Откройте свой Мир!

#‎Опорні_школи‬: навіщо, як, коли. Тепер є відповіді! Коротка та якісна презентація щодо основних принципів організації опорної школи від Міністерства освіти та науки України.
http://decentralization.gov.ua/news/item/id/1654
‪#‎освіта‬ ‪#‎опорна_школа‬ ‪#‎МОН‬ ‪#‎децентралізація‬

Увазі об’єднаних територіальних громад: корисні поради та практичні
питання діяльності. Доступні та зрозумілі відео-лекції для ОТГ.
https://www.youtube.com/channel/UCyMGgwMC_1VOCeal2dz-b0g
‪#‎ОТГ‬ ‪#‎ОМС‬ ‪#‎Децентралізація

Прирівняли у повноваженнях, пора переглянути і умови оплати праці.









#Мінрегіон #обєднані_громади #бюджетна_децентралізація #місцеве_самоврядування


http://www.minregion.gov.ua/press/news/minregion-proponuye-pririvnyati-oplatu-pratsi-v-organah-mistsevogo-samovryaduvannya-ob-yednanih-gromad-do-vidpovidnih-umov-shho-diyut-v-mistah-oblasnogo-znachennya/

Шановні друзі! Додаючи цю сторінку http://my.mail.ru/my/search...; в друзі або оцінюючи фото шляхом натискання на клас, Ви вносите свій вклад у справу, припинення і викриття аферістіческой діяльності громадян зазначених на аватарі, а також на фото! Це не жарт і не розіграш, i не спам! Дана сторінка створена групою осіб, постраждалих від зазначених вище аферистів, з метою уберегти Вас і Ваших знайомих від можливих контактів з даними громадянами! Будьте обережні!!!

Серед усіх учасників війни виділялися особливо жорстокі карателі. Розпалена уява деяких істориків готова ототожнювати їх з національною психологією українців, поляків, німців чи росіян.

В цьому нема правди. Це споконвічний метод нагнітання ненависті до ворога в час війни. На жаль, є такі, що продовжують це й нині.

Територія України стала головним плацдармом війни. Якщо міряти кількістю жертв, то війна проти України почалася на початку 1930-x років — депортації до Сибіру, Голодомор, великий терор. І це забрало не менше 10 мільйонів українців. І то були переважно верхні верстви суспільства.

Конфлікти і пацифікації в Польській державі 1920-30-х років були порівняно маргінальним явищем, про яке я в дитинстві чув мало. Вчився в селах Сільце і Дружкопіль Горохівського повіту в польській школі і не переживав.

Чули про арешти українських студентів, про побої під Берестечком на Пляшевій, де щорічно українська молодь на десяту п’ятницю їздила на козацькі могили, а польська поліція розганяла.

Але про Луцьку тюрму вперше заговорили після радянського "визволення": совєти одразу наповнили її місцевою людністю.

Очевидно, були люди, які зі знанням справи говорили про жорстокий окупаційний режим польської влади, яка уміла демонструвати свою зверхність і не вміла зберегти ті іскри приязні, що виникли під час спільних операцій Петлюри і Пілсудського у 1920 році.

А проте жодної неприязні до поляків з дитинства не виніс і, пригадую, дуже співчував тим біженцям із Лодзі, які поселилися в нашій хаті на початку вересня 1939-го.

Про справжній страх перед владою, про підступність влади, яка під прикриттям фальшивої демократії наступала на елементарні права людини, про державний терор ми вперше дізналися після "золотого вересня" 1939 року.

Спершу той звір ходив тихо, м’ягко стелив, усе винюхував і тільки зрідка нападав ночами. І люди раптом відчули, що з ними і з їхнім майном будуть робити усе, що захочуть.

Безбожний злидень не знає закону і не любить закону — ні Божого, ні людського.

Німців чекали, про німців говорили, як про порятунок із Заходу. Навіть совєтські газети непогано писали про німців як про союзників. До нового кордону на річці Буг було 30 кілометрів, і туди деякі молоді люди втікали. Не чути було, щоб втікали на совєтський бік.

І ось уже 22 червня 1941 року надвечір німці вступили в наше село. Я вибіг на дорогу подивитися — і побачив чорні дула автоматів та замкненні холодні обличчя. Потім проходили і проходили військові частини. Мама по доброті своїй часто давала солдатам молоко. Але це не мало того характеру, якого надавала сталінська пропаганда потім. Молоко давали хлопцям, чиїмось дітям, а не визволителям.

Сталін — визволитель, Гітлер — визволитель: їм дали б радше смоли. Схожість схоплювали навіть діти.

Окупацію, чужу і ворожу, ми відчули восени 1941-го. Порядні господарі не дозволяли своїм синам йти в німецьку поліцію. Коли зганяли в ґетто жидівське населення, то від цього гостро повіяв крижаний подих окупації. А коли в 1942 році доносилися кулеметні постріли, люди з жахом говорили: "Вони розстрілюють жидів. Сьогодні їх, а завтра будуть нас".

