«Наша Україна» розпочала процес перереєстрації членів партії. Відповідне рішення прийнято на засіданні Президії Політичної Ради Партії «Наша Україна», яке відбулось 19 лютого ц.р. за участі Голови партії-лідера Віктора Ющенка.
Президія затвердила положення про проведення перереєстрації членів Партії та затвердила відповідальних осіб за процес перереєстрації.
Також Президія прийняла рішення про проведення наступного засідання Політичної Ради Партії, яке відбудеться 23 лютого 2013 року. Про час та місце проведення засідання члени Політичної Ради Партії будуть повідомлені особисто.

Звернення до членів та прихильників політичної партії "Наша Україна"


Події, що відбулися протягом останнього часу у політичній партії "Наша Україна", викликали великий резонанс у політичному житті країни. Як член Президії Політичної Ради Партії, я був учасником усіх її засідань, а також легітимних засідань Політичної Ради Партії, а тому вважаю необхідним коротко описати їхній перебіг з метою якнайширшого ознайомлення усіх членів партії та її прихильників з реальною ситуацією, що склалася.
Зрозуміло, що результати виборів до Верховної Ради України 2012 року показали, що політична доля "Нашої України" є під загрозою, але замість глибокого аналізу і гуртування рядів, партійні функціонери на чолі з головою Політичної Ради Партії Сергієм Бондарчуком почали роздирати структуру партії, проводити підкилимні ігри. І якщо під час виборчої кампанії-2012 С.Бондарчук повністю самоусунувся від будь-якої роботи, то його активності після виборів можна позаздрити. Неодноразово робляться спроби організувати нелегітимні засідання Політичної Ради Партії, на які, для забезпечення кворуму, запрошуються також і самозванці з окремих обласних організацій. Замість вибулого за власним бажанням з партії голови ЦКРК Євгена Гірника з'являється ніким не обраний голова ЦКРК, який фабрикує її рішення. Ці та інші дії явно вказують на те, що докладається чимало зусиль, щоб вже через рік, на піку президентської гонки 2015 року, у 10-ту річницю Помаранчевої Революції, Україна і не згадала про події, які підняли нашу Державу з колін, про Партію, яка народилася на Помаранчевих Майданах, про єдиного за 20 років Незалежності Українського Президента, яким є Лідер нашої партії Віктор Ющенко.
Варто нагадати, у який спосіб і ким та на чиє замовлення були розколоті національно-патріотичні партії Народний рух України, очолюваний В’ячеславом Чорноволом і Українська Республіканська партія на чолі з Левком Лук’яненком.
Серед тих хто розколював ці українські та патріотичні сили були ті, хто й зараз виконує подібне замовлення по дискредитації і розколу «Нашої України».
Тому, коли 09 лютого 2013 року відбулося засідання Політичної Ради партії "Наша Україна", на якому було 54 присутніх з 93 членів Ради, то до порядку денного, затвердженого Президією Ради, один з членів Ради запропонував додати питання про діяльність голови Політичної Ради Партії С.Бондарчука. За включення цього питання до порядку денного проголосувала 51 особа, а після розгляду і обговорення усі 54 присутніх одноголосно проголосували за звільнення С.Бондарчука з посади голови Політичної Ради Партії.
Перегорнуто ще одну сторінку недбалого керівництва нашою партією. І ми добре розуміємо, що без наполегливої праці кожного, кому дорогі ідеї нашої партії, ідеї Помаранчевого Майдану, Незалежність України і її поступ до європейських стандартів демократії і розвитку, успіху в розбудові партії не буде. Одночасно ми розуміємо, що така праця дасть належний результат тільки після очищення партійних рядів на всіх рівнях, тому надзвичайно важливим на сьогодні є питання перереєстрації членів партії.
Також ми не можемо допустити створення нелегітимних паралельних структур шляхом рейдерського захоплення партії, проведення незаконних конференцій чи навіть З’їзду. Адже відповідно до п.7.2.3. Статуту Партії З’їзд Партії скликається тільки Політичною Радою Партії або Президією Політичної Ради Партії на вимогу не менш ніж чотирнадцяти організацій Партії з числа обласних, республіканської в Автономній Республіці Крим, Київської та Севастопольської міських організацій Партії, висловлену рішеннями Рад цих організацій. Тому Політична Рада Партії 09 лютого 2013 р. прийняла ряд важливих рішень:
відповідно до Статуту партії провести перереєстрацію членів партії протягом 2 місяців;
призначити дату чергового З'їзду політичної партії "Наша Україна" на 18 травня 2013 рок
визначити порядок денний З'їзду на наступному засіданні Політичної Ради Партії.
Шановні однопартійці! У цей непростий для нашої партії час закликаю Вас відкинути усі особисті непорозуміння і об'єднатися навколо Української ідеї, усвідомити, що будь-які спроби розколоти партію вигідні тим силам, які не можуть допустити зміцнення нашої нації. Тому тільки наша невтомна спільна праця дозволить партії «Наша Україна» зайняти гідне місце на політичній арені України.

Щиро вітаємо Вас з днем народження!

Протягом багатьох років ми маємо велику честь бути у партії «Наша Україна» - національній патріотичній силі, цілі якої – побудова європейської держави. Завдяки Вашому лідерству партія здобувала славетні перемоги, зробила великий внесок у розбудову Української держави, гідно пройшла через випробування і проходитиме їх і надалі.

Кращі сторінки сучасної української історії написані в часи Вашого президентства. Світ захоплювався Україною завдяки змінам, які приніс Ваш політичний курс. Істинна відданість демократичним та національним цінностям, щира любов до України, безкомпромісне прагнення повернути її у коло європейських націй – ці риси визначають Вас як виняткову людину в українській політиці.

Від усього серця хочемо Вам побажати терпіння, наполегливості та твердості у цілях, які Ви ставите перед собою. Нехай у колі друзів та соратників Ваші плани та задуми завжди знаходитимуть підтримку і розуміння, а родина завжди оточує Вас любов’ю та повагою.

З кращими побажаннями,
Члени партії «Наша Україна»

22 лютого у Брюсселі відбулася зустріч Президента України (2005 -2010 рр) Віктора Ющенка та голови Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу.

У ході зустрічі Віктор Ющенко підкреслив пріоритетність європейського вектору для України. Про це, зокрема, свідчать результати голосування за постанову Верховної Ради «Про реалізацію євро інтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом».

Віктор Ющенко висловив вдячність за послідовну позицію Європейського Союзу, яка відображає інтереси 46 мільйонів українців, які пов’язують з європейською інтеграцією підвищення стандартів життя та стабільність свого майбутнього.

Також Віктор Ющенко висловив вдячність за організацію саміту Україна – ЄС, на який українська сторона покладає великі надії, та висловив упевненість у тому, що Україна докладе максимум зусиль для виконання умов Євросоюзу до саміту Східного партнерства, який відбудеться у листопаді 2013

Третій Президент України — про політичний шанс 46 мільйонів українців у 2013 році, шляхи подолання парламентської кризи, політичний кредит від Росії і важливість партійного очищення «Нашої України» через перереєстрацію

Іван ЛЕОНОВ.   

На цьому тижні в партії «Наша Україна» стартувала перереєстрація. «Відмашку» для з’ясування реальної кількості членів політичної сили по всій Україні дало вівторкове рішення президії партії. Завтра, в день народження лідера «Нашої України» Віктора Ющенка, партія проводить iще й позачергове засідання політради, яке має остаточно закріпити легітимність останніх «нашоукраїнських» рішень, включно зі зняттям із посади попереднього голови політради Сергія Бондарчука за розкольницьку діяльність. Утім напередодні цих подій Президент України 2005—2010 років в інтерв’ю «Україні молодій» волів говорити в першу чергу не про партійні проблеми (які поступово вирішуються), а про питання політичного порядку денного для України. Зокрема, про шанс нашої держави отримати в цьому році асоційоване членство в Євросоюзі, яким так важливо скористатися і не згаяти через внутрішньополітичні протистояння влади і опозиції. Тож не випадково, що сьогодні, за кілька днів до самiту Україна—ЄС, третій Президент України Віктор Ющенко полетів до Брюсселя, щоб обговорити питання європейських перспектив для України з очільниками Євросоюзу, в тому числі — з президентом Європейської Комісії Жозе Мануелем Баррозу.　

«Птах, який озирається, вперед не полетить»

— Вікторе Андрійовичу, найближчі півроку є вирішальними для України у питанні отримання асоційованого членства в ЄС. На вашу думку, якими є шанси України?

— Перш за все, для України сьогодні дуже важливо обрати правильний порядок політичного дня на 2013 рік, який, безумовно, може стати переломним у нашій короткій історії. Започаткована ще вісім років тому робота з євроінтеграції вже завершена у низці формальних домовленостей, лишається тільки дорога до їхньої імплементації в українське середовище. Отже, нині ми повинні лише досягти реалізації цих фундаментальних речей.

Нагадаю, що ще у 2008 році було розпочато перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, в рамках якої було передбачено багаторівневу угоду про вільну торгівлю, що закладала основу для більш тісної інтеграції. Судіть самі, жодних технічних зауважень щодо документа про асоційоване членство України в Євросоюзі немає. Те ж саме можна сказати про угоду щодо зони вільної торгівлі, яка вже опрацьована на експертному рівні, там поставлено крапки в найбiльш тонких дискусіях. Обговорення завершено, ми прийшли до спільного результату, тож ця угода знаходиться в шухляді європейського столу. Так само урегульовано і угоду щодо лібералізації візового режиму, яка стосується ключових категорій громадян, починаючи від «далекобійників» та завершуючи спортсменами і студентами. Далі йде угода про безвізовий режим із напрацьованою дорожньою картою, яку можна пройти за два з половиною роки. Усе це є тією перспективою, яка, я так би сказав, вже відпрацьована протягом 2005—2010 років.

