Згадайте скiльки раз продавали ЛУГАНСКТЕПЛОВОЗ. Пiсля останнього разу склалося враження , що все - крапка поставлена. Але судова тяганина за повернення рiзницыi в цiнi мiж покупкою при Ющенко та при Януковичi заставила його команду обдумати подальшi дii. Та вихiд був знайден конгенiальний! З разряду ОСТАПА БЕНДЕРА. За невиконання умов при купiвлi ЛУГАНСКТЕПЛОВОЗ повернуто Украiнi. Та нiхто не акцентуэ на цьому уваги... Може на Заходi i звернули вони на це належну увагу. За зразком можна любе продане пiдприэмство повернути. Та вони не просто повернули а ще нклали штрафнi санкцii...
Э декiлька думок з цього приводу.
По перше. Що це було? Пробний камiнь для росiян? Подивитись дiйснi намiри росiян щодо украiнських пiдприэмств. Чи дiйсно вони мають намiр спiвпрацювати та завантажити нашi пiдприэмства ?
Якщо це так . то зрозумiлi дii уряду Азарова. Та зрозумiло чому пiсля останньоi зустрiчi Азарова та Путiна другий був засмучений...
пО- ДРУГЕ. ЦЕ МОЖЕ БУДИ ПРОСТО КИДАЛОВО , ЯК ЦЕ НАСПРАВДI I ВИГЛАДАЭ...

Вопрос:
Здравствуйте Георгий-Илия!
Скажите, вот ситуация в России вроде бы идёт таким образом, что мне кажется в последствии образуются две политические силы: Путина и Медведева. Если они оба будут баллотироваться в президенты на следующий срок, что-нибудь произойдёт? Или я ошибаюсь?

На В. Януковича упал венок, это хорошая примета, как сказал он?

Ответ:
1.Не будет ни тот, ни другой !

2.Раз Янукович так сказал, значит он что то почувствовал в этот момент !
http://ralf.com.ua/faq/index.php?question=834


Внимание! Перед изучением материалов сайта, рекомендуеться произнести следующую молитву:
«Господь, я отрекаюсь от диавола и призываю: Господь, Иисус Христос войди в мое сердце.»

http://www.vz.ru/tags/nevsky%20express

Розумний збагне – а дурному й не треба.

27 листопада 2009 року коло 22.00, неподалік від населеного пункту
Йорзовка, на межі між Новгородською та Тверською областями, сталася
катастрофа із залізничним потягом «Невський експрес», що курсує на
перегоні «Москва – Санкт-Петербург». Головна версія слідства – теракт.
На сьогодні точно відомо про загибель 24 осіб, пропажу без вісті п’яти,
та поранення 90 осіб.

 
Рейку під потягом було підірвано вибухівкою до 7 кіло у
тротиловому еквіваленті. На місці злочину знайдено частину вибухового
пристрою – обмотану рушником трубу. За думкою експертів ця труба була
збита віссю колісної пари і увімкнула пристрій. З 14 вагонів протягу,
два останніх зійшли з рейок та полетіли під укіс. Швидкість потяга на
момент вибуху становила біля 200 км/год. Якби вибух стався на три
секунди раніше – під укосом опинився б увесь потяг. Для установки
пристрою терористам з горлом вистачило б 30 хвилин. Аби зібрати та
застосувати такий пристрій – достатньо досвіду служби в саперних
підрозділах Збройних Сил.

 
У суботу, 28 листопада на масці теракту стався другий вибух.
Біля епіцентру вибуху знаходилися голова слідчого комітету прокуратури
РФ, керівник московського міжрегіонального управління на транспорті та
інші співробітники слідчого комітету. На щастя – ніхто не постраждав.
Найвірогідніше – вибухівка відсиріла за ніч. «Невський експрес» - потяг
не з дешевих. Перший вибух стався у п’ятницю – день коли пітерські
високопосадові чиновники повертаються з Москви до дому. Для голови
Росрезерву, двох чиновниць Росрибальства, та голови держкорпорації
«Автодор» ця подорож стала останньою. Такого в історії Росії ще не
було.

 

На сьогодні слідство розглядає дві версії – бойовики-ваххабіти і російські фашисти.