Запекла війна з окупантами розгорнулася на моїх очах в 1943-му. Засідку на німців зробили у Сільці 1 травня. Каральна експедиція спалила село в червні. В цьому ж році дощенту спалено сусідні села Скабарівщину, Охлопів, Княже…

В каральних акціях також брали участь польські шуцмани. Як поляки могли бути на боці німців — то в голову не вкладалося… Польська держава багато зробила для ворогування поляків з українцями, але нічого не зробила для солідарності двох християнських народів, загрожених безбожними режимами зі Сходу та Заходу.

Фактично, поляки на Волині були жертвами егоїстичної політики своїх короткозорих вождів. Посол польського сойму Степан Скрипник, полонофіл, майбутній патріарх Мстислав, згадує про сотні знищених поляками православних церков…

Нічого дивного, що польське населення Волині не солідаризувалося з українським антинацистським опором. Воно живилося пустими чутками з Лондонського еміграційного центру про відновлення Польщі на Волині та Галичині. А тим часом нейтральним у цій холодній війні не було місця.

Чи були на Волині настрої антипольські? В уявленні підлітка, який усім цікавився, були настрої антинімецькі та антисовєтські. Поляки ж плуталися під чужими колесами і контактували то з німцями, то з совєтськими партизанами.

В народі ж, повторюю, не було ані приязні, ані ненависті до поляків. Взагалі національна свідомість українських селян на Волині була незрівнянно нижчою за національну свідомість поляків.

Коли у 1943 році стало відомо про знищення польського села Загаї, мої односельці не могли повірити, що то справа рук УПА. Потім надійшли вісті, що то один з актів відплати полякам за знищення українських сіл. Але в актах відплати є щось більшовицьке, несумісне з мораллю і здоровим глуздом. А тим часом авторитет УПА в очах людей був високим, і його, звичайно, боялися втратити.

Може, то німецькі провокатори? А, може, совєтські провокатори? Адже то їхні методи розпалювання ворожнечі, що відомо було навіть підліткам.

Вже тоді було видно, що совєтська партизанка вдає, що воює з німцями, а насправді вона більше цікавиться інфільтрацією своїх агентів про український повстанський рух.

"Легендарний" Кузнєцов і не приховував своєї провокації, коли вбивством одного німецького офіцера спровокував розстріл німцями більше півсотні заручників — українських інтелігентів. Про це прямо написано в біографії Кузнєцова, згодом розстріляного бандерівцями.

Мета совєтських партизанів — проникати в керівництво УПА і вести війну з середини. То хіба не очевидно, що та політика "відплати" — була з їхньою участю, як і створення підставних загонів УПА. Цілком очевидно, що польсько-український конфлікт розробляли і німецькі спецслужби.

Сьогодні жодних документів про початок його нема. Відомо тільки, що польський еміґраційний центр в Лондоні був підбадьорений обіцянками Кремля і активізував дії на територіях, контрольованих УПА. Відомо також, що УПА відповідно організувала антипольські операції.

Важко уявити собі, який сенс був в УПА, маючи перед собою смертельних і сильних ворогів — Гестапо і НКВД, воювати ще й з польським населенням. Але зрозуміло, що за напад на оселю батьків сини мстять жорстоко і сліпо.

Треба тільки ясно усвідомити, що то були не державні акції, бо ж усі міста були в руках німців, які повсюдно організовували каральні операції. Сили УПА були не настільки великими, щоб контролювати територію. Але, хоч не хоч, мусіли обороняти.

Нерозумно говорити про геноцид проти поляків. Цей термін треба вживати коректно: геноцид планує і організовує держава з її засобами забезпечення раптовості і секретності. В даному ж разі були швидше залякувальні демонстративні акції, в яких могли й звучати голоси типу "ми вас усіх викорінемо".

Але вже в іншому, галицькому регіоні, контрольованому УПА, таких голосів не було, бо не було "відплатних акцій". Зате скрізь були і погрози, і каральні акції проти чужих і проти "своїх", що співпрацювали з німцями. Таких безпощадно знищували з жорстокістю воєнного часу. При цьому потерпіло багато невинних.

Серед усіх учасників війни виділялися особливо жорстокі карателі. Розпалена уява деяких істориків готова ототожнювати їх з національною психологією українців, поляків, німців чи росіян. В цьому нема правди. Це споконвічний метод нагнітання ненависті до ворога в час війни. На жаль, є такі, що продовжують це й нині.

На кожному полі війни панує тиша: нехай Бог судить, бо тільки він знає винних і невинних, часом у спільних могилах.

Звичайно, ж ми згадуємо. Ми повинні пам’ятати для того, щоб заповісти мудрий християнський урок нащадкам: блаженні миротворці.

Суд безбожних завжди простий: хто був не з нами, той завжди винен. Совєтські суди не цікавилися людиною — вони цікавилися, на чийому боці воював. А от уже поляки в післявоєнний час не мстили своїм громадянам за те, що співпрацювали під окупацією, бо то нелегко кваліфікувати…

Християнський підхід учить судити про людину по тому, якою вона стала після покаяння і постане перед вічним судом.