Чого тут сьогодні бракує? Прикро, але останні два з половиною роки між Україною і об’єднаною Європою виникла політична пауза. Причина паузи — конкретні політичні справи, у тому числі і справа Тимошенко. З точки зору національного інтересу дуже важливо розуміти: або ми обираємо сьогодні європейський шанс, або нам у спину дихає сценарій протилежний. Сценарій повернення туди, де ми були до 1991 року. Маю на увазі азійський, тобто російський вектор. Адже за останні роки російське керівництво зреалізувало чудесну українську карту! Бо залишилася в силі зрадлива, колоніальна газова угода 2009 року. І велика помилка нинішньої влади, що вона прийняла її до виконання по суті, ще й підписала Харківську угоду. Врешті–решт підписано угоду про зону вільної торгівлі між Україною, Казахстаном, Росією і Білоруссю. На порядку денному стоять теми Митного союзу, членства в Євразійському просторі… Іншими словами — це вектор протилежний, мета якого — дати план ізоляції України. Зробити з неї Білорусь–2, демонтувати європейські перспективи. Але ж птах, який озирається назад, ніколи вперед не полетить.

Тому все це — серйозна боротьба. І мені прикро, що українське суспільство зустрічає цю боротьбу незібраним і несконцентрованим. Прикро, що ми сьогодні переживаємо, можливо, одну із найбiльш глибоких парламентських криз. Відтак здається, що нам не до європейських перспектив. Насправді, нічого немає важливішого, принаймні до листопада, ніж робота над спільною, єдиною для української нації дорожньою картою облаштування нашого життя на найближчі роки!

«Європейська сім’я — понад усе!»

— Якщо парламентська криза загрожує європейським перспективам, про що вже говорять провладні політики, потрібно її подолати. Який вихід у цій ситуації бачите ви? Що порадили б депутатам від влади та опозиції?

— Шляхів виходу з парламентської кризи може бути багато, бо кожна сторона бачить свій шлях. Я чую, як опозиція коментує можливість дострокових виборів, також чую, як влада заявляє, що вона сильна як ніколи. З одного боку, ми є свідками ви­будовування моделі управління Україною на базі однієї політичної партії, з іншого — свідками того, як технічне питання голосування стало питанням номер один узагалі в політичних розборках. Тобто сюжетів і причин для їх реалізації є багато.

Яким є моє бачення політичної гармонізації? Варто констатувати: відбулися вибори до парламенту. Такі, як вони є. Опозиційні сили набрали, можливо, найбільше голосів підтримки за всі роки незалежності. У влади немає навіть формальної більшості, лише ситуативна — то з комуністами, то ще хтось там поодинці приходить до них під якийсь конкретний законопроект. Але сталої більшості у влади немає.

Який рецепт у даній ситуації надала б, наприклад, європейська демократія? На мій погляд, усе вирішувалося б через проект уряду національної єдності. Або, принаймні, через уряд національного порозуміння. І це було б адекватно отриманим результатом виборів. Тоді обидві сторони — і провідна правляча партія, і ті політичні сили, які можуть формувати національні пріоритети наперед на 3–5 років, могли б сісти за стіл і напрацювати проект для нації, для країни по п’яти–десяти ключових пунктах. Бо очевидно, що зараз ми або інтегруємося до європейської сім’ї, або повертаємося назад у лоно радянських інтересів. Тож хіба це питання не є пріоритетом номер один для влади та більшості опозиційних сил?!

Ви знаєте, в мене сьогодні є відчуття, що у влади настала та критична точка, коли рухатися за попереднім сценарієм, який вона реалізовувала три роки поспіль, влада вже не може і не буде. Бо цей сценарій приносить їй ізоляцію, тоді як владі потрібна політична легітимізація в широкому значенні цього слова. А її може дати лише європейський політичний діалог. І тому саме зараз у нинішньої влади є унікальний шанс, якого не було, вибачте, під час мого президентства. Це той шанс, коли влада мріє про європейський курс навіть не через те, що вона є великим його шанувальником, а так карти складаються: коли єдиним способом реалізації твого політичного інтересу є посилення і відновлення контактів з європейською сім’єю.

На європейську перспективу природно налаштована й опозиція. Скажіть, будь ласка, то чому сьогодні це питання не є пріоритетом номер один для всіх політичних сил? Незалежно від того, чи вони у формальному союзі чи у конфронтації. Адже якщо ви служите нації, хіба ви не відчуваєте, що питання бути асоційованим членом європейської сім’ї є питанням понад усе! І ні на що інше не варто витрачати наш політичний час. Мої шановні політики, варто забути, ліві ви чи праві, при владі чи в опозиції, пам’ятайте, що перш за все ви є українці. Спочатку повинні працювати пріоритети національні, потім партійні, лише потім персональні. Якщо буде навпаки — ми проґавимо реалізацію панукраїнського інтересу.

Я розумію, що важливі питання ставляться опозицією, в тому числі і щодо техніки голосування. Чистота процедури, якою керується в роботі парламент, є дуже важливою. Але в ці дні, мені здається, не так важливо, яким технічним способом ми всіма силами парламенту приймаємо європейську декларацію. Чи голосуємо руками, чи картками, чи впроваджуємо сенсорне голосування, яке і п’ять років тому, і нині не вигідне більшості, незалежно від того, які політичні сили утворюють цю більшість. Я розумію, що це політична гра, у якої є причини, є правильна кінцева мотивація, що парламент повинен бути приведений до світського, персонального нормального голосування. Але мені здається, проігноровані поточні пріоритети.

Я хотів би, щоб ми виграли цей шанс. Згадаймо 24 серпня 1991 року. Чи хтось пам’ятає, як тоді голосували за Акт проголошення незалежності України? Картками чи руками? Але мене гріє 21 рік цей фундаментальний національний документ, завдяки якому українська нація має незалежну державу. Тоді це було головне. Я думаю зараз, за важливiстю, питання асоційованого членства в ЄС стоїть на другому місці. І 2013 політичний рік є у цьому плані останнім: ми або зможемо поставити крапку в нашій європейський інтеграції, або в нас, умовно кажучи, буде поганий політичний день.

Шанс уполювати тигра з одним патроном

— Щодо політичного дня. Вже у понеділок — 25 лютого — у Брюсселі має відбутися саміт Україна—ЄС. Цей день також може стати поганим для нашої європейської перспективи чи навпаки?

— 2013 політичний рік спланований досить просто: дійсно, за кілька днів Україна проводить європейський саміт, який вочевидь буде вихолощений. Адже ми через парламентську кризу і слабку внутрішньополітичну солідарність не встигнемо заявити якісь амбіції. А раз так, тоді, вибачте, марно чекати, що Європа допустить великий прогрес у цих стосунках. Погодьтеся, у нас за кілька днів самiт і у нас ще немає європейської резолюції, не кажучи вже, що з багатьох інших питань через політичну кризу і нерозуміння ми досі не виконали своє європейське домашнє завдання — так званий список Фюле з переліком критеріїв і не лише. Щодо євроінтеграції має чітко висловитися Президент, уряд має ухвалити з десяток відповідних рішень, опрацювати на експертному рівні первинні документи і подати їх до парламенту, а парламент — ухвалити з десяток законів тощо. Цим ми засвідчимо, що настільки віримо у європейський процес, що технічно вже прийняли рішення про адаптацію його основних положень, не чекаючи європейського акценту. Цим ми засвідчуємо свою відданість принципам, а це вже є тема довіри.

Тому, на жаль, ставки на цей лютневий політичний самiт є досить слабкими. Але в нас залишається осінній самiт щодо східного партнерства. Тож якщо в рамках першого самiту ми сформуємо план дій (що саме має реалізувати українська сторона до осені, щоб отримати європейську перспективу), якщо ми відновлюємо діалог із Заходом і досягаємо політичного порозуміння всередині держави, — то все це очевидний плюс. Тоді питання отримання асоційованого членства у Євросоюзі восени виглядає для України робочим і перспективним.

Мені нагадує це ситуацію, коли йдеш вполювати тигра, а в рушниці — один патрон. Шанс є, але водночас цей шанс можна використати, лише коли ми будемо гранично відповідальні — і влада, і опозиція.

«Зважайте на 46 мільйонів європейців в Україні»

— На вашу думку, на підтримку яких країн ЄС у цьому питанні варто сподіватися Україні?

— Найвідданішим партнером України є Польща. Мої контакти з президентом Польщі, контакти на іншому рівні показують, що найглибше на питанні необхідності повернення України до європейської сім’ї сьогодні знаються саме поляки. Тут зрозуміла вся передісторія цього питання і взагалі оця польська амбіція регіонального лідера, а можливо, навіть і європейського, призвела до того, що поляки віддано і глибоко співпрацюють з Україною — як п’ять років тому, так і десять років тому, і оцей дух, мудрість, ставлення до місії України, можливо, є однією з найбільших європейських перспектив.

— До речі, днями заступник глави МЗС Польщі Єжи Помяновський заявив, що українське суспільство не повинне розплачуватися за помилки влади, її політичні справи проти опонентів і тим самим втрачати шанс на асоціацію з ЄС.

— Поляки дуже багато зробили для нашого зближення з Європою. І тому ця заява пана Помяновського говорить про те, що польський політикум добре розуміє, що навіть ті проблеми, які є щодо окремих персон в Україні, вони не закривають тему головного пріоритету наших стратегічних відносин «Україна — Польща» і наших стратегічних відносин «Україна — Європа». Це означає, що вище польське керівництво надзвичайно добре розбирається у європейській кухні і в місії України щодо європейської геополітики. Надзвичайно приємно, що такі заяви почали лунати.

Тим більше, що я, зустрічаючись останнім часом iз багатьма колишніми і нинішніми європейськими лідерами, постійно говорю про це. Значить мене почули. Під час кожної зустрічі на Заході я завжди наголошую: коли ми говоримо про Україну, майте на увазі, що не уроки окремим нашим персонам варто давати в контексті окремих політичних справ, а зважати на 46 мільйонів європейців в Україні, для яких переваги співпраці з Європейським Союзом є життєво необхідними умовами, що забезпечать покращення рівня їхнього життя. Тож українці не заслуговують на те, щоб їх тримали як заручників цієї ситуації. Тим більше, що тактика затримки підписання Угоди про асоціацію завдасть шкоди не лише народу України, але, не меншою мірою, стратегічним інтересам ЄС. І про це я вкотре говоритиму з президентом Європейської Комісії Жозе Мануелем Баррозу під час нашої зустрічі у Брюсселі цієї п’ятниці, 22 лютого.

Бо я переконаний, що ключовим питанням для Європи є українське: чи Україна приєднається і посилить європейський компонент на нашому континенті, чи вона посилить самодержавну політику — ці баланси виглядають дуже крихкими. Я завжди говорю: персони — категорія не вічна. А от нація є вічною категорією, так само, як і дер­жава. Не важливо, де через два роки буде Президент чи Прем’єр, а от де буде нація, де буде Україна? Чи під двоголовим орлом, чи у європейській сім’ї. Ось що важливо.