 

Друга версія – жахлива. Це жах у 99-му ступені. Це означає, що русскіє почали нищити русскіх.

 

У 2006 році в РФ, «Національна газета» писала: «Давно
пора назвать настоящим именем то, что стыдливо именуется «иммграцией»
на территории России. На деле это никакая не иммиграция: это нашествие,
вторжение, оккупация — назовите как хотите, суть останется неизменной.
Русские люди, увы, потеряли всякую надежду на помощь и защиту от этого
нашествия со стороны «своей» законной власти. Поэтому сами поднимаются
против оккупантов, как умеют. Как поднимались и сто, и двести, и тысячу
лет назад наши деды-прадеды… Напрасно недалекие чиновники в Кремле и на
местах думают, что русские люди мирно сложат ручки и вымрут без
сопротивления, уступив пришельцам жизненное пространство, национальные
богатства и своих женщин. Нет, так не будет! Русский народ жив!»

 

Точку зору «Національної газети» підтримало чимало здорових кремезних
молодих людей та дівчат русской національності. 12 червня 2005 року у
Підмосков’ї було підірвано пасажирський потяг «Москва-Грозний».
Постраждало 42 особи, з них 5 людей було госпіталізовано. Виконавцями
теракту були члени «Русского національного єдінства» - РНЄ. Це був
перший акт нової «Рельсової війни».

 

Асу-диверсанту ГРУ, полковнику Старінову, певно, ікнулося.

 
21 серпня 2006 року на Черкізовському ринку стався вибух
самородного вибухового пристрою. 14 осіб загинули, біля 50 - були
поранені. Серед постраждалих – жодного русского чи-то москвича. У
вибуху було звинувачено членів організації «СПАС». На лаві підсудних
виявилося опинилося вісім терористів. Всі звинувачені – студенти РХТУ
ім. Менделеева, Московського соціального інституту, Московського
інституту інженерів транспорту, Московського міського педагогічного
університету та міліцейського коледжу. На їхньому рахунку було вісім
вибухів: підрив офісу ворожки Ліліани («хрестовий похід проти
чаклунки»), вибух бомби біля гуртожитку Московського заводу
автоматичних ліній (серед мешканців багато вірмен та азербайджанців),
вибух у головній будівлі МГУ, вже згаданий вибух на Черкізово, тощо й
тощо.

 

Вісім вибухів за кілька місяців – результат вартий Краснодонської «Молодої гвардії».

 
Лідер «СПАС» Ніколай Корольов, здобувши довічне ув’язнення, не
склав руки. Перебуваючи за ґратами, він написав «Біблію скінхеда»,  а
потім ввійшов у контакт з «ворами у законі» та вигриз для себе щабель
«смотрящего» над усіма русскіми націоналістами які зараз у чималій
кількості потрапляють до зон і тюрем. Російські колонії повільно
перетворюються на «Академію русской національної революції».

 

До подібних «академій» свого часу потрапили наївні сільські гайдамаки Григорій Котовський  та Нестор Махно.

 
Протягом восьми місяців 2006-2007 року в Москві та області
чинила вбивства та насилля група Рино-Скачевського. 15 грудня 2008 року
суд визнав їх винними у 20 вбивства та 12 важких пораненнях. Всі
постраждалі – вихідці з Середньої Азії та Кавказу. Павло Скачевський
був кращім учнем у школі, потім студентом Російського інституту
фізкультури. Всі однокашники характеризували його як спокійного,
шанобливого, начитаного та освіченого. Артур Рино студент з
Єкатеринбурга, вчився у Московському художньому училищі церковній
іконописі.

 
20 вбитих та 12 важкопоранених ворогів за 8 місяців – у
Велику Вітчизняну війну, непоганий результат для пересічної підпільної
групи.

 
4 вересня 2008 року а Москві біля метро «Домодєдово» було
підірвано кафе «Артизан». Вибухівка була кустарного виробництва й мала
до 400 грамів у тротиловому еквіваленті. В результаті теракту один
азербайджанець загинув, ще біля десяти дістали поранення.

8 вересня вибухом біля метро «Петровсько-Розумовська» було поранено жінку.