Ми не знаємо про розбійника, який був розіп’ятий поруч з Христом, ми тільки знаємо, що він потягнувся до праведника і відчув у ньому Бога, і попросив: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царство Твоє.

Чи після цього ми будемо розкопувати його розбійницьке минуле?

То ж навчімось у розбійника благоразумного і прощатися зі своїм минулим, і прощати, і просити прощення у колишніх противників.

На позовах з минулим ніхто не виграє.

Євген Сверстюк (Історична правда)

http://www.volynpost.com/bl...
От так ми знову купились браття.

Помогите найти родственников, семья переехала на Украину в 90х годах из Челябинской обл. Татьяна Повх, Наталья Повх в девичестве, по мужу Суворова и Сергей Повх. Последний известный адрес г.Луцк Щепкина 17. Благодарны за любую информацию. Ищут родственники из Челябинска.

Троє волинських депутатів-«незалежників», обраних на мажоритарних округах Волинської області – Степан Івахів, Ігор Єремеєв та Сергій Мартиняк – приєдналися до зборів Партії регіонів та комуністів, які сьогодні відбуваються на вулиці Банковій, та допомагають процесу узурпації влади.

Про це повідомляє власкор Вголосу.

На зборах, які відбуваються під головуванням Володимира Рибака за межами приміщення Верховної Ради на вулиці Банковій, присутні прийняли рішення про початок роботи сесії. Серед присутніх у залі були помічені волинські нардепи Степан Івахів, Ігор Єремеєв та Сергій Мартиняк, які раніше позиціонували себе як «незалежні»-самовисуванці і запевняли виборців, що не мають наміру приєднуватися до Партії регіонів.

Спікер Володимир Рибак підтвердив, що на зборах присутні позафракційні депутати Верховної Ради, яких вдалось залучити до роботи.

У той же час, за інформацією інших джерел, на виїзних зборах депутатів, організованих провладною більшістю, присутні не 244 народні депутати, а лише 169.

Богдан Червак. Голова ОУН.


Схоже, що відзначення 70-х роковин Волинської трагедії стане каменем спотикання не тільки у традиційно дружніх взаєминах України і Польщі, але й внесе сум’яття у політичне життя українського суспільства.

Тут доцільно згадати, як Україна і Польща готувалися, а згодом відзначили 60-ту річницю цієї сумної дати і поміркувати про те, чи зробили обидві сторони з цього належні висновки.

Десять років тому діалог між Україною і Польщею щодо оцінки подій на Волині у 1943 році був складним, подекуди напруженим, але усе ж завершився ухваленням спільних документів: президенти двох країн, а також парламенти України і Польщі схвалили відповідні звернення.

Вони, з одного боку, не принижували національної гідності українського і польського народів, а з другого – давали надію, що Волинська трагедія більше ніколи не буде стояти на заваді нашому спільному поступові до утвердження національних, по-справжньому європейських і демократичних держав.

Але не так сталося, як гадалося?

Уже відзначення 65-х роковин "Волинської різанини" у Польщі дали підстави для сумнівів: чи не перетворяться підписані Леонідом Кучмою і Олександром Кваснєвським документи у звичайні папірці.

Впродовж останніх десяти років у Польщі фактично не вщухала дискусія з приводу доцільності підписання "компромісних" звернень, а окремі політичні кола використали їх з метою, яка протилежна їхньому змісту.

Так, у Польщі знову "ожили" так звані кресові організації, які заявляють про "геноцид польського народу", вимагають "вибачень" від української влади за події 1943 року на Волині.

Витягуються із шухляд нафталінові мапи, які б мали переконати польську громадськість про "історичну приналеженість Галичини і Волині" до "Великої Польщі".

Ситуація значно загострилася у контексті підготовки до відзначення 70-х роковин Волинської трагедії. Зокрема у Польщі "волинська тематика", яка донедавна в основному була пріоритетом у діяльності деяких політичних партій і громадських організацій, відтепер перенеслася у владні кабінети.

Так, 6 грудня минулого року головою Сейму Польщі Копач було схвалено постанову про прийняття парламентом подання щодо створення "Комітету громадянської законодавчої ініціативи з встановлення 11 липня "Днем пам’яті мучеництва кресов’ян".

Діяльність цього "Комітету" ставить за мету "затвердити у свідомості польських громадян провини українського народу за трагедію "Східних кресів", а також добитися "правового закріплення причетності ОУН і УПА до злочинів з ознаками геноциду проти поляків на "Східних кресах".

У даному випадку йдеться про оцінку поляками подій, пов’язаних із "Волинською трагедією" у 1943 році.

Це тільки один із епізодів, який характеризує, м’яко кажучи, неоднозначну ситуацію, що склалася у Польщі.

Як не дивно, але в Україні першими вдарили у дзвін не політики, а Церква.

Зокрема Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви оприлюднив звернення "до вірних та всіх людей доброї волі з приводу 70-тих роковин Волинської трагедії".

Лейтмотив його зводиться, фактично, до нагадування про ухвалені раніше рішення та наголошується про необхідність "продовжувати справу примирення двох братніх народів – польського й українського – задля взаємного прощення в ім’я справедливості".