А загалом у нас багато друзів у Європі. Це і наші побратими у Литві, Латвії, Естонії (куди найближчим часом я хочу зробити візит, щоб обговорити важливість політичного часу до листопада, який не можна згаяти). Досить велику перспективу в акцентах щодо українського питання можна очікувати від Великої Британії. Бо це країна, де збереглося збалансоване відношення до України і де немає якихось рецидивів, які нам не дозволяють рухатися вперед. Думаю, що є ще багато країн, де тема української перспективи може бути закріплена позитивно. Зокрема, на півдні Євросоюзу, де українська присутність за останні 20 років є вiдчутною і на слуху. Просто наразі там дуже гострі внутрішні питання. Але я сподіваюся, що після ухвалення європейського бюджету, врегулювання питань у фінансових планах щодо обслуговування боргових позицій Іспанії, Італії, Португалії — ці країни також можуть на свій порядок денний поставити українське питання.

Думаю, що в нас непогані шанси порозумітися із нинішнім керівництвом Франції. Але нам наразі потрібен діалог із керівництвом усіх країн ЄС. І я переконаний, що всі питання можна вирішити, що ми знайдемо партнерів, як на сході та півдні, так і в центрі і на заході Європи. Головне — із політичної паузи, яка по відношенню до України триває останні два роки, перейти у фазу активного діалогу і весь час пам’ятати, що Україна — найбільша за територією європейська держава, в якій проживає 46 мільйонів європейців, які за освітою, ментальністю, культурою є одними з творців європейської культури, традицій, звичаїв тощо.

«Можна обійтися і без російського газу та політичних кредитів»

— Щодо російського вектора: вже очевидно, що втягнути Україну в Митний союз у Росії не виходить. Водночас почалися кулуарні переговори про створення двостороннього консорціуму щодо української ГТС. Чи не є це спробою заарканити Україну в такий спосіб? Щоб ви порадили своєму наступнику — Президенту Януковичу — в цій ситуації?

— Неправильно сформульована тема, якщо подібні переговори вести. Ми нарощуємо видобуток газу на шельфі Чорного моря, угоди із зарубіжними фірмами в найближчій перспективі збільшать обсяги видобутку доволі суттєво. А з розгортанням робіт iз видобутку сланцевого газу Україна зможе не лише забезпечити власні потреби, а й стати експортером блакитного палива. Відтак газотранспортну систему ми зможемо заповнювати без російського газу. Тому поспішати сьогодні, піддаватися на шантаж, мовляв, ваша труба без російського газу залишиться купою металобрухту, не варто.

Українсько–російські стосунки ніколи не були легкими. Пригадую наш публічний іспит навколо острова Тузла. Нинішній іспит навколо ГТС, він глибший у сюжеті, не публічний. І не зрозуміло, якою буде відповідь на питання: чи ми газотранспортну систему втрачаємо в так званому двосторонньому консорціумі, чи ми розуміємо, що ГТС для України — це основний інструмент європейської інтеграції, а відтак — прагматичних відносин України як країни–транзитера із країнами–споживачами у Європі?

— 2013 рік є загрозливим для економіки України: потрібно повертати чималі виплати з боргових зобов’язань. Який вихід ви бачите як фінансист: владі варто домовлятися із МВФ, що не дуже виходить, чи все ж таки з РФ, яка, за неофіційними даними, готова надати Україні кредит на суму в 6 млрд. доларів?

— Правильний політичний курс є однією зі складових питання економічної ситуації. Росія може дати кредит, але пам’ятайте, це завжди буде кредит політичний. За ним є пакет, по якому на десятки років ми втрачаємо європейську перспективу. Україні не можна бути у двох просторах, не можна бути у двох митних союзах, бюджетних або валютних союзах. Бо зрозуміло і дитині, що є речі, в яких компромісу не існує. Тому російський кредит — це дорога до нашої ізоляції з Європою і світом. Хоча ми вдячні російській стороні за такі пропозиції.

Відповідь на ваше запитання по суті, безумовно, знаходиться у площині співпраці з Міжнародним валютним фондом. Я не буду аналізувати зараз деталі нашої дискусії з МВФ, але мені здається, що всі вже знають, що один iз конфліктних моментів — це тема бюджетного дефіциту, дефіциту НАК «Нафтогаз України», і у зв’язку з цим — необхідність лібералізації цін на газ і на комунальну складову. Рішення миттєвого немає. Бо треба знайти 35 млрд. грн., щоб покрити дефіцит НАК «Нафтогаз», а ще ж дефіцит країни в межах 35—38 млрд. грн., дефіцит Пенсійного фонду близько 61 млрд. грн., 7 млрд. доларів — платежі Росії, півмільярда доларів — платежі Міноборони Росії тощо. Це фатально. Експерти скажуть, що тут застосовано подвійне обрахування, що частина цих боргів накладається на дефіцит бюджету. Це все правильно, але порядок цифр свідчить про те, що українська економіка за рік обслужити такого роду дефіцити не зможе.

Зрозуміло, що проблеми «Нафтогазу» не вирішити в рамках одного фінансового року. Мені здається, що варто перейти на окрему програму врегулювання ситуації у НАК «Нафтогаз». Програму, наприклад, півторарічну–дворічну, яка зможе дати відповіді на те, як реалізувати переваги структурної реформації, рекомендовані європейськими експертами ще кілька років тому. Тобто як саме відмежувати бюджетну компанію від національного бюджету, як розподільчу, транзитну, добувну сфери розвести на різні баланси і як дати лад усьому цьому.

Тому тут діалог урядової сторони і МВФ треба посилювати. Бо МВФ на сьогодні — це ключова точка відповіді на те, яка в найближчі місяці буде зовнішня поведінка країни: чи цей діалог залишається успішним у березні (а сам сигнал, що місія приїздить в Україну у березні, є позитивним, бо очевидно, що їм є чого приїздити). І я вдячний Девіду Ліптону, першому заступнику виконавчого директора МВФ, який побачив винятковість українського питання і сам прилетів до Києва нещодавно.

 

СПРАВИ ПАРТІЙНІ

«Нашу Україну» не вийшло кинути під ноги окремим вождям, як трофей»

— Останнім часом навколо партії «Наша Україна» вирують неабиякі пристрасті. Політрада два тижні тому призначила з’їзд партії на травень, а прихильники екс–голови політради Сергія Бондарчука — на 2 березня. Ця дата значно ближча. Отже, внутрішньопартійна боротьба ще триватиме. Чи це, бува, не розкол, на вашу думку, як лідера партії?

— Знаєте, щоб відповісти, варто згадувати окремих людей, на яких у мене були великі плани щодо партійної справи. Насправді ж, вони виявилися гнилими. І принесли для партії, я б не сказав розкол, але велику шкоду іміджу і репутації. У мене немає вагомого повноваження, як у лідера партії, згідно зi статутом, бо всі повноваження я передав політичній раді. Так диктували обставини 2005 року. І тому партія тепер проживає дуже складний період двовладдя, особливо в останні півтора року. Окремі люди з партійними повноваженнями вирішили привласнити партію, адже вважали, що партія належить їм. Тож вони доклалися до розкольницьких дій у партії. Бо їм треба було «Нашу Україну» принести, як трофей, під образи певних вождів. І кинути партію їм під ноги, щоб забезпечити 2015 рік для когось. Партію, з рядів якої вийшла половина сучасних українських політиків, партію, яка неодноразово створювала блоки з багатьма націонал–демократичними та патріотичними силами і проводила їхніх представників у парламент!

На останньому засіданні політрада зняла з посади голови політради за бездіяльність, самоусунення і розкольницьку роботу Бондарчука. А також призупинили діяльність Київської організації, в якій кілька пустоцвітів працювали проти партії. Третє наше рішення: провести перереєстрацію членів партії, подивитися, хто відповідає статутним нормам, а хто тільки числиться.

— Дійсно, «Наша Україна» першою серед партій оголосила про перереєстрацію своїх членів у найближчі два місяці. Зрозуміло, що такий приклад вартий наслідування, бо чисельність багатьох партій викликає сумнів. Але для чого перереєстрація проводиться саме зараз? Щоб позбутися розкольників чи ваша мета ширша?

— Питання перереєстрації болюче, але чесне. В рамках перереєстрації ми виходимо на районні конференції, на обласні звітно–виборчі конференції і на звітно–виборчий з’їзд партії, призначений на 18 травня — це той час, який достатній для цієї роботи. Нам важливо знати, хто наші прихильники і яка чисельність партії. Бо від цього залежить її розбудова.

Хай у нас буде уп’ятеро менше членів партії, але це будуть ті, хто дійсно відданий ідеям політичної сили. З іншого боку, переєстрація є обов’язковою умовою для зміцнення рядів партії. Наша вища мета — мати переформатовану, сильну, дисципліновану політичну партію.

Зрозуміло, що паралельно ініційований окремими людьми нелегітимний процес, людьми, які не керуються статутом, а лише розкольницькою ідеєю та метою завдати шкоду партії, є безуспішним і приреченим на провал. Адже цей проект, запущений грошима, підтримає якась невеличка купка людей. То не політики, то аферисти. І тому я радий від того, що на останній політраді одноголосно ухвалено всі рішення, що стосуються долі партії і ставлення до цих розкольників.

Так, цей процес непростий, але, можливо, це і є те важливе оздоровлення, завдяки якому з партії підуть люди, які прийшли сюди заради посад і чемоданів.

Член президиума политсовета партии «Наша Украина» Ирина Ванникова опровергает все обвинения бывшего соратника, а ныне политического оппонента Виктора Ющенко — Сергея Бондарчука. План выхода из внутрипартийного кризиса, а также погашения финансовых долгов партии Ирина ВАННИКОВА представила корреспонденту “Ъ” Александру СВИРИДЕНКО.

 

— Когда вам стало понятно, что компромисса между участниками внутрипартийного конфликта не будет?

