Откройте свой Мир!

Не дарма з давніх часів мудреці казали: «язик мій – ворог мій». Цей вислів як ніщо інше яскраво характеризує вислови чиновників Адміністрації Януковича. Яскравий приклад – нещодавня безхитрісна заява, яка пролунала зі стін Банкової: "Чим вам заважає флот? Треба виходити з інтересів самих людей. Подивіться соцопитування: більшість севастопольців не хочуть, щоб ЧФ РФ пішов". Крім того, Харківські угоди про продовження базування Чорноморського флоту Росії в Криму в обмін на зниження ціни на газ - це, виявляється, "великий успіх Президента".
На превеликий жаль, ці заяви не є думкою окремого громадянина України, а, вочевидь, відображають офіційну позицію Адміністрації Президента.
Але вони означають одне – на Банковій взагалі не знають, що відбувається у державі, главою якої було обрано Віктора Януковича. Бо як інакше можна сприймати слова про успіх на тлі стрімкого зростання вартості життя в країні, в тому числі цін на газ для населення? Очевидно, не дарма 48% українців вважають, що керівництво країни свідомо вводило громадян в оману, коли запевняло, що підписання угод допоможе не підвищувати ціни.
Вочевидь, апеляція до думки мешканців Севастополя мала б сенс, якби Віктор Янукович був головою ради цього міста. Але сьогодні тільки 44% українців підтримують продовження перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Це – результат забруднення навколишнього середовища кораблями флоту, шахрайства його керівництва при побудові квартир для севастопольців, масових звільнень.
0Так, серед скорочених в 2009 році в Севастополі працівників переважає цивільний персонал підрозділів Чорноморського флоту Російської Федерації, здебільшого громадяни України - 2225 осіб або 65,3% (з числа скорочених). Попереджені про можливе скорочення близько 9 тисяч працівників або 75,9% - цивільний персонал підрозділів ЧФ РФ.
Через масові звільнення, російський флот заборгував Пенсійному Фонду України більше 3 мільйонів гривень.
Крім цього, в останні місяці зросли борги підприємств, що належать Міністерству оборони Росії чи пов'язані з Чорноморським флотом Російської Федерації контрактами. Так, 13-й судноремонтний завод, який належить Міністерству оборони Росії, наростив борг із виплати зарплати до майже чотирьох з половиною мільйонів гривень. Серед найбільших боржників - і завод "Лазарєвське адміралтейство", його борг у травні перевищив два мільйони гривень. Ще один мільйон гривень заборгував "Севастопольський морський завод", який теж працював за російськими військовими контрактами.
Але найскладніша ситуація зберігається на оголошеному торік банкротом Будівельному управлінні Чорноморського флоту Росії. Тут борг сягнув майже 11 мільйонів гривень, і це складає половину всієї заборгованості до Пенсійного фонду у Севастополі.
Але і це не все – після підписання харківських угод виявилося, що за базування ЧФ РФ мають платити із своєї кишені усі українці. Кабмін в 2011 році планує надати Севастополю 214,6 мільйонів гривень субвенції за базування Чорноморського флоту Росії.
Усе це свідчить про одне – розрекламовану у рекламних партійних слоганах «команду професіоналів» важко назвати навіть командою аматорів. Оскільки аматори хоча б поверхово знають про предмет свого інтересу. Скоріше мова йде про команду невігласів – які нічого не знають, не вміють визнавати свою помилки, не бажають чути іншу думку. Можливо, саме тому вже половина українців упевнені – Віктор Янукович на посаді глави держави захищає інтереси виключно свої та власного оточення.
Усе це добре пояснює стрімке падіння рейтингу як самого Януковича, так і Партії регіонів. Однак те, куди така команда може завести країну – при її непрофесійності та повній зневаги до законів та Конституції України – питання дуже серйозне і актуальне.

Валентин Наливайченко: «Погіршення життя людей – наслідок відсутності у влади соціальної політики та відповідальності»


Погіршення життя людей, значне зростання цін, сумні рекорди інфляції в сьогоднішній Україні – це наслідок непрофесійних дій уряду у соціально-економічній сфері. Таке переконання висловив голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко.
«Так, показник вересневої інфляції був максимальним для цього місяця з 1998 року. Це зумовило прискорення річного зростання споживчих цін до 10,5%. При цьому подорожчали товари, які складають споживчий кошик кожного українця», - зазначив він.
Наливайченко підкреслив - соціальна політика влади не витримала перевірки часом. Уряд не розуміє потреб українців, а відтак не розпочав жодної реформи задля покращення життя людей. Сьогодні влада не спроможна ані підтримати найбільш вразливі соціальні групи, ані сприяти створенню робочих місць.
Голова політради «Нашої України» звертає увагу - ще у квітні жоден представник фракції Партії регіонів у парламенті не проголосував за Закон про підвищення соціальних виплат малозабезпеченим родинам на рівні прожиткового мінімуму. Згодом не була підтримана пропозиція щодо зарахування відпустки по догляду за дитиною у загальний трудовий стаж. Провалені й інші соціальні законопроекти – навіть ініційовані самою ж Партією регіонів у час, коли вона перебувала в опозиції.
«Аби витиснути з кишень українців кошти на власні витрати, можновладці відновили машину податкових репресій проти малого і середнього бізнесу. І байдуже, що саме цей бізнес власне й орієнтований на сферу обслуговування громадян. Очевидно, можновладців не влаштовує здатність цих людей мислити самостійно і не залежати від влади. Тому, незважаючи на згубні наслідки такої політики, влада планує і далі посилювати податковий тиск та малий та середній бізнес», - наголошує Наливайченко.
Він додає - норми і принципи, на яких ґрунтується проштовхуваний владою Податковий кодекс, спрямовані на пригнічення підприємницької ініціативи, згортання робочих місць людей праці.
Найяскравішим прикладом цього, на думку голови політради «Нашої України», є фактичне знищення спрощеної системи оподаткування. Крім цього, влада прагне законодавчого розширення повноважень податкових органів, узаконюючи розпочаті нею податкові репресії.
«Наша Україна» категорично не сприймає такої політики уряду, позбавленої соціальної відповідальності та стратегічного мислення в економіці, і наполягає на тому, щоби при доопрацюванні Податкового кодексу були безумовно враховані вимоги асоціацій підприємців, які протестують проти скорочення їх прав. «Наша Україна» обстоюватиме лише таку редакцію Податкового кодексу, де забезпечуватимуться сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу, а також захищатимуться права людей праці», - заявив голова політради партії.

"Наша Україна": Кадрова політика Януковича демонструє зневагу до суспільства


"Наша Україна" оцінює нещодавнє призначення командувачем Повітряних сил України одного з фігурантів справи щодо трагедії на військовому аеродромі Скнилів у 2002 році як ляпас усьому суспільству, наругу над пам'яттю сотень українців, які втратили тоді своїх рідних, а також сигнал тривоги для решти громадян, безпека яких тепер може бути під загрозою.
Подібне призначення стоїть в одному ряду із призначеннями О.Кузьмука, який увійшов в історію України "влучними" обстрілами цивільних об'єктів, спочатку міністром оборони в останньому уряді В.Януковича, а зараз одним із "експертів" владної команди з проблем українського війська. Не менше питань викликає й постать одного із заступників міністра оборони, сумнівне минуле якого активно обговорюють засоби масової інформації.
Беруться на озброєння найгірші зразки і персоналії епохи Кучми, призначення яких можна пояснити хіба що логікою "своїх не здаємо".
Схоже, що таким чином діюча влада прагне лише одного – продемонструвати українцям власну зневагу та вкотре пихато вказати на їх безправне становище в тій новій "Україні для обраних людей", для "своїх", яку сьогодні розбудовує режим Януковича.
Політична партія "Наша Україна", висловлюючи розуміння та підтримку справедливому обуренню постраждалих у Скнилові, засуджує владний підхід до призначення на керівні посади в Збройних силах України, та закликає громадян дати відповідь команді Януковича на найближчих виборах до місцевих органів влади.

«Наша Україна» закликає підтримати створення українського блокбастеру


Народний депутат, член політради «Нашої України» Микола Кульчинський та Ліга українських меценатів виступили ініціаторами всенародного зібрання коштів на створення першого українського високобюджетного кінофільму «Чорний Ворон» за однойменним романом Василя Шкляра.

За словами Кульчинського, цей твір розповідає про повстанську боротьбу українців проти більшовицької окупації у 20-х роках минулого сторіччя (знаменитий Холодний Яр), і набрав виняткового розголосу серед читачів.

На його думку, роман «Чорний Ворон» є високохудожньою літературною основою для створення успішного фільму.

«Потрібні лише «голлівудські стандарти» у підході, насамперед фінансовому, до виробництва високоякісного кінопродукту, який потребує за українськими мірками щонайменше 20 мільйонів гривень, - говорить «нашоукраїнець». - Сума немала, але ми налаштовані оптимістично».

Нагадаємо, що Микола Кульчинський вже має досвід в організації дорогого фестивалю Мазепа-Фест.

Ліга українських меценатів уже звернулася до поважних інституцій в Україні та за кордоном і отримала позитивні сигнали. Реалістичним цей проект вважає і Національна спілка кінематографістів, голова якої Сергій Тримач увійшов до Оргкомітету зі створення фільму.

Крім того, Оргкомітет працюватиме з інвесторами та безпосередніми творцями фільму за принципом недержавного тендеру. Так, на конкурсній основі уже розпочався пошук головного режисера та виконавця головної ролі – отамана Чорного Ворона.

«Наша Україна» закликає усіх небайдужих долучитися до створення нового кіношедевру.

Омельченко вважає, що влада будуватиме корупційні схеми на основі своїх законів


Влада знайшла черговий привід, що відкласти прийняття антикорупційного законодавства. Про це заявив народний депутат, член політради «Нашої України» Григорій Омельченко, коментуючи рішення правлячої більшості щодо скасування пакету антикорупційних законів, які мали вступити в силу з 1 січня 2011 року.

