Поселок Кача основан в 1912 году на месте хутора Александро-Михайловка после переведения из города Севастополь
школы военных лётчиков. Позже на базе школы военных лётчиков было
образовано Качинское высшее военное авиационное училище лётчиков. Но
ещё в 1926 году, по новому административному делению полуострова Крым,
хутор Александро-Михайловка относился к Бахчисарайскому району, а само
село было центром одноимённого сельсовета, в который также входило и
село Андреевка.

Много раз задумывалась над тем, почему люди всегда всем должны быть недовольны. Если имеешь квартиру, машину и красивую жену, обязательно найдется какой-нибудь повод для раздражения и недовольства. Например, карьера или друзья. Или еще что-нибудь.
То ли дело власть. Вот тут найдется любой покритиковать – все не так, все козлы и никто никогда не думает о народе. Допустим. Однако, нужно все-таки шире смотреть на вещи, а не только с призмы своей пенсии, зарплаты или пропавшего мяса на полках магазинов.
До сих пор меня удивляет, что украинцы не могут разобраться со своими приоритетами. Ющенко плохой, потому что не оправдал надежд демократического общества и потому, что запустил экономику Украины и усугубил политический кризис. Янукович плохой, потому что слишком клонит в сторону России, чем раздражает украинофилов и националистов.
Как в одном анекдоте про обезьяну. Собрались все звери в лесу и решили разделиться на группы. Вышел Лев и сказал: «Друзья мои, разделитесь так, как вы считаете, на 2 группы – умные и красивые». Звери, подумав недолго, разбрелись по группам. Одна обезьяна стоит и не знает, куда ей податься. Тут Лев ей задает вопрос: «Обезьяна, а ты чего стоишь? Иди», на что Обезьяна ему в ответ: «Так что мне, разорваться, что ли?». Вот такой же и у нас народ. И в НАТО не хотим, и к России не пойдем.
На то это и политика, что жить в изоляции от всех сил и союзов просто невозможно. Америка перед ІІ Мировой Войной недолго выдержала и все-таки была втянута в войну, а Украина тем более всегда зависела и будет зависеть от своих соседей. Кому-то это может нравиться, кому-то нет, но это так и есть.
Немного удивило опубликованное недавно в польской газете Rzeczpospolita интервью с известным украинским писателем Юрием Андруховичем, в котором он говорит о том, что было бы правильно, если бы Крым и Донбасс отделились от Украины и вошли в состав России. Действительно, для многих украинцев Крым сегодня – «проблемное место» и камень преткновения в вопросе украинско-российских отношений. Некоторые избиратели считают, что вопросами о Крыме украинская власть умело давит на нужные кнопки, заставляя общество поворачиваться то в ту, то в другую сторону. Однако ни о каком отделении Крыма или Донецка речи не идет.
Тот факт, что Виктор Янукович пришел к власти, думаю, никого не удивил. Как показали исследования еще в 2008-2009 годах, украинцы были крайне разочарованы властью и оранжевыми лидерами. Как говорится, на бога надейся, а сам не плошай. То есть если человек изначально возлагал очень большие надежды на что-то и ожидал сверхъестественного, то, сталкиваясь с реалиями и настоящей жизнью, он, естественно, будет разочарован. Это аксиома. Поэтому надежды украинцев, а также европейцев в отношении оранжевых демократических лидеров провалились. Украине в данный момент нужен не демократический лидер, а скорее даже авторитарный, жесткий, который мог бы справиться с насущными экономическими и политическими проблемами. Посмотрим, удастся ли это сделать Виктору Януковичу. Но пока что, судя по дипломатическим отношениям с Россией, Америкой и Европой, доверие к новой власти в международном сообществе выше, чем к предыдущей. 
Самыми проблемными на сегодняшний день вопросами для украинцев являются финансово-экономический кризис, социальная сфера, бизнес и коррупция, - они никуда и не девались. Для того, чтобы в корне изменить ситуацию и искоренить коррупцию из бизнеса и власти, необходимо принять ряд жестких мер, а возможно, даже поменять законодательство. Как выразился в интервью писатель Юрий Андрухович, «Украинцы – как пластилин. Они теряют веру и быстро ее обретают вновь». Главное понимать, что политика – это прежде всего защита интересов государства и умение так повернуть ситуацию, чтобы остались и волки сыты, и овцы целы. 

СЕВАСТОПОЛЬ, 17 июл — РИА Новости. Севастопольцы нарисовали российский и Андреевский флаги на входе в Севастопольскую бухту — флаги размером десять на четыре метра на опорной стенке минноторпедного арсенала Черноморского флота выполнили активисты пророссийских движений Севастополя, передает корреспондент РИА Новости с места события.

