Караван

Ми ідем, на дев'ятий день в нас закінчується вода. Де не глянеш - один пісок, завойовує мов орда Все - навколо і поміж нас, i стискає на шиї пальці час. Кожну мить озираюсь я, - там немає ніхто води! Із останіх ми сил ідем, всi забули: чому й куди... Тільки золото у мішках, але правда вже у моїх думках... Припев: Караван! Я віддам тобі моє золото, поборов обман. Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан. Ми ідем, на дев'ятий день в нас закінчуються слова. Кожен раз - той самий міраж, тільки тінь кожен раз нова Все зэявляється поміж нас i стискає на шиї пальці час... Боже мій, я - нехочу так! Дай же сил не здаватися. Я не бачив, куди пішов. Не хотів зупинятися. Моє золото у мішках... Та життя моє - в твоїх руках... Припев: Караван! Я віддам тобі моє золото, поборов обман. Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан. Караван! Я віддам тобі моє золото, поборов обман. Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан. Караван! Забирай назад своє золото, поборов обман. Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан.