Якщо ми не вирішимо питання національної єдності, в нас не буде майбутнього – Віктор ЮЩЕНКО в інтерв’ю тижневику «Нація і держава»


Про відповідальність українців перед майбутнім своєї держави говорить Президент України (2005 – 2010 рр.), лідер „Нашої України” Віктор ЮЩЕНКО в інтерв’ю часопису «Нація і держава».

«Видатні українці – Слава Стецько, В’ячеслав Чорновіл – говорили: „Україна починається з тебе”. Від тебе, від кожного з нас залежить її майбутнє. Тому, приймаючи своє рішення, за кого голосувати, спочатку визначся, яка в тебе система цінностей, ідеологія, що потрібно твоїй країні, щоб іти в завтрашній день. Врешті, з’ясуй для себе, що ти обираєш: хліб чи свободу. Можна жити, їсти, пити і залишатися твариною. Але Бог нам дав душу, тож маємо бути Людьми, духовними істотами. Інколи треба голодувати заради того, щоб ситою була твоя нація, замерзати – щоб теплом зігрілася твоя нація, життям пожертвувати – аби вічно жила твоя нація. Саме таке бачення своєї місії на землі об’єднає українців. Для цього необхідне відновлення національного діалогу», ¬ – переконаний Віктор ЮЩЕНКО.

Президент нагадує читачам слова великого італійського державного діяча, який сказав, звертаючись до свого народу: ”Італійці! Якщо у вас не буде своєї держави, ваш голос ніхто не почує. Ви будете нагадувати байстрюків на задвірках могутніх країн”.

«Якщо ми не вирішимо питання національної єдності, в нас не буде майбутнього. Ви знаєте країну, яка б добилася високих економічних здобутків, не досягнувши єдності? – задає риторичне запитання Віктор ЮЩЕНКО. – Отож! Ми програємо українське майбутнє, якщо не сформулюємо голос патріотів, які пам’ятають наших дідів, прадідів, наших героїв, наші цінності, історію, традиції. Їхній голос почують українці. Діалог сприятиме поверненню до одвічних цінностей та ідеалів нації, до європейських стандартів. Чому десять мільйонів людей в одному випадку називають нацією, а в іншому – населенням? У першому випадку ті десять мільйонів об’єднані почуттям національної спорідненості – моральними цінностями та святинями, мовою, культурою, мають високі стандарти життя, стабільність, верховенство закону».

Лідер «Нашої України» вважає, що демократія – одна з невід’ємних умов розвитку потенціалу нації. «Авторитарний режим ще нікому не приніс добробуту і процвітання. Зате він успішно спекулює на роз’єднаності народу, його регіональних відмінностях, маніпулюючи свідомістю людей», – застерігає Президент.

В інтерв’ю Віктор ЮЩЕНКО розповів також про підтримку грузинського народу під час російського вторгнення у Грузію 2008 року та так званий «політ свободи», коли лідери 5 європейських країн, серед них і він як Президент України, вилетіли у Тбілісі, щоб виступити на захист суверенітету Грузії. В інтерв’ю лідер «Нашої України» ділиться своїм баченням європейських перспектив України, а також говорить про роль єдиної державної української мови як гаранта безпеки і цілісності держави.

Інтерв'ю буде опубліковано у тижневику «Нація і держава» 23 серпня.

Українська демократія безповоротна, але потребує патріотичної сили - Віктор Ющенко в інтерв'ю "Газеті по-українськи"


Президент Віктор Ющенко (2005-2010 рр), лідер партії "Наша Україна" Віктор Ющенко вважає, що в останні 2,5 роки внутрішня національна інтеграція ослабла, і основні політичні сили своїм протистоянням і далі понижують якість національного діалогу.

"Я не переконаний, що правляча партія вже зможе демократично передати владу. Не переконаний, що ті, хто прагнуть влади - чесно й демократично її можуть здобути. Тому їм потрібні "фронти", - заявив Віктор Ющенко в інтерв'ю "Газеті по-українськи".

Віктор Ющенко вважає, що попри те, що примітивна внутрішня політика сягнула загальнонаціонального масштабу, демократичні процеси в країні уже є незворотні.

"Я переконаний, що українська демократія в своїй основі безповоротна. Але сьогодні ми у такому стані, що дуже важливий голос патріотичної сили", - сказав Віктор Ющенко.

У ході розмови також йшлося мету участі "Нашої України" у виборах до Верховної Ради, необхідність відновлення дискусії з основних аспектів формування української національної ідентичності.

Інтерв'ю буде опубліковано у "Газеті по-українськи" 23 серпня.

Російський олігарх викупив вінницькі електромережі


За
три тижні «Вінницяобленерго» остаточно перейде у приватну власність відомого
російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Вплив
держави на діяльність цієї стратегічної компанії буде мінімальний. Енергетична
безпека області тепер залежатиме від волі та рішень цього російського
мільярдера

На
третій день після Великодня, 18 квітня, у Вінниці відбудеться малопомітна, але
дуже знакова подія – збори акціонерів енергопостачальної компанії
«Вінницяобленерго», яка обслуговує практично всю електрику Вінницької області.


Саме
у цей день компанія «Луганське енергетичне об’єднання», підконтрольна
російському бізнесменові Костянтину Григоришину, стане повноправним власником
«Вінницяобленерго». Компанія 13 лютого купила 50% акцій вінницької
енергокомпанії. Це у додаток до ще 20% акцій «Вінницяобленерго», якими
Григоришин володіє через офшорні компанії.


Отже,
незважаючи на те, що у власності держави залишився блокуючий пакет акцій (25%+1
акція – авт.) компанії «Вінницяобленерго», з цього дня вінницькі чиновники
практично втрачають контроль над енергетичною безпекою області. Усе тепер
залежатиме від волі та рішень цього російського мільярдера з українським
корінням.


Скупка енергетики України

46-річний
Костянтин Григоришин, незважаючи на те, що народився у Запоріжжі, має російське
громадянство. Цікавитися українською енергетикою бізнесмен розпочав ще
наприкінці 90-х. Тоді в Україні розпочиналася приватизація енергетичних
компаній і Григоришин за допомогою ряду офшорних фірм з Кіпру та Британських
Віргінських островів увійшов до складу акціонерів цілого ряду обленерго. І хоча
держава дуже швидко «схаменулась», зупинивши цю приватизацію й залишивши у державній
власності контрольні пакети енергокомпаній, у власність Григоришина встигли
потрапити акції дев’яти підприємств - «Львівобленерго», «Прикарпаттяобленерго»,
«Сумиобленерго», «Чернігівобленерго», «Полтаваобленерго»,
«Кіровоградобленерго», «Тернопільобленерго».


У
2004 році через операції купівлі-продажу акцій на вторинному ринку, Григоришин
увійшов до складу акціонерів «Вінницяобленерго», придбавши 20,26% акції. Тоді
його повноваження у роботі вінницької енергокомпанії здійснювала «Jersonet
Group Inc.» з Британських Віргінських островів, яку змінила спочатку «Grayham
Investments Limited», а потім «Garensia Enterprises Limited» (обидві кіпрські
компанії – авт.). І хоча спочатку російський бізнесмен ніяк не втручався у
діяльність «Вінницяобленерго», але вже у 2011 році йому вдалося ввести своїх
представників до складу спостережної ради енергокомпанії. Отже його шлях до
отримання у власність контрольного пакету «Вінницяобленерго» розпочався ще сім
років тому.


Рентабельність обленерго - 10%


За
своєю структурою «Вінницяобленерго» здійснює передачу та постачання
електроенергії на території Вінницької області за регульованим тарифом
електричними мережами 0,4-150 кВ, а також обслуговує повітряні лiнiї 0,4-110 кВ
та кабельні лiнiї 0,4-35 кВ у Вінницькій області. В експлуатації компанії
перебуває 82 пiдстанцiї 110 кВ, 109 пiдстанцiй 35 кВ, 10143 пiдстанцiй 10/0,4
кВ загальною потужністю 3999,9 МВа. Уся ця «махіна» обслуговує понад 770 тис.
споживачів електричної енергії, в тому числі 1,38 тис. - промислових, 1,34 тис.
- сiльгоспспоживачiв та 750 тис. побутових.

Здавалося,
навіщо російському бізнесменові «такий великий головний біль», адже тарифи на
електрику все одно встановлює держава, а Вінницька область є переважно
сільськогосподарською. Тож тут більше половини реалізації електрики приходиться
на населення та покупців за пільговими тарифами. Проте, виявляється, за всіма
цими проблемами криється один із найприбутковіших вітчизняних бізнесів.

Трепетне
ставлення до енергетичної галузі з боку вітчизняної та російської буржуазії має
під собою економічне обґрунтування. Обленерго входять в десятку найбільш
прибуткових видів українського бізнесу. За словами колишнього члена наглядової
ради «Нафтогазу» Олександра Гудими, їх рентабельність - 10%.


-
Олігархи вважають обленерго ще й стратегічними об'єктами, як пошта і телеграф
для більшовиків, - каже експерт. - Вони їм необхідні для посилення впливу.


Окрім
того, чималий прибуток обленерго отримує і за підключення до мереж нових
споживачів. Оскільки тарифи на ці послуги ніхто не обмежує, компанії завищують
ціни і заробляють на цьому значні кошти - до 20% від усього свого прибутку.


Саме
тому бізнес-групи полюють на обленерго в тих регіонах, де багато нових
споживачів, - це столиця й найбільші обласні центри, а також промислові області.
- На цьому вони можуть заробляти понад тарифи, - каже Гудима.


А
зважаючи на те, що держава поступово планує перейти на єдину систему
тарифікації електрики для усіх категорії споживачів, цей бізнес буде ще
прибуковішим.


Гарним
свідченням цих слів є фінансові результати діяльності «Вінницяобленерго» за
останні роки. Так у 2010 році енергокомпанія заробили «чистими» (чистий
прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після сплати усіх
податків – авт.) майже 42 мільйони гривень, а у 2011 – ще 34,8 мільйона. При
цьому чистий дохід компанії за рік зріс на 23,6% - до понад 1 мільярда гривень.


У держави – блокуючі пакети

Цікаво,
але в цьому випадку державу зовсім не лякає «втрата контролю». Але ж саме під
цим приводом нині залишаються блокуючі пакети в енергетиці. Реально всі
розуміють, що корпоративний вплив держави, незважаючи на наявність блокуючого
пакету акцій обленерго, буде близько нуля. Таке вже відбувається в Одесі, Сумах
чи Тернополі, де контрольні пакети енергокомпаній потрапили до приватних рук
кілька років тому.


Цілком
можливо, вінницькій енергетиці доведеться забути про серйозні інвестиції. Адже,
як показує вітчизняний досвід останніх років, покупці енергокомпаній максимум
«почистять» і реструктуризують борги. А пізніше, за прийнятної кон’юнктури,
почнуть потихеньку перепродувати. Дешевих і довгих ресурсів для іншої стратегії
у них немає.


Проте,
ховати надії на ефективне використання електромереж Вінниччини зарано, адже у
держави залишилось чимало важелів впливу на енергетичну галузь. Проте, чіткої
моделі цих стосунків ще немає.


-
Державі ще потрібно вибудувати свою стратегію поведінки із енергетичними
монополістами. До того ж самі власники енергокомпанії навряд чи будуть зараз
іти на конфронтацію з органами влади, адже над цією галуззю стоїть державний
орган – Національна комісія регулювання енергетики, - каже Володимир Житник,
президент вінницької компанії «Енергоінвест», яка займається розвитком
альтернативної енергетики у чотирьох областях.


Ну
а нам, вінничанам, залишається лише сподіватися на те, що держава і новий
власник «Вінницяобленерго» зможуть домовитися і ми не повернемося у середину
90-х років, коли постійне відключення електрики в домівках відбувалося щоденно
і стало для багатьох звичною справою.


http://20minut.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96/news/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%85-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B8%D0%B2-%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96-10223571.html

Наконец то, - свершилось!
Участницы женского движения Femen сегодня утром спилили при помощи бензопилы установленный над Майданом Незалежности в Киеве деревянный крест.
[ Читать далее... → ]

1000 гривень за втрачені вклади Ощадбанку ціною добробуту громадян та платоспроможності країни - це неповага і обман українців - Віктор Ющенко в інтерв’ю "Україні молодій"


«Я категорично проти таких легких дешевих маніпуляцій, які націю чомусь вже повинні були навчити» – обурився голова виборчого об’єднання «Наша Україна», третій Президент України Віктор Ющенко на запитання кореспондента газети «Україна Молода» щодо виплати 1000 грн компенсації ощадбанку, які нині діюча влада обіцяє розпочати найближчим часом.

Після виплат у першому кварталі 2005 року Україна заплатила 16% інфляції тільки за один квартал, нагадав Віктор Ющенко і пояснив, що це означає десятки соціальних програм обкрадених не на тисячу гривень – на мільярди гривень. «Але, ті хто це затіяв, політичний ефект, очевидно, отримали» – упевнений третій Президент України.

Віктор Ющенко розповів кореспонденту газети, як у середині 90-х років комуністи разом із соціалістами домоглися політичного рішення про компенсацію вкладів ощадбанку СРСР.

«Тоді нарахували рівень компенсації 135 мільярдів гривень, що приблизно в півтора рази було більше внутрішнього валового продукту. Я тоді працював ще головою Національного банку. Я запитував: для чого це ви робите? Ви знаєте, що у вас немає ресурсу на 90% запиту, який ви зараз затвердили законом?
Взяти рівень інфляції з 91 року по 96 чи по 97 рік включно, це декілька тисяч відсотків, бо тільки у 93 році у нас було 10 тисяч 182 % інфляції.