Российский и Андреевский флаги на этом же месте рисовали ровно год назад, но администрация Ющенко приказала севастопольским властям закрасить российскую символику. Тогда жители Севастополя организовали пикет и не позволили закрасить изображение российских флагов.

Место для изображения российской символики выбрано удачно — флаги видны с любой точки центра города, особенно хорошо они просматриваются с трибуны, где командование Черноморским флотом и гости города наблюдают за парадом в честь дня ВМФ РФ.

Как сообщил РИА Новости один из организаторов акции — депутат Горсовета Севастополя Андрей Меркулов, «эти флаги будут изображены здесь всегда».

«Мы будем регулярно обновлять их и следить, чтобы они не заросли травой. Считаю очень символичным тот момент, когда любой корабль входит в севастопольскую бухту, то первое что он видит — это российская символика на опорной стенке российской воинской части. Это город российской военно-морской славы и наша акция напоминает этот факт тем, кто пытается этот факт оспорить», — сказал собеседник агентства.

Подробнее: http://news.mail.ru/politics/4126406

Читайте: Бедный, бедный Янык...

Рефат Чубаров: російським політикам потрібно показувати татар як загрозу українцям

Рефат
Чубаров – другий за впливовістю й, очевидно, перший за цитованістю в
ЗМІ лідер кримських татар. Його українську мову можна демонструвати
апологетам другої державної мови як найкращий приклад. Він не вважає,
що між українцями і татарами все безхмарно. І він не знає, яким буде
майбутнє Криму через 50 років, якщо влада буде бездіяльною щодо
етнічних проблем...

УСІ РАХУЮТЬ ЗЕМЛІ ТАТАР, АЛЕ НЕ КАЖУТЬ ПРО КИЇВСЬКИХ ВЛАСНИКІВ КРИМСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Рефате
Абдурахмановичу, народний депутат Інна Богословська нещодавно заявила
про те, що репатріацію кримських татар слід припинити. Як Ви це
прокоментуєте?

Народний депутат України не мала б таке
пропонувати хоча б тому, що це суперечить низці міжнародних актів,
ратифікованих Україною, а також багатьом власним законам, зокрема, про
громадянство, про міграцію. Я не думаю, що пані Богословська про це не
подумала, гадаю, що їй чим скандальніше, тим краще для тієї ролі, яку
вона виконує. Вона такими заявами дає сигнал своїй електоральній базі –
бачте, я протидію поверненню кримських татар. Вона хоче, щоб ім’я
звучало. Цей той випадок, коли політики припускаються крайнього
цинізму. Я про це й самій Інні Германівні казав.

Російська
община Криму недавно видала звернення, у якому пише, що злочинні
угрупування, котрі керуються Меджлісом, захоплюють землю. Вони
стверджують, що татари забезпечені землею. Також порахували, скільки
родин отримали землю, скільки стоїть у черзі й доводять, що запити
татар значно перевищують їхні потреби. У Вас є аргументи у відповідь?






