На думку політика, голосування депутатів чітко показує, де знаходяться основні перешкоди для впровадження реальних антикорупційних заходів в нашій країні.

Тільки так можна пояснити те, чому введення в дію законів “Про засади запобігання та протидії корупції”, “Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, які були прийняті ще в грудні 2009 року, двічі відтерміновувалося депутатами, спочатку до квітня 2010, пізніше до січня 2011 року. Сьогодні ж ці закони остаточно скасовані під приводом внесення нового начебто більш удосконаленого антикорупційного законопроекту президента Януковича.

Омельченко, як один з авторів скасованого пакету антикорупційного законів, зазначив, що такі дії влади не мають під собою об’єктивного і фахового підґрунтя.

«Законопроект Януковича на 95% дублює схвалені в 2009 році закони, і не вносить жодних принципових новацій. Більше того, в ньому відсутні вимоги щодо щорічного декларування видатків членів сімей високопосадовців, що зберігає можливості для чиновників приховувати доходи і витрати шляхом переписування свого майна на рідних і близьких», - відзначив «нашоукраїнець».

На його переконання, якби Янукович займав послідовну позицію у боротьбі з корупцією, то антикорупційний пакет вступив би в дію ще з 1 квітня 2010 року. Відтак, Україна отримала б більш ніж піврічний досвід застосування нових антикорупційних законів. На підставі такої практики сьогодні можна було б уже пропонувати до цих законів необхідні якісні доповнення.

«Сьогодні у влади є усі можливості для того, щоб президентський законопроект був остаточно схвалений уже в січні 2011 року та впродовж 1-2 місяців впроваджений в дію. Якщо цього не буде зроблено, то це буде свідомим підігруванням для створення корупційних схем, які в нашій країні уже досягли апогею і завдають шкоди більшості громадян», – підкреслив Омельченко.

Парубій: «У тих, хто перейшов до коаліції, горітиме під ногами земля»


Народний депутат від НУ-НС Андрій Парубій заявив, що члени його фракції постараються вплинути на колег, які перейшли до складу коаліції, щоб вони не підтримали «мовний» законопроект.
«Ми переконуватимемо депутатів не голосувати за закон про мови», - розповів він, повідомляє «ІМК». «Ми чинитимемо моральний, політичний і психологічний тиск на тих депутатів, які прийшли до парламенту за списком «Нашої України», звертатимемося в БЮТ, щоб вони йшли на такий же тиск відносно своїх депутатів», - сказав політик.
Він також вважає, що сьогодні ПР, КПУ і Блок Литвина не мають більшості в парламенті.
«Тому ми, перш за все, звертатимемося до тих людей, які пройшли до парламенту по наших списках і перейшли в коаліцію, ми йтимемо до них і говоритимемо з ними, ми скажемо, що під ними горітиме земля, якщо вони посміють в день розгляду цього закону прийти до парламенту і натиснути кнопку за цей закон», - додав він.
Нардеп вважає, що це буде правильним рішенням, яке повинне вплинути на депутатів. «Переконаний, що багато хто з них отямиться, коли побачить під стінами своїх жител, ВР і обладміністрацій наших активістів, які їх не ображатимуть, а закликатимуть пригадати про свої передвиборні обіцянки, закликатимуть захистити мову наших дітей і батьків, я думаю, це буде дієвий спосіб», - пояснив Парубій.

Депутати-нашоукраїнці голосуватимуть за закон «Про доступ до публічної інформації» та закликають зробити це усіх парламентарів


У кожній демократичній країні одним із звичайних стандартів громадського життя є законодавчо закріплене право громадян та журналістів на доступ до публічної інформації.


Це насамперед стосується права журналістів, яких професія зобов’язує інформувати суспільство про усі суспільно важливі проблеми - зокрема й про ті, про які влада не завжди бажає, щоб люди знали.


Політична партія «Наша Україна» заявляє, що усі народні депутати – члени нашої партії однозначно підтримають внесений на розгляд Верховної Ради України Закон України «Про доступ до публічної інформації».


Ми закликаємо усіх парламентаріїв – як опозиціонерів, так і представників провладних сил, підтримати цей законопроект. Адже він спрямований на впровадження в Україні європейських демократичних стандартів та забезпечення реалізації природного права людини знати, що відбувається у твоїй країні.


Ухвалення цього закону — це українська, наша спільна громадянська справа.


Відкритий доступ до публічної інформації означає доступ до правди про діяльність влади. Саме цього нинішня влада — антиукраїнська та антигромадянська по своїй суті, панічно боїться. Отже, відстоювання нашого спільного права отримувати усю повноту інформації про те, що робиться в країні, має стати конкретною справою усіх вільно мислячих громадян нашої держави.


Усіх нас разом хочуть перетворити на безголосий натовп, від якого влада цинічно приховуватиме правду, а відтак - буде нами маніпулювати і використовувати у власних цілях.


Цей закон дозволить отримати ефективний інструмент суспільного контролю за діями влади.


Ми наполягаємо на його схваленні і закликаємо підтримати його усіх народних депутатів.

«Наша Україна»: Вимагаємо скасування антинародної пенсійної реформи


Політрада партії «Наша Україна» категорично засуджує ухвалення владною більшістю у Верховній Раді дискримінаційної пенсійної реформи, яка веде до погіршення добробуту більшості українців.

Партія регіонів, Блок Литвина та інші провладні групи у парламенті нав’язали суспільству недолугий та несправедливий пенсійний закон, яким перекладає вирішення проблем олігархічної економіки на плечі широких верств українського населення.

Ще на етапі першого читання законопроекту «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» «Наша Україна» застерігала владу від прийняття цієї псевдо реформи.

Ухвалений законопроект не вирішує проблем покриття дефіциту бюджету Пенсійного Фонду та збільшення мізерного розміру пенсій мільйонів українців. Натомість, так звана реформа, зберігаючи пенсійні привілеї для можновладців, суттєво погіршує умови пенсійного забезпечення більшості українців, різко підвищуючи обов’язковий пенсійний вік та страховий стаж.

Саме тому всі депутати партійної групи «Нашої України» у Верховній Раді проголосували проти прийняття цього законопроекту, який не має нічого спільного проведенням справжніх реформ в країні.

Вимагаємо від Президента Януковича ветувати цей законопроект, який був прийнятий з численними регламентними порушеннями та грубо порушує Конституцію України.

У разі підписання законопроекту Президентом, «Наша Україна» ініціюватиме звернення народних депутатів до Конституційного Суду з вимогою скасування цього закону як антиконституційного.

«Наша Україна» добиватиметься скасування урядового пенсійного закону та проведення справжньої пенсійної реформи, яка дозволить відновити фінансову стабільність солідарної пенсійної системи та реально покращити пенсійне забезпечення громадян.

Голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко в ефірі програми «Свобода слова» на телеканалі ICTVнаголосив, що вносити будь-які зміни і доповнення до Конституції можна лише після всенародного обговорення і за рішенням референдуму. Про це він заявив, коментуючи рішення КС щодо відміни політреформи.
«Систему влади змінили, не питаючи ні волі, ні дозволу народу, без жодного обговорення. Це говорить лише про одне – чиновники з владою зійшлися в картельній змові і переробили Конституцію під себе. Зараз, спілкуючись з людьми, оновлена «Наша Україна» чує тільки одне – а де ж думка народу?», - сказав Наливайченко.
Він констатував: «Відбулася відміна права народу, як джерела влади, визначати і конституційний лад, і повноваження влади, і власне скільки і яких чиновників йому потрібно».
Говорячи про дії опозиції у цій ситуації, Наливайченко підкреслив, що «опозиція має менше говорити, а більше діяти». «Якщо об’єднуємось – будь ласка – 5 жовтня акція біля ВР – протестуємо проти наступу на українську мову, проти того, що народ усунутий від конституційного процесу», - закликав він.
Голова політради «Нашої України» також додав: «Ми прихильники опозиції дії. А у нас деякі опозиціонери із напруженими обличчями лише проводять наради в теплих кабінетах Верховної Ради – такої опозиції більше ніде немає».
«Опозиція у будь-якій країні повинна мати альтернативну програму дій. Не маєш такої програми – можеш 100 разів виходити на ток-шоу з гарними режисерами, гарно розповідати, але тобі ніколи не повірять», - підсумував Наливайченко.

15 червня відбулося урочисте підбиття підсумків конкурсу «У нас одне коріння», ініційованого Всеукраїнським об’єднанням «За Помісну Україну!».
Основною метою конкурсу стало заохочення широких  верств українців до самоідентифікації, вивчення свого родоводу та  історії малої батьківщини. Відтак учасники конкурсу, крім свого родинного коріння, досліджували раритети і розшукували  свідчення про  історичні події у рідних їм селах та містах. 
Головними критеріями при відборі робіт переможців були повнота змісту, креативність, результативність пошуку, його доказовість тощо.
Організатори конкурсу «У нас одне коріння» задоволені досягнутими результатами, оскільки в ході змагання учасники висловлювали цікаві, контрверсійні погляди на історичні події та ролі  тієї чи іншої особистості в історії. 
Лауреатів конкурсу, чиї роботи отримали особливу відзнаку, особисто привітав голова Всеукраїнського об’єднання «За помісну Україну!», народний депутат від «Нашої України»  Петро Ющенко. 
Учасники конкурсу та всі охочі охочі могли ознайомитись із експозицією Національної портретної галереї «Українці в світі». Екскурсію по галереї провів її фундатор Петро Ющенко.