Треба мати на увазі, що від інфляції страждає кожен – і той, у кого були вклади в ощадбанку і той, який отримав зарплату через емісійне джерело і через три дні ціна на хліб чи на сир піднялася в 3-4 рази і він платить із тієї ж фіксованої зарплати ціну в 3-4 рази більшу. Тоді виникає питання: чому ці категорії пенсіонерів, які пенсію отримали знецінену, чому їм не коригувати пенсію? Чи студентська зарплата? Чи грошове забезпечення військових? Чи будь-кому? Адже всі працюють з одним горящим інструментом – грішми. Тільки одна категорія компенсацію отримує, а 12 категорій – ні» - розповів Віктор Ющенко читачам газети, і висловив упевненість, що програма виплат компенсацій буде досить політизованою і несправедливою для значної частини суспільства, але залишиться дуже політично популярною.

«Якщо влада за чужий рахунок, за ваш рахунок, через втрату платоспроможності вашої країни і вас в тому числі, пропонує такого роду дешеві програми - це говорить про те, що вас не поважають, вас обдурюють!» – попереджає читачів «України молодої» Віктор Ющенко.

Повну версію інтерв’ю Віктора Ющенка читайте найближчого четверга у святковому випуску газети «Україна молода».

КОСТЕНКО: «Ринкова орендна плата за «Нитку» перевищує 20 млн дол. на рік»



«Україна має запропонувати полігон «Нитка» третім країнам, без посередництва Росії, піднявши орендну плату до світового рівня – 20-30 млн доларів на рік», - заявив народний депутат України, один з лідерів об’єднання патріотичних сил Наша Україна Юрій КОСТЕНКО. За його словами, «Росія також має отримати доступ до тренувального комплексу, однак на конкурентних засадах». Як зазначив політик, «українська влада повинна, нарешті, навчитися користатися монопольними перевагами України, яка володіє унікальним для пострадянського простору тренувальним комплексом». Так політик оцінив наміри уряду підвищити плату за оренду для РФ до 2 млн доларів на рік, підписавши Протокол з Міноборони РФ, який регламентує зміни у використанні полігону злітно-посадкових систем «Нитка».

Політик вважає, що «плата в 2 млн доларів на рік за використання «Нитки» – це торгівля за безцінь українськими національними інтересами». Він закликав «припинити цю ганебну традицію». Політик вважає «блефом та неприхованим тиском на Україну заяви представників РФ про будівництво в 2013 році аналогічного російського полігону під Єйськом, після чого, мовляв, українська «Нитка» буде нікому не потрібна».

«Той факт, що російські урядовці відмовляються передбачити в новій угоді з Україною допуск фахівців третіх країн на полігон, свідчить про існування у світі потужних конкурентів Росії, зацікавлених у використанні української «Нитки», - зазначив КОСТЕНКО. На його думку, «Україна отримає орендну плату на ринкових засадах лише в тому разі, коли Росія стане не єдиним претендентом, а до використання «Нитки» будуть допущені фахівці третіх країн, - Казахстану, Китаю, Індії, В’єтнаму, Індонезії тощо».

«Регіонали» власноруч позбавили себе основного аргументу на користь закону про мовну політику», – так народний депутат від Української народної партії, представник об’єднання «Наша Україна» Ярослав ДЖОДЖИК прокоментував заяву ЧЕЧЕТОВА, що лише українська та російська мови наразі потребують особливого статусу на території України.

ДЖОДЖИК наголосив, що «регіонали» вибірково застосовують закони. «Адже приймали закон про мовну політику, прикриваючись Європейською хартією про мови, а тепер, визнали, що він не має на меті захищати всі мови нацменшин України. Тобто хартія тут таки ні до чого», – наголосив нардеп.

«Цей факт має стати одним з аргументів Конституційного суду щодо визнання його неконституційним», – впевнений представник об’єднання «Наша Україна».

Він нагадав, що «захист мов, які перебувають на межі знищення – є основною ідеєю Європейської хартії із захисту міноритарних мов або мов національних меншин». «Тому захист і підтримка мов, якими спілкуються ці групи людей має бути прописано в українському мовному законодавстві», – підсумував Ярослав ДЖОДЖИК.

Після публічних образ національних символів ЗМІ повинні забути про Симоненка - Ірина Ванникова


Пропозиції Петра Симоненка переглянути державні символи України є приниженням української нації і глумлінням над національною пам'яттю, реакцією на яке має стати бойкотування комуністичного лідера в українських ЗМІ.

Про це заявила кандидат у народні депутати від партії "Наша Україна" Ірина Ванникова.

"Комуністи сьогодні - це колишні комсюки, секретарі парткомів, а також нова достойна генерація рожевощоких молодих негідників – голубів та царькових. І все це кодло називає себе "партією". Ці павичі, розпустивши хвости та язики, добалакались вже до далі нікуди - паплюжать національні символи, топчуть національну пам"ять. Як іще можна назвати рекламований КПУ досвід масових ув'язнень від їхніх радянських попередників. Так можна ще пропагувати унікальну радянську практику репресій - суд "трійок", - заявила Ірина Ванникова.

За її словами, непристойна розкіш, у якій живуть депутати-комуністи, співпраця з парламентською більшістю у найбільш соціально несправедливих реформах разом з експлуатацією дешевих гасел колишньої КПРС роблять цю політичну силу ще більш цинічною.

"Моя пропозиція до всіх журналістів та усіх свідомих громадян України! Давайте забудемо прізвище "Симоненко". Забудемо, як забувають непристойне слово. Журналісти! Не звертайтеся до нього за коментарями, не записуйте синхрони та інтерв’ю, не знімайте та не робіть про нього репортажі. Уявіть, що в Симоненка не беруть інтерв’ю, його не показує телебачення, не записує радіо і друкована преса. І тоді Симоненко з його "героїчною жовтневою" риторикою перестане існувати. Від цього моменту я не вживатиму цього прізвища, як не вживають лайливі слова в порядному товаристві або при дітях", - закликала Ірина Ванникова.

На її думку, без піару, без журналістів ця "комуністична химера" помножиться "на нуль". "Це буде, можливо, хоч маленька крапля спокути перед мільйонами закатованих, замордованих, знищених українців за роки комуністичної чуми", - заявила кандидат у депутати.

СИМОНЕНКА хочуть притягти до кримінальної відповідальності за державні символи


До кримінальної відповідальності за наругу над державними символами треба притягнути лідера комуністичної партії України Петра СИМОНЕНКА. Із відповідною заявою до Генерального прокурора України Віктора ПШОНКИ звернувся кандидат у народні депутати від партії «Наша Україна» Іван НЕЖИВИЙ.

Заявник вважає, що висловлювання СИМОНЕНКА про те що із українськими державними символами зустрічали Гітлера під час війни і під ними вбивали безневинних людей можуть розцінюватися, як наруга над державними символами і, щонайменше, «тягнуть» на статтю 388 Кримінального Кодексу України.

«Подібні висловлювання можуть призвести до розпалювання національної ворожнечі і тому головний комуніст заслуговує на тривалий термін ув’язнення», – вважає кандидати у народні депутати від «Нашої України».

Як повідомляли ЗМІ, минулого тижня Петро СИМОНЕНКО заявив, що, на його думку, держава не може існувати під символом, «з яким зустрічали Гітлера під час війни і під яким вбивали безневинних людей» і запропонував винести на референдум питання про зміну державних символів України.

Віктор Ющенко: Ми спочатку маємо навчитися вирішувати питання української єдності



Під час поїздки до Львова Голова партії «Наша Україна», третій Президент України Віктор Ющенко детально розповів програмі «Об’єктив» львівської телекомпанії МТА про передвиборчу платформу «Союзу патріотичних сил - Наша Україна» (до складу якого входить УНП, Наша Україна, КУН ) на майбутніх виборах у парламент.

Віктор Ющенко заявив, що нині українців штовхають на споживацький, примітивний шлях розвитку. Більшість політичних сил намагаються достукатися до виборця через «шматок хліба» - це і вклади до сбербанків і пенсії інвалідам, чорнобильцям. В той час, як мова, пам’ять про героїв, єдина українська православна помісна церква лишаються поза увагою.

«Це неправильний шлях… Ми спочатку повинні навчитися вирішувати питання української єдності. І на цій базі забезпечувати виконання усіх соціальних та економічних стандартів, про які говорять 90% політичних сил, які йдуть на вибори. Треба бути українцями і перестати бути хохлами», - сказав третій Президент України.

Це буде велика політична помилка, якщо вперше за 22 роки в український парламент пройдуть різні сили – праві або ліві, але не здорові українські патріотичні сили. І Віктор Ющенко готовий покласти своє ім’я і свої зусилля, щоб дати українцям можливість зробити свій вибір.

«Ми зараз говоримо про шанс, щоб не трапилось так, що в жовтні місяці на тому політичному столі, де находиться політична кухня, ми не находимо національного блюда. Щоб нація потім у грудні не сказала: слухайте, так не подана була на цій кухні українська страва, яка давала право вибору», - сказав Віктор Ющенко львів’янам у телеінтерв’ю.

Віктор ЮЩЕНКО: «Сумлінне виконання «мовного закону» й місцевих рішень на його підтримку вб’є український бюджет»



«Сумлінне виконання «мовного закону» й місцевих рішень на його підтримку вб’є український бюджет», - заявив лідер «Нашої України», Президент України 2005-2010 рр. Віктор ЮЩЕНКО. Адже, за його словами, «реалізація цих рішень обійдеться Україні у 13 - 17 мільярдів гривень щороку».

«Тільки переведення роботи органів влади і всієї документації на регіональну російську мову вийматиме з державної казни щороку близько 250 мільйонів гривень», – розповів Віктор ЮЩЕНКО і додав «якщо врахувати мови інших меншин – польську, угорську, румунську, словацьку, русинську, грецьку, молдавську, німецьку, кримсько-татарську – та спробувати створити для них такі самі умови, як для регіональної російської, то вартість переведення документації на регіональні мови може вирости до 2.5 - мільярдів гривень на рік».

Віктор ЮЩЕНКО також підкреслив, що «статус української мови, як єдиної державної, хоч і доволі мляво, але захищає власний ринок, зокрема в освіті, дублюванні фільмів, виробництві реклами, шоу-бізнесі. Якщо ж у цих сферах українську мову замінити російською, збитки України за рік складуть близько 560 мільйонів гривень». «Якщо книжковий ринок або ринок кінопрокату заповнить продукція іншими регіональними мовами, то сума фінансових втрат українського бюджету може зрости у 9-10 разів - до 6 мільярдів гривень щороку», - повідомив Віктор ЮЩЕНКО.

Дніпропетровська «Наша Україна» пікетувала облраду на захист української мови







Об’єднання «Наша Україна» у Дніпропетровській області на чолі з керівником обласної організації Віктором ГНОЄВИМ 17 серпня пікетувало будівлю обласної ради на знак протесту проти надання російській мові статусу «регіонального». Відповідну заявку представники об’єднання зареєстрували у міськвиконкомі.

Проте за годину до встановленого часу на місце проведення пікету з'явилося близько 150 осіб із прапорами «Партії регіонів». Протестувальники від «Нашої України» спробували заблокували проведення цього «добровільно-примусового» мітингу, зайнявши місце перед його трибуною, активісти об’єднання «Наша Україна» скандували патріотичні гасла та закликали примусово зігнаних «прибічників» ПР до свідомого ставлення до майбутнього своєї держави. Проте більшу частину пікетчиків міліція відсікла.

Під час акції «нашоукраїці» тримали плакати з гаслами «Русифікації стоп», «Повзуча деукранізація – шлях до терору», «Є мова – є майбутнє» та іншими.

Як зазначив у коментарі для ЗМІ керівник Дніпропетровського обласного штабу об’єднання «Наша Україна» Віктор ГНОЄВИЙ, ухвалення «мовного закону» та спроби його впровадження на місцях є брудною політичною технологією і не мають нічого спільного з захистом прав російськомовних і, тим більше, носіїв інших мов.Ідеологічною метою цих дій є деукраїнізація України та провокування суспільного протистояння заради відволікання уваги від провальної соціально-економічної політики діючої влади. Тому цей закон має бути скасований майбутньою Верховної Радою.

За словами заступника керівника обласного штабу об’єднання Анатолія СОКОРИНСЬКОГО, сьогоднішні події чітко показали, чого варта так звана «об’єднана опозиція» та інші політичні сили, що заявляють про свою патріотичну ідеологію. Окрім об’єднання «Наша Україна» всі інші «опозиційні» партії (хоча і були запрошені до участі у пікетуванні) проігнорували ганебне рішення обласної ради з впровадження російської мови як «регіональної».

Микола Оніщук: Дорогу осилить той, хто йде


Після відставки з посади міністра юстиції два з половиною роки тому Микола Оніщук продовжує активне життя, і як політик, і як правник. Він лишився з партією «Наша Україна» і навіть очолив її обласний осередок на Чернігівщині. Незважаючи на фінансові труднощі «НУ», пану Оніщуку вдалося зберегти всі районні осередки партії, а також кістяк чернігівських активістів. Не випадково після місцевих виборів 2010 року чимало «нашоукраїнців» стали депутатами місцевих рад. Паралельно екс–міністр заснував Інститут правової політики, який функціонує завдяки благодійним внескам та вибореним грантам. Наразі його дітище є науково–дослідницькою і експертно–аналітичною установою, діяльність якого зосереджується на сфері публічного права. Звідси генеруються ідеї, вносяться пропозиції для влади стосовно запровадження ювенальної юстиції, вдосконалення пенітенціарної системи держави, а також конституційних змін. Адже Микола Оніщук також є членом Конституційної асамблеї.