Будь-які
розмірковування навколо цифр, якщо ми не можемо вийти на якісь
механізми, які б задовольнили всіх, хто потребує землі, є не що інше,
як спекуляція. Справа в тому, що законодавство України визначає людей
та ті випадки, коли вони мають право на землю. Для того, щоб раз і
назавжди припинити такі спекуляції, саме ми, кримські татари,
наполягали на тому, аби всі рішення влади в Криму щодо наділення людей
землею були прозорими, а всі виділення земель – хоча би з середини 90-х
років до сьогодні – були складені в спеціальний реєстр. Ми вимагали,
щоб у Криму було складено реєстр фізичних та юридичних осіб, котрі
мають земельні ділянки всіх форм власності. І щоб там було зазначено,
на які потреби ці ділянки відводилися. Той єдиний раз, коли ми з
головою Меджлісу Мустафою Джемільовим були на засіданні РНБО, це
рішення було підтримане Радою Нацбезпеки. Тоді був підготовлений проект
указу Президента про створення такого реєстру, я був одним з тих, хто
його візував. Але коли вийшов указ, я побачив, що там зберігся пункт,
який передбачав лише існування реєстру для репатріантів. В указі
запропонували відстежувати землі, виділені татарам. А про решту
власників земель півострова не йшлося. 
Необхідно знати не
тільки, скільки земель у кримських татар, а скільки взагалі земель
виділено іншим людям. Це слід зробити, щоб зрозуміти, що людині
виділено (якщо виділено), на що вона ще має або не має права, й що
виділено іншим людям, для яких цілей і чи мають вони на право на таке
землевідведення.
Усі хочуть рахувати землю, яку виділено під
житло кримським татарам. Але ті, хто не дає їм землю під житло, як
правило, мають самі набагато більше земель, які оформлені на близьких
людей. До речі, формально не порушуючи закону, бо закон дозволяє
громадянам узяти 50 гектарів під фермерське господарство, а потім ще 50
гектарів в оренду. Багато компаній отримали по двісті гектарів
кримської землі під різні уявні проекти, скажімо гольф-клуб…
Знаєте,
таке відчуття, що Крим перетворився на поле бою – йде війна за землю,
але в тій війні перемагають лише ті, хто при владі. Посудіть самі, за
останнім повідомленням Прокуратури Криму (від 26 серпня 2009 року):
«Мільйон і сто тисяч доларів США, саме таку суму вимагали посадовці
Малореченської сільської ради за виділення земельної ділянки площею 5
гектарів біля села Сонячногорське. У момент отримання частини вказаних
коштів у розмірі 750 тисяч доларів зловмисники були затримані…»
Так,
землю самовільно захоплюють і прості люди, у тому числі кримські
татари. Головна причина такої їхньої поведінки – неможливість отримання
землі в законному порядку, бо не можна пробитися через перепони та
хабарі, що стали нормою при розгляді земельних питань.
Але правда
полягає і в тому, що за своєрідною тріскотнею навколо вимушеного
самозахоплення землі кримськими татарами, владі просто зручніше
проводити свої оборудки.

Зараз окремими політиками
поширюється думка про те, що політичне зміцнення татар несе певні
загрози для майбутнього України. Пишуть про те, що у Криму існує до
десяти радикальних ісламських осередків.

Якщо збирати
всю інформацію, яку накопичено навколо кримськотатарської проблеми, та
не вміти нею користуватися, то можна дійти жахливих висновків.
Є
політичні сили, які кримськотатарський фактор сприймають як своєрідний
інструмент для реалізації власних інтересів. Такі політичні сили
показують кримських татар, як загрозу, а самі позиціонують себе як
“захисників від злих татар”, сподіваючись отримати голоси від
“наляканих” виборців. Це особливо відчувається із наближенням виборів.
Це – перший чинник таких публікацій.
Другий чинник – зовнішній.
На інформаційному просторі України активно пасуться як російські ЗМІ,
так і російські політики. Вони не соромляться, дуже технічно
використовуючи, коли потрібно, власні ЗМІ, які є на українському ринку.
І кримські татари для них - це люди, які заважають їхнім
анексіоністським устремлінням щодо Криму.
Їм потрібно показувати
татар як загрозу, насамперед українським громадянам. Це і Затулін, і
Марков, і Рогозін. Їхній звичайний месидж: дивіться, це ви тільки
думаєте, що кримські татари – ваші партнери, просто ви потрібні їм
сьогодні, а завтра вони зміцніють і тоді вже стануть вашими ворогами.
Третя
причина (я про це казав попередньому Президенту) – деякі правоохоронці,
маніпулюючи кримськотатарською проблемою, отримують певні преференції.
«Чим більше я залякаю керівництво татарами, тим більше я отримаю
ресурсів: машин, комп’ютерів, врешті, зірочок на погони»…
Ми серйозно говорили про це до 2005 року. І сьогодні є така проблема, але нам про це немає з ким говорити.
Якщо
говорити про нашу поведінку, то довге накопичення проблем у спільноті
обов’язково призведе до радикальних підходів. Тож, ми можемо говорити
про певну радикалізацію кримськотатарського національного руху. І
однією з причин цього є прохолодне, точніше, ніяке ставлення до
політико-правових проблем цієї спільноти.
Кримськотатарська
спільнота розчарована тим, що українські можновладці нерідко
використовують подвійні стандарти. І не лише до татар, але й в цілому
до українського суспільства, до тих цінностей, які покладені в основу
української державності.
З одного боку, Україна є єдиною державою
на пострадянському просторі, яка підтвердила право людей на повернення.
Україна допомагає поверненню. І щороку, хай невеликі, але якісь гроші
плануються на ці цілі. Але український політикум не приступає до
політико-правового розв’язання цієї проблеми. Йде повернення цілісного
народу. Це ж не просто перевезти, як вважають деякі політики, «велику
купу людей» з одного місця на інше. Слід законодавчо врегулювати
питання відновлення справедливості, їхнього подальшого життя, щоб не
було жодних причин ані для виникнення згаданих вами загроз, ані для їх
вигадування.