«Наша Україна»: Замість «України для людей» влада будує «Україну для своїх»


Виборча кампанія Віктора Януковича пройшла під гаслом «Україна для людей». Нам обіцяли до та після виборів скоротити кількість чиновників, зменшити фінансування державних структур на користь соціальних програм. Правда, злі язики вже тоді уточнювали, що із повним переліком «людей» можна ознайомитися в партійному офісі Партії Регіонів. На жаль, жарти виявилися сумною правдою.
І хоча сьогодні шанс отримати будь-яку інформацію з Адміністрації Президента чи Кабінету Міністрів для суспільства є майже примарним, тільки спостерігаючи за діями влади можна зробити достатньо однозначні висновки. Виявляється, «людей», за версією Партії Регіонів, в Україні небагато, але держава про них дійсно турбується. До цього переліку, без сумніву, належать президент і керівництво уряду. Саме для них в умовах досі неподоланої кризи сьогодні ремонтують траси, якими вони їздять на роботу.
Та й робота наших державних людей не страждає - на обслуговування діяльності президента, його адміністрації та інших державних органів додатково виділяється 15 мільйонів 698 тисяч гривень, на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності президента – 11 мільйонів 345 тисяч гривень.
Вочевидь, «людьми» є й наші народні депутати. Про їх відпочинок та здоров‘я усі ми маємо турбуватися та платити із своєї кишені - на фінансову підтримку санаторно-курортних закладів ДУС виділено 21 мільйон 500 тисяч, а на стаціонарне медичне обслуговування депутатів та керівного складу органів державної влади – 14 мільйонів 613 тисяч, на поліклінічно-амбулаторне – 4 мільйони 500 тисяч.
Цей захоплюючий перелік можна продовжувати до нескінченості. Але підсумок сумний: уряд перерозподілив бюджетні призначення Мінфіну на потреби «людей», тобто «своїх», у сумі 1 мільярд 593 мільйонів гривень. Якщо ж згадати, що вже збільшено тарифи на житлово-комунальні послуги, зросли та восени злетять ціни на продукти, у наступному році буде збільшено ціну на газ та пенсійний вік для жінок, напрошується один-єдиний висновок: звичайні громадяни України у версії чинної влади людьми не вважаються.
Дії влади свідчать, що її справжнім гаслом є: «Україна для своїх. Інших громадян України прохання не турбувати».

«Наша Україна»: Влада здійснює демонстративний тиск на суд у справі Бандери




У найгірших традиціях вірнопідданського малоросійства Адміністрація президента України вирішила публічно, на своєму сайті прозвітувати Москві про виконання її категоричних вимог – повернення до сталінських підходів у трактуванні історичної ролі лідерів українського визвольного руху.


Ще у квітні 2010 р. Донецький окружний адміністративний суд ухвалив політичне рішення про визнання недійсним Указу Президента України Віктора Ющенка «Про присвоєння Степану Бандері звання Герой України». 23 червня 2010 р. Донецького апеляційного адміністративного суду залишив це протиправне рішення у силі.


Політична партія «Наша Україна» категорично заявляє – ці рішення не мають нічого спільного ані з правом, ані з історичною справедливістю.


В основі подібних неправедних судових рішень лежить не закон, а незнання і неповага до власної історії. Адже рішення Віктора Ющенка про присвоєння С.Бандері звання Героя України ґрунтувалось на детальному досліджені історичної правди, з урахуванням думки провідних вчених і громадськості, з дотриманням усіх вимог Конституції та законів України.


Ми переконані, що на нашому боці не лише історична правда, а й право. Саме тому нашими юристами подані касаційні скарги на ці неправосудні рішення донецьких судів до Вищого адміністративного суду України.
Скасування Указу про присвоєння звання Героя України Степану Бандері ми розглядатимемо як прямий виклик усім українцям, як загрозу для української державності.


Влада, очевидно, розуміє: її намагання переписати українську історію та принизити, в угоду Москві, народних героїв замовними рішеннями судів не лише налаштовує проти неї українців. Воно не має під собою жодної правової основи.


Саме тому, діючи з властивим їм цинізмом та нахабством, представники влади намагаються вчинити публічний тиск на суддів Вищого адміністративного суду України, прозоро натякаючи своїми заявами на сайті на рішення, на яке чекають від українського суду.


Політична партія «Наша Україна» категорично засуджує спроби влади чинити тиск на суд, спонукаючи його повернути у нашу дійсність зі смітника історії сталінські оцінки українського визвольного руху.
Нинішня влада не вічна, тож усі мають пам’ятати про відповідальність за свої дії.

Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко вважає, що сьогодні демократичний рух потребує серйозної інвентаризації та переосмислення.
Він пояснює це тим, що сьогодні демократичний рух переживає своєрідні «ракові метастази», породжені псевдодемократичними силами. «Ряд політичних сил, і в першу чергу БЮТ, паразитують на демократичному полі», - наголосив Ющенко. За його словами, зараз простій людині дуже складно розрізнити, де є справжні демократи, а хто лише прикривається демократичними гаслами.
На його думку, те, що нині відбувається в демколах, не сприятиме їх консолідації. «Йде велика гра, велике маскування, за якими не стоїть ні демократія, ні свобода, ні нація. Це спосіб отримати владу. Треба вишиванку одягнути для галичан – одягнемо вишиванку, однак я повторюю: це – не більше ніж маскування», - наголосив лідер партії.

Третій Президент України — про політичний шанс 46 мільйонів українців у 2013 році, шляхи подолання парламентської кризи, політичний кредит від Росії і важливість партійного очищення «Нашої України» через перереєстрацію

Іван ЛЕОНОВ.   

На цьому тижні в партії «Наша Україна» стартувала перереєстрація. «Відмашку» для з’ясування реальної кількості членів політичної сили по всій Україні дало вівторкове рішення президії партії. Завтра, в день народження лідера «Нашої України» Віктора Ющенка, партія проводить iще й позачергове засідання політради, яке має остаточно закріпити легітимність останніх «нашоукраїнських» рішень, включно зі зняттям із посади попереднього голови політради Сергія Бондарчука за розкольницьку діяльність. Утім напередодні цих подій Президент України 2005—2010 років в інтерв’ю «Україні молодій» волів говорити в першу чергу не про партійні проблеми (які поступово вирішуються), а про питання політичного порядку денного для України. Зокрема, про шанс нашої держави отримати в цьому році асоційоване членство в Євросоюзі, яким так важливо скористатися і не згаяти через внутрішньополітичні протистояння влади і опозиції. Тож не випадково, що сьогодні, за кілька днів до самiту Україна—ЄС, третій Президент України Віктор Ющенко полетів до Брюсселя, щоб обговорити питання європейських перспектив для України з очільниками Євросоюзу, в тому числі — з президентом Європейської Комісії Жозе Мануелем Баррозу.　

«Птах, який озирається, вперед не полетить»

— Вікторе Андрійовичу, найближчі півроку є вирішальними для України у питанні отримання асоційованого членства в ЄС. На вашу думку, якими є шанси України?

— Перш за все, для України сьогодні дуже важливо обрати правильний порядок політичного дня на 2013 рік, який, безумовно, може стати переломним у нашій короткій історії. Започаткована ще вісім років тому робота з євроінтеграції вже завершена у низці формальних домовленостей, лишається тільки дорога до їхньої імплементації в українське середовище. Отже, нині ми повинні лише досягти реалізації цих фундаментальних речей.

Нагадаю, що ще у 2008 році було розпочато перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, в рамках якої було передбачено багаторівневу угоду про вільну торгівлю, що закладала основу для більш тісної інтеграції. Судіть самі, жодних технічних зауважень щодо документа про асоційоване членство України в Євросоюзі немає. Те ж саме можна сказати про угоду щодо зони вільної торгівлі, яка вже опрацьована на експертному рівні, там поставлено крапки в найбiльш тонких дискусіях. Обговорення завершено, ми прийшли до спільного результату, тож ця угода знаходиться в шухляді європейського столу. Так само урегульовано і угоду щодо лібералізації візового режиму, яка стосується ключових категорій громадян, починаючи від «далекобійників» та завершуючи спортсменами і студентами. Далі йде угода про безвізовий режим із напрацьованою дорожньою картою, яку можна пройти за два з половиною роки. Усе це є тією перспективою, яка, я так би сказав, вже відпрацьована протягом 2005—2010 років.

Чого тут сьогодні бракує? Прикро, але останні два з половиною роки між Україною і об’єднаною Європою виникла політична пауза. Причина паузи — конкретні політичні справи, у тому числі і справа Тимошенко. З точки зору національного інтересу дуже важливо розуміти: або ми обираємо сьогодні європейський шанс, або нам у спину дихає сценарій протилежний. Сценарій повернення туди, де ми були до 1991 року. Маю на увазі азійський, тобто російський вектор. Адже за останні роки російське керівництво зреалізувало чудесну українську карту! Бо залишилася в силі зрадлива, колоніальна газова угода 2009 року. І велика помилка нинішньої влади, що вона прийняла її до виконання по суті, ще й підписала Харківську угоду. Врешті–решт підписано угоду про зону вільної торгівлі між Україною, Казахстаном, Росією і Білоруссю. На порядку денному стоять теми Митного союзу, членства в Євразійському просторі… Іншими словами — це вектор протилежний, мета якого — дати план ізоляції України. Зробити з неї Білорусь–2, демонтувати європейські перспективи. Але ж птах, який озирається назад, ніколи вперед не полетить.

Тому все це — серйозна боротьба. І мені прикро, що українське суспільство зустрічає цю боротьбу незібраним і несконцентрованим. Прикро, що ми сьогодні переживаємо, можливо, одну із найбiльш глибоких парламентських криз. Відтак здається, що нам не до європейських перспектив. Насправді, нічого немає важливішого, принаймні до листопада, ніж робота над спільною, єдиною для української нації дорожньою картою облаштування нашого життя на найближчі роки!

«Європейська сім’я — понад усе!»

— Якщо парламентська криза загрожує європейським перспективам, про що вже говорять провладні політики, потрібно її подолати. Який вихід у цій ситуації бачите ви? Що порадили б депутатам від влади та опозиції?