Якщо звернення УГКЦ витримано у дусі християнської любові, то заяви і висловлювання окремих громадських діячів в Україні свідчать скоріше не про адекватне сприйняття того, що відбувається сьогодні у Польщі, а про задавнену українську хворобу, яку Євген Маланюк назвав "малоросійством".

Скажімо, якщо вважати симетричною мазохістську заяву Тараса Возняка, що "на Волині 1943 року нами, українцями, була вчинена різанина, і продовжилася вона на Галичині", то це означає не тільки закрити очі на об’єктивні історичні факти, які ілюструють протилежну ситуацію, а й перестати поважати себе і минуле свого народу.

Вважаю, що майже 10 років тому українське суспільство вже знайшло алгоритм оцінки трагедії, що відбулася на Волині у 1943 році.

Під час Другої світової війни формування української самооборони на Волині, а згодом військові з'єднання ОУН і УПА вели збройну боротьбу проти усіх окупантів з єдиною метою – відновлення Української держави на українських етнічних територіях. А отже це була священна і законна боротьба.

Україна не може сприйняти позицію окремих польських державних і політичних діячів, які формують образ ОУН і УПА як сили, що начебто проводила "етнічні чистки".

В дійсності ж українці вели справедливу визвольну боротьбу на своїй землі, а подібні заяви з польського боку не мають під собою жодного історичного, правового і політичного підґрунтя, а лише ускладнюють і без того не простий діалог стосовно Волинських подій та можуть суттєво погіршити взаємини між двома країнами.

Окремо слід наголосити на так званій проблемі взаємної відповідальності за події на Волині у 1943 році.

Сьогодні уряди України і Польщі не мають ані юридичного, ані морального права розглядати питання взаємної відповідальності, оскільки на той час Україна не мала своєї державності, а лише виборювала незалежність.

Натомість уряди двох країни мали б подбати про рівнозначне та гідне вшанування пам'яті жертв тих подій. Це і стане запорукою від неповторення Волинського рецидиву.

Валентин Бендюг зауважив ,що під носом лежало:
 Сьогодні я звернув увагу на два слова - "кремль" і "куранти". Мені стало цікаво, як росіяни пояснюють їх походження, бо я вважаю ці слова татарськими. Мене вразило, як старанно російські джерела замащують татарський слід і вигадують неймовірні версії для того, щоб зробити ті слова "ісконно рускімі". Чого тільки не вигадують про куранти, але забувають згадати про священну книгу мусульман - Куран (саме так вона називається насправді, а не Коран) і забувають згадати що кремль - це всього лиш фортеця татарською

 Шановні мешканці Луцька. Ще не встигла осісти пилюка за численними агітаторами  благодійника Ігоря Палицю, неслухняна картка якого голосує у ВР в супереч волі власника, як на небосхилі видніється армія агітаторів за нового засівальника - Олександра Лазорка.
Це приятель Ігоря Петровича  та підлеглий Коломойського в нафтових справах. Він вже встиг відкрити в Луцьку благодійний фонд та привітати з новорічними святами на численних рекламних стендах.Пацани нічого просто так не роблять. Скоро вибори до обласної ради замість вибувших депутатів. Ви маєте запамятати обличя претендента на мандат обласного обранця від Луцька. Приготуйтеся побачити гучні акції та відкриття дрібних обєктів інфраструктури за активної участі Лазорка.Ми вже обрали тушку для ПР у Верховну Раду, а його приятель буде такою в обласній. 
Практика показала,що обіцянкам не голосувати з ПР нашими мажоритарниками (крім "Свободи" звичайно) - ломаний гріш, а то ще й гірш.   

Студенти повстали проти «Молодих регіонів» у луцькому виші
Студенти історичного факультету найбільшого вишу Волині – Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – вимагають прибрати з території факультету громадську приймальню молодіжного крила ПР – «Молодих регіонів». -AAA+

Звернення із такою вимогою вони скерували до ректора університету Ігоря Коцана і голови Волинської облради Володимира Войтовича, – повідомив IA ZIK заступник голови студради історичного факультету СНУ Тарас Висоцький.

Як ідеться у зверненні, студенти глибоко обурені, що на факультеті «з відома адміністрації університету відкрилася та функціонує громадська приймальня ГО «Молоді регіони», яка є нібито громадською молодіжною організацією, хоча насправді це – припартійна структура Партії регіонів».

«Громадська приймальня розмістилася в зручній аудиторії, де донедавна ми, студенти, мали змогу робити ксерокопії книжок та документів. Раніше ця кімната була в розпорядженні працівників бібліотеки історичного факультету і використовувалася як студентами, так і викладачами. Після вселення сюди «Молодих регіонів» працівники бібліотеки змушені були потиснутися в холодному книжковому фонді», – заявляють студенти.

