
относительно предоставления очередного транша и возможности направить
часть этого транша в бюджет Украины», – объяснил он цель своей поездки.

«За следующую неделю мы планируем провести переговоры, которые,
по нашему мнению, должны завершиться позитивным результатом», –
подчеркнул Немыря.

Однако противостояние ведущих политиков Украины может опять осложнить эти переговоры.

• Буксует и Рада
• Тимошенко выпросила денег
• Украина запутала МВФ
• «Мы выяснили, что мы партнеры»

Какие у этого последствия?

	Шантаж и отбор ещё более усугубили отношения
	Турция и Балтика укрепили позиции как транзитёры
	У Тимошенко появилось новое платье
	Появился новый толчёк в колебании цен на топливо
	Европа задумается над альтернативными поставщиками
	Европа займётся атомной энергетикой
	Украина инвестирует в собственную нефте-газо-добычу
	Украина повысит газовые тарифы для населения
	Цена на газ теперь точно упадёт
	Россия потеряла топливную монополию в Европе
	Украине не потребуется брать новый кредит в МВФ
	Это ослабит кредитно-валютно-инфляционный кризис в Украине
	Никаких
	Украина скомпромитирована Россией
	Россия скомпомитирована Украиной и Со

Опрос не ограничен по времени.

Поместить опрос в свой блог Результаты опроса (48)

http://www.vz.ru/news/2009/1/19/248100.html