— Шляхів виходу з парламентської кризи може бути багато, бо кожна сторона бачить свій шлях. Я чую, як опозиція коментує можливість дострокових виборів, також чую, як влада заявляє, що вона сильна як ніколи. З одного боку, ми є свідками ви­будовування моделі управління Україною на базі однієї політичної партії, з іншого — свідками того, як технічне питання голосування стало питанням номер один узагалі в політичних розборках. Тобто сюжетів і причин для їх реалізації є багато.

Яким є моє бачення політичної гармонізації? Варто констатувати: відбулися вибори до парламенту. Такі, як вони є. Опозиційні сили набрали, можливо, найбільше голосів підтримки за всі роки незалежності. У влади немає навіть формальної більшості, лише ситуативна — то з комуністами, то ще хтось там поодинці приходить до них під якийсь конкретний законопроект. Але сталої більшості у влади немає.

Який рецепт у даній ситуації надала б, наприклад, європейська демократія? На мій погляд, усе вирішувалося б через проект уряду національної єдності. Або, принаймні, через уряд національного порозуміння. І це було б адекватно отриманим результатом виборів. Тоді обидві сторони — і провідна правляча партія, і ті політичні сили, які можуть формувати національні пріоритети наперед на 3–5 років, могли б сісти за стіл і напрацювати проект для нації, для країни по п’яти–десяти ключових пунктах. Бо очевидно, що зараз ми або інтегруємося до європейської сім’ї, або повертаємося назад у лоно радянських інтересів. Тож хіба це питання не є пріоритетом номер один для влади та більшості опозиційних сил?!

Ви знаєте, в мене сьогодні є відчуття, що у влади настала та критична точка, коли рухатися за попереднім сценарієм, який вона реалізовувала три роки поспіль, влада вже не може і не буде. Бо цей сценарій приносить їй ізоляцію, тоді як владі потрібна політична легітимізація в широкому значенні цього слова. А її може дати лише європейський політичний діалог. І тому саме зараз у нинішньої влади є унікальний шанс, якого не було, вибачте, під час мого президентства. Це той шанс, коли влада мріє про європейський курс навіть не через те, що вона є великим його шанувальником, а так карти складаються: коли єдиним способом реалізації твого політичного інтересу є посилення і відновлення контактів з європейською сім’єю.

На європейську перспективу природно налаштована й опозиція. Скажіть, будь ласка, то чому сьогодні це питання не є пріоритетом номер один для всіх політичних сил? Незалежно від того, чи вони у формальному союзі чи у конфронтації. Адже якщо ви служите нації, хіба ви не відчуваєте, що питання бути асоційованим членом європейської сім’ї є питанням понад усе! І ні на що інше не варто витрачати наш політичний час. Мої шановні політики, варто забути, ліві ви чи праві, при владі чи в опозиції, пам’ятайте, що перш за все ви є українці. Спочатку повинні працювати пріоритети національні, потім партійні, лише потім персональні. Якщо буде навпаки — ми проґавимо реалізацію панукраїнського інтересу.

Я розумію, що важливі питання ставляться опозицією, в тому числі і щодо техніки голосування. Чистота процедури, якою керується в роботі парламент, є дуже важливою. Але в ці дні, мені здається, не так важливо, яким технічним способом ми всіма силами парламенту приймаємо європейську декларацію. Чи голосуємо руками, чи картками, чи впроваджуємо сенсорне голосування, яке і п’ять років тому, і нині не вигідне більшості, незалежно від того, які політичні сили утворюють цю більшість. Я розумію, що це політична гра, у якої є причини, є правильна кінцева мотивація, що парламент повинен бути приведений до світського, персонального нормального голосування. Але мені здається, проігноровані поточні пріоритети.

Я хотів би, щоб ми виграли цей шанс. Згадаймо 24 серпня 1991 року. Чи хтось пам’ятає, як тоді голосували за Акт проголошення незалежності України? Картками чи руками? Але мене гріє 21 рік цей фундаментальний національний документ, завдяки якому українська нація має незалежну державу. Тоді це було головне. Я думаю зараз, за важливiстю, питання асоційованого членства в ЄС стоїть на другому місці. І 2013 політичний рік є у цьому плані останнім: ми або зможемо поставити крапку в нашій європейський інтеграції, або в нас, умовно кажучи, буде поганий політичний день.

Шанс уполювати тигра з одним патроном

— Щодо політичного дня. Вже у понеділок — 25 лютого — у Брюсселі має відбутися саміт Україна—ЄС. Цей день також може стати поганим для нашої європейської перспективи чи навпаки?

— 2013 політичний рік спланований досить просто: дійсно, за кілька днів Україна проводить європейський саміт, який вочевидь буде вихолощений. Адже ми через парламентську кризу і слабку внутрішньополітичну солідарність не встигнемо заявити якісь амбіції. А раз так, тоді, вибачте, марно чекати, що Європа допустить великий прогрес у цих стосунках. Погодьтеся, у нас за кілька днів самiт і у нас ще немає європейської резолюції, не кажучи вже, що з багатьох інших питань через політичну кризу і нерозуміння ми досі не виконали своє європейське домашнє завдання — так званий список Фюле з переліком критеріїв і не лише. Щодо євроінтеграції має чітко висловитися Президент, уряд має ухвалити з десяток відповідних рішень, опрацювати на експертному рівні первинні документи і подати їх до парламенту, а парламент — ухвалити з десяток законів тощо. Цим ми засвідчимо, що настільки віримо у європейський процес, що технічно вже прийняли рішення про адаптацію його основних положень, не чекаючи європейського акценту. Цим ми засвідчуємо свою відданість принципам, а це вже є тема довіри.

Тому, на жаль, ставки на цей лютневий політичний самiт є досить слабкими. Але в нас залишається осінній самiт щодо східного партнерства. Тож якщо в рамках першого самiту ми сформуємо план дій (що саме має реалізувати українська сторона до осені, щоб отримати європейську перспективу), якщо ми відновлюємо діалог із Заходом і досягаємо політичного порозуміння всередині держави, — то все це очевидний плюс. Тоді питання отримання асоційованого членства у Євросоюзі восени виглядає для України робочим і перспективним.

Мені нагадує це ситуацію, коли йдеш вполювати тигра, а в рушниці — один патрон. Шанс є, але водночас цей шанс можна використати, лише коли ми будемо гранично відповідальні — і влада, і опозиція.

«Зважайте на 46 мільйонів європейців в Україні»

— На вашу думку, на підтримку яких країн ЄС у цьому питанні варто сподіватися Україні?

— Найвідданішим партнером України є Польща. Мої контакти з президентом Польщі, контакти на іншому рівні показують, що найглибше на питанні необхідності повернення України до європейської сім’ї сьогодні знаються саме поляки. Тут зрозуміла вся передісторія цього питання і взагалі оця польська амбіція регіонального лідера, а можливо, навіть і європейського, призвела до того, що поляки віддано і глибоко співпрацюють з Україною — як п’ять років тому, так і десять років тому, і оцей дух, мудрість, ставлення до місії України, можливо, є однією з найбільших європейських перспектив.

— До речі, днями заступник глави МЗС Польщі Єжи Помяновський заявив, що українське суспільство не повинне розплачуватися за помилки влади, її політичні справи проти опонентів і тим самим втрачати шанс на асоціацію з ЄС.

— Поляки дуже багато зробили для нашого зближення з Європою. І тому ця заява пана Помяновського говорить про те, що польський політикум добре розуміє, що навіть ті проблеми, які є щодо окремих персон в Україні, вони не закривають тему головного пріоритету наших стратегічних відносин «Україна — Польща» і наших стратегічних відносин «Україна — Європа». Це означає, що вище польське керівництво надзвичайно добре розбирається у європейській кухні і в місії України щодо європейської геополітики. Надзвичайно приємно, що такі заяви почали лунати.

Тим більше, що я, зустрічаючись останнім часом iз багатьма колишніми і нинішніми європейськими лідерами, постійно говорю про це. Значить мене почули. Під час кожної зустрічі на Заході я завжди наголошую: коли ми говоримо про Україну, майте на увазі, що не уроки окремим нашим персонам варто давати в контексті окремих політичних справ, а зважати на 46 мільйонів європейців в Україні, для яких переваги співпраці з Європейським Союзом є життєво необхідними умовами, що забезпечать покращення рівня їхнього життя. Тож українці не заслуговують на те, щоб їх тримали як заручників цієї ситуації. Тим більше, що тактика затримки підписання Угоди про асоціацію завдасть шкоди не лише народу України, але, не меншою мірою, стратегічним інтересам ЄС. І про це я вкотре говоритиму з президентом Європейської Комісії Жозе Мануелем Баррозу під час нашої зустрічі у Брюсселі цієї п’ятниці, 22 лютого.

Бо я переконаний, що ключовим питанням для Європи є українське: чи Україна приєднається і посилить європейський компонент на нашому континенті, чи вона посилить самодержавну політику — ці баланси виглядають дуже крихкими. Я завжди говорю: персони — категорія не вічна. А от нація є вічною категорією, так само, як і дер­жава. Не важливо, де через два роки буде Президент чи Прем’єр, а от де буде нація, де буде Україна? Чи під двоголовим орлом, чи у європейській сім’ї. Ось що важливо.

А загалом у нас багато друзів у Європі. Це і наші побратими у Литві, Латвії, Естонії (куди найближчим часом я хочу зробити візит, щоб обговорити важливість політичного часу до листопада, який не можна згаяти). Досить велику перспективу в акцентах щодо українського питання можна очікувати від Великої Британії. Бо це країна, де збереглося збалансоване відношення до України і де немає якихось рецидивів, які нам не дозволяють рухатися вперед. Думаю, що є ще багато країн, де тема української перспективи може бути закріплена позитивно. Зокрема, на півдні Євросоюзу, де українська присутність за останні 20 років є вiдчутною і на слуху. Просто наразі там дуже гострі внутрішні питання. Але я сподіваюся, що після ухвалення європейського бюджету, врегулювання питань у фінансових планах щодо обслуговування боргових позицій Іспанії, Італії, Португалії — ці країни також можуть на свій порядок денний поставити українське питання.

Думаю, що в нас непогані шанси порозумітися із нинішнім керівництвом Франції. Але нам наразі потрібен діалог із керівництвом усіх країн ЄС. І я переконаний, що всі питання можна вирішити, що ми знайдемо партнерів, як на сході та півдні, так і в центрі і на заході Європи. Головне — із політичної паузи, яка по відношенню до України триває останні два роки, перейти у фазу активного діалогу і весь час пам’ятати, що Україна — найбільша за територією європейська держава, в якій проживає 46 мільйонів європейців, які за освітою, ментальністю, культурою є одними з творців європейської культури, традицій, звичаїв тощо.

«Можна обійтися і без російського газу та політичних кредитів»

— Щодо російського вектора: вже очевидно, що втягнути Україну в Митний союз у Росії не виходить. Водночас почалися кулуарні переговори про створення двостороннього консорціуму щодо української ГТС. Чи не є це спробою заарканити Україну в такий спосіб? Щоб ви порадили своєму наступнику — Президенту Януковичу — в цій ситуації?

— Неправильно сформульована тема, якщо подібні переговори вести. Ми нарощуємо видобуток газу на шельфі Чорного моря, угоди із зарубіжними фірмами в найближчій перспективі збільшать обсяги видобутку доволі суттєво. А з розгортанням робіт iз видобутку сланцевого газу Україна зможе не лише забезпечити власні потреби, а й стати експортером блакитного палива. Відтак газотранспортну систему ми зможемо заповнювати без російського газу. Тому поспішати сьогодні, піддаватися на шантаж, мовляв, ваша труба без російського газу залишиться купою металобрухту, не варто.

Українсько–російські стосунки ніколи не були легкими. Пригадую наш публічний іспит навколо острова Тузла. Нинішній іспит навколо ГТС, він глибший у сюжеті, не публічний. І не зрозуміло, якою буде відповідь на питання: чи ми газотранспортну систему втрачаємо в так званому двосторонньому консорціумі, чи ми розуміємо, що ГТС для України — це основний інструмент європейської інтеграції, а відтак — прагматичних відносин України як країни–транзитера із країнами–споживачами у Європі?

— 2013 рік є загрозливим для економіки України: потрібно повертати чималі виплати з боргових зобов’язань. Який вихід ви бачите як фінансист: владі варто домовлятися із МВФ, що не дуже виходить, чи все ж таки з РФ, яка, за неофіційними даними, готова надати Україні кредит на суму в 6 млрд. доларів?

— Правильний політичний курс є однією зі складових питання економічної ситуації. Росія може дати кредит, але пам’ятайте, це завжди буде кредит політичний. За ним є пакет, по якому на десятки років ми втрачаємо європейську перспективу. Україні не можна бути у двох просторах, не можна бути у двох митних союзах, бюджетних або валютних союзах. Бо зрозуміло і дитині, що є речі, в яких компромісу не існує. Тому російський кредит — це дорога до нашої ізоляції з Європою і світом. Хоча ми вдячні російській стороні за такі пропозиції.

Відповідь на ваше запитання по суті, безумовно, знаходиться у площині співпраці з Міжнародним валютним фондом. Я не буду аналізувати зараз деталі нашої дискусії з МВФ, але мені здається, що всі вже знають, що один iз конфліктних моментів — це тема бюджетного дефіциту, дефіциту НАК «Нафтогаз України», і у зв’язку з цим — необхідність лібералізації цін на газ і на комунальну складову. Рішення миттєвого немає. Бо треба знайти 35 млрд. грн., щоб покрити дефіцит НАК «Нафтогаз», а ще ж дефіцит країни в межах 35—38 млрд. грн., дефіцит Пенсійного фонду близько 61 млрд. грн., 7 млрд. доларів — платежі Росії, півмільярда доларів — платежі Міноборони Росії тощо. Це фатально. Експерти скажуть, що тут застосовано подвійне обрахування, що частина цих боргів накладається на дефіцит бюджету. Це все правильно, але порядок цифр свідчить про те, що українська економіка за рік обслужити такого роду дефіцити не зможе.

Зрозуміло, що проблеми «Нафтогазу» не вирішити в рамках одного фінансового року. Мені здається, що варто перейти на окрему програму врегулювання ситуації у НАК «Нафтогаз». Програму, наприклад, півторарічну–дворічну, яка зможе дати відповіді на те, як реалізувати переваги структурної реформації, рекомендовані європейськими експертами ще кілька років тому. Тобто як саме відмежувати бюджетну компанію від національного бюджету, як розподільчу, транзитну, добувну сфери розвести на різні баланси і як дати лад усьому цьому.

Тому тут діалог урядової сторони і МВФ треба посилювати. Бо МВФ на сьогодні — це ключова точка відповіді на те, яка в найближчі місяці буде зовнішня поведінка країни: чи цей діалог залишається успішним у березні (а сам сигнал, що місія приїздить в Україну у березні, є позитивним, бо очевидно, що їм є чого приїздити). І я вдячний Девіду Ліптону, першому заступнику виконавчого директора МВФ, який побачив винятковість українського питання і сам прилетів до Києва нещодавно.

 

СПРАВИ ПАРТІЙНІ

«Нашу Україну» не вийшло кинути під ноги окремим вождям, як трофей»

— Останнім часом навколо партії «Наша Україна» вирують неабиякі пристрасті. Політрада два тижні тому призначила з’їзд партії на травень, а прихильники екс–голови політради Сергія Бондарчука — на 2 березня. Ця дата значно ближча. Отже, внутрішньопартійна боротьба ще триватиме. Чи це, бува, не розкол, на вашу думку, як лідера партії?

— Знаєте, щоб відповісти, варто згадувати окремих людей, на яких у мене були великі плани щодо партійної справи. Насправді ж, вони виявилися гнилими. І принесли для партії, я б не сказав розкол, але велику шкоду іміджу і репутації. У мене немає вагомого повноваження, як у лідера партії, згідно зi статутом, бо всі повноваження я передав політичній раді. Так диктували обставини 2005 року. І тому партія тепер проживає дуже складний період двовладдя, особливо в останні півтора року. Окремі люди з партійними повноваженнями вирішили привласнити партію, адже вважали, що партія належить їм. Тож вони доклалися до розкольницьких дій у партії. Бо їм треба було «Нашу Україну» принести, як трофей, під образи певних вождів. І кинути партію їм під ноги, щоб забезпечити 2015 рік для когось. Партію, з рядів якої вийшла половина сучасних українських політиків, партію, яка неодноразово створювала блоки з багатьма націонал–демократичними та патріотичними силами і проводила їхніх представників у парламент!

На останньому засіданні політрада зняла з посади голови політради за бездіяльність, самоусунення і розкольницьку роботу Бондарчука. А також призупинили діяльність Київської організації, в якій кілька пустоцвітів працювали проти партії. Третє наше рішення: провести перереєстрацію членів партії, подивитися, хто відповідає статутним нормам, а хто тільки числиться.

— Дійсно, «Наша Україна» першою серед партій оголосила про перереєстрацію своїх членів у найближчі два місяці. Зрозуміло, що такий приклад вартий наслідування, бо чисельність багатьох партій викликає сумнів. Але для чого перереєстрація проводиться саме зараз? Щоб позбутися розкольників чи ваша мета ширша?

— Питання перереєстрації болюче, але чесне. В рамках перереєстрації ми виходимо на районні конференції, на обласні звітно–виборчі конференції і на звітно–виборчий з’їзд партії, призначений на 18 травня — це той час, який достатній для цієї роботи. Нам важливо знати, хто наші прихильники і яка чисельність партії. Бо від цього залежить її розбудова.

Хай у нас буде уп’ятеро менше членів партії, але це будуть ті, хто дійсно відданий ідеям політичної сили. З іншого боку, переєстрація є обов’язковою умовою для зміцнення рядів партії. Наша вища мета — мати переформатовану, сильну, дисципліновану політичну партію.

Зрозуміло, що паралельно ініційований окремими людьми нелегітимний процес, людьми, які не керуються статутом, а лише розкольницькою ідеєю та метою завдати шкоду партії, є безуспішним і приреченим на провал. Адже цей проект, запущений грошима, підтримає якась невеличка купка людей. То не політики, то аферисти. І тому я радий від того, що на останній політраді одноголосно ухвалено всі рішення, що стосуються долі партії і ставлення до цих розкольників.

Так, цей процес непростий, але, можливо, це і є те важливе оздоровлення, завдяки якому з партії підуть люди, які прийшли сюди заради посад і чемоданів.

Віктор Ющенко привітав відомого українського політика Івана Плюща з днем народження.

Лідер «Нашої України» зазначив, що Іван Плющ є політиком, який демонструє незмінно високі стандарти політичної дискусії, який за будь-яких умов залишається вірним своїм принципам і переконанням, який у своїй діяльності завжди керується виключно інтересами свого народу.
«Ваша унікальна здатність знаходити консенсусні рішення у найгострішій дискусії має стати взірцем толерантності і коректності для багатьох представників нинішнього політикуму», - наголосив він.
В.Ющенко побажав І.Плющу невичерпної життєвої енергії, гарного здоров’я, оптимізму та довголіття.
«Нехай Ваші життєва мудрість, політичний досвід і високий професіоналізм і надалі слугують інтересам нашої держави», - йдеться у привітанні.

Ющенко закликає громадськість наполягти на встановленні пам’ятника Мазепі в Полтаві


Президент України (2005-2010) Віктор Ющенко закликає громадськість наполягти на встановленні пам’ятника гетьману Івану Мазепі у Полтаві.


Про це він сказав, виступаючи на презентації електронної версії музейної експозиції «Народна війна», що відбулась сьогодні у приміщенні київської міської організації «Меморіал» імені Василя Стуса.


За словами Ющенка, два роки тому було прийнято рішення встановити у Полтаві пам’ятник І.Мазепі. На сьогодні пам’ятник готовий, але нинішня місцева влада виступає проти його встановлення.


Як сказав Ющенко, ряд областей звертались до авторів пам’ятника з пропозицією встановити його в іншому місті.
Проте, на його переконання, цей пам’ятник має стояти саме у Полтаві. «І це залежить не від влади, а від нас», - сказав він.


На думку Ющенка, якщо у громадськості є відчуття, що постать І.Мазепи була визначною в українській історії, що він був «українським Боліваром», «українським Вашингтоном», який зробив для української Незалежності неоціненний внесок, то цю справу можна здійснити.


Ющенко повідомив, що ініціюватиме збір підписів серед української інтелігенції, журналістів, пересічних громадян під листом до влади Полтави і жителів цього міста щодо необхідності встановлення цього пам’ятника. «Жодна нація не може дозволити ставитись так до своєї історії, до своїх святинь», - підкреслив Ющенко.

Соколовський: У 2010 році рівень енергетичної безпеки України зменшився


За рік, що минає, енергетична, а відтак і економічна, і національна безпека України погіршилася. Невідомо про нові, вигідні державі напрацювання у сфері енергобезпеки. А стратегічні проекти, започатковані екс-президентом В.Ющенком, на жаль, «зависли». Таку думку висловив екс-уповноважений президента з міжнародних питань енергетичної безпеки, член політради «Нашої України» Богдан Соколовський.

Він наголошує - у газовій сфері чинна влада, попри об’єктивні оцінки, обіцянки, намагання і начебто дружні стосунки з російським керівництвом, не зуміла усунути проблеми, які створив попередній уряд, погодившись на невигідні для України газові контракти від 19 січня 2009 року. Навпаки – проблема ускладнена, а газовий фінансовий тиск частково перекладений з бізнесу на українських громадян. І в минулому, і в цьому році, незважаючи на так звані «знижки», ціна російського газу для України вища, ніж для більшості європейських крупних споживачів.

Експерт звертає увагу - не збільшено також обсягів видобутку власного природного газу. «Практично не розпочато масштабних проектів з георозвідки і освоєння власних альтернативних запасів газу, зокрема на морському шельфі, потенційних сланцевих родовищ та шахтного метану. Натомість реалізуються політичні домовленості щодо створення СП на користь Газпрому, який і без того є іноземним монополістом на українському ринку. Країна так і не розпочала модернізації ГТС відповідно до брюссельської спільної заяви від 23 березня 2009 року, хоча ніхто від цього документу офіційно не відмовлявся», - підкреслює Соколовський.

«Призупинилася реалізація концепції диверсифікації поставок нафти. Зокрема, не зросли обсяги поставок каспійської нафти. Не створено нових маршрутів її імпорту в Україну, зокрема за рахунок аверсного використання нафтопроводу «Одеса - Броди». Не модернізовано жодного НПЗ. Україна продовжує бути виробником і одним з найкрупніших імпортерів низькосортних нафтопродуктів, чим завдається непоправна шкода здоров’ю населення і екології в цілому», - наголосив експерт.

За його словами, уряд активно впроваджує невигідні для держави домовленості своїх попередників у сфері ядерної енергетики, насамперед щодо створення з російською стороною СП з фабрикації ядерного палива і необґрунтованої добудови двох блоків Хмельницької АЕС.

Соколовський також звертає увагу на те, що в державних масштабах не модернізовано і не розпочато модернізації практично жодного застарілого об’єкту електро- і теплогенерації: «Не запроваджено жодної сучасної технології задля зниження затрат первинних енергоносіїв та зменшення викидів парникових газів. Винятками залишаються кілька локальних проектів, започаткованих зусиллями місцевої влади і малого бізнесу. І це при тому, що півтора роки тому були отримані кошти за Кіотським протоколом, які призначені саме для таких цілей. Однак ні колишній, ані чинний уряди їх не освоїли за цільовим призначенням. Цим українській державі завдано значної економічної, політичної та іміджевої шкоди».

На думку Соколовського, у державі не змінився, принаймні не покращився баланс споживання енергоносіїв. Частка газу в енергозабезпеченні і далі складає близько 40%, що майже вдвічі вище середньоєвропейського рівня. А частка електроенергії на душу населення у 2–3 рази нижча, ніж у розвинутих країнах. Водночас обсяг споживання електроенергії у 2010 році зріс майже на 10% при загальному зростанні ВВП менше, ніж 5%. Це, як правило, свідчить хіба що про розширення тіньового сектора економіки.

«Загалом українська економіка залишається технологічно відсталою, а озвучена у червні цього року президентська Програма з її модернізації, на жаль, не виконується. Принаймні про це не відомо. Зокрема, за Програмою до 2014 року на 20% мала б зрости енергоефективність економіки. Однак за останні півроку цього не сталося навіть на 1%», - додав експерт.

Матчук: «Наша Україна» не допустить незаконного внесення змін до Конституції»


На думку народного депутата від «Нашої України» Віктора Матчука, заява представника Партії регіонів Михайла Чечетова про наявність у парламенті конституційної більшості для ухвалення найсерйозніших, доленосних рішень, у тому числі й щодо скасування політреформи 2004 року, лише підтверджує бажання більшої частини партії влади повернути чинному президенту Віктору Януковичу повноваження, які були у Леоніда Кучми.
На переконання Матчука, на заваді реалізації таких планів не стане навіть розуміння деякими депутатами-«регіоналами» того факту, що юридичних підстав для скасування змін до Конституції сьогодні немає. «Конституція і чинне законодавство для них не є непереборною перешкодою», - зауважив він.
Депутат вважає, що під одне таке голосування Партія регіонів може дійсно знайти триста голосів. Наприклад, проголосувати може і фракція Блоку Юлії Тимошенко. «Ми вже не раз спостерігали, що БЮТ голосує разом із Партією регіонів, і я не виключаю, що й тут таке голосування може відбутися. Навіть можу передбачити аргументацію представників БЮТ: вони говоритимуть, що їх фракція ніколи не підтримувала цю політреформу, що, до речі, є правдою», - наголосив Матчук.
Серед інших варіантів він назвав «купівлю» депутатів обіцянкою продовження повноважень чинного парламенту до 2015 року. Не виключає депутат і більш банальних варіантів - коли комусь будуть запропоновані посади або гроші. «Тобто теоретична можливість набрати триста голосів для скасування політреформи є, інша, дуже важлива, річ - як поведе себе суспільство», - підкреслив Матчук.
Він переконаний, що втілення подібних задумів становить велику небезпеку для розвитку України. «Ми бачимо, наскільки багато загроз і ризиків для незалежності та самостійності держави створила сьогоднішня влада, навіть не маючи повноважень Кучми», - сказав Віктор Матчук.
«Ми бачимо, що вже сьогодні Верховна Рада перетворена на придаток Адміністрації Президента, з єдиною функцією - легітимізації законопроектів, що виходять з Адміністрації або Кабміну», - зауважив народний депутат, додавши, що йдеться про знищення парламентаризму в країні.
Він наголосив, що «Наша Україна» парламентськими методами протистоятиме намірам незаконно внести зміни до Конституції. «Ми будемо звертатися до людей, до громадської думки, оскільки стояти осторонь зараз не можна», – підкреслив Матчук.

Национальный ответ

Виктор Ющенко – о языке, патриотизме и требованиях к власти

Языковой вопрос накануне парламентских выборов в очередной раз стал политической темой № 1. Нынешние народные избранники свое мнение уже выразили, отдав большинство голосов в пользу закона «О государственной языковой политике». Почему же у документа так много противников?
Свою точку зрения на проблему «АиФ» высказал экс-президент, лидер партии «Наша Украина» Виктор ЮЩЕНКО.

В центре интересов

- Виктор Андреевич, почему язык и политика у нас настолько тесно переплелись? Это особенность Украины?

- Сегодня, как никогда, стало очевидно, что именно язык является одним из основных признаков европейских стран. Это генетический код каждой нации, ее душа, образ мышления, и объединяющая платформа для общества, и надежная основа для его развития. Ключевая миссия современного государства – обеспечить коренной нации благоприятные условия для сохранения и развития собственной идентичности - языка, культуры, традиций, обычаев. В наше время не нужно уничтожать нацию физически. Достаточно убить ее язык и культуру, навязав ей чужие образцы. Культурный империализм гораздо тоньше экономического, он менее ощутим и заметен, нежели политический и военный. Как писала Лина Костенко, «нации умирают не от инфаркта. Сначала у них отнимается речь».
Существование единственного языка - техническое условие существования устойчивой европейской державы. Два государственных языка в Украине не могут служить факторами консолидации. Консолидироваться можно лишь вокруг чего-то одного. В нынешних условиях язык - это гарантия национальной безопасности, территориальной целостности, национального сознания и исторической памяти народа. В свою очередь, украино-русское двуязычие является результатом реализации в нашей державе имперской политики ассимиляции и попытки уничтожения украинского языка в сфере публичного употребления.

- Разве нет примеров цивилизованного решения такого вопроса? Ведь существуют страны с узаконенным двуязычием.

- «Не бывает двуязычных народов, - пишет польский исследователь Ежи Велюнський, - так, как нет ребенка, у которого было две биологические матери. Когда-то само существование двуязычия уже могло означать, что один народ ассимилирует другой». Российский колониализм в Украине, разумеется, существенно отличался от классических «заморских» аналогов - в первую очередь тем, что не дискриминировал украинцев по этническому признаку, поскольку вообще не считал их отдельным этносом.
Впрочем, близость языков облегчает доминирующему языку поглощение подчиненного. Уже через два года внедрения двуязычия в Беларуси количество первоклассников, которые обучались на белорусском языке, снизилась с 75% до 38% и по сей день продолжает уменьшаться. Белорусский язык насильственно превращается в маргинальный, «оппозиционный». Ирландцы, провозгласив независимость и поддавшись на давление англоязычных граждан, сделали английский «вторым государственным». За какие-то пятьдесят лет это практически уничтожило ирландский язык, которым сегодня говорят лишь около 5% населения в западных районах страны.
Ограничение употребления определенного языка - это признак завоевания одной суверенной нации другой, или же ее вымирания. С этой точки зрения добровольное самоограничение в использовании национального языка равносильно медленному самоубийству целой нации.

Элитные особенности

- Но ведь принятый парламентом закон «О государственной языковой политике» нацелен не на ограничение национального, а на развитие региональных языков. Как он может помешать украинскому?

- Суть в том, что закон, принятый с нарушением норм Конституции, законов и Регламента Верховной Рады, создает условия для вытеснения государственного языка из активного употребления. Такой путь не мог быть избран парламентом ни одной цивилизованной страны, депутаты которого думают о национальных интересах своей родины. Голосование за этот закон окончательно сорвало маски с украинских политиков. И провластные партии, и оппозиция давно доказали, что им глубоко безразлично будущее нашего государства. Большинство так называемой украинской «элиты» способно думать и заботиться лишь о себе и своих собственных интересах. Но это только тогда, когда речь идет о «дерибане» бюджетных средств и общегосударственного имущества. В вопросах же идеологии, стратегии, защиты национальных интересов они похожи не на государственных мужей, а на сумасшедших, которые сами рубят сук, на котором сидят. Те, кто писал этот закон и голосовал за него, не защищали даже собственные права. Ведь в повседневном общении большинство депутатов пользуется даже не русским, а, скорее, региональным суржиком. Впрочем, как подтверждает исторический опыт, чиновники не говорят на государственном языке только в следующих случаях:
а) эта страна оккупирована другой страной;
б) чиновники презирают народ страны, которой они руководят;
в) они не имеют достаточных умственных способностей для освоения языка своего народа.

- То есть у вас есть сомнения в самом облике политической элиты. Чего же ей не хватает в данный момент?

- В обществе ощущается острая потребность в патриотических силах. Я убежден, что электоральный эффект от объединения патриотов будет гораздо выше банального суммирования рейтингов. Во многом результат зависит от удачности и продуманности кампании, от того, чтобы не скатиться к очередным социально-популистским лозунгам, которые смешают блок с другими брендами. Ведь сейчас вновь, как и в 2010 году, политическая борьба сводится к выбору персоналий, а не рецептов преодоления кризиса, а вместо столкновения идей и программ мы видим лишь столкновение личных политических амбиций. Хотя на самом деле на кон поставлено гораздо больше. Сегодня, как и 300 лет назад, мы вновь вынуждены выбирать между Европой и Азией. Мы снова должны бороться за свою свободу и свои интересы.

По законам идентичности

- Под лозунгом государственной независимости действуют все страны – бывшие республики СССР. Но итоги некоторых вы критикуете. Кто же преуспел в отстаивании своих интересов?

- Опыт стран постсоветского пространства показал, что только полный отказ от навязанных народам имперских атрибутов - тоталитарных символов и праздников, чествования политических преступников, кощунственного «интернационализма» – позволило им в короткий срок войти в круг свободных стран Евросоюза. И сегодня такие державы, как Литва, Латвия, Эстония, а в последние годы - и Грузия, делают уверенные шаги на пути реформ в интересах своих народов. Зато заповедники советского прошлого - Беларусь, Казахстан, Кыргызстан, где русскому языку предоставлен государственный статус, демонстрируют критическую экономическую и политическую зависимость от России. Уровень жизни в них далек от европейских стандартов. Или такой судьбы мы хотим для Украины? Не достаточно ли уже защищать украинский язык и постоянно отбиваться от антиукраинских посягательств? Это пассивная позиция, которая ведет нас к проигрышу.

- Какой, в таком случае, должна быть активная позиция? И как при этом не ущемлять интересы и других национальностей, которые у нас представлены достаточно широко?

- Сохранить язык, который на протяжении веков целенаправленно уничтожали, можно только целенаправленной государственной политикой восстановления украинского языкового пространства. Разумеется, Украина не может не считаться с 8 млн этнических русских и миллионами русскоязычных украинцев. Однако недопустимо уничтожать единую государственную языковую политику. Украина - классическая моноэтническая страна, где государствообразующий этнос составляет не меньше 80% населения. А потому политика относительно языкового вопроса, без преувеличения, обязана формировать стратегию национальной идентичности.
Проблема лишь в том, что в украинском государстве должна быть украинская власть. А этого нельзя достичь без сознательной позиции граждан, их ответственного голосования на выборах, активной общественной позиции по принципиальным вопросам развития государства. Я убежден, что ответом на вызовы украинской политики должно стать объединение патриотических сил. Это должны понимать все, кому небезразлично будущее Украины как единого дома для украинской нации.

Этнический состав населения Украины
Украинцы 77,8%
Русские 17,3%

Родной язык
Украинский 67,5%
Русский 29,6%

Данные Всеукраинской переписи населения 2011

В последний июльский день партия «Наша Украина», Украинская народная партия и Конгресс украинских националистов объединились, чтобы сплоченной командой идти на парламентские выборы.
В первую пятерку предвыборного списка национально-демократического объединения вошла пресс-секретарь экс-президента Виктора Ющенко - Ирина Ванникова.
В интервью «Комсомолке» она рассказала, почему решила принимать участие в парламентских выборах, из-за чего разошлись политические пути «Нашей Украины» с объединенной оппозицией, а также поведала о своих семейных традициях.

О ДЕМОКРАТИИ ПРИ ЮЩЕНКО

· Почему решили идти в политику по спискам Союза патриотических сил?

Я в политике з 2006 года. Должность Пресс-Секретаря Президента Украины предполагает тесную вовлеченность в политические процессы. Пресс-секретарю очень часто приходится принимать самостоятельные решения относительно политических комментариев. Ведь не всегда время есть добежать до Президента. И у Президентов не всегда есть возможность напрямую сформулировать свою позицию. Присутствие Президента в информационном поле очень часто обеспечивается именно его командой. Годы президентства Ющенко отличались постоянным присутствием Президента в информационных потоках. Поэтому Союз патриотических сил «Наша Украина» – это прекрасная возможность для меня быть актуальной и сегодня в украинской политике и, конечно, я надеюсь быть полезной украинскому обществу.


· Союз патриотических сил исповедует национально-демократические идеи. Насколько она сейчас близка народу?


Патриоты это те, которые хотят, чтобы люди в своей стране жили счастливо. А человек может гармонично существовать только в стране с высоким экономическим и культурным уровнем жизни, что в состоянии обеспечить единственная социально-политическая система – демократия. Политическая сила «Наша Украина» доказала с 2005 по 2010 гг., в какой демократической стране мы жили. У нас были ошибки, у нас были трудности. Но ни в 2006г, ни 2007 и ни 2008г нельзя было представить расправы с бизнесом, оппозицию в тюрьме, проблем со свободой слова, насилия над журналистами и угрозам их жизни, . Мы скатываемся к авторитаризму. И как говорит моя маленькая дочь, глядя из окна на улицу: почему так много дядей с шариками на головах? (беркут или ОМОН в спецодежде) Так вот, этого всего при нас не было.


· Почему Союз патриотических сил не вошел в объединенную оппозицию?

Наша Украина была инициатором создания Комитета сопротивления диктатуре. Так называемая объединенная оппозиция сначала присвоила себе идею создания КОДа, а потом выбросила оттуда партию Наша Украина. И это был их выбор, они выбирали так называемую объединенную оппозицию тех, с кем хотели объединиться. И теперь мы видим избирательный список ОО, состоящий из потенциальных тушек (я лично уже вижу почти 30), комсомольцев, кгбшников, гламурных дочек и жен, сотрудников офиса Арсения Яценюка и Александра Турчинова. И эти люди называют себя «оппозиция»? Это что ли эти люди озаботятся свободой Юлии Тимошенко? Мы видели их беззубые протесты возле Печерского суда, состоящие из фанатичных бабушек и неуравновешенных депутатов. Мы видели, как они смогли защитить Юли Владимировну в день вынесения приговора или когда ее транспортировали в Качановскую колонию. И это партия, у которой полмиллиона зарегистрированных членов. Вот так же они будут «защищать» интересы украинского народа. Их главный талант – умело играть договорные матчи с властью.

· Кандидаты от некоторых политических сил демонстративно присягают на верность народу. Готовы ли вы и ваши соратники провести какое-то аналогичное действо?

Наша команда (Ющенко, Костенко, Бондарчук, Гр.Омельченко) всей своей жизнью и деятельностью доказали, что служат украинскому народу и никому больше. Пусть расписываются кровью те, у кого есть сомнения в отношении себя. Демонстративные присяги – это шоу, а парламент – это место, где не развлекают народ, а работают для народа.

О ПРИМИРЕНИИ ВОСТОКА И ЗАПАДА



· Многие эксперты отмечают, что при президенте Викторе Ющенко Украины делала семимильные шаги на встречу к ЕС. Сейчас процесс евроинтеграции несколько заморозился. Что нужно сделать, чтобы растопить лет в отношениях ЕС и Украины?

Как любит говорить Ющенко, Украина должна вернуться домой в Европу. В азиатских союзах мы уже были. К сожалению, украинский народ заплатил за это высокую цену – Голодоморами, войнами, репрессиями и дискриминацией. Выбор - в Европу или назад в СССР должен сделать украинский народ . Нынешняя власть предлагает путь в СССР, мы предлагаем путь в Европу.

· Сейчас на столе у президента лежит закон «Об основах государственной языковой политики». Перед Януковичем стоит выбор: подписывать или ветировать его. Как вы считаете, как должен поступить президент?

Однозначно, ветировать и не углублять раскол. Я только что вернулась из Западной Украины.
Я была в Ивано-Франковской и Львовоской областях – пропасть между Востоком и Западом Украины углубляется в разы. И конечно же Президент должен сделать все от него зависящее, чтобы укрепить единство страны, а не думать об электоральных симпатиях на Востоке. Если вы помните, Ющенко терял свой рейтинг во Львове, потому что пытался наладить отношения с Донецком. Примирение Востока и запада Украины ему стоило симпатий «помаранчевых» избирателей. Но он это делал, потому что был гарантом и нес личную ответственность за мир и спокойствие в стране. А сегодня мы, как о реальности, говорим о «сирийским варианте».

Немного о личном


· На каком языке вы общаетесь в кругу своей семьи? Какие языки изучают ваши дети?

В моей семье, мои дети двуязычные. Мой муж – киевлянин. И конечно, он – русскоязычный. Но он говорит на украинском. Я с детьми говорю исключительно на украинском. Безусловно, бабушки с моей стороны говорят с детьми на украинском. Мои дети учатся в украинском лицее с углубленным изучением иностранных языков. Пока это английский и русский. Конечно же, я бы хотела, чтобы мои дети знали еще какой-нибудь из европейских языков, кроме английского.



· Как семья отреагировала на ваше желание баллотироваться в Верховную Раду? Ведь, когда вы были пресс-секретарем президента, то они редко вас видели дома. А когда мама станет народным депутатом, то не сможет много внимания уделять родным.

Мои дети с раннего детства понимают, что их мама много работает. Они знают, что с мамой нужно все решать быстро, потому что у меня нет времени. Поэтому у моих детей есть расхожая фраза, когда они не могут разобраться со своими детскими проблемами, дети говорят: «сейчас придет наша мама и быстро все решит». Но каждую свободную минуту своего времени я посвящаю моим дочерям. У нас есть традиция: перед сном я обязательно читаю деткам вслух и обязательно пою украинские песни. Поэтому «все» украинские песенники давно мною скуплены, а мотивы придумываю на ходу.

Після вступу до Митного союзу Україна може втратити політичну незалежність. Про це заявив лідер «Нашої України», Президент України (2005-2010) Віктор Ющенко під час зустрічі з журналістами.

«Мова йде про те, як зберегти українську незалежність. Йдеться навіть не про економічні питання. Надмета цього процесу - Україна втрачає політичну незалежність. Це суть всього, що відбувається навколо Митного союзу», - зазначив він.

«Питання в тому, до якого ринку має приєднатися Україна - до меншого, чи до більшого. Ми говоримо про вихід із СОТ, але як ми пояснимо 150 країнам-партнерам СОТ у світі та політикам, що ми серйозна країна», - сказав Ющенко.

«Я не розумію, як ми пояснимо суспільству створення наднаціональних структур. 90% всієї каси Митного союзу має відходити до Росії. 92% Митного союзу базується на законодавстві Росії. Передзвоніть у Казахстан і запитайте, що в них робиться з цінами» - заявив лідер «Нашої України».

На прохання висловити свою думку, чи погодиться чинна влада на вступ до Митного союзу, Ющенко відповів, що політика українсько-російських відносин у минулому була великим уроком для чинної влади.

«Це капітуляція щодо питань безпеки, це кабальна угода 2009 року, яка поставила Україну на коліна, та також угода про базування Чорноморського флоту Росії на 18 тисячах гектарів земель, ціна оренди яких не оговорювалася», - Ющенко.

«Якщо ми віддамо шельф для видобутку нафти та газу - це буде повна антиукраїнська політика», - додав він.

«Наша Україна»: Влада перейшла до нової фази нав’язування українцям «Русского мира»


На цих вихідних антиукраїнські сили перейшли до нової фази нав’язування українському суспільству цінностей «Русского мира» у новій країні, яку будує режим В.Януковича.
Якщо навесні все розпочиналося зі скарг журналістів на цензуру, рішень Д.Табачника щодо обмежень української мови у системі вищої освіти та судових рішень проти Героїв України, то влітку режим вже перейшов до проведення профілактичних бесід з громадськими активістами, які займають активну проукраїнську позицію, та збору інформації у регіонах щодо політичної лояльності місцевих підприємців, державних службовців, впливових людей на місцях.
Проте вже восени влада перейшла до репресій проти конкретних людей, які займають ідеологічно чужу адептам «Русского мира» принципову позицію. Першим дзвінком стало порушення кримінальної справи проти дослідника історії УПА, директора Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого.
Але 26 вересня російські шовіністи та їхні підручні перейшли до відверто бандитських методів боротьби проти патріотично налаштованих громадян України, які зібрались на фестиваль патріотичної та повстанської пісні «Гайдамака.ua». Фестиваль присвячений 20-річчю студентської революції на граніті.
Спочатку «видатний» діяч «Русскоязычной Украины» народний депутат від Партії регіонів В.Колесниченко, який завжди співає про «печерну русофобію українських націоналістів», звернувся до СБУ з проханням перешкодити проведенню даного фестивалю. Його, бачте, дуже стурбувало, що там будуть читатись лекції з історії повстанського руху, виступатимуть патріотично налаштовані українські письменники, політики, музиканти та громадські діячі та співатимуться українські бойові пісні.
А потім за утвердження й пропаганду ідеологічно вірної позиції «Русского мира», навернення нерозумних українців до «русских цінностей» та відучування їх від прихильності до повстансько-визвольних традицій взялися молодики характерної зовнішності з битами у руках, які напали на учасників фестивалю.
Політична партія «Наша Україна» заявляє — ми завжди послідовно боролись з нав’язуванням українцям чужих цінностей та спробами накинути нам чужу владу. Тим більше неприйнятними для нас є спроби російських шовіністів нав’язати українському суспільству цінності «Русского мира» та ще й з бандитським душком. Так можуть діяти лише ті, хто відчуває себе окупантом чи найманцем-провокатором на чужій землі.
Ми закликаємо усіх патріотів України дати рішучу відповідь окупантам. Нам разом це під силу. Перший серйозний рубіж для українських патріотів – це місцеві вибори у жовтні. Ми переконані, патріотичні сили здатні не лише зупинити навалу антиукраїнських сил й зміцнити загальний український фронт.

Карпук: Обіцянки Януковича щодо підвищення соціальних стандартів - не що інше, як формальність


Народний депутат, член політради «Нашої України» Володимир Карпук заявляє про те, що у держбюджеті на наступний рік не виконані обіцянки нинішнього президента щодо «покращення життя».

За його словами, усі обіцянки щодо підвищення соціальних виплат, заробітних плат та пенсій - не що інше, як формальність.

Поряд з тим, Карпук називає бюджет складним, бо він був прийнятий на основі нового податкового Кодексу, який, по суті, несе невідомі економічні наслідки.

«Дохідна частина у бюджеті роздута. Зафіксоване зростання в абсолютних цифрах на рівні 2,5% з’їсть високий рівень інфляції», - доводить Карпук.

Народний обранець нагадав, що він із Лілією Григорович пропонували збільшення видатків на 5 мільярдів гривень саме на заробітну плату працівників охорони здоров’я, однак таку пропозицію не було почуто.

Поряд з тим, як відзначив Карпук, у другому читанні на вимогу «нашоукраїнців» були збільшені видатки на програми з питань дитячої онкології, на профілактику та лікування туберкульозу, інфекційних захворювань.

Однак, за словами політика, виділених коштів не вистачить. Натомість, як відзначив Карпук, така ж сума у бюджеті передбачена на фінансування лікування працівників ДУС у санаторіях.

«Також збільшені видатки на 1 мільярд на прокуратуру, на 2 мільярди на МВС та півмільйона на СБУ – це ті фінансові показники, які свідчать, що держава взяла курс на формування авторитарної поліцейської держави», - говорить політик.

Як розповів «нашоукраїнець», дуже сумні цифри спрямовуватимуться на розвиток української мови, видання української книжки, на зв'язок з українцями за кордоном.

У понеділок, 20 вересня, о 10.30 Союз українок пікетуватиме засідання Погоджувальної ради у Верховній Раді України. Як повідомила Голова Всеукраїнського проводу Союзу українок, народний депутат від «Нашої України» Лілія Григорович, мета акції - не допустити ухвалення Верховною Радою України нового закону «Про мов», внесеного представниками коаліції.
«Цей закон знищує українську мову в Україні. Усі патріоти мають об'єднатися, аби не допустити його ухвалення», - наголосила Лілія Григорович.

Народні депутати від «Нашої України» взяли участь у суді у справі Шухевича.


Народні депутати від «Нашої України» Андрій Парубій, Зіновій Шкутяк та Володимир В’язівський взяли участь у засіданні суду у справі щодо скасування указу президента про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України.

Народні обранці від «Нашої України» прийшли у суд, аби висловити підтримку синові Героя Юрієві Шухевичу та всім патріотам України, які засуджують спроби переписати історію та поставити під сумнів подвиг героїв визвольного руху.

«Нашоукраїнці» наголосили - засідання у справі перенесено, однак незалежно від того, коли воно відбудеться і яким буде його результат, наша позиція лишається незмінною - жодні замовні судові рішення, спрямовані на скасування Указу Президента України Віктора Ющенка про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України, не здатні змінити цю реальність.

Судовими рішеннями неможливо змінити історичної правди, навіть якщо цього дуже хочуть політичні нащадки тих, хто системно нищив українську державність, а сьогодні в Україні намагається переписати за кремлівськими стандартами українську історію та захищає гіпсових тоталітарних ідолів, - переконані у «Нашій Україні».