Нещодавно його зареєстровано ще й уповноваженим представником від партії «Наша Україна» у ЦВК. В ексклюзивному інтерв’ю «УМ» Микола Васильович розповів, чому «Наша Україна» йде до парламенту, якими є її шанси, а також чому треба голосувати саме за це патріотичне об’єднання. Пан Оніщук також назвав першочергові завдання, які стоять перед майбутнім складом Верховної Ради.
　
Ставка влади на адмiнресурс, а не фальсифiкацiї...

— Миколо Васильовичу, відомо, що ви планували висувати власну кандидатуру за мажоритарним округом на рідній Житомирщині. Але, врешті–решт, балотуєтеся за списком об’єднання «Наша Україна» під №18. Чому?

— Є дві причини. По–перше, я вважаю, що об’єднання партій, яке відбулося на патріотичній основі під егідою «Нашої України», є достатньо сильним сигналом для суспільства. Адже наш прапор, на якому виписані слова «євроінтеграція», «політичні та економічні реформи», демократичний розвиток та духовне відродження нації, має бути піднятий і потребує підтримки. Мої знання, мій правовий досвід можуть бути корисними для цього.

По–друге, основною проблемою виборів–2012 є активне використання адмінресурсу. Наголошую, цього разу визначальними будуть не порушення в день голосування, під час підрахунку голосів чи фальсифікації протоколів, а отримання чисельною армією провладних кандидатів очевидних переваг уже на довиборчому етапі. А це й переваги у використанні рекламних носіїв, і при розподілі бюджетних коштів на округи, і при будівництві доріг, і при проведенні зустрічей тощо. Такі переваги допомагають кандидатам від влади схилити на свою сторону виборців. Якщо врахувати, що більшість населення деморалізована й живе своїми щоденними побутовими проблемами, стає зрозуміло, що перемогти кандидатів від влади на округах буде вельми проблематично, беручи до уваги що вони щедро сиплють грошима, переважно бюджетними. Звідси моє рішення стати поруч із Віктором Ющенком під час виборчої кампанії саме в партійному списку.

Навiщо мiряти пальцем соцiологiчний вiтер?

— Як ви оцінюєте шанси Союзу патріотичних сил «Наша Україна» пройти у парламент?

— Брати участь у виборах є конституційним обов’язком будь–якої партії. Це суто правова вимога. Але головне не це, а те, що сьогодні в Україні є дефіцит чіткої артикуляції цінностей, завдань і рішень, які могли би забезпечити Україні історичну перспективу та соціальний прогрес. Дивлячись на велику гаму партій, які йдуть на вибо­ри, у мене не виникає відчуття, що вони мають сталі переконання щодо розвитку нації і країни, можуть забезпечити європейську перспективу, яка означає заможність нації, верховенство права, захист прав людей тощо. «Нашу Україну» критикують за те, що багато очікувань після помаранчевої революції не здійснилося. А про те, що нам реально вдалося зробити, забули. По суті, в умовах жорсткої політичної конкуренції мало місце політичне цькування партії, намагання в період кризи «повісити усіх собак» на Віктора Ющенка та «Нашу Україну». Але я впевнений, що громадяни дуже швидко переконаються, що одна справа декларувати свою прихильність до вирішення проблем людей, а інша — бути здатним виконати ці обіцянки. Приклад Партії регіонів у цьому сенсі є дуже наочним. Адже більшість їхніх передвиборчих обіцянок не виконані, життя людей не покращується, а погіршується.

І якими б сильними не були політичні вітри, якою б непослідовною була громадська думка, але «Наша Україна», можливо єдина серед інших сил, яка не змінила своїх бачень і орієнтирів щодо розвитку країни. На думку міжнародних експертів, основна вада України — це низька якість політичних еліт, які не є патріотичними. Водночас такого об’єднання патріотичних сил, яке виникло на базі «НУ», сьогодні складно знайти. Тому я вважаю, що суспільство усвідомить, хто саме твердо стоїть на своїй позиції і не змінює її залежно від політичної кон’юнктури. Це лише питання часу.

— Часу не так вже й багато, за два з половиною місяці день виборів...

— Проект Союзу патріотичних сил виходить далеко за межі виборчої кампанії. Завдання партії — збирати під свої крила свідомих, пояснювати свою позицію суспільству незалежно від того, яким буде для нас результат на виборах. Звісно, наявність фракції у Верховній Раді дає вагомий інструмент для практичної реалізації позиції партії. Щодо наших шансів, скажу так: дорогу осилить той, хто йде. Сидіти в кабінетах і пальцем міряти вітер, у тому числі соціологічний, це може й треба, але це не відповідь на серйозні виклики, перед якими стоїть сьогодні українське суспільство. Адже конкурентність країни падає, її позиції ослаблюються, наявна проблема дефіцитів усіх рівнів. Отже, наша участь у виборах — це ще й реакція на ці виклики. Я не маю ілюзій, що нам вдасться переконати все суспільство за кілька місяців. Можливо, почують не всі, але по цій дорозі необхідно рухатися.

Чи потрiбен Українi «шлях на схiд»

— Як ви вважаєте, майбутньому складу парламенту, які завдання потрібно вирішити у першу чергу?

— Таких завдань надзвичайно багато. У соціальній сфері, перш за все, варто переглянути доктрину пенсійної реформи. Адже вихід на пенсію і тривалість життя фактично збiглись. Тому потрібно покращувати умови життя людей, забезпечувати гідну старість. Вирішення потребує і проблема справедливого розподілу благ і контролю за використанням бюджетних коштів (бо зараз ми рухаємося у зворотному напрямку). Капітали, які вивозяться за кордон, не обкладаються податком взагалі, а це приблизно 450 млрд. грн. Ці кошти поза формуванням дохідної частини держбюджету. Варто скасувати і штучні, необґрунтовані привілеї держслужбовців (зокрема, народних обранців, суддів, прокурорів та інших), забезпечити рівний режим у пенсійному забезпеченні всіх категорій населення. Адже так звана пенсійна реформа цього питання так і не вирішила. Треба запроваджувати і систему прогресивного оподаткування: чим більше людина заробляє, тим більше має платити до бюджету. Іншими словами, новий склад парламенту має повернутися обличчям до людей.

Потрібні рішучі кроки щодо розвитку економіки. А це і забезпечення рівного доступу будь–якого суб’єкта підприємницької діяльності до ресурсів, подолання монополізму, який душить середній клас, підвищення конкурентності української продукції, повернення привабливого інвестиційного клімату в країні. Бо нині рівень іноземних інвестицій щомісяця скорочується. Також варто переглянути питання щодо позаблокового статусу України, адже нам не запропоновано жодних замінників, які б забезпечили безпеку нації. Хіба ми маємо надсучасне озброєння, контрактну армію? Ні. Тому позаблоковий статус нашої держави — це, м’яко кажучи, безвідповідальне рішення.

Варто також нормалізувати стосунки з ЄС. Адже нині обраний курс «драх нах остен» (шлях на схід) є безперспективним. І я маю на увазі не лише Росію, а й і Китай, і Малайзію. Бо там хочуть із нами дружити доти, доки ми купуємо їхні товари, проекти, робочу силу. А це є фінансуванням добробуту іншого народу.

Тому роботи в нової Ради більш ніж достатньо, але чи буде вона здатною усвідомити це, чи буде сформовано більшість, яка адекватно реагуватиме на ці виклики? І чи буде спроможною ця більшість домогтися прийняття цих рішень? За кілька місяців ми отримаємо таку відповідь.

Україна має стати парламентською республiкою

— Ви особисто як народний депутат кількох скликань, екс–міністр юстиції та відомий правник, які пріоритети для себе ставите в разі обрання до ВР?

— У правовій сфері я виокремлюю окремі блоки, які, на мою думку, є надзвичайно актуальними для зростання країни. Насамперед, ідеться про відправлення правосуддя. І тут треба ставити питання про здійснення змін до Конституції, що мають радикально змінити цілу низку явищ у судовій системі (детальніше про це читайте у попередньому номері «УМ» в матеріалі «Анкета про Феміду». — Авт.). Украй важливо завершити реформу кримінальної юстиції; ухвалити нову редакцію закону про прокуратуру, привести статус прокуратури до загальновизнаної європейської моделі; розробити й ухвалити закон про органи досудового слідства, змінити статус слідчого і не робити з нього якусь супернезалежну процесуальну фігуру, народжену радянською каральною системою, бо насправді він є лише шукачем доказів, звичайним держслужбовцем. Варто також створити орган iз гарантіями незалежної діяльності щодо розслідування кримінальних справ стосовно прокурорів, суддів, держ­службовців високого рангу.

Ще один важливий напрямок — реформа політичної системи держави. Я вважаю, що через конституційний процес нам необхідно віднайти кращу систему стримувань і противаг, рухатися в напрямку розвитку парламентаризму, тобто наблизитися до вже адаптованих і широко застосованих форм правління в ЄС.

— Пропонуєте повернутися до моделі, що існувала у 2006—2010 роках?

— Сутність парламентських форм правління полягає в тому, що вони дозволяють уникнути дуалізму в організації влади. Адже більшість у парламенті ухвалює закони, а сформований нею уряд забезпечує виконання цих законів. Відомо, що у Європі вже практично не існує президентських республік, лишилася хіба що президентсько–парламентська модель у Франції. Але моделі з сильною владою президента є проблематичними для держав із несталою демократією, адже ризики щодо зосередження влади в руках однієї особи дуже великі.

У 90–ті роки, не маючи власного досвіду державотворення, ми Конституцію по суті списали з уявних моделей, зокрема, з моделі П’ятої республіки Франції. Але тепер ми вже майже 21 рік незалежні й маємо власний досвід.

«Наша Україна» – одна з найчисельніших партій за кількістю зареєстрованих кандидатів. Список партії

«Центральна Виборча Комісія зареєструвала 214 кандидатів в народні депутати від об’єднання «Наша Україна», з них 185 - за партійним списком і 29 кандидатів-мажоритарників», – про це повідомив кандидат у народні депутати, постійний представник «Нашої України» у ЦВК Микола Оніщук.

За його словами, «список зареєстрованих кандидатів від Нашої України є одним з найбільш чисельних, серед усіх політичних сил, що беруть участь у парламентських виборах 2012 року».

Повний список кандидатів у народні депутати від об’єднання «Наша Україна»:



1 Ющенко Віктор Андрійович
2 Костенко Юрій Іванович
3 Івченко Олексій Григорович
4 Ванникова Ірина Валеріївна
5 Бондарчук Сергій Васильович
6 Дорошенко Михайло Іванович
7 Брацюнь Степан Іванович
8 Джоджик Ярослав Іванович
9 Шкутяк Зіновій Васильович
10 Омельченко Григорій Омелянович
11 Клименко Олександр Іванович
12 Ющенко Ярослав Петрович
13 Руденко Валентина Степанівна
14 Павлюк Віктор Ігорович
15 Королькова Валентина Семенівна
16 Козак Богдан Романович
17 Олійник Марія Василівна
18 Оніщук Микола Васильович
19 Григорович Лілія Степанівна
20 Стефанишин Ігор Богданович
21 Манько Володимир Юрійович
22 Ніколіна Світлана Володимирівна
23 Сапсай Володимир Іванович
24 Бабій Ольга Михайлівна
25 Сердюк Микола Дмитрович
26 Станко Петро Іванович
27 Вардинець Ігор Степанович
28 Дедешко Олександр Васильович
29 Кузьмич Григорій Васильович
30 Балагура Тетяна Іванівна
31 Берікашвілі Наталія Володимирівна
32 Дубас Богдан Йосипович
33 Хмеловський Владислав Григорович
34 Ширко Юрій Володимирович
35 Головчак Василь Федорович
36 Білах Іван Богданович
37 Басюк Емілія Василівна
38 Лоленко Станіслав Миколайович
39 Соколик Олександр Васильович
40 Соловей Сергій Андрійович
41 Броїло Андрій Петрович
42 Василенко Аліна Володимирівна
43 Бігус Ольга Олегівна
44 Лисяк Юрій Анатолійович
45 Безверха Ганна Миколаївна
46 Ступак Володимир Федорович
47 Борисенко Зоя Миколаївна
48 Ульгурський Ярослав Олексійович
50 Проценко Юрій Володимирович
51 Івасюк Валерій Петрович
52 Сушко Юрій Дмитрович
53 Михайлишин Ігор Михайлович
54 Шепетюк Юрій Васильович
55 Шморгун Леонід Григорович
56 Іванюк Ярослав Юрійович
57 Савченко Олексій Леонідович
60 Петрова Марія Олегівна
63 Шеремета Віктор Васильович
64 Горбач Віктор Дмитрович
65 Сокоринський Анатолій Васильович
66 Давидчук Василь Сергійович
67 Шеремет Орест Михайлович
68 Сухоставець Андрій Володимирович
69 Мішко Іван Іванович
70 Дідух Тарас Ярославович
71 Оксенич Григорій Володимирович
72 Янчук Валентина Василівна
73 Ярковий Андрій Олексійович
74 Кольцов Руслан Ігорович
75 Подкопаєв Микола Петрович
76 Крушельницька Тетяна Ігорівна
78 Тутік Світлана Юріївна
79 Мариниченко Микола Олексійович
80 Макарук Микола Михайлович
81 Мельник Володимир Євгенович
82 Літвінова Людмила Олександрівна
83 Качан Олексій Вікторович
84 Хомич Іван Сергійович
85 Навроцький Володимир Володимирович
86 Науменко Анатолій Григорович
87 Климентій Володимир Степанович
88 Німко Василь Романович
89 Горинський Олександр Васильович
90 Гафінова Любов Василівна
91 Городецька Олена Анатоліївна
92 Іванюк Віталій Васильович
94 Чуйко Дмитро Ярославович
95 Баляс Михайло Степанович
96 Проценко Володимир Миколайович
97 Солоп Сергій Миколайович
98 Барілко Костянтин Ілліч
99 Храпейчук Михайло Григорійович
101 Поліщук Петро Павлович
102 Олексієвець Леонід Іванович
104 Носов Олександр Федорович
105 Лісковський Василь Пилипович
106 Копил Валерій Володимирович
107 Сарана Валерій Юрійович
108 Соколовська Ірина Володимирівна
111 Чорноморець Іван Іванович
113 Борисюк Владислав Анатолійович
114 Топчій Алла Дмитрівна
115 Бездєнєжний Вадим Михайлович
116 Ціхановський Роман Володимирович
117 Брусіловський Володимир Борисович
118 Гета Надія Василівна
120 Савченко Максим Валерійович
122 Горовой Михайло Іванович
123 Гмиря Юлія Олександрівна
124 Смирнов Олександр Ігорович
125 Немчінов Олег Миколайович
126 Якусевич Юрій Геннадійович
129 Завгородня Вікторія Станіславівна
130 Котюк Валерій Володимирович
131 Неживий Іван Олександрович
132 Ярмолінський Олег Мечиславович
134 Іванців Богдан Михайлович
135 Вольвач Петро Васильович
138 Скриник Марія Миколаївна
139 Корнієнко Сергій Валентинович
140 Архіпов Андрій Анатолійович
141 Шевчук Олена Вікторівна
142 Джигирей Олександр Володимирович
143 Черняков Сергій Васильович
144 Пазюра Анатолій Володимирович
145 Романюк Анатолій Павлович
146 Головацька Надія Василівна
147 Мудров Олександр Валерійович
148 Коваль Сергій Володимирович
150 Столярков Володимир Аркадійович
151 Рожак Ксенія Богданівна
152 Лозова Віра Олексіївна
153 Руденький Сергій Олексійович
154 Зимогляд Тамара Олександрівна
155 Рій Євген Васильович
156 Лут Іван Миколайович
157 Глова Богдан Володимирович
158 Антонюк Сергій Іванович
159 Пій Олексій Вікторович
161 Сичов Ігор Григорович
162 Кардаш Катерина Василівна
164 Майхрич Володимир Михайлович
165 Соболь Ігор Іванович
166 Сікора Михайло Миколайович
167 Геращенко Дмитро Миколайович
168 Музика Орест Петрович
169 Галковська Надія Миколаївна
170 Петюшенко Георгій Володимирович
172 Попов Дмитро Дмитрович
173 Скрицька Тетяна Вікторівна
174 Чудик Арсен Ігорович
175 Курило Орест-Мар’ян Васильович
176 Івасечко Богдан Миколайович
178 Баранівський Василь Федорович
179 Герасимів Михайло Ярославович
181 Дуліба Ярослав Петрович
182 Безуглий Валерій Леонтійович
183 Великорода Володимир Станіславович
184 Петрук Дмитро Валерійович
186 Павловський Ростислав Володимирович
187 Чикало Володимир Михайлович
189 Стисло Тарас Романович
190 Новосад Михайло Васильович
191 Синяк Ганна Дмитрівна
192 Швець Петро Іванович
193 Макаров Владислав Леонідович
195 Тетюк Зіновій Павлович
197 Курінний Сергій Миколайович
199 Сліпчук Микола Петрович
200 Лазор Володимир Іванович
201 Симканинець Св’ятослав Св’ятославович
203 Данилевський Вадим Іванович
204 Авдюшкін Олександр Миколайович
205 Давид Ольга Володимирівна
206 Муха Станіслав Володимирович
208 Семенюк Оксана Євгенівна
209 Величко Володимир Мартинович
210 Марків Михайло Павлович
212 Самойленко Михайло Михайлович
213 Беркут Анатоль Миколайович
215 Візняк Ярослав Ярославович
216 Миляник Тарас Богданович
217 Гусар Віталій Олексійович
218 Орлов Кирило Сергійович
219 Стойко Борис Іванович
220 Гнатенко Олексій Анатолійович
221 Дудка Олександр Григорович

Іван ЗАЄЦЬ: «Україну підштовхують до лінгвістичної громадянської війни»


«Рішення позачергової сесії Одеської міської ради щодо надання російській мові статусу регіональної, а також скликані для ухвалення аналогічного рішення сесії Донецької облради та Кримського парламенту, засвідчують, що режим В.Януковича штовхає суспільство до надзвичайно небезпечної лінгвістичної громадянської війни», - вважає народний депутат України, представник об’єднання патріотичних сил Наша Україна Іван ЗАЄЦЬ. Він застерігає: «Політика, коли порядок застосування державної мови визначається на місцевому рівні і прямо залежить від меншості, закінчується протистоянням, і, як правило, розвалом держави».

«Оскільки такі рішення місцевих рад йдуть в руслі нелегітимних мовних рішень парламентської більшості і Президента України, то вони також є нелегітимними», - стверджує політик. Натомість він зауважує, що «таке рішення засвідчує інтенсифікацію процесів деукраїнізації України, перезаснування української національної держави на державу з російською політичною і культурною традицією». «Це рішення має відкрити очі й на те, що режим Януковича на шляху до перетворення України на кілька російських губерній готовий витерти з життя усі, крім російської, національні меншини», - заявив депутат.

З огляду на все, Іван ЗАЄЦЬ закликав рішуче засудити це рішення як сепаратистське і таке, що підриває єдність суспільства та цілісність держави. Політик також вимагає від Генеральної прокуратури опротестувати це рішення як антиконституційне.

Окрім того, Іван ЗАЄЦЬ заявляє про те, що «оскільки підписаний мовний «закон» є не просто виборчою технологією, а замахом на українську націю та базові засади української державності, патріотичні сили повинні вже зараз організувати всебічний опір його запровадженню і зокрема, терміново скликати широкий форум політичних партій і громадських організацій на захист української мови.

Через закон про мови телеканали перейдуть на російську – Ірина Ванникова


Закон «Про основи державної мовної політики» відкрив можливості для того, щоб російська мова повністю забрала український телевізійний ефір.

Про це заявила кандидат у народні депутати від партії «Наша Україна» Ірина Ванникова.

«Не можна не розуміти, що закон про мови – це технологічний інструмент для отримання додаткових голосів на виборах, це заклик до мобілізації певного електорату, з певним рівнем освіти та доходів, на сході та півдні України. Тому дивує позиція регулюючих національних органів, які поспішили адаптувати положення цього закону у діяльність українських медіа. Телеканали не мають бути втягненими у цю політичну акцію з деукраїнізації», – зауважила Ірина Ванникова.

На її думку, перехід телеканалів на російську мову, який очевидно наступить внаслідок виключення графи «мова» з ліцензій на мовлення, помножить руйнівний ефект закону про мови.

«У такому випадку не потрібно буде рішень місцевих рад – телеканали перетворять російську мову на регіональну мову загальнодержавного масштабу. Питання української мови в Україні – це не питання мови спілкування чи мови ефіру – у даному випадку. Це питання державотворення і консолідації нації», – заявила Ірина Ванникова.

Национальный ответ

Виктор Ющенко – о языке, патриотизме и требованиях к власти

Языковой вопрос накануне парламентских выборов в очередной раз стал политической темой № 1. Нынешние народные избранники свое мнение уже выразили, отдав большинство голосов в пользу закона «О государственной языковой политике». Почему же у документа так много противников?
Свою точку зрения на проблему «АиФ» высказал экс-президент, лидер партии «Наша Украина» Виктор ЮЩЕНКО.

В центре интересов

- Виктор Андреевич, почему язык и политика у нас настолько тесно переплелись? Это особенность Украины?

- Сегодня, как никогда, стало очевидно, что именно язык является одним из основных признаков европейских стран. Это генетический код каждой нации, ее душа, образ мышления, и объединяющая платформа для общества, и надежная основа для его развития. Ключевая миссия современного государства – обеспечить коренной нации благоприятные условия для сохранения и развития собственной идентичности - языка, культуры, традиций, обычаев. В наше время не нужно уничтожать нацию физически. Достаточно убить ее язык и культуру, навязав ей чужие образцы. Культурный империализм гораздо тоньше экономического, он менее ощутим и заметен, нежели политический и военный. Как писала Лина Костенко, «нации умирают не от инфаркта. Сначала у них отнимается речь».
Существование единственного языка - техническое условие существования устойчивой европейской державы. Два государственных языка в Украине не могут служить факторами консолидации. Консолидироваться можно лишь вокруг чего-то одного. В нынешних условиях язык - это гарантия национальной безопасности, территориальной целостности, национального сознания и исторической памяти народа. В свою очередь, украино-русское двуязычие является результатом реализации в нашей державе имперской политики ассимиляции и попытки уничтожения украинского языка в сфере публичного употребления.

- Разве нет примеров цивилизованного решения такого вопроса? Ведь существуют страны с узаконенным двуязычием.

- «Не бывает двуязычных народов, - пишет польский исследователь Ежи Велюнський, - так, как нет ребенка, у которого было две биологические матери. Когда-то само существование двуязычия уже могло означать, что один народ ассимилирует другой». Российский колониализм в Украине, разумеется, существенно отличался от классических «заморских» аналогов - в первую очередь тем, что не дискриминировал украинцев по этническому признаку, поскольку вообще не считал их отдельным этносом.
Впрочем, близость языков облегчает доминирующему языку поглощение подчиненного. Уже через два года внедрения двуязычия в Беларуси количество первоклассников, которые обучались на белорусском языке, снизилась с 75% до 38% и по сей день продолжает уменьшаться. Белорусский язык насильственно превращается в маргинальный, «оппозиционный». Ирландцы, провозгласив независимость и поддавшись на давление англоязычных граждан, сделали английский «вторым государственным». За какие-то пятьдесят лет это практически уничтожило ирландский язык, которым сегодня говорят лишь около 5% населения в западных районах страны.
Ограничение употребления определенного языка - это признак завоевания одной суверенной нации другой, или же ее вымирания. С этой точки зрения добровольное самоограничение в использовании национального языка равносильно медленному самоубийству целой нации.

Элитные особенности

- Но ведь принятый парламентом закон «О государственной языковой политике» нацелен не на ограничение национального, а на развитие региональных языков. Как он может помешать украинскому?

- Суть в том, что закон, принятый с нарушением норм Конституции, законов и Регламента Верховной Рады, создает условия для вытеснения государственного языка из активного употребления. Такой путь не мог быть избран парламентом ни одной цивилизованной страны, депутаты которого думают о национальных интересах своей родины. Голосование за этот закон окончательно сорвало маски с украинских политиков. И провластные партии, и оппозиция давно доказали, что им глубоко безразлично будущее нашего государства. Большинство так называемой украинской «элиты» способно думать и заботиться лишь о себе и своих собственных интересах. Но это только тогда, когда речь идет о «дерибане» бюджетных средств и общегосударственного имущества. В вопросах же идеологии, стратегии, защиты национальных интересов они похожи не на государственных мужей, а на сумасшедших, которые сами рубят сук, на котором сидят. Те, кто писал этот закон и голосовал за него, не защищали даже собственные права. Ведь в повседневном общении большинство депутатов пользуется даже не русским, а, скорее, региональным суржиком. Впрочем, как подтверждает исторический опыт, чиновники не говорят на государственном языке только в следующих случаях:
а) эта страна оккупирована другой страной;
б) чиновники презирают народ страны, которой они руководят;
в) они не имеют достаточных умственных способностей для освоения языка своего народа.

- То есть у вас есть сомнения в самом облике политической элиты. Чего же ей не хватает в данный момент?

- В обществе ощущается острая потребность в патриотических силах. Я убежден, что электоральный эффект от объединения патриотов будет гораздо выше банального суммирования рейтингов. Во многом результат зависит от удачности и продуманности кампании, от того, чтобы не скатиться к очередным социально-популистским лозунгам, которые смешают блок с другими брендами. Ведь сейчас вновь, как и в 2010 году, политическая борьба сводится к выбору персоналий, а не рецептов преодоления кризиса, а вместо столкновения идей и программ мы видим лишь столкновение личных политических амбиций. Хотя на самом деле на кон поставлено гораздо больше. Сегодня, как и 300 лет назад, мы вновь вынуждены выбирать между Европой и Азией. Мы снова должны бороться за свою свободу и свои интересы.

По законам идентичности

- Под лозунгом государственной независимости действуют все страны – бывшие республики СССР. Но итоги некоторых вы критикуете. Кто же преуспел в отстаивании своих интересов?

- Опыт стран постсоветского пространства показал, что только полный отказ от навязанных народам имперских атрибутов - тоталитарных символов и праздников, чествования политических преступников, кощунственного «интернационализма» – позволило им в короткий срок войти в круг свободных стран Евросоюза. И сегодня такие державы, как Литва, Латвия, Эстония, а в последние годы - и Грузия, делают уверенные шаги на пути реформ в интересах своих народов. Зато заповедники советского прошлого - Беларусь, Казахстан, Кыргызстан, где русскому языку предоставлен государственный статус, демонстрируют критическую экономическую и политическую зависимость от России. Уровень жизни в них далек от европейских стандартов. Или такой судьбы мы хотим для Украины? Не достаточно ли уже защищать украинский язык и постоянно отбиваться от антиукраинских посягательств? Это пассивная позиция, которая ведет нас к проигрышу.