Політичні лідери кримськотатарського народу
стверджують , що бачать майбутнє свого народу у складі Української
держави. Але чи є таке бажання у самого народу? Наскільки воно стійке?
Чи не зможуть їх переламати турки чи росіяни?

Для мене
важливим є слова, підкріплені діями. Згадаймо 1991 рік. 1 грудня
відбулися вибори Президента та референдум щодо підтвердження Акту про
оголошення незалежності України. У Криму лише 54% людей підтвердили цю
незалежність, з них мінімум 8-8,5% - кримські татари. Якби не ми, то
Крим став би єдиним регіоном України, де відсоток тих, хто проголосував
за незалежність, був менше 50. І гадаю, що дії та зазіхання російської
сторони в наступні роки: специфічні підходи РФ щодо Криму, прийняття
постанов парламентом Російської Федерації, які майже оголошували Крим
російською територією, - були б посилені цими результатами.
Як
політик та історик я знаю одне – ніхто не може з впевненістю сказати,
що буде через п’ятдесят років. Але ті, хто хоче уникнути якихось уявних
або реальних загроз або, навпаки, досягнути якихось благородних цілей,
повинні на це працювати. Майбутнє нашої України твориться сьогодні.
Якщо сьогодні стержнем відносин поставити недовір’я, не вирішуючи
принципові питання, намагатися приручити, подавити чи асимілювати
кримських татар, то важко сподіватися на безхмарне майбутнє. Отже,
треба дати іншим людям стільки прав та свободи, скільки ти їх маєш сам.
От тоді вони сприйматимуться всіма проблемами та інтересами держави, а
у разі небезпеки для неї, захищатимуть її не менш самовіддано, ніж інші.

РАДИКАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ МОЖУТЬ БУТИ СТВОРЕНІ СТРУКТУРАМИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Я бачила
цифри, що з трьохсот мусульманських громад, тридцять не
підпорядковується Духовному управлінню мусульман України. Іслам якого
штибу проповідується імами у цих громадах?

Так, існує
тридцять, як вони себе називають, незалежних мусульманських громад. Ви
знаєте, за діючим законодавством існує право – десять людей зібралися,
можуть зареєструвати будь-яку релігійну організацію. Цим законодавством
послуговуються люди будь-яких конфесій, такі ж незалежні громади є у
гілках православ’я та інших віросповідань. Я знаю багатьох з тих, які
створили ці, так звані, незалежні організації. Повірте, там дуже мало
від релігії, від віри. Як правило, там діють людські амбіції, часто
продиктовані користю. Такі організації будуть завжди, але їх кількість
буде в межах 10-20%. Нас більше турбують цілеспрямовані дії з
укріплення у Криму політичних організацій, що прикриваються Ісламом, на
кшталт Хізб-ут-Тахрір. Це в нас викликає стурбованість, оскільки такі
організації намагаються поширювати в Криму непритаманні для
традиційного Ісламу цінності, зокрема, такі, що привносять недовіру та
страх у поліетнічне та багаторелігійне кримське
суспільство, заперечують можливості мирного співіснування людей різних
культур і духовних цінностей.

Я читала і про кримські організації Джамаат, Брати звільнення Палестини, Ваххабіти...

В
Ісламі, як і в будь-якому іншому віросповіданні, є певні течії та
релігійні школи. Окремі з них, скажімо, як ваххабізм, прихильники якого
вважають своїм головним завданням боротьбу за «очищення» Ісламу від
неприйнятних, з їхньої точки зору цінностей, що базуються на етнічних,
культурних, мовних особливостях мусульманських народів. Більш того,
вони акцентують на другорядності мовних та культурних цінностей,
підкреслюючи, що достатньо того, щоб люди відчували себе об’єднаними за
віру. Такі собі, знаєте, ревізіоністи від Ісламу.
Зрозуміло, що
ми не вітаємо такі підходи, оскільки, крім всього, такі постулати дають
можливість маніпулювати людьми, які відриваються від своєї мови,
традиції, способу життя.
За появою всіх таких організацій ми
вбачаємо діяльність зовнішніх сил, які хочуть послабити єдність
кримських татар. Я вже говорив, що радикальні організації можуть бути
створені структурами Російської Федерації. Але іноді такими людьми та
прийомами можуть користатися і наші українські політики.