«Ми вважаємо, що на території університету не може розміщуватися та функціонувати жодна політична структура чи її підрозділ. Розцінюємо роботу цієї припартійної приймальні як грубе втручання в роботу вищого закладу освіти, яка заважає навчальному процесу на факультеті. Ми поважаємо свій університет і бажаємо, щоб він був поза політикою. Освітні заклади – не місце для поширення ідеологій політичних партій та діяльності їх молодіжного крила, тобто молодіжних організацій», – йдеться у зверненні.

Студенти закликають керівництво вишу та Волинської облради розірвати договір оренди з «Молодими регіонами» та не надавати будь-які інші приміщення університету партійним громадським організаціям.

Під зверненням поставили підписи майже три сотні студентів історичного факультету СНУ імені Лесі Українки.

Лучани традиційно розпочали новий рік зі святкування річниці з дня народження провідника ОУН Героя України Степана Бандери.На мітингу виступав голова братства ветеранів УПА, а також депутати обласної та міської Ради.
Виступи чергувались  піснями, у виконанні хору "Посвіт" та декламуванням віршів.Активну участь у святі прийняв колектив СШ 26 на чолі з директором, Гнатюком Д.М.Раніше працівники школи вважались активними поборниками тушки від ПР, Ігоря Палиці,
якому допомагали проводити виборчу компанію. Новий рік - нові віяння.

Луцький фотограф Андрій Михайлов створив неофіційний промоційний відеоролик Луцька.

Про нього він розповів на своєму офіційному сайті.

«Ідея створити неофіційний проморолик для Луцька в мене і Олі з’явилась в жовтні 2011 р. Тоді ж ми відзняли перші кадри до яких ввійшов ще цілий ЦУМ, який згорів через півтора місяці, осінній парк, РАГс і проспект Волі», - написав автор ролика.

Решту матеріалів автори відзняли протягом лютого-квітня 2012 року.

У відео також використані зйомки з вежі Луцького замку, які зробив у серпні 2010 року оператор Юрій Бутейко. А також фотозйомки двох башт замку в листопаді 2010 року, зроблені Андрієм та Ольгою Михайловими.

На зведення всіх відзнятих матеріалів і монтаж ролика пішло 8-10 робочих днів, він постійно перероблювався і доповнювався, розповіли автори.

«Тут також використано один з моїх варіантів туристичного логотипу Луцька, який увійшов в 16-ку кращих на конкурсі міськради «Туристичний логотип Луцька», - каже Андрій Михайлов.

«Неофіційний проморолик м. Луцька зроблено виключно власними силами без будь-якої підтримки зі сторони, окрім Божої. Дякуємо друзям за критику і поради під час створення. Сподіваємось, після перегляду відео вам захочеться приїхати до Луцька і побачити все на власні очі», - кажуть автори ролика.

Нагадаємо, офіційний проморолик Луцька представили наприкінці березня.

http://www.volynpost.com/ne...

Офіційна сторінка Центрального універмагу міста Луцька на Фейсбуці:
http://www.facebook.com/Cym...

Офіційна сторінка Центрального універмагу міста
ВКонтакте
http://m.vk.com/cym.lutsk

Офіційний сайт Центрального універмагу:
http://www.cum.lutsk.ua/

Розташування торгових точок Центрального універмагу міста Луцька:
Нульовий поверх – Супермаркет Сільпо
1 пов. – Галерея (Парфумерія, косметика, біжутерія, мобільні телефони, аксесуари тощо), банк
2 - 3 пов. – переважно одяг
4 пов. – спортивні товари, товари для дітей, взуття
5 пов. – Ресторан СУШИЯ, Фастфуди (Вареники ТУТ, ChickenHUT, BEST BURGER), кав'ярня

Також зазначимо, що з 5-го поверху відкривається чудова панорама міста.
Відкриття 4 -5 поверху відбудеться 15-го грудня 2012

Останні поверхи відреставрованого універмагу «ЦУМ», тобто 4-ий та 5-ий поверхи, обіцяють відкрити 15 грудня 2012 року.

Відповідну інформацію на своїй сторінці у мережі Facebook 27 листопада розмістили представники універмагу.

Нагадаємо, що здача першої черги, тобто, 1-3 поверхів та підвалу запланована на 30 листопада.

Окрім цього, стало відомо, що на нульовому поверсі розміститься супермаркет «Сільпо», на першому поверсі - «Галерея» (парфумерія, косметика, біжутерія, мобільні телефони, аксесуари тощо) та банк, на 2 та 3 поверхах – переважно одяг.

На четвертому поверсі торгуватимуть спортивними товарами, товарами для дітей, взуттям. А на п’ятому поверсі розмістяться ресторан «Сушия», фастфуди (Вареники ТУТ, ChickenHUT, BEST BURGER) та кав’ярня.

У новому ЦУМі представлять свій одяг такі бренди як TATUUM, Kira Plastinina, OGGI, Reporter, MEGASPORT, Монарх та інші марки, повідомляє сторінка універмагу у Facebook.
http://www.volynpost.com/ne...