— Рубикон мы перешли 26 января. В тот день Сергей Бондарчук на улице Спасской собрал свою группу, которая вела себя оскорбительно по отношению к другим членам политсовета и по отношению к Виктору Андреевичу Ющенко. Впрочем, тогда еще казалось, что можно будет найти общий язык. Но после серии публичных интервью господина Бондарчука, в том числе газете «Коммерсантъ», стало понятно, что с нами идет война. Искать в этой ситуации компромисс, наверное, не имело смысла.

— Сергей Бондарчук утверждает, что по уставу «лидер партии» не имеет полномочий созывать заседание политсовета.

— Если следовать логике Сергея, то и решение о его назначении в июле 2012 года главой политсовета нелегитимно. Решение о проведении заседания принял Виктор Ющенко как лидер партии. Он же обратился к членам политсовета, фактически их просил: избрать Сергея Бондарчука. Конечно, подписал протокол об избрании господина Бондарчука.

— Почему вы покинули центральный офис партии на улице Спасской?

— Наш офис сейчас находится по адресу переулок Шевченко. Переезд состоялся после того, как в ноябре 2012 года Сергей Бондарчук отправил собственнику здания на улице Спасской — Укрэксимбанку — официальное письмо, что партия «Наша Украина» отказывается оплачивать аренду офиса. После этого на Спасскую пришел человек из исполнительной службы с требованием в течение недели освободить помещение. Партия «Наша Украина» подобрала более экономный вариант помещения, и оплачивает его центральный исполнительный комитет. А помещения на Спасской оплачивает не партия, а физическое лицо.

— Серей Бондарчук?

— Это его личное право. Возможно, после нашего переезда он нашел деньги, возможно, все было специально спланировано для раздувания конфликта. Проблема в его желании забрать партию, забрать раскрученный бренд, сеть организаций, офисы, наработанные связи. Рейдерство в этом и состоит — забрать дешевле, чем создать новый бренд.

— Как правило, в корпоративных конфликтах выигрывает тот, кто первым успевает завладеть печатью, оригиналами документов...

— Это рейдерская логика. Мы не хотим жить по правилу: кто первый встал, тот и прав. Так делают парни в малиновых пиджаках из 90-х. Партия — это не частное предприятие. Мы действуем по уставу и процедуре. Правда на стороне Виктора Ющенко. Большинство на стороне Виктора Ющенко. Мне даже унизительно это комментировать.

— И все же, где сейчас находится печать партии?

— Печать партии «Наша Украина» в сейфе у Виктора Андреевича. Те печати, которые журналистам показывали хлопцы на Спасской, неизвестно что. В разрешительных органах сейчас находится оттиск оригинала той печати, которая хранится в сейфе Виктора Ющенко.

— Вы планируете провести съезд партии 18 мая, а ваши оппоненты — 2 марта. Не боитесь проиграть?

— Все, что может произойти 2 марта или в любой день до 18 мая, это будут нелегитимные собрания.

— На съезде вы хотите изменить устав в сторону увеличения полномочий Виктора Ющенко.

— Подготовкой изменений в устав партии сейчас занимается комиссия во главе с Николаем Онищуком. Планируется выровнять дисбаланс в правах и обязанностях лидера партии и главы политсовета. Новый устав исключит возможность повторения сложившейся сейчас ситуации.

— Насколько большие потери вы понесли в конфликте с Сергеем Бондарчуком?

— Я думаю, мы можем кардинально очиститься и обновиться. Пусть после перерегистрации в партии останется несколько десятков тысяч. Но пусть это будут партийцы, а не мертвые души. Балласт сегодня мешает нам двигаться вперед. К примеру, только в Донецкой области у нас зарегистрировано 66 районных и городских организаций. Непонятно, чем они занимались, если на выборах президента в 2010 году мы получили по Донецкой области, смешно сказать, 0,6% голосов. Сейчас у нас есть возможность «перезапустить» партию, модернизировать руководящий аппарат. Это будет более эффективно.

— Есть информация, что Виктор Ющенко ведет переговоры о слиянии партий с лидером Украинской народной партии Юрием Костенко.

— Виктор Ющенко ведет переговоры со всеми руководителями партий, близких нам по духу. Он встречается и с Юрием Костенко. Но о готовящемся объединении я не знаю.

— Как вы думаете, в этом году может состояться объединительный съезд?

— Речь об объединениях или слияниях не идет вообще. Сейчас нам нужно навести порядок у себя в партии. А съезд 18 мая будет отчетно-выборный.

— За время существования партии, с 2005 года, у вас накопилось много нерешенных проблем. Виктора Ющенко сейчас упрекают в невыплате миллионных задолженностей сотрудникам региональных офисов, замене членов окружных избирательных комиссий в интересах Партии регионов.

— Обвинения в сотрудничестве с Партией регионов абсурдны. У партии «Наша Украина» на парламентских выборах 2012 года не было ни одного члена ОВК! Кандидатуры в комиссии подавал лидер фракции «Наша Украина—Народная самооборона» Николай Мартыненко. На тот момент он уже был членом партии «Фронт змин». Что касается финансовых проблем, мы сейчас над этим работаем. Когда мы побеждали, побеждали все вместе. Когда мы проигрываем — виноват один Ющенко. Это несправедливо. Хотя вы же понимаете, что все деньги, которые ранее получила партия, а это колоссальные деньги, давались под имя Виктора Ющенко. Люди, которые сейчас громче всех кричат о долгах, многие годы работали в партии. Видели, как она разворовывалась. Они молчаливые свидетели, а может, даже соучастники грабежа. Я пришла в партию в 2010 году, так у меня даже членского билета нет, потому что его напечатать было не на чем. Теперь Виктор Ющенко должен со всем этим разбираться, хотя мне кажется, что тут должна быть солидарная ответственность.

— Сколько партия собирает в месяц членских взносов?

— В этой партии членских взносов никто никогда не собирал. У нас были инвесторы, но я всегда была в стороне от финансовых вопросов. У меня есть справка о состоянии финансирования «Нашей Украины» с 2005 по 2010 годы. Только по официальным каналам на все организации нашей партии, кроме центрального офиса, было перечислено 172 млн грн. К примеру, Донецкая область получила 11,2 млн грн, Днепропетровская — 11,7 млн, Луганская — около 8,5 млн, Житомирская, Запорожская, Винницкая — в среднем по 7,5 млн грн. На мой взгляд, это были большие бюджеты. Сейчас, в частности, в Житомирской области задолженность составляет больше 1 млн грн, в Запорожской — около 1,5 млн. Почему образовались такие долги, если, например, сегодня в Запорожье де-факто один человек с печатью? Там, где партийный менеджмент работал честно,— в Харьковской, Черкасской, Черновицкой, Тернопольской, Ровенской областях, Киевской городской — долгов нет.

— Как образовались долги партии?

— Были менеджеры, которые брали в банк

В УКРАИНЕ , что видно абсолютно не вооружённым глазом, полным ходом идут "реформы" во всех социальных сферах под руководством МВФ и Вашингтонгского обкома,как принято нынче величать "модернизатора " - уничтожителя славянской государственности и самих, православных.
. Им нужна богатейшая территория, но без самих славянских индейцев, так сказать
Одним словом : "ГЕНОЦИД ЗАКАЗЫВАЛИ ? "
[ Читать далее... → ]

Будучи таким же простым русским человеком,как и миллионы других в России сегодня,не могу не видеть без боли происходящее с нами и с Родиной.
И это началось не вчера,а еще в 1917-м году. А по сути намного раньше.
Но разве это что-то меняет? Или отменяет нашу боль и любовь к России?
И необходимость, не взирая ни на что,объединиться всем нам,русским,славянам, всем нормальным людям , что бы помочь ей !
[ Читать далее... → ]

Эксперты МГУ вскрыли глобальную сеть торговли детьми - разоблачается гестапо ХХI века. Названы имена торговцев детьми. Родительский щит от киднепинга.



26 января 2013 года эксперты МГУ, съехавшиеся со всех краев России в Москву на Ломоносовский проспект, обнародовали мировую сеть торговли детьми и констатировали, что пришла пора в каждом отечественном городе создавать спецподразделения МВД по противодействию этому новому для России виду организованной преступности. Анализируя тридцатилетнюю историю превращения детей в рабов ювенальной госдиктатуры в странах ЕС, эксперты МГУ констатировали, что государственные ювенальные системы разных стран Европы постепенно объединились в одно целое, а потом срослись с общемировой ювенальной сетью и сегодня превратились в транснациональный рынок детей.
[ Читать далее... → ]

Как в народе говорят,дорогие соотечественники, "говорильней" страдаем,когда уже просто необходимо очнуться от зазомбированности жидовской демагогией режима и вспомнить,что СЛАВЯНЕ всегда в своей великой истории С ОРУЖИЕМ в руках достойно ЗАЩИЩАЛИ ОТ ОККУПАНТОВ СВОИ именно НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЦЕННОСТИ !
А не позволяли делать из себя "толерастических" , по - рабски рассюсюкивающих, простите, дураков , не желающих понять,что СИОНИСТСКИЙ ФАШИЗМ режима под всю эту организованную жидами ДЕМАГОГИЮ русских уже почти уничтожил. Вместе с Россией !

Наш великий Козьма Прутков говорил : " Зри в корень !",- если ,разумеется хочешь понять суть происходящего.


Думаю,что всем нам есть о чём задуматься.
Видимо, в первую очередь - о будущем . О нашем будущем и будущем наших детей , внуков и нашей РОССИИ.
[ Читать далее... → ]

Всё, что написано здесь для русского,так сказать, читающего народа, это касается и братьев славян с Украины и всех нормальных людей в СНГ.
Разделение нас всех на разные и почти враждебные , яко бы, народы - это исконная политика жидов на развал ,и уничтожение в итоге, единого и могучего государства РОССИЯ,которое сионизм пытается сломить и уничтожить вот уже более чем тысячу лет известной нам истории.

О чём мы всё с Вами рассуждаем ,уважаемые ? Не пора ли задуматься о том,что ждёт нас завтра.
А это,дорогие сограждане РОССИЯНИИ - концлагерь, или же зиндан,тюремная яма для содержания рабов.
А мы всё пытаемся под влиянием зомбиящика и жидовских СМИ рассуждать о каких - то налогах и тарифах, о коррупции и дальнейшей "модернизации" нашего жидо - хазарского "ОСВЕНЦИМА " для организации ныынешним режимом СИОНИСТСКОГО ФАШИЗМА светлого будущего для русских в РОСИИЯНИИ.

Постарайтесь самостоятельно проанализировать представленную Вашему вниманию информацию и сделать выводы.
Иначе уже очень скоро Вы окажатесь на дне этого самого зиндана и делать выводы за Вас будет ваш хозяин ...



"Если толпа не хочет вызревать до народа, а хочет только бесконечно наслаждаться и расслабляться.. если толпа по-прежнему хочет жить беззаботно и чувствовать себя скотом, которого обязаны кормить - то пусть помнит - что скота кормят для того чтобы "резать или стричь"

А.С.Пушкин
[ Читать далее... → ]

" - Было бы смешно,если бы не было так грустно . И за державу русскую обидно , А ведь из - за черты осёдлости, из грязи, да в светские князи ! , - подумал Мастер.
Это сколько же нужно Аннушке разлить масла,и сколько же необходимо трамвайных вагонов с вагоновожатыми, для того,что бы избавиться от этой публики,которая рангом своим ,да и своей мерзопакостностью будет похлеще,пожалуй ,писак из "Моссолита".
Одной Аннушке с этими господами не справиться. Вот если бы собрать со всей России Иванов Бездомных,Аннушек и Марьюшек,всех разом русских , обиженных и обездоленных этими господами,тогда бы их как клопов,пожалуй,сразу бы и раздавили.
Бывало уже так на Руси, и бывало не однократно.
А что? Это мысль , - рассмеялся Мастер, и посветлев душой , легко зашагал на Патриашьи."
[ Читать далее... → ]

Шановні однопартійці!

Головною подією громадсько-політичного життя України у 2012 році стали підготовка та проведення парламентських виборів. Їх результати потребують вдумливого аналізу не лише з боку політологів і журналістів, але й представниками політичних партій та пересічними громадянами. На жаль, «Наша Україна» не стала парламентською партією. Але від нас із Вами залежить, як поразку зробити першим кроком до майбутньої перемоги.

Ми повідомляли Вам про те, що прийнято рішення заслухати на засіданні Політичної Ради Партії 26 січня 2013 року питання «Про підсумки парламентських виборів 2012 року».

Нам необхідно зробити всебічний аналіз результатів виборів, дослідити та узагальнити всі зміни, які відбулися на електоральному полі, виявити основні причини поразки «Нашої України» та здійснити ряд кардинальних заходів для того, щоб повернути довіру громадян України до нашої політичної сили. Осмислення підсумків парламентських виборів та аналіз того, що відбувалося в ході виборчої кампанії, неможливо без Вашої участі, без узагальнення регіональної специфіки та досвіду.

Прошу підготувати Ваше бачення сильних та слабких позицій, зробити аналіз помилок і досягнень нашої Партії у виборчій кампанії, зокрема у Вашому регіоні, відповідно до запропонованих у додатку питань (додається).
Пропозиції і рекомендації щодо подальшої діяльності «Нашої України» надсилати до 15 січня 2013 року на адресу Департаменту організаційно-партійної роботи та зв’язків з регіонами Центрального виконавчого комітету Партії (region@nasha-ukraina.org).

Голова Політичної Ради Партії Сергій БОНДАРЧУК

ДОДАТОК
1. Позиціонування об’єднання патріотичних сил «Наша Україна».
2. Стратегія виборчої кампанії.
3. Підготовчий етап.
4. Партійний список.
5. Мажоритарні кандидати: підбір, взаємодія та ефективність роботи.
6. Рівень та повнота аналітичних матеріалів.
7. Ефективність відео-, аудіо- та зовнішньої реклами.
8. Стан виконання електорального завдання (з корегуванням явки на вибори).
9. Наметова кампанія.
10. Агітаційні матеріали (кількість, якість, асортимент, своєчасність доставки тощо).
11. Формування та робота виборчих штабів.
12. Проблеми та досвід формування виборчих комісій.
13. Підбір кандидатур та робота уповноважених осіб.
14. Організація контролю за голосуванням та підрахунком голосів.
15. Методичне забезпечення та навчання учасників виборчого процесу.
16. Робота з місцевими медіа.
17. Організація туру Голови Партії-Лідера Партії В.Ющенка.
18. Організація туру Голови УНП Ю. Костенка.
19. Організація зустрічей з виборцями мажоритарних кандидатів.
20. Масові заходи та місцеві кампанії.
21. Робота партійного інтернет-сайту та інтернет-просування.
22. Ресурсне забезпечення, контроль за ефективним і цільовим використанням коштів.
23. Контроль виконання наказів та розпоряджень, рівень виконавської дисципліни.
24. Атмосфера та націленість на результат.
25. Інше…

" Российские сенаторы выступили с предложением отдавать русских детей из
детских домов В КАВКАЗСКИЕ СЕМЬИ "

Инициатива возникла в Совете Федерации РФ, который выразил обеспокоенность недостаточно эффективной реализацией программы по возвращению русского населения в республики Северного Кавказа.
[ Читать далее... → ]

http://my.mail.ru/community...

" Мне очень хочется донести до всех граждан России одну мысль. Оранжевая революция – это не цель, а средство. Средство сохранения гегемонии англосаксонского мира во главе с США.
Цель англосаксов более глобальна — столкнуть между собой Россию и Китай. Как столкнули в 1914 Россию и Германию. Но сегодняшние власти двух стран воевать не хотят. Значит — нужно поменять власть. Где проще изменить её? Конечно, в России. Потому что изменить власть в Китае практически невозможно.
Понимаете о чем идет речь? "



- Понимаем,господа "аналитики" , Швондер с Шариковым - Кургиняном,что вам приходится отрабытывать свои сребренники ...

[ Читать далее... → ]

В УКРАИНЕ,как и в РОССИИ,полным ходом идут реформы во всех социальных сферах под руководством МВФ и Вашингтонгского обкома,как принято нынче величать "модернизатора " - уничтожителя славянской государственности и нас самих, православных, ненавистных мировому сионизму уже не одно столетие .. Им нужна наша богатейшая территория, но без нас самих, славянских индейцев,так сказать !
В системе нынешнего ПРАВА как всеобщего регулятора взаимоотношений в обществе ,как и в правоприменительной практике, стараниями США, Израиля, всего нынешнего иудаизированного мира с их системой "ценностей" и идеологией сионистского фашизма,вся суть человеческих взаимоотношений уложена в прокрустово ложе мирового ИУДЕЙСКОГО ПАРАЗИТИЗМА,

Настойчивые требования мирового сионизма и практически открытый диктат мирового правительства к "унификации" национальных систем и норм права,означает по сути требование и реализацию на практике процесса ИУДАИЗАЦИИ национальных систем и норм права .Приведение их, и соответственно - НАС ВСЕХ в соответствие к нормам ИУДЕЙСКОЙ ПСИХОПАТОЛОГИИ - ЛЖИ, КОРЫСТНОСТИ , ПАРАЗИТИЗМА и прочих иудейских извращений .

Процес ИУДАИЗАЦИИ МИРОВОЙ СИСТЕМЫ ПРАВА, НАВЯЗЫВАНИЕ мировым сионизмом с его мировым правительством ,МВФ и прочими "демократическими" институциямии национальным государствам норм "права" сионистского фашизма означает по сути своей полную потерю НАЦИОНАЛЬНЫХ СУВЕРЕНИТЕТОВ и УНИЧТОЖЕНИЕ САМОГО НАРОДА с его культурой и моралью. ЭТО - УНИЧТОЖЕНИЕ САМОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ ! Ибо источником права,законов в национальном государстве может быть исключительно лишь воля народа его !
А не воля мирового сионизма с его правительством ,МВФ и прочими "оргсруктурами".
Какова же конечная цель мирового сионизма и его марионеточных правительств , в том числе и в России с УКРАИНОЙ, в СНГ и мире ?

Их цель - господство на планете через ДИКТАТУРУ (то есть, абсолютное БЕЗЗАКОНИЕ !) мирового правительства, глобальную армию и чипированное население.



[ Читать далее... → ]

Вчера мне рассказали про детский приют при Черноморской исправительной колонии, который находится по адресу: г. Одесса, Люстдорфская дорога, 15.

У них на данный момент одна из самых сложных ситуаций в городе.
Деткам - от рождения - до 4-х лет..
О них почти никто не знает, и поэтому мало кто им помогает.. Был момент когда у них даже молока не было, что бы деток кормить...
Сейчас мм крайне необходимы:
- Моющие средства;
- Обычные детские крема, детское мыло;
- Памперсы, колготки, вещи
- не просроченные продукты питания.

Сделайте конкретное и реальное доброе дело - помогите во всём этом происходящем геноциде деткам.

Сам пост мой явился "комментарием " на явно проблемную,очень мягко говоря,публикацию в сообе " РУССКАЯ НАЦИЯ ".
[ Читать далее... → ]

Не секрет ни для кого,что идёт открытая война режима на уничтожение РУССКИХ и РОССИИ.
Немного перефразируя известное высказывание Збигнева Бжезинского (аутентичная цитата звучала примерно так: "Новый мировой порядок при гегемонии США создаётся против России, за счёт России и на обломках России"), "против русских, руками русских и за счёт русских".
[ Читать далее... → ]

На Руси никогда не было рабства.И только благодаря по сути не русскому ,подменённому иудеями , царю - оборотню Петру 1 - му оно появилось.Как и сам дух и мораль рабства с его носителями,которые прятались всегда под разными личинами ,но суть их бесовской "богоизбранности" оставалась неизменной.
Как неизменна была, и осталась по сей день, их лютая ненависть к православию, русским и РОССИИ.

" Ты настолько русский, насколько ты православный ", писал - Ф.М.Достоевский.
За что посей день его люто ненавидят "гусские" Чубайсы и прочие "русскоозабоченные" ДЕМАГОГИ и ПАРАЗИТЫ. Нынешние господа Швондеры и Шариковы как зарубежных, так и и местных разливов.

[ Читать далее... → ]

Представники політичного об’єднання «Наша Україна» подали до Центральної виборчої комісії документи, необхідні для реєстрації кандидатами у народні депутати, осіб, включених до партійного списку та висунутих у мажоритарних виборчих округах.

З цією метою до ЦВК прибули голова політради «Нашої України» Сергій Бондарчук, постійний представник «Нашої України» у ЦВК Микола Оніщук, Герой України – 10-й номер виборчого списку «Нашої України» Григорій Омельченко, лідер Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь.

Як повідомив Сергій Бондарчук, до виборчого списку «Нашої України» увійшла 221 особа. У мажоритарних округах «Наша Україна» висунула 21 претендента.

Перша 50-ка зі списку об’єднання «Наша Україна»

1. Ющенко Віктор Андрійович
2. Костенко Юрій Іванович
3. Івченко Олексій Григорович
4. Ванникова Ірина Валеріївна
5. Бондарчук Сергій Васильович
6. Дорошенко Михайло Іванович
7. Брацюнь Степан Іванович
8. Джоджик Ярослав Іванович
9. Шкутяк Зіновій Васильович
10. Омельченко Григорій Омелянович
11. Клименко Олександр Іванович
12. Ющенко Ярослав Петрович
13. Руденко Валентина Степанівна
14. Павлюк Віктор Ігорович
15. Королькова Валентина Семенівна
16. Козак Богдан Романович
17. Олійник Марія Василівна
18. Оніщук Микола Васильович
19. Григорович Лілія Степанівна
20. Стефанишин Ігор Богданович
21. Манько Володимир Юрійович
22. Ніколіна Світлана Володимирівна
23. Сапсай Володимир Іванович
24. Бабій Ольга Михайлівна
25. Сердюк Микола Дмитрович
26. Станко Петро Іванович
27. Вардинець Ігор Степанович
28. Дедешко Олександр Васильович
29. Кузьмич Григорій Васильович
30. Балагура Тетяна Іванівна
31. Берікашвілі Наталія Володимирівна
32. Дубас Богдан Йосипович
33. Хмеловський Владислав Григорович
34. Ширко Юрій Володимирович
35. Головчак Василь Федорович
36. Білах Іван Богданович
37. Басюк Емілія Василівна
38. Лоленко Станіслав Миколайович
39. Соколик Олександр Васильович
40. Соловей Сергій Андрійович
41. Броїло Андрій Петрович
42. Василенко Аліна Володимирівна
43. Бігус Ольга Олегівна
44. Лисяк Юрій Анатолійович
45. Безверха Ганна Миколаївна
46. Ступак Володимир Федорович
47. Борисенко Зоя Миколаївна
48. Ульгурський Ярослав Олексійович
49. Проценко Юрій Володимирович
50. Івасюк Валерій Петрович

Інститут Президента Віктора Ющенка розпочав проект «Шевченко для тебе»




Інститут Президента Віктора Ющенка розпочав культурний проект «Шевченко для тебе», який передбачає проведення конкурсу на найкращий кіносценарій та створення кіноальманаху «Шевченко для тебе».


Презентацію проекту провели Президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко, генеральний директор міжнародного кінофестивалю «Молодість» і керівник проекту «Шевченко для тебе» Андрій Халпахчі та продюсер проекту Максим Онопрієнко. За словами Віктор Ющенка, проект спрямований на те, щоб зробити Шевченка більш зрозумілим, близьким і сучасним. «Це має бути конкурс з різними диваками, які так можуть висловитися про Шевченка, що це стане цікавим усім», - сказав Ющенко.

За його словами, для нього Шевченко – знакова людина в житті. «У мене є своє ставлення до Шевченка. Через його образ можна багато чого почути і зрозуміти українській нації», - сказав Віктор Ющенко. Він наголосив на тому, що Шевченко мав визначальну роль для збереження української мови у 19 столітті і саме мова стала фактором створення української держави. «У 19 столітті Шевченко зробив головне: він зберіг кров української нації – українську мову», – сказав Ющенко. Водночас він закликав майбутніх учасників проекту осмислити постать Шевченка неординарно, показати його «більш світським, більш земним і від цього більш геніальним». «У кожного покоління є свій погляд а Тараса Шевченка. Моє покоління висловилося. Цікаво, як висловиться студентство, молодь, цікаво, як подивляться малі діти на Шевченка. У нас дуже слабке усвідомлення його місії, його трудів. У нас багато боргів перед Шевченком», - сказав Віктор Ющенко.

«Ідеться про образ Шевченка, який відомий, але не відомий», - додав він.

Конкурс приурочено до 200-річчя від народження Шевченка, що відзначатиметься 2014 року. З листопада 2012 до березня 2013 триватиме конкурс творчих робіт. За результатами конкурсу буде відібрано близько 10-15-ти найкращих сценаріїв, що отримають серйозну підтримку для екранізації та ввійдуть у кіноальманах «Шевченко для тебе».

«Наша Україна» за останній період набирала по відсотку щотижня – Віктор Ющенко

 Жодна політична сила не має такої динаміки за останні 3–4 тижні у прирості симпатій виборців, як об’єднання патріотичних сил «Наша Україна», наголосив Президент України (2005-2010 рр.), лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в інтерв’ю газеті «Україна молода».

«Ми почали майже з нуля. Але лише за останній період набирали по відсотку щотижня. Тому можу стверджувати, що жодна політична сила не має такої динаміки за останні 3–4 тижні у прирості симпатій, як наш блок правих сил. Це я говорю спокійно і з переконанням. Якщо ми цю динаміку збережемо, то виконаємо поставлене завдання. Ми сподіваємося на гідну громадську підтримку, якої достатньо для проходження в парламент. В окремих регіонах людські симпатії зросли у 5–8 разів. Думаю, це і підтверджує одне з найбільших переосмислень людей», – сказав Віктор Ющенко.

Президент переконаний, що фракція «Нашої України» в парламенті наступного скликання поповниться за рахунок депутатів-мажоритарників.

«Ми рахуємо, що якщо узяти список і мажоритарників, то чисельність нашої майбутньої фракції у парламенті буде досить переконливою. Врахуйте ще й те, що багато людей іде по округах як самовисуванці, котрі з різних міркувань зараз публічно не позиціонуються як наші кандидати. Це тактичний хід», – вважає лідер об’єднання «Наша Україна».

Він розповів, що за два останні роки на нього особисто та на «Нашу Україну» було вилито чимало бруду, але зараз у суспільстві відбувається переосмислення.

«Зараз відбувається ревізія цих поглядів. До того ж чимало самовисуванців можуть приєднатися до нас уже у парламенті. Це ті люди, яким не мило консолідуватися з владою чи так званою об’єднаною опозицією, для яких не прийнятно підтримувати проект війни, які бажають проводити політику конструктивну і базову для України», – підкреслив Віктор Ющенко.

Президент України 2005-2010 років Віктор Ющенко - про перебіг виборчої кампанії, зростання симпатій до «Нашої України», «рецепт протиотрути» виборчим фальсифікаціям та необхідність радикальних змін

Час для цього інтерв’ю лідер «Нашої України» Віктор Ющенко буквально «викроїв» між передвиборчими поїздками регіонами країни. За два останні місяці він побував у багатьох областях. Напередодні народного плебісциту 28 жовтня ми, звісно ж, говоримо про парламентські вибори, а також про те, якою має стати Україна після виборів. «Якщо я був для вас переконливим, не забудьте поставити галочку навпроти №14», — напівжартома агітує Віктор Андрійович наприкінці розмови. Я так само напівжартома зауважую, що номер «Нашої України» у бюлетені, помножений на два, дорівнює даті виборів — 28 жовтня. «Цей №14, думаю, випав «Нашій Україні» не випадково, — вже серйозніше зауважує Віктор Ющенко. — Ця цифра у мене чітко асоціюється зі святом Покрови, яке відзначили 14 жовтня. Бог усе бачить...»

　

«Україна» йде в піке

 

— Вікторе Андрійовичу, до завершення цієї виборчої кампанії лишилися лічені дні. Ви особисто та очолювана вами «Наша Україна» неодноразово брали участь у виборах. Якими є ваші висновки і враження щодо цих парламентських перегонів–2012?

 

— Мені здається, що основною відмінністю цієї виборчої кампанії є те, що ні партією влади, ні провідною опозиційною силою не запропонований порядок денний для України на 2013, 2014 та 2015 роки. Є відчуття того, що змагаються не доктрини, не програми, не відповіді на те, як ми будемо жити далі, а навпаки — відбувається дискусія такого собі побутового рівня, в якій домінує взаємо­знищення і яка має дуже багато мілітарних рис. Через це мені здається, що ми далеко відкинуті від серйозного національного діалогу. І тому на порядку денному не стоять ті ключові серйозні питання, які вже 29 жовтня постануть перед нами.

 

— Тобто наступного дня після виборів. Які саме питання маєте на увазі?

 

— Є з півтора десятка речей, на які, безумовно, треба давати відповідь. Починаючи з того, що ми будемо робити з Московською газовою угодою 2009 року, яку Україна не може обслуговувати. Це ж стосується і Харківських угод 2010 року. Або інше: що ми робимо, наприклад, із пенсійною політикою, бо в нас уже більше 60 млрд. грн. дефіциту Пенсійного фонду (лише за 10 місяців цього року додалося ще 8 млрд. грн. дефіциту). Як ми будемо об’єднуватися навколо основного зовнішньополітичного питання — набуття асоціативного членства в Європейському Союзі, або як ми здобудемо зону вільної торгівлі. Таке враження, що літак під назвою «Україна» йде в піке. Адже жодної відповіді на найскладніші українські виклики від ключових політичних гравців так і не пролунало в жодних політичних дебатах чи програмах.

 

Тому виборча кампанія пройшла досить побутово, псевдореалістично. Адже ті сили, які зачіпають тему пенсій, зарплат, життя без податків, будівництво дитсадків чи стадіонів, говорять про вила чи висувають якісь комунальні гасла, вони насправді на 180 градусів розвернуті в іншу сторону від тих точок, з яких починається добробут нації. І від цього, чесно кажучи, не затишно, тому що тебе весь час закидають примітивним популізмом.

 

Підсумовуючи, скажу так: є велике розчарування у тому, що лідери політичних перегонів (маю на увазі, перш за все, партію влади, бо це її обов’язок, а також тих, хто претендує на провідне місце в лавах опозиції), мені здається, не мають українського плану, не можуть його скласти і не знають, куди нам далі йти. Бо та ж влада обрала виборчу стратегію «валити на попередника». Чому? Знову ж таки через відсутність у партії влади розробленого національного курсу — плану розвитку країни.

 

Стабільність забезпечить лише демократія

 

— Я так розумію, що патріотичне об’єднання «Наша Україна» має такий український план?

 

— Звісно. Зверніть увагу: якщо ми говоримо про соціум або конструкцію нашої влади, то найслабшим місцем є слабка внутрішня гідність, слабка внутрішня інтеграція, слабка помісність — усе те, що рано чи пізно виникає, особливо на початку становлення будь–якої нації. Тільки–но починає формуватися нація, як виникає домашнє завдання, починається переосмислення: наскільки ми близькі і єдині? Чи ми говоримо про мову, чи про пам’ять, чи про культуру, чи про церкву, чи про звичаї та традиції. Це те, що дає силу єдності, цільності, а вона тоді вже безумовно ставить на порядок денний прикладну політику. Бо якщо ми не дали відповіді на національне питання, тоді важко братися за реформи. Адже тоді, як правило, вони ніколи не дають ефекту. Бо самоїдство і взаємопоборення забирають увесь ресурс. Для нас це водорозділи, навколо яких проходить ціла берлінська стіна. Причому стіна не лише з боку політичних сил, а досить часто існує стіна й у суспільстві.

 

І тому праві сили сформували триєдиний пакет, який терміново має бути покладений в основу національного політичного курсу: політика національного відродження, політика демократизації та інтенсивної європейської інтеграції. Коли ми говоримо про національне відродження, порозуміння і національний діалог — це та політика, яка дає відповіді на всі серйозні виклики. Не можна робити вигляд, що краще про це не говорити. Бо інакше ці виклики, як ерозія, роз’їдатимуть суспільство. Так рухалася кожна нація, і тому тема національного порозуміння, єдності, діалогу — це позиція №1 у нашій правій платформі. Без цього про жодні зміни не йдеться.

 

Друге. Перед Україною паралельно стоїть питання демократизації у найширшому значенні цього слова. Починаючи від розуміння того, що Україна може існувати як незалежна держава тільки в демократичних координатах. Будь–яка авторитарна чи диктаторська модель у нас рано чи пізно призведе до альянсів і політичних домовленостей, від яких недалеко до колонії. І тому, якщо ми хочемо дійсно мати високі економічні стандарти, перемагати економічно і соціально, рухатися в прогресі, мати стабільність — це все забезпечить лише демократія. Не буває такого, щоб та чи інша нація, не навівши ладу у своїх внутрішніх відносинах, досягла високих стандартів життя. Якщо ми візьмемо для прикладу країни нової демократії — Чехію, Польщу, Литву, то там глибинні демократичні перетворення відбулися як незворотні, а за ними ви завж­ди побачите великі соціальні успіхи. Сьогодні ж у нас відбувається політика, протилежна до місії демократії.

 

І третє: ми за останні 6–7 років з країни, де економіка була не визнана навіть ринковою, прийшли до країни асоційованого члена ЄС. Це та угода, яка лежить у нас у шухляді. Дійсно, велика дорога була пройдена за ці роки. За кілька років, кілька урядів. На цю мету працювала значна частина українського суспільства. І тому сьогодні зупинитися у сінях перед асоційованим членством є великою і особливо прикрою помилкою. І те, що ці відносини перервані, що виникла якась пауза, що формується мотивація для такої паузи, — праві сили це дуже турбує. Це неправильно і з боку Брюсселя, і з боку України. Бо ми не повинні змінювати відносини українського народу із європейською сім’єю через ексцеси, які виникають у верхньому ешелоні влади чи в середовищі політичних сил. Якщо не змінити цей характер відносин, то не відбудеться не лише наше асоційоване членство в ЄС як предтеча повноправного членства, ми серйозно та безповоротно підемо за сценарієм «Білорусь №2».

 

Розчарування минає, національна ідея відроджується

 

— У ході виборчої кампанії ви побували в багатьох регіонах України, спілкувалися з людьми, бачили їхні очі. Які ваші враження? Що цікавить українців найбільше?

 

— Ви знаєте, в багатьох областях я побував уже двічі за виборчу кампанію. І якщо пригадувати перший діалог два місяці тому і той діалог, який зараз відбувається, то він на дві третини інший. Я б сказав, простіший — з точки зору базового порозуміння, з точки зору платформи цієї розмови. Моє таке відчуття, що я є свідком якогось ренесансу, відродження того, що було в попередні часи, коли ми говоримо про національну ідею та національне гартування. Мені здається, людьми зроблена велика переоцінка в думках, що ж саме відбулося, у тому числі за мої п’ять років президентства.

 

Два місяці тому, коли я говорив про панукраїнську політику, політику правого курсу, то в аудиторіях відчувалося розчарування в тому, що за роки мого президентства ця політика не була реалізована, і дуже часто ставили запитання: чому? Частина людей тоді легко мігрувала до радикальних ідеологем або до доктрин популістичних. Очевидно, за цей час підтримка популізму явно зменшилася. Я говорю, перш за все, про підтримку так званої об’єднаної опозиції, яка зараз удвічі скоротилася. Це великий перегляд, мені здається. А два місяці тому було таке відчуття, що люди, які тебе слухають, принаймні певна частина, мали інші погляди про національно–політичний курс, який треба реалізовувати після 28 жовтня 2012 року.

 

Сьогодні ж за півтори–дві години спілкування з людьми ми стаємо на одну платформу, навіть якщо під час попереднього відвідування цього регіону було дещо інакше. Відчувається більша консолідація навколо українського питання, його вирішення, демократизації. Я говорю не про загальну, а про свою аудиторію, яка більше підготовлена до правого вибору. Але навіть у такій аудиторії я є свідком того, як змінюється людська уява про те, як має виглядати успішна українська політика. І мені приємно, що після дещо ностальгічного, але гарного аналізу люди повертаються до належних оцінок мого політичного курсу в 2005—2010 роках.

 

Хоча під час перших зустрічей розчарувань вистачало. Але я казав у відповідь: ви знаєте, в мене немає розчарувань! Бо в часи мого президентства темпи зростання економіки досягали 7,5% на рік і були найвищими в Європі, у той час як зараз вони становлять 0,5%, а інвестицій за 2005—2010 роки Україна отримала 36 млрд. доларів, тоді як нині 5 млрд. інвестицій втекло з України. За п’ять років національний бюджет збільшився утричі, середня зарплата збільшилася в чотири рази, а середня пенсія — у п’ять. Тут немає у чому розчаровуватися.

 

Або якщо ми говоримо про сферу духовну і гуманітарну, то я гордий тим, що ми по іншому подивилися на нашу спадщину, нашу історію. Це зблизило нас. Ми почали з найбільшого протистояння на Майдані, але за п’ять років ви не згадаєте жодного страйку. А коли ви ще бачили такого розкутого журналіста, як у ці п’ять років? Я не ідеалізую і далекий від думки, що ми мали справді вільну пресу. Ми просто йшли по цій дорозі найкращими темпами, ніж будь–коли за останні 22 роки. Можливо, ця політика багатьом була незрозуміла, але, якби їй дали належну підтримку, належний час для реалізації, ми зараз були б в іншому місці.

 

У спілкуванні з людьми мені подобається, що ця розмова непроста, терпелива та з аргументами. Подобається те, з якими темпами через цей національний діалог відбувається належне порозуміння і, я б сказав, наближення до тієї політики, яку проводив я.

 

«Ми не воюємо проти когось, а змагаємося»

 

— Патріотичне об’єднання «Наша Україна» починала виборчу кампанію практично з чистого аркуша. Що вдалося патріотам протягом цих кількох місяців?

 

— Ви правильно відзначили, що наша політична сила вступила у виборчу кампанію два місяці тому як об’єднання правих сил. Усі інші сили вже півроку говорили про свої політичні проекти. Останнім проектом, який з’явився в українському політичному житті, був союз патріотичних сил «Наша Україна». Це було пов’язано з тим, що попереднє виконавче правління партії «Наша Україна» через свою мімікрію, через десятки, на мій погляд, не моральних переговорів, проведених з окремими шулерами від так званої об’єднаної опозиції, врешті–решт прийшли до хибної лінії, коли їм двом дають місця у списку за умови, що вони все зроблять, щоб перевернути ситуацію всередині партії. Щоб «Наша Україна» як політична сила була похована і не йшла на вибори. І тому мені треба було переламати той внутрішній опір, зорганізований кількома людьми, бо там читалася тільки їхня кар’єра.

 

Але наш союз з УНП, КУН та трьома десятками громадських організацій таки відбувся. І коли ми вийшли на вибори, то мали низький рейтинг, хоча впізнаваність наша була однією з найвищих. Оскільки партія місяцями не заявляла свою претензію на участь у політичному змаганні, в людському середовищі склалося інертне ставлення до ймовірності виходу такого політичного проекту. Я думаю, що великої шкоди завдало і те, що так звана об’єднана опозиція, маю на увазі партію «Батьківщина», запустила викривлену уяву, що якщо хтось появляється з претензією на перемогу у виборах, то це політична сила, яка творить шкоду українській демократії або навіть Україні. Пішла така демагогія, яка дезорієнтувала дуже багатьох людей. Їм закладали думку, що бажано, щоб з демократичного кола вийшла тільки одна сила, і максимум голосів виборців дістались тільки їй.

 

Я не думаю, що так працює демократія, бо вона працює дещо по–іншому. Коли ви заходите в магазин і хочете купити сир, думаю вас не задовольнить прилавок, на якому лежить провладний пліснявий сирок та ще один опозиційний. Чи ви хочете купити хліб, думаю, вас не порадує один сорт на прилавку. Хай їх буде 15. Бо демократія починається з того, що ваші запити є індивідуальними, а ваш голос нікому не належить. Він є вашою власністю, він — у вашому серці. Тому коли настає 28 жовтня, то ви, користуючись правом вибору (а не відсутністю вибору), обираєте ту політичну силу, яка відповідає вашій системі поглядів. І тоді ви є учасником формування української політики, контролером влади, а не її лакеєм.

 

На жаль, «Батьківщина» довго мордувала спільноту тим, що треба «консолідувати» політичні сили так, щоб не було вибору. Тому ця бредова ідея досі живе в окремих колах виборців. Але я добре розумію, що Віталій Кличко поступив абсолютно правильно, коли не пішов із цією шайкою, а пішов на вибори окремо. Так само і партія «Свобода», наприклад, яка пропонує сьогодні політику радикальну. І хай у них не все мені симпатичне, але це і є право вибору. Так само окремо пішла і «Наша Україна». І це не політика проти когось, бо ми є конструктивна політична сила. Ми просто закликаємо націю вийти з формату війни, який сьогодні нав’язують їй «Батьківщина» і Партія регіонів. Це не продуктивні сили, у їхньому напрямі ми жодних здобутків серйозних не матимемо. Наша енергія має бути покладена на те, як сформувати порядок денний для країни, і навколо цього давайте вести дискусію. Бо демократія — не в тому, хто більше помиїв виллє на опонента, а в тому, щоб змагатися планами.

 

Симпатії до «Нашої України» зросли в рази

 

— Вікторе Андрійовичу, у «Нашої України» був низький рейтинг, наскільки зараз зросла електоральна підтримка виборців?

 

— Так, ми почали майже з нуля. Але лише за останній період набирали по відсотку щотижня. Тому можу стверджувати, що жодна політична сила не має такої динаміки за останні 3–4 тижні у прирості симпатій, як наш блок правих сил. Це я говорю спокійно і з переконанням. Якщо ми цю динаміку збережемо, то виконаємо поставлене завдання. Ми сподіваємося на гідну громадську підтримку, якої достатньо для проходження в парламент. В окремих регіонах людські симпатії зросли у 5—8 разів. Думаю, це і підтверджує одне з найбільших переосмислень людей, про яке ми говорили вище.

 

— Окремі кандидати від «Нашої України» йдуть за виборчими мажоритарними округами. Які шанси вони мають? На скільки мандатів розраховує «Наша Україна»?

 

— Ми рахуємо, що якщо узяти список і мажоритарників, то чисельність нашої майбутньої фракції у парламенті буде досить переконливою. Врахуйте ще й те, що багато людей іде по округах як самовисуванці, котрі з різних міркувань зараз публічно не позиціонуються як наші кандидати. Це тактичний хід, з одного боку, з іншого — за два останні роки на мене і на мою політичну силу було вилито стільки помиїв... Зараз відбувається ревізія цих поглядів. До того ж чимало самовисуванців можуть приєднатися до нас уже у парламенті. Це ті люди, яким не мило консолідуватися з владою чи так званою об’єднаною опозицією, для яких не прийнятно підтримувати проект війни, які бажають проводити політику конструктивну і базову для України.

 

Висока явка виборців — захист від фальсифікацій

— Ви вже оцінювали закон про вибори як ганебний. Чи вдасться уникнути масових фальсифікацій чи, навпаки, завдяки цьому закону волевиявлення вже зараз можна вважати достроково сфальсифікованим, нелегітимним? Як про це заявляє об’єднана опозиція.

 

— Думаю, що це помилкові і безвідповідальні заяви. Ми можемо говорити сьогодні про виклики, про ризики, загрози зловживань тощо, які цим недосконалим законом сформовано, у тому числі й зусиллями так званої об’єднаної опозиції. Це як незаряджена рушниця, яка висить на стіні, і бувають випадки, коли раз у житті і вона стріляє. Мені здається, що цей закон запрошує до фальсифікацій, до порушень. Бо одним із лейтмотивів цього закону є криміналізація політичної системи. Оскільки так і не відбулося ревізії депутатської недоторканності, то вона залишається тією парасолькою, яка немов магніт притягує кола з кримінальним минулим, яких особливо цікавить ця парасолька, що дає життя без відповідальності перед законом.

 

Але хочу нагадати, що найкращим захистом від фальсифікацій є висока явка українців на виборчі дільниці. Найширша участь громадян у виборах, масова усвідомлена поведінка виборця це найбільша протиотрута проти будь–якого інструментарію, який може вжити влада чи на конкретній дільниці той чи інший кандидат. Якщо 36 млн. виборців прийдуть на дільниці, то це значно звузить коло для можливих зловживань з боку влади, у тому числі місцевої, якихось політичних, громадських чи корпоративних структур чи з боку окремих самовисуванців. Бо чим вища явка, тим менше шансів для фальсифікацій.

 

Тому я закликаю всіх учасників виборчого процесу спрацювати на те, щоб українські вибори відбулися, бо це найкраща точка у відносинах між політичними силами через чесний законний виборчий протокол. Якщо ми всі разом, починаючи з влади, цей іспит не складемо, на нас чекають роки нестабільності, роки, які відкинуть нас від здорових європейських процесів. Іншими словами, якщо ми не робимо вибір через вибори, у нас альтернативи немає, ми приречені повертатися у вчорашній день, приречені продовжити депресію. Тому я закликаю владу, опозицію та виборців відчувати відповідальність за долю України і зробити все можливе для того, щоб парламентські вибори 28 жовтня відбулися чесно.

 

 

Економічний націоналізм. Як використати те, що лежить біля порогу

 

— Зрозуміло, що ви маєте український план, триєдиний пакет і бажаєте проводити реформи. Які саме зміни потрібно провести першочергово?

 

— Дійсно, разом із соратниками я хочу зробити багато змін, але я не хочу війни. Мені здається, тільки праві сили мають відповідь на те, як демонтувати криміналізацію вищої влади. Особливо політичної. Які зміни треба зробити, щоб ми мали «чистий» парламент, без людей, які не шанують закон. Тому дві ключові реформи для заміни олігархічної моделі влади — це децентралізація владних повноважень і посилення малого і середнього бізнесу. Ми маємо олігархічну модель, що з’єднала великий капітал iз політичними інструментами. Як це лікується? А дуже просто, як це лікували в Польщі завдяки успішній регіональній реформі. Це є реформа реформ, яка викликає хвилю модернізації. Йдеться про передачу місцевій громаді не лише політичних повноважень, а й повноважень із проведення економічної, бюджетної, фіскальної, регуляторної політики. Центральній владі лишили тільки повноваження із загальнодержавних питань. Такі кроки з посилення влади місцевих громад зроблять вплив центральної влади менш вагомим, а тому менш привабливим інструментом впливу. Адже весь ресурс — політичний, фінансовий, економічний, майновий — нині концентрується в Києві, і тому Київ приваблює. В політику лізуть злочинці, відбувається криміналізація української влади, перерозподіли, уникнення конкуренції та отримання привілеїв. Тоді як наше місцеве самоврядування на кріпосному рівні знаходиться, бо тут за 22 роки найменше змін відбулося.

 

Другою обов’язковою реформою має стати посилення малого та середнього бізнесу, радикальне переосмислення умов його роботи. Якщо ми ці дві реформи проводимо паралельно, вони, безумовно, демонтують дуже багато викликів, які сьогодні є і в нашому економічному житті, і в політичному. Всі інші реформи підпорядковані цим пріоритетам. Ця політика може працювати на українця, причому на того українця, який формує основи середнього класу. Світ давно переконався в ефективності малого та середнього бізнесу та у здатності ним мобільно використовувати ресурси. Тому в Польщі і в інших економічно розвинених країнах малий та середній бізнес складає більше 60%, а в Україні він і досі не перевищує 10%. Очевидно, саме через це ми носимо іноземний одяг, купуємо іноземні продукти харчування тощо. Тоді як у західних економіках саме підприємці творять понад дві третини національного ВВП. І тому коли ми говоримо про економічний націоналізм, то ми говоримо про одне — використай те, що в тебе лежить біля порогу.

 

Проголошений курс «Нашої України» на економічний націоналізм передбачає також десятки субреформ у секторах регіональної політики, місцевої та виконавчої влади, бюджетної, фіскальної, реєстраційної політики, політики стандартів тощо. Сьогодні ж ми бачимо лише слабкі спроби проведення загальної політики, замість того, аби робити ґрунтовну політику національних пріоритетів. І саме в цьому я вбачаю ключовий економічний прорахунок діючої влади.

 

 

ВЕРХОВНА РАДА VII СКЛИКАННЯ

 

— А як би ви спрогнозували розклад сил у майбутньому парламенті?

 

— Мені здається, якщо взяти на себе складну місію передбачення, то стосовно партії влади має відбутися досить серйозна ревізія в українському суспільстві. Чомусь мені здається, що 182 голоси за списками партія влади вже не здобуде. І це тверезий розум спонукає на корекцію політичного курсу, бо партія влади внаслідок цього має стати більш відповідальною і більш прагматичною силою, яка хоча б у якихось питаннях апелює до політичних партнерів у парламенті.

 

Друге. Мені здається, що на теренах опозиції теж відбуваються процеси, які її девальвують. Бо розкривається оця книжка фальшивого національного опозиційного проекту, який, я переконаний, не є проектом українським. А гарно замаскованою кремлівською розробкою. Бо саме ця сила принесла злидні від газової угоди, бо саме вона спільно з владою голосувала за ганебний закон про вибори, за яким ці перегони і відбуваються. То як можна казати, що це сила опору диктатурі? Тому у мене відчуття, що зараз карколомні процеси відбуваються і щодо зниження підтримки так званої об’єднаної опозиції. Прикро лише за одного фігуранта, керівника «Фронту змін» Арсенія Яценюка, який заслуговував ліпшої долі як політик, якби не пішов на оцей проект. Якби він пішов на вибори самостійно, то мав би не менше підтримки, ніж зараз у цьому об’єднанні, як самостійний гравець він мав би краще порозуміння з виборцем.

 

Мені хотілося б, щоб до парламенту потрапили й нові політичні сили, молоді політики, яких завжди розглядаєш, як новий шанс.

 

— Новий склад парламенту, сформований після виборів, уже в середині грудня проведе своє перше засідання. Чи постануть на його порядку денному корективи у внутрішній та зовнішній політиці?

 

— Я думаю, що зміна політичного курсу могла б бути найкращою метою цих виборів.­ Мені здається, усім зрозуміло, що політика, яка реалізується останні три роки, потребує змін. До якої глибини мають бути ці зміни? Хай це залишиться відкритим питанням. Але мені дуже хотілося б, щоб і у влади, і у тих, хто її не підтримує, вистачило мудрості зробити одну роботу: прийти до формування більш успішного національного курсу. Дуже б хотілося, щоб взаємопоборення, яке ніхто з політики не викорінить, у нас здійснювалося в розумних межах. І там, де йдеться про панукраїнський проект, про панукраїнський курс, незалежно від того, чи ти лівий, чи ти правий, чи ти при владі, чи ти в опозиції, щоб ми навчилися давати спільну відповідь. Як це роблять поляки, болгари, чехи, кожна нація.