СЬОГОДНІШНІ ПОЛІТИКИ НІКОЛИ НЕ ЗАСУДЯТЬ КОЛЕГ ПО ФРАКЦІЇ, ЯКІ РОЗДЕРИБАНИЛИ У КРИМУ ВСЕ, ЩО МОЖНА

Ви працювали із трьома президентами України. Хто найкраще вирішував проблеми татар Криму?

Найбільш
комплексний підхід мав Леонід Кучма. Він створив Раду
кримськотатарського народу, часто зустрічався з нами. Президенту Кучмі
теж було притаманно користуватися якимись міфами, як обійтися без
цього? Колись мені з джерел адміністрації потрапила довідка щодо мене,
якою я був дуже розлючений. Це – повна фальсифікація моєї біографії,
абсолютна брехня. При нагоді я сказав Кучмі: «Якщо ви будете слухати
такі речі, читати такі довідки, то про яку довіру можна говорити?» А
він каже: «Заспокойся, у мене безліч каналів та довідок і не лише по
кримських татарах». Він віджартувався. Але ми двічі на рік усім складом
Меджлісу зустрічалися із Кучмою, він запрошував на ці наради міністрів,
за результатами засідання приймав рішення, він давав доручення.
Виконувалися вони на 15-20 відсотків, але і це сприяло якомусь поступу.
За Віктора Андрійовича такий формат співпраці майже припинився…

Хоча спочатку, здавалося, він татар любить більше і демонстративніше...




















Я
відчуваю, що він такий, яким здається у своїх промовах. Як на мене
особисто, у мене немає сумнівів у чесності та щирості його намірів. Але
ж потрібно щось робити. Коли немає конкретних дій, то в людей виникає
розчарування. Коли одна сторона запевняє, що все про тебе знає і
допоможе, а потім зовсім не допомагає, то розчарування ним більше, ніж
тими, хто нічого не обіцяючи, щось-таки робили.
На превеликий
жаль, серед провідних політиків мало тих, хто позиціонував і позиціонує
відверту позицію щодо нас. Серед тих, хто багато зробив, це Леонід
Кравчук. Саме за часи Кравчука була прийнята заява про те, що наш народ
має право на повернення. За Кравчука була започаткована практика
внесення у бюджет відповідних витрат на облаштування репатріантів. За
нього проводилися громадсько-політичні форуми. 1994 року ми проводили
урочисте жалобне засідання, присвячене 50-річчю депортації, саме він
виступив із такою відвертою, сміливою, проникливою заявою, яку ніхто б
з провідних політиків собі не дозволив, зважаючи на іншу частину
електорату.
Сьогоднішні політики згадують про кримських татар,
коли перебувають у Криму. Як правило, вони дають відповіді, які мали б
задовольнити всіх, засуджують самозахоплення землі, кажучи, що
необхідно засудити всі захоплення землі. І ніколи не називають своїх
колег по фракції, які роздерибанили все, що могли. Теперішні політики є
більш нечесними порівняно з тими, що було 15-20 років тому, які
відверто казали: так або ні.

АБХАЗИ НЕ НАСТІЛЬКИ ДОВІРЛИВІ, ЩОБ ВІРИТИ У РОСІЮ – РЯТУВАЛЬНИЦЮ

Питання
про Кавказ. Я згодна, що Російська Федерація діє там страшними
методами, але деякі аналітики кажуть, що коли б Росія звідти пішла, то
ці республіки перетворилися на бандитські притони, із наркотрафіком,
торгівлею людьми, зброєю, і це все прийшло б до Росії. Тому, за їх
переконанням, відпускати Кавказ не можна... Що Ви думаєте з цього приводу?

Імперськість
проявляється у тому, що коли не хочеш відпускати території та народи,
то обов’язково слід сформувати пояснення. Як для зовнішнього, так і
задля внутрішнього використання. І тоді знаходяться мотиви, бо ...
Майже такі самі мотиви використовувалися і напередодні розпаду СРСР.
Якщо
брати агресію проти Грузії, то це повинно стати уроком для України. Не
можна зволікати із вирішенням запитань, які стосуються великої групи
людей, відмінних від тебе мовою, етнічністю, традицією. Але Абхазька
проблема не є однозначною. Я і сьогодні вважаю, за всі роки
незалежності Грузії можна було знайти рішення, яке б задовольнило
абхазів і зберегло територіальну цілісність Грузії. Грузія цього не
зробила, вона була однією з тих країн, яка не дала можливості для
повернення депортованих турків-месхетинців. Гамсахурдія сказав, що
депортовані турки - це не турки-месхетинці, це отуречені грузини. А
Росія не була би Росією, якби для вирішення своїх питань не
використовувала існуючі болючі питання. Абхази не настільки довірливі,
щоб вірити у Росію - рятувальницю, вони прекрасно розуміють, що Росія
вирішує свої питання. Але вони шукають шляхи для порятунку своєї мови,
традиції та землі. Ця нація, яка має малу численність, тому вона, не
маючи захисників, опинилася у заручниках невдалої політики керівництва
Грузії та імперських зазіхань Росії.