- Какой, в таком случае, должна быть активная позиция? И как при этом не ущемлять интересы и других национальностей, которые у нас представлены достаточно широко?

- Сохранить язык, который на протяжении веков целенаправленно уничтожали, можно только целенаправленной государственной политикой восстановления украинского языкового пространства. Разумеется, Украина не может не считаться с 8 млн этнических русских и миллионами русскоязычных украинцев. Однако недопустимо уничтожать единую государственную языковую политику. Украина - классическая моноэтническая страна, где государствообразующий этнос составляет не меньше 80% населения. А потому политика относительно языкового вопроса, без преувеличения, обязана формировать стратегию национальной идентичности.
Проблема лишь в том, что в украинском государстве должна быть украинская власть. А этого нельзя достичь без сознательной позиции граждан, их ответственного голосования на выборах, активной общественной позиции по принципиальным вопросам развития государства. Я убежден, что ответом на вызовы украинской политики должно стать объединение патриотических сил. Это должны понимать все, кому небезразлично будущее Украины как единого дома для украинской нации.

Этнический состав населения Украины
Украинцы 77,8%
Русские 17,3%

Родной язык
Украинский 67,5%
Русский 29,6%

Данные Всеукраинской переписи населения 2011

Мовний закон насамперед провели зрадники, новітні «кочубеї» – Ющенко


Ірина Штогрін: Одеська міська рада ухвалила рішення, що російська мова відтепер має статус регіональної у цьому місті. Рішення ухвалене, як зазначено на сайті міської ради, в рамках реалізації положень чинного закону «Про основи державної мовної політики».

Пане Ющенко, які наслідки, на Вашу думку, для України матиме ухвалення парламентом і підписання Президентом Януковичем «мовного» закону?

– Наслідки очевидні. Мова для етнічних держав – це завжди державоутворюючий фактор. Якщо в такої нації забрати мову, по суті мова йде про те, як девальвувати вашу державність.

І тому, коли ми говоримо про тему, сьогоднішню місію української мови, я відділив би частину теми спілкування, якою мовою треба вести, бо це питання достатньо просте: чим більше мов знаєш, тим ти більш конкурентоздатний у цьому світі.

Питання зараз дещо в іншому – статус державної мови. Бо мова, яка має статус державної мови, – це фактор перш за все консолідуючий для нації, об’єднавчий для нації. Дві мови не об’єднують, об’єднує націю тільки одна мова. Тому чи в Португалії, чи у Франції, чи в Іспанії, чи в Росії, чи в Норвегії, будь-яку країну візьміть – на першому місці національного об’єднуючого фактору стоїть державна мова. І вона одна.

– Що це може означати? Розкол країни? Небезпека для державності? Що?

– Це означає навіть не русифікацію, бо про ті регіони, 13, про які зараз йде мова, вони і так вже русифіковані. Там російська Україна вже зроблена. А мова йде про зворотній процес – деукраїнізацію, що там не появляється правової підстави впроваджувати у тих чи інших обставинах українську мову. Іншими словами, це так і називається «деукраїнізація». Сплутані серйозні поняття.

Регіональна мова і Хартія регіональних мов направлені на корінні мови, на захист корінних мов. Російська мова у нас не є регіональною. У нас є мова кримських татар, регіональна, яку треба захищати, караїмська, наприклад, яку треба захищати. Це автентичні регіональні мови. У нас змінена дискусія, підмінена дискусія.

– Пане Президенте, багато хто каже, що якби за Вашого президентства кримські татари отримали можливість для розвитку регіональної мови відносно духу і букви Європейської хартії, то у пана Колесніченка і пана Ківалова не було б підстав створити цей законопроект, який тепер вже став законом в Україні, «Про засади державної мовної політики».

– Ви мене звинувачуєте, що я не відданий був до теми національної мови?

– Чому не зробили для кримських татар?

– У мене ж запитання до Вас: скільки в мене у парламенті було місць?

– Ви маєте на увазі, що не було можливостей це зробити? Чому?

– Нагадаю, що 20. Я працював Президентом у парламентській державі. Так ось, у парламенті в мене було 20 людей «НУ».

– Але, як Президент, Ви могли це ініціювати?

– Зараз мова йде про те, чи у парламенті на час мого президентства були ті сили, які готові були підтримати, наприклад, тему воїнів УПА? Ні, не було. Тему у тій редакції, як Ви говорите? Я переконаний, що не було. Бо у 2008 році проводиться протилежний закон, як Ви пам’ятаєте, про державну службу, де так звані члени (як сказати?) провладної сили БЮТ голосують за статус, офіційний статус російської мови на рівні вжитку державного службовця. Нагадаю, що це 2008 рік.

Тому я всі важелі використав, які в мене були, для формування єдиної мовної державної політики.

– Пане Президенте, чи використали Ви всі важелі зараз для того, щоб Президент чинний Вас почув щодо «мовного» закону?

– Я думаю, що все попереду.

– Та вже ухвалений!​

– Ми програли. Програли не від того, що Партія регіонів перемогла, а в тому, що за тих 234 голоси, які голосувало, 30 голосів – це були легіонери, це ті, які прийшли так звано на тлі демократичних сил, з відповідними гаслами і зрадили національним мовним інтересам. Тому я не аплодував би зараз Партії регіонів, що вона щось провела. Не вона провела. Провели зрадники. Провели новітні «кочубеї», яких є десятками у так званих опозиційних силах.

– Щодо опозиції. Сьогодні суд постановив задовольнити клопотання державного обвинувачення у справі ЄЕСУ про направлення підсудній, екс-прем’єру України Юлії Тимошенко запиту щодо її участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Тепер така новація в українських реаліях.

Пане Президенте, як Ви оцінюєте перебіг судових засідань щодо Юлії Тимошенко? І що Вам особисто відомо, скажімо, про справу Щербаня?

– Я думаю, що ці дві сили: БЮТ і Партія регіонів у спокої не залишать Україну. Вони будуть… Пам’ятаєте, колись жарт такий був про те, чи у нас буде третя світова війна? Кажуть: ні, третьої світової війни не буде, але буде така боротьба за світ, що з цього світу каменя на камені не залишиться.

От я думаю, що це той процес, у який нас втягують сьогодні оці політичні секти, які називаються «Батьківщина» і «Партія регіонів». Вони не співіснують, тому що це не ідейні політичні сили. Це сили авторитарні. Їм треба одне – влади. Не дай Боже, вони зійдуться – це найжахливіший варіант «ширки» буде для України, де політична влада, як дуже часто в африканських чи в латинських країнах, буде поділена на 20-30 років.

– Ви думаєте, що це можливо у цьому контексті?

– Те, що було в 2008 році, коли Тимошенко мені принесла варіант Конституції, розроблений з Регіонами, при чому за межами України, щоб я його підтримав, від цього сценарію ділили лише одне…

– «За межами України» – це де, Вікторе Андрійовичу?

– Це місто-герой Москва.

Я попередив Тимошенко і потім через Плюща попередив Януковича, що як тільки ви вносите оцю ганьбу до парламенту, я на другий день оголошую дострокові президентські вибори, я не дам вам проводити політику «ширки», яка забрала б право вибору першої особи держави, наприклад, у виборців. І це зупинили.

Я не знаю, наскільки сьогодні цей варіант можливий. На сьогодні це зараз дві полярних сили, які нас будуть штовхати до національного протистояння. Але можливий варіант…

– Пане Ющенко, але якщо оцінити суди, то це суди, скажіть, будь ласка? Це суди, ці судові засідання і ці вироки, які винесені Юлії Тимошенко?

– Я би сказав так. Якщо ми говоримо про справу «газову», то, безумовно, це справа кримінальна, але робиться політичним судом.

А що стосується ЄЕСУ – ну, Ви знаєте, треба знати трошки історію цього питання, щоб вести цю полеміку. Я не думаю, що тут є час розлого говорити про це.

– Ми вже повикладали на сайті все, що нам принесли з одного боку, умовно кажучи, від Рената Кузьміна, і все, що нам принесли від БЮТ. У нас воно все викладене на сайті.

– Дуже добре тоді. Дуже добре.

Я думаю, що той конфлікт економічний, який виник в середині 1990-их років між ЄЕСУ, як єдиним постачальником газу в Україну, і ІСД, як найкрупнішим індустріальним споживачем газу, який брав газ напряму з «Газпрому» у 2,5 рази дешевше, то у цьому треба шукати мотив конфлікту, як приручити через одну структуру брати у двічі дорожчий газ і задовольняти далеко не державні, національні інтереси.

– Вікторе Андрійовичу, а хіба у нас, що стосується газу, колись (і за Вашого президентства) було газове питання абсолютно чистим, без чиїхось комерційних інтересів?

– Я Вам нагадаю, що відбулося в 2000 році.

– Я пам’ятаю.

– Коли ми вперше сказали, що держава віднині ні борги ЄЕСУ на себе не буде брати, ні борги «Батьківщини», це була корпорація для закупок середньоазійського газу) віднині жодної копійки українська держава не буде брати на обслуговування на свої плечі. Це проблема приватних структур.

Друге. Ми зробили реструктуризацію газових боргів. Я з однієї сторони цим займався, а Михайло Михайлович Касьянов – з другої. І пізно вночі, здається, близько 12-ої доповіли Президенту, що можете забути про цю тему, крапка поставлена – вони диверсифіковані.

І третє питання – це те, якщо виникає форс-мажор у цих відносинах, як він обслуговується.

Іншими словами з 2000 року, я так думаю, до 2005 року Ви не нагадаєте зараз жодного скандалу, який би виникав у газовій енергетиці. У нас їх не було, тому що держава позиціонувалася так, як воно і потрібно було у цих справах.

– Це тема окремої розмови, пане Президенте.

– Дійсно. Дійсно.

– Я Вас запитала про Щербаня. Скажіть, будь ласка, що Ви знаєте про справу Щербаня особисто?

– Чесно кажучи, я не знаю, чи цією інформацією Ви володієте, чи не володієте.

Ну, досить серйозні нюанси, які виникали навколо організації закупок газу через ІСД і через ЄЕСУ, досить багато подробиць, які, я думаю, і описані в пресі, і більшості людей відомі, вони відомі і для мене, як виникав цей конфлікт, як пробували його в ручному режимі врегулювати, чому виник той конфлікт.

Наскільки з тієї інформації мені відомо, ця тема, мені здається, повинна для нації розкрита.

– Вікторе Андрійовичу, але Ви знали ці всі подробиці ще до 2004 року? Не знали?

– Ні.

– Тобто Ви, призначаючи Тимошенко Прем’єром, тому що так склалися обставини, не знали усіх обставин?

– Я призначав Тимошенко Прем’єром, коли вона була у розшуку «Інтерполу». І це єдиний Прем’єр-міністр, який за час своєї каденції нікуди не виїздив з України. Бо я рахував, що це той крок, який поможе врегулювати українські питання. І перший, хто звернувся до Путіна врегулювати це питання, то це був я.

– Пане Президенте, запитання з мережі «Фейсбук». «Чому за Вашого президенства нікого не посадили? Не було за що? І за що Ківалову дали орден?».

– Я ордена Ківалову ніколи не давав! Це не відповідає дійсності. Про це я багато робив заяв. Але я розумію, що це заяви для тих, хто хоче слухати.

Друге. Ви знаєте, я не пам’ятаю, щоб Кваснєвський когось посадив. Я не пам’ятаю, щоб, наприклад, президент Швейцарії когось посадив, чи президент Франції когось посадив. Взагалі це не функція Президента. У Президента немає важелів, як визначати рівень вини тієї чи іншої людини, по Конституції. Будь ласка, прочитайте: «Обов’язки Президента».

– Віктор Янукович так само каже.

– А для цього є органи. Тому на один орган я поставив «великого борця з корупцією» Турчинова, в СБУ, якій надане право ініціювати всі кримінальні справи, які відносяться до порушення закону стосовно інтересів держави. «Головним міліціонером України» я поставив Луценка. Це одна зі структур, яка має право ініціювати кримінальну справу по відношенні до будь-якого громадянина України.

І я був переконаний, що разом з Генпрокурором, якого ми вже в 2005 році спільно призначили через український парламент, Медведьком, – це є самодостатня сила для того, щоб вести оперативну роботу і ініціювати відповідні кримінальні переслідування від імені держави будь-яких посадовців і громадян.

– Пане Президенте, ось це перекликається з тим, що люди пишуть у «Фейсбуці». «Особисто я дуже поважаю цю людину (про Вас йде мова) навіть зараз, бо розумію, що саме такий Президент був би потрібен Україні… десь років за 20, 30. А так усі великі надбання нашої революції, нашого Майдану втратили за Ющенка, зокрема через чвари».

– Це не так. Це не так. Але я розумію, що більшість тих людей, які мене слухають, цю думку не поділять.

Насправді головний виклик для долі країни у нас, якщо ми говоримо про політичну мозаїку, – це боротьба двох кланів: Партії регіонів і «Батьківщини»-БЮТ, які по своїй ідеологічній визначеності, безумовно, не ставлять за мету паннаціональні інтереси, для яких авторитарна влада – це суть.

Вони працюють тільки двома шляхами. Одна політична сила, Партія регіонів, ігнорує все українське. Чому? Бо таким чином можна…

– Микола Азаров був у вишиванці. Я бачила днями.

– Ну, як «Батьківщина» підписувала «московську угоду», вона теж у вишиванці була.

Але я продовжую цю думку. Одна політична сила йде дорогою ігнорування всього українського. І тільки на цій основі можна мобілізувати так звану «п’яту колону» або тих людей, які ще йдуть по дорозі національної ідентичності, національного бачення, формування національної свідомості.

Друга сила йде через стежку національного маніпулювання. Тобто саме головне – це сказати з правильним акцентом, особливо з галицьким потрібні заклики, а в решті по своїй суті ви можете нічим не відрізнятися. Ви можете переслідувати одну і ту ж саму мету тільки йти двома стежками.

– Ми маємо запитання радіослухача.

Слухачка: Я хочу висловити коментар до Вашої політичної позиції, Вікторе Андрійовичу, і прошу або розвіяти, або підтвердити мої сумніви.

«Не словом, а ділом»...
Ну що ж, Ваші справи
відкрили нам істинність Ваших чеснот,
за зраду Майдану і зраду держави
Вам присуд суворий виносить народ,
Ви втратили совість, приступливість, гідність,
штовхаєте в прірву Вкраїну свою,
ненависть сліпа, люта заздрість і підлість –
ось справжні натхненники в Вашім бою.
Бо нація, воля і вибір людини –
для Вас лише гасла порожні, зручні.
Ви бути могли кращим сином Вкраїни,
а втілили образ зневіри й брехні».

Це написала я, людина, яка була віддана Вам аж до першого туру президентських виборів у 2009-у! Ви теж несете політичну відповідальність.

– Я думаю, що це риторична позиція, яку має право людина.

Я пригадую, як, знаєте, у свій час щось подібне творилося до багатьох людей в нашій і в не нашій історії. Мені пригадуються часи, коли на вилах носили Мазепу, коли тотально майже ніхто не розумів Чорновола… До речі, дві третини його зрадило з фракції, здається, з 41-го 32 пішло.

– А серед ваших людей в «НУ» зараз немає тих, хто зрадили Чорновола?

– Відверто скажу, що зараз важливі процеси інші. Якщо ми будемо розбиратися у білизні, ми в українській політичній історії…

– Не знайдемо людей, з якими можна зробити команду.

– Я не те хотів сказати. Я хотів сказати так, що перед кожним часом є свій виклик. І якщо ви у потрібний момент не зможете мобілізувати належні сили для захисту свого ідеалу, все решта ви можете програти.

– Вікторе Андрійовичу, запитання: «З якою метою Ви особисто йдете до парламенту? З якою метою іде «НУ»? Яка філософія цієї політичної сили?».

Оскільки дуже багато людей, які реагують на ваш з’їзд, на те, що відбувається у соціальних мережах, і експертів кажуть про те, що основна мета «НУ» – це забрати голоси в Об’єднаної опозиції.

– Наша мета – це забрати голоси ваші, українців, виборців, які поділяють три речі. Вихід з сьогоднішньої ситуації лежить у трьох площинах.

Площина перша – це наріжна тема національного відродження. Хочете? Національного творення там, де його не було. Якщо нація не осмислить це, якщо нація не пройде прірву внутрішньої неконсолідованої позиції, дезінтегрованої позиції, коли її легко шматувати чи то по церкві, чи то по мові, чи то по вимірах інтеграції, чи ще по десятках признаках, яких не повинно бути у сьогоднішньої консолідованої європейської нації, ми не відбудемося, як держава, як нація.

Тому я, економіст, стверджую, що найбільший виклик – національне роздроблення, національна дезінтеграція лікується новою національною політикою, яку я проводив, і яка сьогодні, переконаний, є альфою того курсу, з якого повинна починати Україна.

Друга теза – свобода і демократія. Підкреслюю, країна, яка здобула національну єдність, збудувала свій лад на свободі і демократії, демонструє самі високі стандарти соціальні, економічні. Тому ми говоримо про ці речі, як омега національного курсу.

Третє – це європейський курс...

– Консолідована нація, свобода і демократія, європейський курс?

– Так.

Власне кажучи, оце та домінанта, з якою патріотичні сили йдуть до парламенту. Наша мета – мільйони людей, які патріотичні усвідомлені до національних викликів, консолідувати навколо політичного проекту.

– Вікторе Андрійовичу, якщо потрапить Ваша сила у парламент, і Ви будете у парламенті, чи свідомі Ви того, що Ви можете відповідати, що Ваша сила не голосуватиме так, як голосували ті, про кого Ви говорили на початку програми, тобто не буде «тушок» у Вашій політичній силі?

– Так.

– Ви сказали, що Ви плануєте набрати 10% голосів і пройти у парламент з ось таким подвійним перевищенням. Яким чином Ви це можете зробити?

– А це цікаво? От скажіть, будь ласка: це цікаво?

– Я не знаю. Ви будете виступати на майданах багатьох міст? Вікторе Андрійовичу, я просто механізм хочу зрозуміти.

– Мені здається, що цікавим є те, що в 46 мільйонів людей є ситуації, коли в них є вибір. Не КРСС одна йде, за яку голосують 102% у тих чи в інших регіонах і безплатно видають лимонад. Ми говоримо про те, що ви є вільна людина. Якщо ми говоримо про політичний устрій, ви володієте самим головним – мандатом. Без вас формування української влади неможливе. Будь ласка, розпоряджайтеся своїм мандатом.

– Тобто свідомість людей.

Вікторе Андрійовичу, чому немає чітких даних про наявність чи відсутність діоксину у Вашій крові, скажіть, будь ласка? Чому ця ситуація досі піднімається?

– Це неправда.

– Вони є? Ви готові їх оприлюднити?

– Шановні, чотири заяви Генпрокуратури після проведення другої міжнародної експертизи медичної з цього приводу зроблені про вміст діоксину, характеристики, його динаміка.

– Тобто Генпрокуратура має все необхідне?

– У травні остання заява 2010 року. Генпрокуратура заявила: факт отруєння Президента Ющенка доведений.

– «Вікторе Андрійовичу, Ви вже з’їжджаєте з державної дачі?». Це запитання з мережі «Фейсбук».

– Я про це повідомлю окремо. Як я це зроблю, я повідомлю окремо.

– І прогноз від Президента України 2004-2010 років і колишнього керівника НБУ щодо гривні? Що буде з гривнею, Вікторе Андрійовичу?

– Не простий час, який вимагає активних дій від Нацбанку і від уряду (щодо гривні – ред.). Як вони з цим справляться?

– Ситуація складна. Сказав Віктор Ющенко.

Закон про мову підмінює поняття та несе загрозу деукраїнізації - Віктор Ющенко


Ухвалений закон про мови підмінює поняття, надаючи російській мові статус регіональної, та несе загрозу згортання правових підстав для функціонування та розвитку української мови.

Про це заявив лідер партії «Наша Україна» Віктор Ющенко в інтерв'ю радіо «Свобода».

«Регіональні мови - це корінні мови, а російська мова не є корінною. У нас підмінено дискусію. Йдеться навіть не про русифікацію - ті 13 областей уже русифіковані - йдеться про деукраїнізацію», - заявив Віктор Ющенко. Сам закон, за його словами, було ухвалено вирішальними голосами 30-х «зрадників».

Коментуючи кримінальні справи проти низки політичних лідерів, Віктор Ющенко назвав основною загрозою те, що дві політичні сили втягують Україну у протистояння, при цьому одна з них ігнорує все національне, а інша вдається до маніпуляцій на цій темі. «Головним викликом для країни є протистояння двох кланів, що за ідеологічним визначенням не ставлять за мету національні інтереси. БЮТ і Партія Регіонів Україну в спокої не залишать», - констатував Віктор Ющенко.

За словами лідера «Нашої України», мета його політичної сили - об'єднати голоси українців, які поділяють ідеї національного відродження та консолідації, принципи демократії та свободи слова та євроінтеграційний курс. «Наша мета - об'єднати мільйони людей навколо патріотичного проекту», - сказав Віктор Ющенко.
Відтак, вибори мають не просто змінити владу, а змінити курс держави на основі чітких систем цінностей.
Під час інтерв’ю також було порушено теми зовнішньої політики, зокрема, відносин Україна - США.

Київ – У парламенті наступного скликання партія «Наша Україна» не має наміру об’єднуватися ані з опозицією, ані з владою. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявила Ірина Ванникова, четвертий номер виборчого списку «Нашої України». За її словами, враховуючи попередній політичній досвід, можна припустити, що під час передвиборної кампанії найбільше проблем може виникнути саме у відносинах із опозицією.

– У першу чергу, я хотів би поцікавитися особливостями формування виборчого списку «Нашої України» і, зокрема, чому в процесі формування списку так багато людей пішло з «Нашої України»?

– Ми починаємо з особливостей формування виборчого списку чи чому багато людей пішло? Я хочу зрозуміти. Чи послідовно будемо?

– А це ніяк не впливало одне на одне? Можливо, так формували список, що дехто подумав: «Ой!»…

– Це були паралельні процеси. Я хочу сказати, що список «Нашої України» – такий, за який абсолютно не соромно. Це список професійних політиків, професійних менеджерів.

– Усі так кажуть. Я ще не бачив людину, яка б сказала: нам соромно за список. Цікаво подивитися на політика, який би сказав, що йому за список соромно.

– Головне, щоб українському народові не було соромно за ці списки. Тому що кожна політична сила, яка себе поважає, запрошує в свої списки зірок, в першу чергу політичних зірок, зірок спортивних, зірок шоу-бізнесу. Але це сила, яка не поважає свого виборця, тому що парламент – це все-таки не місце для шоу. І я, наприклад, воліла б, щоб Андрій Шевченко, якого я страшенно поважаю і пишаюся ним, як будь-який українець або українка, наприклад, свої сили спрямував на те, щоб виховувати молодих футболістів, молодих спортсменів і нарешті досяг того рівня футболу, який був за часів Лобановського. А я не розумію, наприклад, що буде робити політик Шевченко у парламенті!

– Там є комітет сім’ї, молоді та спорту. Буде займатися законодавчим забезпеченням дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

– Не скажіть! Ми ж без іронії чи з іронією говоримо? Якщо без іронії, то парламентар – це абсолютно окрема професія, це рутинна робота. Чи готова Таїсія Повалій ночами сидіти, коптіти над законопроектами разом зі своїми юристами-радниками, сидіти на безкінечних нарадах і консультаціях? Це дуже важка робота. І якщо зірки ідуть в політику, вони займають чиєсь місце, вони займають місце інших професійних людей.

В парламент повинні прийти менеджери-професіонали, юристи, економісти, і, до речі, можливо, журналісти. Тому що парламент – це місце для великої законодавчої роботи, там, де ти впливаєш на системні державні процеси.

І в цьому контексті, повертаючись до нашого списку, я хочу сказати, що наш список абсолютно складається з людей професійних. У нас немає мегазірок. Мегазірка у нас – Ющенко, це зірка № 1 нашого списку. Всі інші люди – це, дійсно, менеджери. Наприклад, Юрій Іванович Костенко – інтелектуал, інженер, рухівець, людина, яка має 30 інтелектуальних запатентованих винаходів. Сергій Бондарчук – Герой України, людина, яка керувала величезним військовим комплексом «Укрспецекспорт» 5 років. Микола Васильович Оніщук – двічі міністр юстиції, професіонал, блискучий юрист, освічена людина. Григорій Омельченко – це теж Герой України, афганець, учасник бойових дій. Скажіть мені будь ласка, хіба це список, яким ми можемо не пишатися?

– Ви знаєте, чим мені сподобався з’їзд «Нашої України»? Я без іронії скажу – всі затверджували кандидатів, не надто їх обговорюючи, без суперечок. «Удар» за кожного кандидата голосував, але там не було жодної дискусії щодо жодного кандидата. А от у вас під час обговорення списку були такі випадки, коли людину виключали зі списку. Хотів запитати щодо принципів формування списку. За яким принципом підбирали всіх цих людей?

– Принцип водночас простий і складний. По-перше, безумовно, дуже важливий чинник – професіоналізм. Людина мала б бути професійною. Людина, яка віддана українським цінностям. Людина, яка не зрадила, бо, знаєте, в наш час це дуже теж важливо – це принцип відданості. Людина, яка не зрадила, яка не пішла манівцями, яка все-таки витримувала лінію і Президента Ющенка, і українську лінію. Ось такі я б сказала принципи, якими користувалися під час затвердження списку.

– Чому тоді Віра Ульянченко зі списку «випала»?

– Це якраз прикрий особисто для мене випадок. Тому що особисто я була проти того, щоб Віру Іванівну (Ульянченко) виключали. Я досі не згодна з рішенням з’їзду, я голосувала проти виключення. Мені здається, що це був саме той випадок, коли спрацювали, можливо, якісь не найкращі якості людей, суб’єктивні чинники, можливо, заздрість, можливо, суб’єктивна нелюбов. Це було суб’єктивне, на мій погляд, рішення і неправильне. З Вірою Іванівною не треба було таким чином поступати.

– Я чомусь думав, що формування списку і відхід людей з «Нашої України» – це був один процес, а виявилося, що два різні. Все-таки, чому значна кількість соратників Ющенка пішла? Як ті, хто лишився, сприйняли відхід Наливайченка, Огризка, Парубія?..

– У кожного, про кого Ви говорите, – історія індивідуальна, мотиви індивідуальні. Знаєте, в мене прекрасні стосунки з Володимиром Станіславовичем (Огризком). Я його дуже поважаю як міністра і українського дипломата, як просто українську людину. З Валентином Олександровичем Наливайченком маю теж достатньо довгу історію взаємин і спільної роботи в партії. Я буду завжди вважати і наголошувати на цьому, що Наливайченко відкрив Службу безпеки для українців. За Наливайченка люди вперше перестали боятися КДБ. Наливайченко дуже багато зробив для того, щоб розсекретити архівні матеріали. Це був перший український голова СБУ. Сподіваюся, що в парламенті, коли ми зустрінемося, будуть спільні теми, над якими ми будемо спільно працювати. Ці люди не є нашими опонентами, не є нашими ворогами.

– Чому ж так сталося, що перший український голова СБУ пішов, якщо продовжувати це порівняння, від першого українського Президента України?

– Абсолютно точно. Тим-то й відрізняється партія «Наша Україна» на чолі з демократичним, як Ви правильно сказали, українським Президентом, що це – партія демократична, де царює демократія, де є дискусія і вона відкрита. Ми цього не соромимося. І якщо у Наливайченка була дискусія з якихось питань і було своє бачення розвитку політичної сили «Наша Україна», яке не збігалося, наприклад, із думкою політради, бо в нас ухвалює рішення політрада і президія партії – Наливайченко ухвалив єдине вірне і, я вважаю, достойне рішення: він пішов з цієї посади для того, щоб партія могла розвиватися в тому напрямку, в якому вважає за потрібне. Я вважаю, що це абсолютно нормально і, більше того, це приклад правильного демократичного розвитку.

– Хто для «Нашої України» більший опонент: чинна влада чи опозиція? Бо ви і не там, і не тут. У нас зараз така політика: є влада, є опозиція, а Ви себе ні з тими, ні з тими не асоціюєте. Чому так сталося і хто для Вас – потенційний союзник, а хто – потенційний супротивник у Верховній Раді наступного скликання, якщо Ви туди потрапите?

– Я б сказала так, що ми – патріотична опозиція № 1. Ми, дійсно, третя політична сила. І ми вважаємо, що і так звана Об’єднана опозиція, і партія влади – це технологічні бізнес-угруповання, угруповання за інтересами. Це не є сили, які будуть відстоювати український інтерес. І ми це бачимо зараз – після підписання «мовного» закону і після квазі-протестів опозиції так званої у парламенті.

Тому для нас неможливо об’єднуватися з силами, які не є справжніми, тому що опозиція у нас несправжня. Я вам скажу більше, і влада у нас скоро буде несправжня. Петро Симоненко – головний комуніст – зробив заяву про те, що у нього до українського гімну, виявляється, вже є питання. Це логічні кроки, після підписання Президентом Януковичем «мовного» закону. Це говорить лише про одне, що в нас скоро не буде держави, не буде гімну, не буде нашого прапора і нашого герба, що ми втрачаємо країну. І нічого не робиться для того, щоб зупинити цей страшний розвиток страшного сценарію. От і все! Наші союзники – це українські сили, які відстоюють українські інтереси, українську політику, а не політику Кремля.

– За яким параметром ця українська політика буде вимірюватися в парламенті наступного скликання?

– Я зараз серед політичних сил не бачу програми розвитку країни. Наприклад, Об’єднана опозиція пропонує програму війни. Ми пропонуємо все-таки програму творення. Ми б хотіли пропонувати людям програму економічного націоналізму. Знаєте, що це таке? Це коли ви купуєте яблуко, а воно не китайське і не аргентинське, а воно вирощене черкаськими фермерами. Або відкриваєте щоденник, а там не портрет Сталіна, а Тараса Григоровича Шевченка і український гімн. Це коли ми даємо розвиватися українському виробникові, коли ми розвиваємо національну економіку, коли ми даємо нові робочі місця, активізуємо внутрішній ринок і формуємо середній клас.

– Ви не бачите, хто може стати вашим спільником, союзником?

– На даний момент я не бачу, чесно Вам скажу. Шкода. Про це, до речі, так само ми дискутуємо і думаємо багато, але поки що на даному етапі не бачимо. Але там, де наші інтереси будуть збігатися в сфері соціального захисту, мовного захисту українця – безперечно, ми будемо знаходити союзників. Найбільш близька нам за ідеологією – це партія «Свобода». Але вони все-таки, погодьтеся, занадто радикальні, на мій погляд.

– Бачите, «Свобода» з опозицією ніби порозумілися. Вони принаймні поділили округи, збираються співпрацювати. А вам що заважає?

– А нам нічого не заважає! Ми, власне, і не ворогуємо, якщо ви зауважили. Просто я хочу нагадати – хто створив Комітет опору диктатурі? Ініціатором його створення була «Наша Україна», її львівський осередок. Хто ще кому створював спротив?

– Тут нещодавно був Валентин Наливайченко, то казав, що це він створював.

– Так, це правда. Дійсно, він же був тоді головою політради «Нашої України».

– Бачите, і пішов уже.

– Пішов. Це такі процеси.

– Тобто союзники у вас можуть бути, я так зрозумів, ситуативні в наступному парламенті?

– Я б не робила зараз такі чіткі прогнози і не конкретизувала це питання. Все-таки хочеться дочекатися 28 жовтня і подивитися на майбутній розклад формування пропорцій парламентських сил, почитати їхні програми, почути передвиборчу риторику. Тоді ми будемо говорити. Це все покаже час.

– Риторика у всіх чудова, більш-менш.

– Не скажіть!

– Навіть багато в чому подібна. А, наприклад, коли триватиме виборча кампанія, то від кого Ви чекатимете більше неприємностей? Адже очевидно, що завжди є хтось, хто воює за спільний електорат. Ви з чийого боку відчуваєте більше небезпеку і хто вам може спричинити більше неприємностей?

– Я б почала трішечки здалеку: як підказує мені мій політичний досвід під час перебування на посаді прес-секретаря Президента Віктора Ющенка, найбільший спротив і найбільші перешкоди, на жаль, чинилися з табору наших соратників і так званих соратниць – людей, які мали б бути нашими однодумцями. Ми навіть не мали такого спротиву і перешкод ні з боку Партії регіонів, ні навіть комуністів, які, безумовно, шкодили, але вони за суттю своєю шкодять. Тому мені здається, що, на жаль, як показує практика, найбільші перешкоди створюють твої потенційні соратники. Але, звичайно, вибори – це є вибори. Це змагання, конкуренція. Тому зрозуміло, що конкуренція буде і з партією влади, і з Об’єднаною опозицією. Говорити про те, що хтось буде білий і пухнастий – так не буває. Ми ж уже переживаємо не перші вибори, і це достатньо суворий випробувальний марафон.

– А коли створювався фактично блок – тобто зараз блоки не можна на вибори висувати, але ж фактично це блок, – то довкола чого йшли основні дискусії: довкола кадрового складу списку, чи довкола, можливо, якихось принципів?

– Як не дивно, у нас дискусії взагалі не було. Було єдине бачення нашої спільної перспективи, є єдине бачення нашої стратегії, є єдине бачення роботи Центрального штабу на виборах.

– Тобто не було жодних суперечок при формуванні цього списку? Просто ми приблизно уявляємо, про що сперечалися Турчинов із Яценюком. А от довкола чого у вас була дискусія?

– У нас була, можливо, дискусія перша і, напевно, остання – момент, коли ми виписували Декларацію про наміри. Але вона, безумовно, точилася щодо ідеології, щодо змісту, щодо суті наповнення Декларації. Це, очевидно, була перша і остання дискусія, але вона не була, я б сказала, корислива. Це була, швидше за все, ідейна за змістом дискусія.

– А щодо квот – «Українська народна партія», «Наша Україна», «Конгрес українських націоналістів»?

– Тут розібралися якраз дуже швидко і без зайвих дискусій, відповідно до внеску партії, тому що партія-засновник – це «Наша Україна», а відтак партії-партнери мають свої квоти, вони абсолютно справедливі у цьому всьому. І тут дискусій ніяких і образ не виникало.

– Ви дорікнули опозиції, що вона недостатньо активно працювала під час ухвалення закону «Про засади державної мовної політики».

– Вона не просто не працювала, вона просто це саботувала.

– Але ж у вас теж є депутати, і ми не бачили їхньої особливої активності, скажімо, В’язівського.

– Це питання, я думаю, до Володимира В’язівського, я б воліла все-таки говорити про конфігурації майбутнього парламенту.

– Просто Ви дорікнули чинній опозиції, а депутати-нашоукраїнці також не були найактивнішими.

– Так. Очевидно, і в цьому теж їхня провина. Очевидно, в цьому наша проблема, що ми не змогли відстояти українську мову. Ви розумієте, що те, що підписав Янукович, – абсолютно російський сценарій. І це тільки на розігріві! Потім Віктор Федорович збирав українську інтелігенцію в найкращих радянських теле-традиціях, вивчав уважно закон, дав зрозуміти, що він його, напевно, не підпише в цій редакції – і за ніч підписав. Ви думаєте, це випадково? Ні, це не випадково. Це системний проросійський сценарій. Більше того, дуже символічно, що закон Янукович підписав 8 серпня, я хочу нагадати, що війна в Грузії, російська агресія в Грузії почалася 8 серпня 2008 року.

– Ви сказали, що інтелігенцію зібрали і використали як ширму…

– Дуже шкода, там є дуже порядні люди.

– Але ж часто Янукович теж зустрічається і з попередніми Президентами України.

– Кого Ви маєте на увазі?

– Маю на увазі Кравчука, Кучму і Ющенка.

– А Ви вважаєте, що Президенти не мають спілкуватися? Я вважаю, що це – абсолютно європейська, більше того, світова традиція. Скажімо, в Америці президенти між собою зустрічаються і спілкуються безпосередньо, з Клінтоном, із Обамою.

– Ми також не бачили, щоб активно Віктор Ющенко критикував діяльність чинної влади. Тобто не можна сказати, що він найбільш затятий опонент чинної влади.

– Тут, я думаю, що ви не зовсім маєте рацію, тому що якраз Ющенко – опонент цієї влади, Ющенко не поділяє політики нинішньої влади. Більше того, Ющенко про це постійно публічно говорить. Я хочу звернути Вашу увагу, що за Президента Ющенка, за прем’єра Ющенка питання української мови навіть не могло виникнути.

– Багатьох людей цікавить Віктор Ющенко. Багато людей його спочатку дуже сильно підтримували, потім, погодьтеся, багато людей розчарувалося у цьому виборі й проголосувало за інших політичних діячів. Очевидно, людям, які знову йтимуть на вибори, хочеться і необхідно знати, як за цей час змінився Віктор Ющенко. І це не пустий інтерес, як до світських новин. Ви зараз є одним із найближчих соратників Віктора Ющенка – могли б розповісти, як він змінився за роки, які минули з останніх президентських виборів?

– А Ви думаєте, Вікторові Андрійовичу треба складати іспит щодо своїх змін? Я хочу просто зрозуміти суть Вашого питання.

– Ніхто не повинен ніяких іспитів складати. Просто людина балотується, і виборцям хочеться знати, як ця людина змінилася чи не змінилася.

– А Ви впевнені, що Віктору Ющенкові треба змінювати свої погляди і свої цінності? Ви впевнені, що людина, яка відстоює український напрямок, має змінюватися? Тоді він непослідовний, тоді він людина не чітка. Що Ви маєте на увазі, говорячи про зміни? Ви маєте на увазі зміну його політичної платформи, його поглядів, його цінностей, його політики, знову ж таки? Вона не змінилася. Він так само вважає, що євроінтеграція і НАТО – це найкращий напрямок розвитку.

– Як людина він якимось чином змінився? Його уявлення про співвітчизників…

– Це не зовсім коректне питання до мене. Я вважаю, що на таке питання повинен сам Президент Ющенко відповідати. Варто було б у нього про це запитати. Це надто інтимне питання. Але я хочу відповісти цитатою самого Віктора Ющенка: «Не змінюються тільки дурні, а я змінився, я ж – розумний чоловік». А висновки робіть самі.

Угода про зону вільної торгівлі СНД затягне Україну у новий СРСР – Віктор ЮЩЕНКО


Угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД, яка набула чинності з підписанням Президентом Віктором Януковичем відповідного закону, є інструментом посилення залежності між колишніми учасниками СРСР і може призвести до втрати державного суверенітету України.

Про це заявив Президент України (2005-2010), лідер партії «Наша Україна» Віктор Ющенко.

«Ми бачимо продовження небезпечної гри у проросійську політику – на темі мови, національної символіки, національної економіки. Формально економічна, Угода з СНД є більшою мірою політичним актом, спрямованим на посилення залежності між колишніми учасниками СРСР. Це затягування України у проект нового СРСР. І поспіх її підписання саме зараз - це спроба чинної влади заручитися лояльністю Росії коштом національних інтересів», - переконаний Віктор Ющенко.

За його словами, Угода є способом узаконення економічного нерівноправ’я у економічних відносинах між Україною та Росією. З режиму вільної торгівлі виключено групи товарів, котрі найбільше експортуються з України в Росію. Тобто від початку закладено основи для торговельних обмежень і формування периферійності, провінційності економік інших учасників.Формати економічних об’єднань, які нав’язує Росія, не надають жодних переваг національним економікам, блокують вихід конкуруючих галузей на світовий ринок. Це підтверджує досвід сусідньої Білорусі, щодо якої, навіть в рамках більш тісного - Митного – союзу, не раз застосовували економічні санкції, велися торговельні війни.

"Дискримінація, тиск і диктат Росії є проявом реальної атмосфери у так званій “зоні вільної торгівлі”. Інакше чому попередню угоду, яку уклали уряди країн СНД ще 1994 року, Росія фактично заблокувала як невигідну для себе», - нагадав Віктор Ющенко.