14 вересня в наслідок вибуху на ринку «Автогосподарство Ліозново» було
поранено чотири особи – двоє чоловіків, жінку й дитину. Один з
постраждалих – етнічний азербайджанець.

23 вересня вибухнуло кафе «На Бродвеї» на території Тушинського ринку.
Постраждали п’ять осіб. Міліція не зразу збагнула що має справу з
націоналістами. Кількість та частота вибухів навела їх на думку про
кримінальні розбори. А вибухи тривали далі.

5 жовтня 2008 року вибух прогримів на залізничних рейках біля станції Царицино.

4 листопада було здійснено підрив основної Павелецької залізничної гілки в районі станції Булатниково.

30 листопада вибухом рознесло іконостас церкви Миколи Чудотворця
Мирлікійського, в районі Бірюльово-Західне. Не дивуйтеся. Серед русскіх
націоналістів чимало прибічників давньослов’янського язичництва, які на
дух не сприймають християнство. А «героїв» цих терактів не дарма
назвали «Групою родновірів».

16 січня 2009 року випадково було помічено і знешкоджено вибухівку у дитячому ресторані «Макдональдс» в Кузьмінках.

Готувався й підрив мечеті на Поколонній горі, з метою викликати масові
заворушення. Та здійсненню теракту завадили правоохоронці. Усю групу
було заарештовано. Слідство з’ясувало що на рахунку новоявлених
«народних месників» крім серії вибухів було ще два десятки вбивств
людей неслов’янського походження. Головним чином – гостарбайтерів.
Керувала групою неповнолітня дівчина, москвичка Євгенія Жихарьова.
Спочатку в слідство сприймало лідером іншу особу – голову відділу
Міністерства спорту, туризму та молодіжної політики, 29-річного Петра
Башелутскова. Але зібрати дані на сина депутата ЛДПР Волгоградської
обласної Думи слідству було несила. Тож пана Петра було звільнено.

 

Вісім вибухів і два десятки вбитих ворогів менше ніж за пів-року – це вже рівень невеликого партизанського загону.

 
Російські правоохоронці визнають, 2008 рік став для русскіх
націоналістів переламним. За статистикою ГУВД у Москві протягом 2008
року на підґрунті «національної ворожнечі» було здійснено 95 нападів, у
тому числі 47 убивств і 46 випадків нанесення «важких тілесних». У
порівнянні з 2007-м кількість таких злочинів зросла у 3 РАЗИ. Від
Москви не відстає й уся Росія. На теренах тільки Центрального
Федерального округу за перші 10 місяців 2008 року було зафіксовано 135
злочинів екстремістської спрямованості, тобто удвічі більше ніж за весь
2007 рік. Усього по Росії у 2008 році за мотивами національних
ворожнечі було винесено 31 карний вирок у 18 регіонах країни. Рішенням
Верховного суду Росії 18 організацій на теренах РФ визнано
терористичними, ще 7 – екстремістськими. Діяльність усіх їх була
заборонена.

 

Серйозність ситуації визнано на рівні президента Росії Дмітрія Медведєва. 6 лютого 2009 року на колегії МВС РФ, він заявив:

 

«Происходит радикализация молодежной среды,
набирают силу фанатские движения и различные фашиствующие группировки,
продолжаются нападения на лиц, имеющих неславянскую внешность… Эти
преступления являются системной угрозой существования общества».

 

Та націоналістам це – по фені дверцями.

 

Протягом 2008 року дії націоналістів змінилися не тільки кількісно, але
й якісно. На зміну закликам до нищення «інородців» приходять гасла
відверто протидержавної спрямованості. Ще у 2006 році організація
«Сєверноє братство» заявляла: «Российская
Федерация рухнет в ближайшие годы, и мы считаем это благом для русского
народа, а также его единственной возможностью избавиться от гнёта
этнических мафий и коррумпированных госчиновников…» Вже 14 березня 2008 року вона ж заявила: «…удар Русской революции будет направлен именно против интернациональных государственных структур…»
Невеличкій маргінальній організації вторять лідери організацій
всеросійського масштабу. Лідер «Двіженія протів нєлєгальной іміграції»
О. Бєлов (Поткін) неодноразово виправдовує русскіх націоналістів: «Если людей лишают возможности политической реализации, их взгляды могут деградировать в такую опасную форму…» Це – про вбивство громадян Таджикистану та Узбекистану. Йому підспівує лідер «Слов’янського союзу» Д. Дьомушкін: «они репрессиями загоняют националистов в подполье, провоцируя ответный террор…» Це – про російську владу. Ще більш радикально висловлюється відомий інтернет-проповідник расизму І. Жмак: «любой
пропагандист беспредельной охоты на гастарбайтеров – суть мусорской
провокатор и предатель движения, работающий на его ослабление. Акциями
прямого действия должны заниматься взрослые люди, имеющие прочный
внутренний стержень и хорошие связи, и результатом акции должно быть не
избиение шахматиста, а нейтрализация ключевых фигур антирусских кланов
и действительных врагов Русской нации…». 28 лютого 2008 року було опубліковано заяву Націонал-соціалістичної партії Русі: «…НСПР
будет наносить приоритетные удары, направленные непосредственно против:
структур выполняющих военные действия по защите оккупационного строя,
таких как МВД, ФСБ, против членов правительства и любых чиновников
оккупационных структур РФ…» 20 березня 2008 року під час виступу на Круглому столі в Мосміськдумі керівник партії «Народний союз» заявив: «Да,
формально они совершают тяжкие преступления. Но когда ставишь на одну
чашу весов пусть даже сотню таких убийств, а на другую – уничтожение 10
миллионов русских, то картина становится ясной и понятной. И не в
пользу тех, кто пытается отработать полученные грантовые деньги на
борьбу с "экстремизмом", который на самом деле был взращен самой
властью…»

 

А вже у 2009 році загальні заклики «боротися з владою» переросли у
більш радикальні: «озброюватися», «нищіти», «вбивати», «гнобити». Зміну
у поведінці націоналістів помітили й російські правоохоронці. На
питання, чому ви такі, мовляв, патріоти, не йдете служити на Кавказ,
націоналісти відповідають не барячись: «Ворог не на Кавказі. Ворог – у
Кремлі».

 

30 грудня 2008 року вагони Пітерського метро виявилися обклеєні листівками із зображенням: скінхеда з гвинтівкою та гаслом: «Сейчас Родину нужно не просто любить. За нее нужно сражаться»; із Останкінською вежею у вигляді Зірки Давида, та написом «Все СМИ лгут»; дорожнім знаком з перекресленим обличчям робочого східної зовнішності.

5 квітня 2009 року на сайті «Правые новости» було розміщено заклик: «У
нас есть ровно 40 дней, чтобы наточить ножи, выкопать и достать оружие,
сделать как можно больше самодельных взрывных устройств, приготовить
коктейли Молотова, подготовиться морально и выступить единым флангом за
всех соратников! Поджигайте здания МВД, ФСБ, государственные
учреждения, филиалы единой России, режьте тварей и оккупантов,
убивайте, взрывайте, уничтожайте, крушите, избивайте, калечьте, пишите
на стенах призывы, делайте все что угодно, что вы посчитаете нужным, но
ради соратников не бездействуйте!!!»

 

Схожі листівки клеїли харківські підпільники на стіни будинків у 1942 році.

 

Заклики швидко знайшли своїх адресатів.

 

28 лютого 2009 року в Москві група «Народноє возмєздіє» закидала
пляшками з запалювальною суміщаю будівлю Окремого батальйону міліції.
Згоріло дві вантажівки. В інтернеті свій вчинок група пояснила так:
«существование государственной милиции, отделённой от народа и с правом
насилия над ним, несовместимо с любыми понятиями о свободе и
справедливости».

6 березня 2009 року було підпалено Центральну приймальню міліції у Москві.

1 квітня 2009 року у Санкт-Петербурзі було підірвано пам’ятник Леніну.

5 травня у Москві невідомі закидали пляшками з коктейлем Молотова
будівлю Перовського військкомату. У той самий день так само була
закидана пляшками будівля УВД Ленінського району Нижнього Новгорода. У
той самий день за спробу підпалити адміністративні будівлі сім осіб
було затримано у Нижньому Новгороді та Чебоксарах.