Але ж перед війною Саакашвілі обіцяв їм все...

Я
не про початок війни. Грузини надто довго плекали причини конфлікту,
росіяни скористалися приводом і сказані навздогін обіцянки Саакашвілі
були вже неважливі.
А щодо Кавказу. Віддання території цілого
народу одному клану задля збереження вірнопідданства цієї території, як
у Чечні, ефективно лише на п’ять-шість років. Сьогодні всі фахівці
кажуть, що Росії слід шукати у Чечні інший формат відносин, бо сьогодні
непідконтрольність Грозного Москві значно більша, ніж за покійних
Масхадова чи Дудаєва. У Чечні народ не є вільний, він під Кадировим,
якого Москва вже не здатна повністю контролювати. Формат постійного
тиску на Кавказі виявився неефективним. Але з іншого боку, який там
може бути формат, якщо саме таку поведінку влада демонструє у Москві та
Петербурзі? На двісті людей Маршу Незгодних кидають тисячі солдат. Якщо
проблиски свободи неможливі у столиці, то що казати про регіони...

Ви
завжди повинні мати свого представника у Верховній Раді. Перспективи
партії “Нашої України”, де перебував Мустафа Джемілєв, м’яко кажучи
туманні. До кого в список піде кримський представник на наступних
парламентських виборах?

До
політичної партії, яка виступає за європейську та євроатлантичну
інтеграцію України, як за ЄС так і за НАТО. Ми вирішуємо завдання не на
п’ять років. Ми думаємо про майбутнє нашого народу, отже маємо думати
про майбутнє України як такої, що буде повністю асоційована із
міжнародної системою колективної безпеки та з європейським рівнем
свобод і розвитку. Тож віддамо перевагу тій силі, яка зробить все
можливе, аби Україна повністю інтегрувалася до ЄС та НАТО.

Вчені-міжнародники
бачать майбутню глобальну загрозу світу у зіткненні православної та
ісламської цивілізацій. Як ви думаєте, чи захотів би Господь
розправитися із цим світом, зіштовхнувши дві монотеїчні релігії?

Світові загрожує інше. Це безмежне нехтування та непродумане ставлення
до тих ресурсів, які надав Всевишній. Це не лише матеріальні ресурси.
Через матеріальне йде деформація всіх ресурсів, які закладені і в самій
людині. Якщо колись буде кінець світу, якщо це є задумом Всевишнього,
то не думаю, що це відбудеться через лінії культурного або релігійного
розділу. Це буде через невиконання людством свого завдання. А завдання
у нас, людей, які сповідують Однобожжя – однакове: жити у злагоді зі
своєю совістю та в порозумінні зі своїми сусідами.

Розмовляла Лана Самохвалова

Язык Крым довел

На полуострове нашли повод вернуться в состав России

  
27 мая 2009, 18:22

Фото: ИТАР-ТАСС

Текст: Иванна Янина,
Киев

Крымский
комитет Прогрессивно-социалистической партии готовится провести
референдум по вопросу отделения полуострова от Украины и присоединения
его к РФ. Поводом для такой меры лидер прогрессивных социалистов
Наталья Витренко называет угрозу роспуска Севастопольского городского
совета, отказавшегося подчиниться указу главы министерства образования
по переводу школьного образования на украинский язык. Впрочем,
поддержать социалистов в деле раскола Украины отказалась даже Партия
регионов Януковича.

Напомним, что с 1 сентября согласно указу
министра образования все севастопольские школы обязаны ввести
преподавание школьных предметов на украинском языке. Это вызвало
многочисленные протесты севастопольцев, и горсовет на своем заседании
19 мая фактически отменил приказ министра образования.

«Это пиар-технология Витренко, это провокация,
которая на руку националистам, которые теперь будут требовать закрутить
гайки на юго-востоке еще больше»
В качестве реакции поступило
предложение по досрочным выборам Севастопольского горсовета, обеспечить
финансирование которых предложили кабмину.