Однією із загроз впровадження нової угоди Віктор Ющенко назвав протиріччя зобов’язанням України як члена Світової організації торгівлі, при тому, що умови СОТ є більш ліберальними і не передбачають підпорядкованості учасників один щодо іншого або нечесної конкуренції.

Лідер “Нашої України” закликав керуватися у зовнішньополітичній діяльності виключно національними інтересами країни, зокрема її економічними потребами. «Підписана угода повинна або бути денонсованою, або суттєво доповненою таким чином, щоб відповідати іншим міжнародним договорам України, зокрема умовам участі у СОТ», - заявив Віктор Ющенко.

«Наша Україна» продовжить традиції діяльності борців за волю – засади передвиборчої програми


Партія «Наша Україна» у п’ятницю 10 серпня, подала до Центральної Виборчої комісії документи для реєстрації кандидатів у народні депутати. До ЦВК приїхали Голова політради «Нашої України» Сергій Бондарчук, постійний представник «Нашої України» у ЦВК Григорій Оніщук, Герой України – 10 номер виборчого списку Григорій Омельченко та лідер Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь.

Голова Політради партії Сергій Бондарчук розповів журналістам, що відповідно до рішення з’їзду підготовлено і подано на реєстрацію 221 кандидата в народні депутати від партії «Наша Україна» по багатомандатному виборчому округу і 22 кандидати в народні депутати по одномандатних мажоритарних виборчих округах. Окрім того, ще низка майбутніх кандидатів у мажоритарних округах подаватимуть документи до ЦВК особисто. «Зараз приймаються документи, вони будуть перевірятися згідно законодавчих норм. І вже після цього ми отримаємо свідоцтво про реєстрацію», - сказав Сергій Бондарчук.

Як розповів журналістам постійний представник «Нашої України» у ЦВК Микола Оніщук, ЦВК приступила до прийняття документів доброзичливо і організовано.

«Хочу зауважити, що №1 в списку партії «Наша Україна» – Президент України Віктор Ющенко. До речі, ми єдина партія, яка має у своєму списку людину, яка обиралась Президентом країни», - підкреслив постійний представник «Нашої України» у ЦВК і висловив переконання, що «всі документи, які підготувала партія «Наша Україна», сьогодні будуть прийняті, і ми отримаємо свідоцтво про реєстрацію».

«Наша Україна» - це відома загальнонаціональна партія, партія, яка дала країні третього Президента. І ми розраховуємо, що все те, що було зроблено за ці роки, все ж таки знайде прихильників – українців, і партія перейде 5% бар’єр»- заявив журналістам Герой України Григорій Омельченко.

Українська національна демократія, що об’єдналася у лавах «Нашої України», продовжить традиції діяльності борців за волю України. «Ми будемо послідовно обстоювати ідеї цілісної нації, єдиної державної мови, єдиної Української помісної церкви, захищати права і свободи громадянського суспільства, сприяти умовам для розвитку конкурентної економіки та потужного середнього класу, підтримувати національного виробника», – йдеться у основних положеннях партійної передвиборчої програми.

«Наша Україна» домагатиметься розвитку України шляхом інтеграції до Європи та цивілізованої демократичної Світової спільноти, що є єдиним стратегічним орієнтиром і гарантією процвітання України та добробуту Українського народу.

«Зробимо все для того, аби викорінити корупцію та назавжди ліквідувати в Україні будь-які передумови та спроби повернення до минулого – до авторитаризму та комунізму. Наші попередники впродовж століть виборювали Українську незалежну державу. Призначення нашого покоління – утвердити Україну на віки!», – йдеться у програмному документі.

Ющенко: Підписання закону про мови є політичною грою на користь однієї партії


Підписання Президентом України закону про мови свідчить про недалекоглядний вибір влади на користь політичних короткострокових інтересів однієї політичної сили і нерозуміння гуманітарної та національної суті цього питання. Про це заявив лідер партії "Наша Україна" Віктор Ющенко.

"Від початку влада дивилася на це питання як на інструмент розігріву свого електорату - починаючи із Криму, Донецьку, Луганську і 13 областей України. Просто провели поділ українців, поглибили розкол країни - бо головне, це виграти жовтень, виграти по партійному списку. Це - пріоритет", - сказав Віктор Ющенко.

Віктор Ющенко наголосив на тому, що дискусія з приводу долі законопроекту була тривалою, але виявилася неефективною, у тому числі через політиканство, бажання так званої об'єднаної опозиції отримати політичні дивіденди з цієї теми. "Донести те, що мова - це націєутворюючий фактор, консолідуючий фактор - не змогли, бо хтось хотів нагрітися на цій темі. Український дім - це був провал, тому що це було політиканство, піар псевдо-демократів", - сказав Віктор Ющенко. Віктор Ющенко із жалем констатував, що зусиль справжніх патріотів виявилося недостатньо, щоб відстояти мову.

Голова "Нашої України" розцінив як мінімальні шанси робочої групи, що утворена Президентом, пом"якшити наслідки впровадження закону. "Це просто кинули кістку, дали погратися на цій темі, на необхідності захисту і розвитку мови. Цю позицію інтелігенції знову буде із цинізмом проігноровано на користь політичних мотивів", - вважає Віктор Ющенко.

Ющенко: Ми спочатку маємо навчитися вирішувати питання української єдності


Під час поїздки до Львова Голова партії «Наша Україна», третій Президент України Віктор Ющенко детально розповів програмі «У об’єктиві» львівського телеканалу НТА про передвиборчу платформу «Союзу патріотичних сил - Наша Україна» (до складу якого входить УНП, Наша Україна, КУН ) на майбутніх виборах у парламент.

Віктор Ющенко заявив, що нині українців штовхають на споживацький, примітивний шлях розвитку. Більшість політичних сил намагаються достукатися до виборця через «шматок хліба» - це і вклади до сбербанків і пенсії інвалідам, чорнобильцям. В той час, як мова, пам’ять про героїв, єдина українська православна помісна церква лишаються поза увагою.

«Це неправильний шлях… Ми спочатку повинні навчитися вирішувати питання української єдності. І на цій базі забезпечувати виконання усіх соціальних та економічних стандартів, про які говорять 90% політичних сил, які йдуть на вибори. Треба бути українцями і перестати бути хохлами», - сказав третій Президент України.

Це буде велика політична помилка, якщо вперше за 22 роки в український парламент пройдуть різні сили – праві або ліві, але не здорові українські патріотичні сили. І Віктор Ющенко готовий покласти своє ім’я і свої зусилля, щоб дати українцям можливість зробити свій вибір.

«Ми зараз говоримо про шанс, щоб не трапилось так, що в жовтні місяці на тому політичному столі, де находиться політична кухня, ми не находимо національного блюда. Щоб нація потім у грудні не сказала: слухайте, так не подана була на цій кухні українська страва, яка давала право вибору», - сказав Віктор Ющенко львів’янам у телеінтерв’ю.

В последний июльский день партия «Наша Украина», Украинская народная партия и Конгресс украинских националистов объединились, чтобы сплоченной командой идти на парламентские выборы.
В первую пятерку предвыборного списка национально-демократического объединения вошла пресс-секретарь экс-президента Виктора Ющенко - Ирина Ванникова.
В интервью «Комсомолке» она рассказала, почему решила принимать участие в парламентских выборах, из-за чего разошлись политические пути «Нашей Украины» с объединенной оппозицией, а также поведала о своих семейных традициях.

О ДЕМОКРАТИИ ПРИ ЮЩЕНКО

· Почему решили идти в политику по спискам Союза патриотических сил?

Я в политике з 2006 года. Должность Пресс-Секретаря Президента Украины предполагает тесную вовлеченность в политические процессы. Пресс-секретарю очень часто приходится принимать самостоятельные решения относительно политических комментариев. Ведь не всегда время есть добежать до Президента. И у Президентов не всегда есть возможность напрямую сформулировать свою позицию. Присутствие Президента в информационном поле очень часто обеспечивается именно его командой. Годы президентства Ющенко отличались постоянным присутствием Президента в информационных потоках. Поэтому Союз патриотических сил «Наша Украина» – это прекрасная возможность для меня быть актуальной и сегодня в украинской политике и, конечно, я надеюсь быть полезной украинскому обществу.


· Союз патриотических сил исповедует национально-демократические идеи. Насколько она сейчас близка народу?


Патриоты это те, которые хотят, чтобы люди в своей стране жили счастливо. А человек может гармонично существовать только в стране с высоким экономическим и культурным уровнем жизни, что в состоянии обеспечить единственная социально-политическая система – демократия. Политическая сила «Наша Украина» доказала с 2005 по 2010 гг., в какой демократической стране мы жили. У нас были ошибки, у нас были трудности. Но ни в 2006г, ни 2007 и ни 2008г нельзя было представить расправы с бизнесом, оппозицию в тюрьме, проблем со свободой слова, насилия над журналистами и угрозам их жизни, . Мы скатываемся к авторитаризму. И как говорит моя маленькая дочь, глядя из окна на улицу: почему так много дядей с шариками на головах? (беркут или ОМОН в спецодежде) Так вот, этого всего при нас не было.


· Почему Союз патриотических сил не вошел в объединенную оппозицию?

Наша Украина была инициатором создания Комитета сопротивления диктатуре. Так называемая объединенная оппозиция сначала присвоила себе идею создания КОДа, а потом выбросила оттуда партию Наша Украина. И это был их выбор, они выбирали так называемую объединенную оппозицию тех, с кем хотели объединиться. И теперь мы видим избирательный список ОО, состоящий из потенциальных тушек (я лично уже вижу почти 30), комсомольцев, кгбшников, гламурных дочек и жен, сотрудников офиса Арсения Яценюка и Александра Турчинова. И эти люди называют себя «оппозиция»? Это что ли эти люди озаботятся свободой Юлии Тимошенко? Мы видели их беззубые протесты возле Печерского суда, состоящие из фанатичных бабушек и неуравновешенных депутатов. Мы видели, как они смогли защитить Юли Владимировну в день вынесения приговора или когда ее транспортировали в Качановскую колонию. И это партия, у которой полмиллиона зарегистрированных членов. Вот так же они будут «защищать» интересы украинского народа. Их главный талант – умело играть договорные матчи с властью.

· Кандидаты от некоторых политических сил демонстративно присягают на верность народу. Готовы ли вы и ваши соратники провести какое-то аналогичное действо?

Наша команда (Ющенко, Костенко, Бондарчук, Гр.Омельченко) всей своей жизнью и деятельностью доказали, что служат украинскому народу и никому больше. Пусть расписываются кровью те, у кого есть сомнения в отношении себя. Демонстративные присяги – это шоу, а парламент – это место, где не развлекают народ, а работают для народа.

О ПРИМИРЕНИИ ВОСТОКА И ЗАПАДА



· Многие эксперты отмечают, что при президенте Викторе Ющенко Украины делала семимильные шаги на встречу к ЕС. Сейчас процесс евроинтеграции несколько заморозился. Что нужно сделать, чтобы растопить лет в отношениях ЕС и Украины?

Как любит говорить Ющенко, Украина должна вернуться домой в Европу. В азиатских союзах мы уже были. К сожалению, украинский народ заплатил за это высокую цену – Голодоморами, войнами, репрессиями и дискриминацией. Выбор - в Европу или назад в СССР должен сделать украинский народ . Нынешняя власть предлагает путь в СССР, мы предлагаем путь в Европу.

· Сейчас на столе у президента лежит закон «Об основах государственной языковой политики». Перед Януковичем стоит выбор: подписывать или ветировать его. Как вы считаете, как должен поступить президент?

Однозначно, ветировать и не углублять раскол. Я только что вернулась из Западной Украины.
Я была в Ивано-Франковской и Львовоской областях – пропасть между Востоком и Западом Украины углубляется в разы. И конечно же Президент должен сделать все от него зависящее, чтобы укрепить единство страны, а не думать об электоральных симпатиях на Востоке. Если вы помните, Ющенко терял свой рейтинг во Львове, потому что пытался наладить отношения с Донецком. Примирение Востока и запада Украины ему стоило симпатий «помаранчевых» избирателей. Но он это делал, потому что был гарантом и нес личную ответственность за мир и спокойствие в стране. А сегодня мы, как о реальности, говорим о «сирийским варианте».

Немного о личном


· На каком языке вы общаетесь в кругу своей семьи? Какие языки изучают ваши дети?

В моей семье, мои дети двуязычные. Мой муж – киевлянин. И конечно, он – русскоязычный. Но он говорит на украинском. Я с детьми говорю исключительно на украинском. Безусловно, бабушки с моей стороны говорят с детьми на украинском. Мои дети учатся в украинском лицее с углубленным изучением иностранных языков. Пока это английский и русский. Конечно же, я бы хотела, чтобы мои дети знали еще какой-нибудь из европейских языков, кроме английского.



· Как семья отреагировала на ваше желание баллотироваться в Верховную Раду? Ведь, когда вы были пресс-секретарем президента, то они редко вас видели дома. А когда мама станет народным депутатом, то не сможет много внимания уделять родным.

Мои дети с раннего детства понимают, что их мама много работает. Они знают, что с мамой нужно все решать быстро, потому что у меня нет времени. Поэтому у моих детей есть расхожая фраза, когда они не могут разобраться со своими детскими проблемами, дети говорят: «сейчас придет наша мама и быстро все решит». Но каждую свободную минуту своего времени я посвящаю моим дочерям. У нас есть традиция: перед сном я обязательно читаю деткам вслух и обязательно пою украинские песни. Поэтому «все» украинские песенники давно мною скуплены, а мотивы придумываю на ходу.