9 травня ФСБ запобігло крупному теракту. Зловмисник намагався підірвати
у людному місці вибухівку потужністю у вісім кіло в тротиловому
еквіваленті. Мінери ФСБ були вражені обізнаністю терориста на вибухових
речовинах та пристроях. Терорист пояснив свій вчинок профашистськими
поглядами. Вік терориста – 16 років.

5 листопада було заарештовано членів Національно-соціалістичного
об’єднання Нікіту Тіхонова та Євгенію Хасіс. Звинувачення – вбивство
біля півроку тому адвоката-правозахисника В’ячеслава маркелова та
антифашистки Анастасії Бабурової. Звертає увагу те що вбивця стріляв у
Маркелова та Бабурову в людному місці серед білого дня, потім у масці
серед перехожих спокійно дійшов до метро, пройшов по перону повному
ментів, сів у потяг та поїхав.

 

Це вже рівень Ніколая Кузнєцова.

 
9 вересня 2009 року під час спроби затримання націоналіст
Маршаков вчинив опір і всадив п’ять куль з пістолета ТТ в
оперупівноваженного ФСБ. В затриманого націоналіста крім цього знайшли
револьвер «Наган» та мисливську рушницю.

16 листопада у під’їзді свого будинку був убитий активіст «Антіфи» Іван Хуторський, на прізвисько «Ваня Костолом».

17 листопада було вчинено напад на офіс про кремлівського руху «Росія молодая».

19 листопада у храмі св. Апостола Фоми був убитий його настоятель о.
Данило Сисоєв. Все б зрозуміло, крім того що отець Данило був відомим
анти-мусульманськими проповідником.

 
Й нарешті 27 листопада о 22-й годині вечора в наслідок вибуху
злетіли з рейок вагони потягу «Невський експрес». В числі загиблих –
чотири значних високопосадовця. Такого у Росії ще не було. Доля
десятків людей вирішувалася протягом трьох секунд. Під шелест пружини
запалу вибухового механізму.

 
У вік інформаційних технологій час летить швидко-шводко.
Неначе експрес. На літо 2009 року у Росії 70 000 осіб вважали себе
скінхедами, й ще 15 000 – були учасниками націонал-радикальних
організацій. Скільки було у Ковпака, Сабурова, Фьодорова та Медведєва
разом узятих?

 
Складно скласти слово «ВІЧНІСТЬ» з літер «Ж», «О», «П» і «А».
В Росії – 87 000 кілометрів залізничних шляхів. 4/5 з них пролягають у
малонаселених та повністю глухих місцях.

 

Інколи я дуже заздрю віруючим. Якби я вірив що нашим життям керує потойбічна сила, я б молився. Молився – аби помилятися.

 

PS.Как жить толпе, давным-давно диктует стая.

Все "распальцованно" от края и до края.

На криминал работает актив,

Без вариантов, то бишь - без альтернатив.

 

Здесь слово "РУССКІЙ" не политкорректно,

Вот "РОСІЯНИН" - это "чисто" и "конкретно"…

Мочити
в сортирі... Готові зробити собі обрізання... Щоб у вас уже нічого не
виросло... Ми соплі жуватимемо... Певні статеві ознаки... Об’єктом хамства стали держави та їхні народи



У
наших сусідів росіян кажуть, що зі своїм уставом до чужого монастиря не
ходять. Царюючий прем’єр-міністр Росії Володимир Путін не лише
спізнився до українського курорту Ялта на три години на зустріч з Юлією
Тимошенко, а й прихопив із собою свій незримий устав. Устав хамства.
Невже саме таким був статут КДБ, у якому прослужив Володимир
Володимирович більшу частину життя? Там же нібито й казарм не було.
Звідки ж такий казармений гумор?
Нагадаю: перебуваючи на
території України під час візиту Президента Грузії Михаїла Саакашвілі
та його зустрічі з Віктором Ющенком, «білокам’яний гість» дозволив собі
два хамських випади проти глав двох сусідніх держав (одна з них –
навіть типу дружня). По-перше, розмірковуючи на тему, чим займалися
Ющенко і Саакашвілі, Путін припустив, що «двом президентам завжди є про
що поговорити, щось обговорити, кудись сходити».