Для чого колишньому бізнесменові Ігорю Палиці депутатство?
Андрій Лучик
18 жовтня, 10:45
«Хроніки» продовжують серію публікацій про найодіознішого з луцьких кандидатів у нардепи. Нас звинувачують в упередженому ставленні до Ігоря Палиці. Проте реальність така, що волинські ЗМІ майже повністю контролює цей олігарх, і саме заради балансу в загальному інформаційному полі «Хроніки» чимало уваги приділяють темним плямам у його біографії, про які він волів би мовчати. Адже правду за гроші не купиш…

Перші кроки

Якщо простежити бізнесовий шлях Ігоря Палиці, то починався він у Луцьку. Найвідоміша фірма, до якої має стосунок нинішній депутат, називається «Мавекс». Нині її очолює батько Ігоря Петровича – Петро Палиця. Фірма продавала нафтопродукти, що на початку 90-х було дуже модно. Як розповідають наші джерела, у ті роки «Палиця фактично сидів на бочці з бензином і вручну заливав пальне в бак автівок».[ Читать далее... → ]

Андрій ЛУЧИК,
"Хроніки Любарта"
http://www.volynpost.com/bl...

В Луцьку, на Театральному майдані, зявився ще один шедевр- сонячний годинник!!!Тільки він наразі не працює, як це прийнято в нашому місті: "тулити" подібні витвори монументального мистецтва геть не там де їм належить бути, його ВТУЛИЛИ в ТІНЬ!!!
І під густою кроною дерев,годинник слугує "заднім планом" для охочих зфотографуватись на його фоні.
 Бажаєте знати котра година? до ваших послуг старий добрий Луцикий Біг Бен.
 

Вважаючи право власності за гріховне, за неморальне, москвин логічно не
вважав крадіжку гріхом, а морально виправданою. До цього, зрештою,
примусило його і саме московське життя. Як уже мовилося, стара „паль“ не
родила, і примара голоду спонукала москвина брати, нікого не питаючи,
не свій шмат землі під нову „палю“.

Ця практика давала москвинові моральне виправдання (санкцію) на
захоплення чужої власності. Так з покоління в покоління виплекалися у
москвина світогляд і вдача „вора“ (злодія), грабіжника, а далі й
розбійника, харцизяки, загарбника (імперіаліста). Ця вдача та світогляд
панують у житті москвина: у приватному, у громадському, у культурному, у
міжнародному.

Ними просякнута московські література, наука, мистецтво і навіть церква. Вони віддзеркалюються в московській народній мудрості.

Наприклад:

„Что взято - то свято“,

„С трудов праведных не наживешь палат каменных“ і т. п.

Навіть усі московські державно-національні клейноди - крадені.

У державному гімні „Боже, царя храни“ слова англійського гімну в
перекладі В. Жуковського, а музика - старовинна європейська „О,
Санктисімо“ композитора В. Гена, що її московський композитор А. Львов
пристосував до московського перекладу.

    Державний герб - двоглавого орла - Московщина вкрала у Візантії.

    Барви національного прапора - у Голландії.

    Назву своєї імперії (навіть і народу) вкрала в України.

    Назву своєї столиці (Москва) - у фіннів.

    Навіть свою мову склала з запозичень у фіннів, татар, українців, німців, французів.

Олег Тягнибок: Закон Ківалова – Колєсніченка - наслідок розплати за толерантність, політкоректність і поблажливість до ворогів нації.


10 червня 2012 року голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок взяв участь у Народному Віче, присвяченому захисту української мови та недопущення прийняття антиукраїнського законопроекту Ківалова – Колєсніченка. У своєму виступі перед громадою Олег Тягнибок окреслив основні причини сучасного стану справ в державі, наступу на українську мову та ідентичність та розповів про те, як українці мають протидіяти режиму Януковича.


"Те, що сталося 5 червня цього року у стінах Верховної Ради, коли україноненависники, манкурти, українофоби разом зі зрадниками-"тушками" проголосували у першому читанні за закон проти українсько мови, не є випадковістю, - наголосив лідер ВО "Свобода. – Це наслідок того, що відбувається у нашій країні протягом останніх 20-ти років. Тому що до цього часу ми живемо за Законом "Про мови УРСР" ще 1989 року. За 20 років української незалежності в українській державі Закон "Про захист української мови" так і не був ухвалений"

.

"Коли ми, свободівці, українські націоналісти, 20 років ставили питання захисту української ідентичності, українського інформаційного простору, культури, мови, "мудрагелі" говорили нам: що ви говорите про гуманітарну сферу, історію, про мову, коли нам треба перевернути сторінку, нам треба економікою займатися, а питання мови – неактуальне. Я думаю, що тепер всім зрозуміло, що мовою потрібно займатися і займатися у першу чергу. І після здобуття української незалежності потрібно було провести люстрацію, вигнати геть з української політики комуністів, кгбістів, які швидко перефарбувалися, покарати всіх тих, хто переслідував українців", - зазначив Олег Тягнибок.