«На территории Севастополя вторым государственным языком должен
быть русский», – настаивает председатель Севастопольского городского
совета Валерий Саратов, подчеркнувший, что роспуска законодательного
органа города не допустит. После встречи с жителями Балаклавы, перед
которыми господин Саратов отчитался по работе в отчетный период,
руководитель депутатского корпуса в среду заявил журналистам, что «если
остальное население Украины несогласно с тем, чтобы русский язык стал
вторым государственным, такой статус должен быть в тех регионах,
которые этого требуют».

«Мы никогда не сказали ни слова против украинского языка, против
украинской культуры, но если для граждан Украины, которые абсолютно
честно выполняют все функции по отношению к государству, будь то уплата
налогов или служба в армии, русский язык родной, то государство должно
уважить своих граждан. Поэтому на территории Севастополя, Крыма,
Донецкой, Луганской областей должно быть два языка – украинский и
русский, тогда проблема языка в государстве будет снята», – пояснил
Саратов.

По его утверждению, «после выборов президента будут приняты
конкретные решения в этом направлении, потому что другого решения,
которое уберет проблему языка, быть не может и не будет».

Отвечая же на вопрос журналистов о досрочных выборах, Саратов
сказал, что «роспуска нынешнего состава горсовета не будет, потому что
это глупость, так как новый горсовет будет в два раза радикальнее».



Между
тем лидер прогрессивных социалистов Наталья Витренко подтвердила газете
ВЗГЛЯД, что ее политическая сила готова заняться реализацией идеи
организации всеобщего волеизъявления по статусу Крыма. Причем
референдум должен быть именно всеукраинским: «Статья 73 конституции
говорит о том, что вопросы территориальной принадлежности решаются
всеукраинским референдумом».

«В парламент внесен законопроект о роспуске Севастопольского
горсовета именно за языковую проблему. Сам этот указ министра
образования Вакарчука грубейшим образом нарушает и конституционные
права граждан Украины, и разрушает законодательное поле. Потому что
решать языковые вопросы можно законами, а не приказами министра. И вот
это наглое, вызывающее наступление «оранжевых» сил на права
русскоязычного населения Украины, конечно¸ не может оставаться
безнаказанным», – пояснила мотивы однопартийцев потенциальный кандидат в президенты.

К слову, в организации такого референдума, который большинство
экспертов считают фантастикой, Витренко сложностей не видит: «Создается
инициативная группа, в которую входит не менее 200 человек. Она
проводит собрание в присутствии представителей власти и обсуждает
выносимый на референдум вопрос. Если голосуют люди за это, то тогда все
фиксируется и передается мэру города, где проходит собрание. Он
подтверждает, что это было собрание инициативной группы, а материалы
все передает в центральную избирательную комиссию. ЦИК принимает
решение по инициативе граждан провести такой референдум».

«И на нем должно быть объяснено всем гражданам Украины, что это не
просто обычная территория нашей страны, где люди тоже, кстати,
возмущаются насильственной украинизацией, а Крым и Севастополь – это
подарок Украине как дружественной стране, которая Большим договором
1997 года обязалась не проводить никакой насильственной ассимиляции. Ни
языковой, ни культурной, ни религиозной. Следовательно, если украинское
государство так себя неприлично повело на международной арене и все
население Крыма превратило в бесправных рабов, которые не могут
пользоваться своим родным языком, значит нужно народу Украины признать,
что Украина не может цивилизованно пользоваться подарком Российской
Федерации, и этот подарок вернуть обратно», – резюмировала Витренко.

Между тем мало кто рвется к прогрессивным социалистам в
союзники. В частности, член фракции Партии регионов из Севастополя
Вадим Колесниченко в интервью журналистам назвал данный проект
«провокацией».

«Это пиар-технология Витренко, чтобы заработать себе очки в
Крыму перед президентскими выборами, – считает народный депутат. – Это
просто провокация, которая на руку националистам, которые теперь будут
требовать закрутить гайки на юго-востоке еще больше».

Ну а повод для референдума – угроза роспуска Севастопольского
горсовета, по мнению политика – «абсолютно дутый»: «Парламент никогда
не проголосует за его роспуск, потому что всем ясно – это провокация».

Наталья Витренко в долгу у регионала не осталась и заявила
газете ВЗГЛЯД, что слова Вадима Колесниченко свидетельствуют лишь о
том, что Партия регионов себя ощущает «бандеровскими импотентами»,
которые не умеют ничего защитить. По ее мнению, позиция большинства
украинских граждан заключается в том, что русский язык должен быть
признан вторым государственным, и «никаких преследований за это не
должно быть нигде».

На
вопрос же газеты ВЗГЛЯД, не логичнее бы в данном случае выглядела
инициатива референдума о статусе русского языка, лидер прогрессивных
социалистов ответила: «22 мая на президиуме мы этот вопрос обсудили, и
я, как лидер блока, дала распоряжение внести такую инициативу по всем
местным советам, где есть наши фракции. Но тут есть такая тонкость:
нельзя по этому вопросу проводить референдум всеукраинский. Нельзя.
Потому что люди боятся преследований, они за это не будут голосовать.
Поэтому мы хотим провести местные консультативные референдумы по
юго-востоку с вопросом, не считаете ли вы необходимым придать русскому
языку статус второго государственного. То есть мы хотим использовать
каталонский опыт. Так делали в Испании. В Каталонии был проведен
местный референдум о том, чтобы каталонский язык стал вторым в Испании.
И результаты референдума принудили испанский парламент на это пойти. В
таком русле подготовлены и наши инициативы, которые будут в начале июня
внесены на рассмотрение в областные советы и парламент Крыма».

Впрочем, Витренко уточнила, что, если парламент не поддержит
«бред» по роспуску горсовета, социалисты от идеи референдума по статусу
Крыма откажутся. А инициатива по русскому языку будет развернута в июне
«независимо ни от чего».

Добавим также, что Витренко собирается, по ее словам,
«торпедировать» Партию регионов, которая пока неохотно идет на союз с
прогрессивными социалистами. Однако фактор приближающихся президентских
выборов может все изменить.


На эту тему

• Украина волнуется за Крым
• Флот преткновения
• Лужков стал нон грата
• Россия вернула Крым Украине
• НАТО в степях Украины
• Дружба врозь
• Рада ответила Думе
• Киеву вспомнили все

Витренковцы устроили митинг в Симферополе

Активисты Блока Наталии Витренко в субботу, 14 марта, на митинге в
Симферополе потребовали восстановить союз Украины с Россией и
Беларусью, а также отправить в отставку президента, премьер-министра и
правительство Украины.По
данным милиции, в акции, которая была приурочена к проведению
всесоюзного референдума 17 марта 1991 года, приняли участие 2 тыс.
человек, по данным организаторов - 8 тыс., сообщает УНИАН.

"Под диктатом США Украине лучше не будет, Украина обречена...
Единственный путь спасения Украины, если она будет вместе с Россией и
Беларусью. Cпокойствие в Крыму будет, если будет новый Союз. Крым есть
и должен быть нашим общим, союзным. Только будучи вместе, Украина,
Беларусь, Россия смогут победить мировой кризис и защитить весь мир от
агрессии США", - сказала лидер Прогрессивной социалистической партии Украины Наталия Витренко.

Она отметила, что "на Украине уже 5 млн безработных, людям не хватает денег на самое необходимое".

Лидер крымских витренковцев, депутат Верховной Рады автономии
Валерий Иванов заявил, что тех, кто выступает против России, "нужно
топить, как крыс, в нашем ласковом Черном море".

Марш проходил по центральным улицам Симферополя под флагами России,
Андреевскими флагами, флагами Блока Витренко, молодежной организации
Прорыв.  

Участники митинга скандировали: "Так дальше жить нельзя!", "Геть
Ющенко!" и "Геть Тимошенко!"; держали транспаранты: "Навеки с
Россией!", "Жить в союзе с русским братом, а не быть под пяткой НАТО!",
"Крым - территория без НАТО!", "ЕЭПнем по кризису!".

Митингующие также потребовали отставки Президента Украины Виктора Ющенко и суда над ним и его предшественниками Леонидом Кравчуком и Леонидом Кучмой "за то, что они сделали со страной".

"Народу много, но толку мало, - заявил корреспонденту Нового Региона член Координационного совета НФ Севастополь - Крым - Россия
Владимир Игнатов. - Борьба с НАТО - это, конечно, хорошо, но людей куда
больше волнует засилье украинского языка в аптеках, госучереждениях,
школах. Вот идет настоящий бой с украинской полицейской машиной в
уголовных и административных судах - и где все эти люди? Пар уходит в
свисток!".

Лидер русской правозащитной организации Вера Святослав Компаниец назвал мероприятие "жестким политическим порно".

"Хватит бороться с мифическим НАТО. Оккупанты в городе - здесь и сегодня уничтожают русский Крым", - цитирует Компанийца издание.

Тем временем в Херсоне было совершено покушение на жизнь депутата херсонского горсовета Сергея Хаборского, входящего во фракцию Блок Наталии Витренко Народная оппозиция.


По материалам:

УНИАН,
РИА Новый регион


Тэги:

Витренко,
Крым,
митинг,
Симферополь,
Украина