Він перефразував відомий вірш Пушкіна:

“Бойцы вспоминали минувшие дни и битвы, что вместе продули они”.
По-друге, Путін порадив Ющенку і Саакашвілі вечеряти без краваток. «Що
можна ще порадити, порекомендувати? Двом президентам краще проводити
вечерю, якщо вони вечерятимуть без краваток, краватки нині в ціні. Не
приведи господи... Ну, ви мене розумієте. Зжере гість Ющенка ще його
краватку».
Усі чудово розуміли, на що натякав Путін. Широко
розійшлися крадькома зроблені кадри, на яких замислений Саакашвілі,
готуючись до телезвернення під час російсько-грузинської війни й не
підозрюючи про чиюсь присутність, жував свою краватку.



А
на вечЕрі, на яку Путіна запросила Юлія Тимошенко, він галантно
пообіцяв говорити з дамою «про Чехова». Колись у п’єсі Антона Павловича
Чехова «Дядя Ваня» пролунали знамениті слова: «У людині все має бути
прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». Обличчя і одяг – то
таке. А що стосується душі й думок Володимира Путіна, то в автора є
великі сумніви щодо їх «прекрасності».
По-перше, жарти надто вже
дешеві й хамські. «Краватки нині в ціні»... Якийсь торгаш, а не двічі
екс-Президент, а нині прем’єр великої країни. І навіщо спотворювати
просторічним словечком «продули» чудовий вірш «Пісня про віщого Олега»,
який учать напам’ять як у російських, так і в українських школах? Це
більше личить школяреві-двійкарю.
По-друге,
це хамство демонструє ницу мстивість, притаманну натурі Володимира
Путіна. Ющенку він ніяк не може простити своє приниження часів Майдану,
два привітання Януковичу з президентством, які виставили його перед
усім світом безвідповідальним базікалом. До того ж Ющенко міг додатково
роздратувати Путіна, переплутавши ім’я та по батькові його альтер-его
Дмитра Анатолійовича Медведєва (назвав «Анатолієм Дмитровичем). До
речі, у Росії гуляє такий жарт: Путін виконав свою передвиборну
обіцянку 2001 року подвоїти ВВП. Він тепер подвоєний – один великий ВВП
Путін і один маленький – Медведєв.
А щодо Саакашвілі, тут
відома формула «кому я винен, усім прощаю» діє у Путіна з точністю до
навпаки. Росія вторглася на територію Грузії, окупувала Абхазію та
Південну Осетію – а тепер лідер Росії не хоче простити за це лідера
пограбованої Грузії.
Загалом черговий приклад хамської
вербальної поведінки пана Путіна анітрохи не дивує. Після обіцянок
«мочити в сортирі» терористів... Після «елегантної» відповіді на
запитання, чому дружина прем’єра Путіна летить з ним на вертольоті в
інспекційну поїздку на Кавказ – «Вона сама ув’язалася»... Після
«ввічливого» заклику до членів Державної ради та Ради безпеки «Сюди
потрібно дивитися! І слухати, що я кажу!..» (листопад 2003 року).
“Якщо
ви готові стати найрадикальнішим ісламістом і готові зробити собі
обрізання, запрошую вас до Москви. У нас є такі спеціалісти… Я
порекомендую зробити операцію так, щоб у вас уже нічого не виросло”, –
заявив Путін у листопаді 2002 року після саміту Росія–ЄС у відповідь на
заяву одного з журналістів про те, що відсутність свободи в РФ.
“Ми
соплі жуватимемо тут роками? Ми вже скільки говоримо на цю тему – з
99-го року? Майже нічого не відбувається, тільки одні розмови. Усе це
шурують туди, не припиняючись, у величезних кількостях. І нічого не
зроблено для того, щоб стимулювати переробку на території Росії”, –
сказав президент РФ в березні 2006 року на нараді з членами уряду.
“Якби
у бабусі були певні статеві ознаки, вона була б дідусем. Політика не
терпить умовного способу”, – сказав Путін, відповідаючи на зустрічі в
червні 2006 року з керівниками провідних інформаційних агентств країн
“вісімки” на запитання про можливість санкцій проти Ірану.
Таких
прикладів казарменого гумору Путіна можна навести ще не один десяток.
Проте в даному разі випадок особливий. Екс-полковник КДБ вибрав його
мішенню глав сусідніх суверенних держав. І тут справа навіть не в
ставленні до конкретних Віктора Ющенка та Михаїла Саакашвілі (у автора
це ставлення вкрай неоднозначне). Об’єктом хамства стали держави та
їхні народи.
P.S. Тому особливо прикро, що
прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко догідливо хихотіла, слухаючи
слова Путіна... Аби тільки  штрафів за недобір газу не вимагав, як те
передбачено в підписаних нею угодах.