"Чи не розплачуємося ми, українці, сьогодні за нашу надмірну толерантність, політкоректність, поблажливе ставлення ло ворогів української нації, явних і прихованих. Хочу нагадати вам як на початку 90-х років, коли ми боролися за незалежність, варто було колишньому секретарю райкому чи обкому вийти на площу, натягнути на себе вишивану сорочку і тремтячим від страху голосом сказати "слава Україні", щоб народ подумав: все він наш, патріот, от як він змінився. І знову йому дали посаду… Ви пригадуєте як нам розказували: давайте у владу економістів і юристів. І що ми маємо на 21 році незалежності? Українців у кріпаків перетворилися. Ви подивіться, як живуть наші сусіди у Європі, які були в таких самих, або й гірших умовах після розвалу Радянського Союзу. А де ми сьогодні? Ми прямуємо назад до Азії, в Московщину.


Україна підпадає під геополітичний вплив Росії. І Путін обіцяв своїм виборцям одне: будувати "рускій мір" і відновити Російську імперію. І цей план Путін і Кремль реалізовують в Україні, маючи такого союзника, як патріарх Кіріл, маючи бандитську антиукраїнську владу на чолі з Януковичем.

І ця загроза є реальною, якщо українці й надалі будуть мовчати і не будуть реагувати, будуть слухати тих негідників, які розказують, що питання національної ідентичності, мови, культури неактуальні, а актуальні лише питання економіки, яку вони самі ж розвалили, знищили, а зараз продаватимуть землю, а стратегічні підприємства вже забрали до своїх рук.


Сьогодні українці не мають можливості мати нормальну роботу, нормальну заробітну плату, забезпечити свої родини усім необхідним, дітей – освітою, медичним захистом. Економіку вони вже знищили. А тепер поступово перетворюють нас у безлику масу без роду і племені. Тому товариство, захист української мови є найактуальнішим. Бо боротьба сьогодні йде за те, що ми українці, маємо бути господарем на власній землі.


Влада знищує українське, бо розуміє, що українці які мають таку зброю як мову, як свою національну ідениснічть та культуру, українську віру і український дух є непереможні. Тому ніяких компромісів, перемовин, домовленостей з бандитами бути не може. Станьмо сильними. Мужніми сміливими, повернімо козацький, бандерівський, бульбівський дух. Тільки тоді нас будуть поважати і боятися. Тому що не ми на своїй землі маємо йти на компроміс з ворогом і окупантом!" - наголосив лідер ВО "Свобода" у виступі.


Також Олег Тягнибок відзначив, що волиняни не можуть делегувати у Волинську облраду тих депутатів, які не хочуть захищати українську мову. "Якщо депутати з Волині не хочуть захищати української мови, їм не має місця на святій українській волинській землі!"


"Маємо усвідомити, що опозиційні сили можуть здолати режим Януковича лише за підтримки народу. Я переконаний, що ми переможемо, бо це наша земля. Бо як ми тоді будемо дивитися у очі нашим дітям, що скажемо у молитвах нашим предкам, які дивляться на нас з неба і вимагають рішучості, конкретності, а не домовленостей, толерантності, політкоректності. Українці, будьмо господарями на своїй землі!" - закликав Олег Тягнибок.
Прес-служба Волинської обласної організації ВО "Свобода"

Дорогі друзі!

Щиро вітаю Вас зі Святою Трійцею!

Цієї
світлої днини разом зі свіжою зеленню в наші домівки входить мир та
висока Божа благодать. Людські серця наповнюються добром, любов'ю,
щирістю і всепрощенням, а ми намагаємося дарувати увагу та душевне тепло
всім, хто поряд.

Це величне свято є торжеством віри у Бога,
духовності та моральності. Свято Трійці надає всім нам силу жити,
боротися зі злом, бути впевненим, що правда та любов завжди перемагають,
що віра творить чудеса.

Дорогі земляки!

Бажаю Вам зустріти Святу Трійцю у піднесеному настрої, зі світлими помислами та намірами.

В 2009г. в г. Сарове (Нижегородская область) пропала 10-летняя Лиза Тишкина.
Просим помочь распространить информацию. Тема поиска:
http://poiskdetei.ru/forums...

Группа поиска:
http://vkontakte.ru/club171...

 З ними українці не виживуть!

http://www.odnoklassniki.ru...

Частина депутатів Луцької міськради немає честі?
Вчора о 23:14:00

Частина депутатів Луцької міськради на 21-ій сесії 2 березня не підтримала Заяви щодо позиції Ради міста Замостя у справі надання Луцькою міською радою Почесного громадянства Степанові Бандері. В резулататі рішення з цього питання прийняте не було, - інформує "Під прицілом".

Голова Волинської обласної організації ВО "Свобода" Анатолій Вітів у своєму виступі на сесії міськради закликав депутатів не торгувати поняттями честі та національної гідності та не осоромити пам'ять своїх предків, які зазнавали утисків з боку поляків у минулому.

"За 20 років незалежності жодне місто України не дозволяло собі подібних випадів у бік польської сторони, в той час як поляки займаються цим постійно і приймають образливі заяви в українській бік. І тепер дехто закликає нас бути толерантними і мовчки ковтати ці образи. Бо сподівається отримати якісь гранти. Але хіба є ціна честі і національній гідності? В яку суму ви оцінюєте свою честь? Хіба можна торгувати такими поняттями?!", - звернувся Анатолій Вітів до частини несвідомих депутатів.