Путін у Ялту спізнився, зате привіз блатний гумор


Кому саміт – а кому «робоча поїздка на Україну»

20
листопада завершився саміт глав урядів країн СНД в Ялті. Хоча, самітом
його називали в Україні, а на сайті російського прем`єра цей захід
значився, як «робоча поїздка на Україну». Втім, якщо це неповага служб
прем`єра РФ до структури СНД, то я згідна з Путіним. Що там доброго в
цьому СНД: там з корисного залишилися хіба що зона вільної торгівлі і
безвізовий режим. Хоча українські і білоруські (не кажу вже про
грузинських) виробники - імпортери так натерпілися від «санітарних
служб» Росії, що все більше переконуються, СНД – це ніяка не вільна
торгівля. Це активне надування щік Москвою. І саміт СНД - це просто
можливість черговий раз поговорити, як ми тут всі на пострадянському
просторі міцно "дружимо". Валерій Чалий, коли ще не був заступником
міністра закордонних справ, а керував міжнародними програмами Центру
Разумкова і дозволяв собі деяку відвертість, теж, зітхаючи,
дипломатично називав цю структуру мертвонародженою. Але раз Україна
хоче зустрітися і врятувати цю мертвонароджену структуру, то Володимир
Володимирович не заперечує.

Передчуття задоволення крутіше, ніж саме задоволення?

Хто-хто,
а російські правителі знають толк в задоволеннях. Звичайно з часів
Петра Першого і його святочних забав їх задоволення еволюціонували, і
особливо досягли успіху в зовнішній політиці. Зараз російські царі бояр
не карнавалять, різками не січуть – ХХІ вік на дворі. Можна, наприклад,
за кілька тижнів до саміту заслати в сусідню державу Україну
«проект міжурядової угоди», доповнення до газових контрактів.
І
написати в нім, щоб Україна як зіницю ока берегла власність Російської
Федерації – об`єкти газотранспортної системи України. Це була навіть не
артпідготовка візиту. Це не був первинний документ із заявкою, що наші
партнери хочуть, щоб потім члени делегацій знали, як краще торгуватися.
Це типу знущання (в їх розумінні), як висловився в розмові з УНІАН один
нафтогазівський чиновник.
Мабуть, Володимир Володимирович із
задоволенням спостерігає за мовчанням з приводу цього документика з
боку НАК «Нафтогаз» і уряду. Втім, останні не мовчали. 
Вони стали активно заявляти,
що газові контракти такі гарні і так виконуються, що немає чого й
піднімати тему їх зміни.  Мені от тільки заздрісно: є ж час у
російських чиновників. Прийти на роботу і, насолоджуючись похміллям,
писати подібний документ. (У житті не повірю, що він міг вийти з-під
руки тверезої людини). А потім довго тиснути кнопку факсу, не
потрапляючи в номер, і натомість, розсилаючи «проект» у всі українські
ЗМІ. Воістину велика країна, у Газпрому повно проблем, а вони вдень ось
такі угоди ліплять. Хай пишуть... Тільки ви, Володимире Володимировичу,
цих авторів без тесту на алкоголь взимку до газового вентиля не
підпускайте, а то знову скажуть європейським споживачам, що Україна в
перебоях газу винна.

За Медведєва не образливо, а за державу?

Я
не пам`ятаю, чи був в Україні ще міжнародний захід, напередодні якого
звучало стільки суперечливих одна одній заяв. Переглянуті – чи не
переглянуті будуть контракти, буде чи не буде розмова з Путіним про
газ, – члени урядової команди з перервою в декілька днів спростовували
один одного. З чого виходить, що закулісна підготовка і торги велися аж
до останніх днів. І ось день проведення саміту настав. Втім, Володимир
Володимирович запізнився на три години, воно і зрозуміло – хотів
розтягнути задоволення. Ну, зустрівся, обговорили космос, грип і кризу.
І, звичайно, газ.