Однак, як виявилось згодом, поняття честі та національної гідності для деяких депутатів Луцької міськради є чимось ілюзорним і не таким важливим, як грантові копійки, які теоретично, в якості милостині може отримати місто.

Депутат Наталія Бунда з ВО "Батьківщина", яка очолює відділ розвитку туризму, почала бідкатися з приводу того, що "жорстка" відповідь може негативно вплинути на туристів з Польщі і на економіку міста. При цьому вона не пояснила, чому ж до цього часу показники розвитку туристичної сфери Луцька такі мізерні.

Григорій Пустовіт, секретар Луцької міської ради заявив, що фракція "Батьківщини" не дотримала свого слова з приводу підтримки заяви, оскільки у її членів є різні думки з цього приводу. "А ми - фракція демократична", - похвалився він відсутністю єдиної думки з принципового питання.

Олександр Плісецький з "Фронту Змін" почав вмовляти депутатів перенести це питання. А його колеги по партії чомусь взагалі були відсутні, ніби вони злякались дати відповідь полякам.

Анатолій Бірюков традиційно висловився за "зваженість" і запропонував скоротити текст заяви.

У підсумку "за" проект рішення про Заяву Луцької міської ради щодо позиції Ради міста Замостя у справі надання Луцькою міською радою Почесного громадянства Степанові Бандері проголосував лише 21 депутат. Частина депутатів, таким чином, продемонструвала своє явне небажання відстояти честь українців та їх предків.

Дане питання перенесли на наступну сесію міськради. На цьому 21-ша сесія завершила свою роботу.

 Джерело: Святослав Боруцький.

 Нагадаю, що міськрада польськогоміста Замость, надіслала ще в січні міській раді Луцька лист, в якому висловила обурення присвоєнням Степану Бандері звання почесного громадянина міста. При чому тоном, без натяку на будь яку дипломатію. Депутати Луцька мали б дати гідну відсіч.
брутальному втручанню.Спочатко зсилались на брак часу, а справа у відсутності бодай краплі гідності.

Пропал ребенок! Валя Кушнир 10 Лет (Винницкая Область). Просим помочь распространить информацию.
ВНИМАНИЕ!!! УБЕДИТЕЛЬНАЯ ПРОСЬБА, ЕСЛИ ВЫ УВИДИТЕ ЕЕ С ЦЫГАНАМИ - НЕ ПЫТАЙТЕСЬ САМОСТОЯТЕЛЬНО ЗАБИРАТЬ ДЕВОЧКУ, СРАЗУ ЗВОНИТЕ В МИЛИЦИЮ, РАДИ БЕЗОПАСНОСТИ ВАЛИ И ВАШЕЙ ИЛИ СООБЩИТЕ В БЛИЖАЙШЕЕ ОТДЕЛЕНИЕ МИЛИЦИИ
Тема поисков:http://poiskdetei.ru/forums/index.php/topic/3445-vinnickaja-oblast-valja-kushnir-10-let/Группа в Контакте:http://vkontakte.ru/poiskdeteiukr

Пропал ребенок! Кузык Оксана,15 лет. (с.Ивановка,Теребовлянского района, Тернопольской области ).
Просим помочь распространить информацию.
Тема поисков:http://poiskdetei.ru/forums/index.php/topic/3397-ternopolskaja-oblast-kuzik-oksana-15-let/
Группа в Контакте:http://vkontakte.ru/poiskdeteiukr

Привет лучанам!!!

Ищу место под аптеку в Луцке!
Ищу активно.
Если кто подскажет вариант, сам сдает в аренду или друзья-знакомые - счастливые обладатели такой "жилплощади" - черканите, не сочтите за труд.

Идеальное место (по мере убывания):

- продуктовый маркет
- торговый центр
- место с большим потоком людей, хорошей транспортной развязкой

Для начала можно написать сюда.
Обязательно свяжусь.

Заранее спасибо.

В поселке Ивано-Франково Яворивского района пропала восьмилетняя девочка - Аня Когут. Очень просим помочь распространить информацию.
Тема поиска на форуме:
http://poiskdetei.ru/forums...

Аня Когут
из поселка Ивано-Франково Яворивского района пропала вчера около двух часов дня.
Родители на несколько часов оставили ребенка дома, а когда вернулись, девочки нигде не было.
В настоящее время на месте происшествия работает оперативно-следственная группа.
Милиция сообщает приметы пропавшей Ани Когут:
рост 110-120 см, худощавого телосложения; светлые длинные волосы, заплетенные в косичку; лицо продолговатое, глаза каро-зеленые. Была одета в серую джинсовую юбочку, светло-коричневые в цветок колготки, кофту спортивного типа фиолетового цвета. В ушах серьги в виде листочков.

Правоохранители обращаюся ко всем, кто видел девочку, с просьбой звонить по тел. (032-59) 2-13-32, 2-10-30, 067-35-35-819 или 102.