До
газу ми повернемося в наступній публікації, але спочатку хотіла сказати
про підсумкову прес-конференцію російського і українського
прем`єр-міністрів.
Думаю, Володимир Володимирович обожнює
прес-конференції. Ну хто б ще, окрім паркетних російських журналістів і
його підлеглих, зумів би оцінити його гумор? Ну з ким би він ще зумів
відчути себе таким дотепним, як не з ними? А тут ще і Юлія
Володимирівна підхіхікує. Теж приємно, її, напевно, важче
розсмішити, ніж Хоркіну і Кабаєву. Хто там вони у вас? Ну так,
чемпіонки, спортсменки, красуні – депутатки Держдуми, одним словом.
Взагалі, у російського прем`єра є вже свій особливий стиль для
пожартувати. Напіввійськовий-напівблатний гумор на респектабельну тему
з вуст майже першої особи держави російської – це завжди цікаво. З
філологічної точки зору, зрозуміло. Тому що заявляю – як штатна "язва"
своєї структури: мені жодного разу не було смішно. Володимир
Володимирович, а може, ви зміните райтера? Хоча ні, у вас же всі
дотепні люди в опозиції. Ну добре, жартуйте. Повернемося до
першоджерела.
У списку запитань, які можна було адресувати
Путіну і Тимошенко, було запитання про візит до України Президента
Грузії Михайла Саакашвілі. На запитання, чи знає Володимир
Володимирович про візит грузинського лідера до Києва, Путін відповів:
«Я не стежу за його переміщеннями. І чим займаються колеги (Ющенко і
Саакашвілі) не знаю.» Володимире Володимировичу, даруйте, Президенти –
прем`єру – не зовсім колеги. Як би вам не хотілося назвати їх колегами,
звичайно. Потім Путін продекламував: «Бойцы вспоминали минувшие дни и
битвы, что вместе продули они». Ви маєте рацію, Володимире
Володимировичу, разом з другом згадувати перемоги і поразки  - це воно.
Ви добре це розумієте. Адже вам теж є з ким пригадати «Норд-ост»,
Беслан, Грозний, «Курськ»...
Ще
вам не встигли поставити запитання, і я хочу відправити його на вашу
поштову скриньку – до вас на сайт. Воно звучить так: «Ми розуміємо ваше
поблажливе ставлення до президента Медведєва, але уявіть, що
український прем`єр типу жартує на його адресу таким же чином?»
Розуміємо, що за Медведєва не образливо, а за державу?
Ось і
нам якось не дуже. Ми ж типу дружимо з вами. І наш прем`єр вам
подобається. Отже акуратніше там, гаразд? Ви ще просили нашого
Президента під час вечері не розслаблятися з Міхо, натякаючи, що
грузинський колега з`їсть його краватку. Так от: за краватки згаданих
вами «колег» ви не хвилюйтеся, в обох президентів - дружини Сандра і
Катерина, крім того, що дітей своїм чоловікам одне за одним народжують,
ще і чудово знають іноземні мови і мають добрий смак, і в разі чого
куплять їм нові краватки, ще смачніші. Привезуть з Європи...

Какие у этого последствия?

	Шантаж и отбор ещё более усугубили отношения
	Турция и Балтика укрепили позиции как транзитёры
	У Тимошенко появилось новое платье
	Появился новый толчёк в колебании цен на топливо
	Европа задумается над альтернативными поставщиками
	Европа займётся атомной энергетикой
	Украина инвестирует в собственную нефте-газо-добычу
	Украина повысит газовые тарифы для населения
	Цена на газ теперь точно упадёт
	Россия потеряла топливную монополию в Европе
	Украине не потребуется брать новый кредит в МВФ
	Это ослабит кредитно-валютно-инфляционный кризис в Украине
	Никаких
	Украина скомпромитирована Россией
	Россия скомпомитирована Украиной и Со

Опрос не ограничен по времени.

Поместить опрос в свой блог Результаты опроса (48)

http://www.vz.ru/news/2009/1/19/248100.html