Всі ці роки я без зрад сповідую одні цінності, і вони потребують вашого політичного захисту – звернення Віктора Ющенка



Президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко упевнений у тому, що цінності української нації, демократії та європейського вибору України є єдино правильним вибором вільного майбутнього України.

Про це лідер «Нашої України» заявив у Івано-Франківську, де завершується передвиборчий тур.

«З цими цінностями я пройшов свій шлях один, і у статусі Президента з цими цінностями я був один. Ці цінності треба сьогодні захищати політично, але по-людськи вони зажди є зі мною», - закликав Віктор Ющенко.

При цьому він зауважив, що головне – не те, прихильники якого плану українського майбутнього виграють або програють у результаті виборів, а те, чому сформовано суспільний запит на українську вторинність та залежність.

«Щастя – жити у своїй суверенній країні. Якщо ми тут не господарі, якщо у нас не панує своя влада, тоді працюють спецслужби й інституції інших країн, тоді ми живемо у колонії, де не поважають права своїх громадян», - застеріг Віктор Ющенко.

Лідер «Нашої України» заявив, що за роки у політиці не змінював цінності, але команда людей, які називали себе його однодумцями, здебільшого не пройшла перевірки часом та спокусою влади.

«Я втомився від політичних зрад. Можливо, моя команда сьогодні не така велика, як була на Майдані. Це десь 15-20 чоловік, але вони разом зі мною 2 роки несли тягар поразок, політичних зрад і нищівної критики. І вони у цьому вистояли і не побоялись бути в політичній меншості, бо вірили у наші цінності. І вони зараз поряд зі мною», - сказав Віктор Ющенко.

Він додав, що після досвіду політичних зрад, упевнений у людях, які пройшли випробування «після-президентства».

«Сьогодні зі мною люди, які пройшли 2 важких роки критики і відторгнення. Я впевнений у них. Цих людей не купиш дрібним приватним інтересом», - наголосив Віктор Ющенко.

Власне період перебування на президентській посаді він назвав важким часом фактичної самотності.

«Багато моїх ключових рішень, в тому числі кадрових, були тими, яких вимагав український народ. Ці рішення були вимогою демократії, але з часом вони виявилися помилковими. І відповідальність за ці помилки несу я один», - нагадав Віктор Ющенко.

«Президентство – це і привілей, і велика мука. Я п’ять років фактично не бачив своєї родини. Досі не забуду, як жорстко одного разу я з ними говорив через відмову моїх малих дітей збиратися на якийсь офіційний захід», – згадав Віктор Ющенко.

Він наголосив на тому, що є самодостатньою особистістю, яка не потребує владних посад для того, щоб реалізувати себе і служити Україні.

«Мені від влади нічого не треба. Зараз я живу життям, яке організовую сам собі. Я не від кого не залежу. У мене є Інститут Президента Ющенка, в якому я реалізовую цікаві проекти. Переконаний, вони важливі для мільйонів людей», - сказав Віктор Ющенко.

Влада має оскаржити газові угоди між Україною і Росією в міжнародних арбітражних судах – Віктор Ющенко


Оскаржити у міжнародних арбітражних судах газові домовленості між Україною і Російською Федерацією закликав владу третій Президент України, лідер об’єднання патріотичних сил «Наша Україна» Віктор Ющенко під час прес-конференції у м. Рівному.

«Я закликаю владу подати позов в один із європейських арбітражних судів і врегулювати газові відносини з Росією, використовуючи для цього всі можливі механізми», – сказав Президент.

На думку Віктора Ющенка, для України існують суттєві загрози в зв’язку із штрафами за невибраний за договорами газ.

«Штраф за невикористаний газ за три роки дорівнює річному споживанню Україною газу, і ще до початку 2013 року Росія може вимагати сплатити 16-18 мільярдів доларів штрафу, що рівноцінно державній капітуляції», – наголосив він.

За словами Президента, Україна може взяти за приклад позитивний досвід інших країн щодо оскарження штрафів за невикористаний газ в Арбітражному трибуналі Торгової палати Стокгольма (Швеція) та Міжнародному арбітражному суді Федеральної палати економіки Австрії у Відні.

Чому для мене Ющенко не третій, а перший Президент України - Степан Вовканич

Написані мудрим досвідом на прапорі «Нашої України» патріотичні слова — політичні і економічні реформи, євроінтеграція, нова соціогуманістична концепція буття нації і людини, демократичний розвиток і духовне відродження, національна освіта та передова наука, єдина помісна церква — потребують вашої підтримки не тільки біля виборчих урн, а і повсякчас, скільки житимемо.

　

Чим менше пiару, тим бiльше правди

 

Я належу до вже немолодих людей, нелегке життя яких, особливо в імперії зла, привчило не творити собі кумирів. Тому, якщо вже блиснув промінчик довіри до когось, то мірою можливостей намагаюся джерело світла підтримувати навіть за сильних затемнень, буревіїв і масових нарікань. Непростий час парламентських змагань у післяпомаранчевій Україні та навдивовижу несподівані результати аналогічних виборів у постреволюційній трояндовій Грузії принесли українцям на 21­му році незалежності чи не найбільше розчарування і недовіри виборців до влади і опозиції. Водночас реанімували острах iз боку Москви, який актуалізував застереження двох видатних харків’ян, висловлені ними ще в ХХ сторіччі. Спершу триптих національної ідеї від Миколи Хвильового: «Даєш інтелігенцію! Геть від Москви! Даєш Європу!»; другий від Юрія Шевельова, в якому відомий вчений називає найбільших ворогів незалежності України — це Москва, українська провінційність і комплекс кочубеївщини. Нині на двох берегах бурхливої ріки протиборства немає не тільки загальнонаціональних ідейних дискусій iз цього приводу, а й бракує стратегічних макроекономічних планів розвитку України на середню та далеку перспективу.

 

За надто шумною суєтою, тріскотнею передвиборчих популістських обіцянок поліпшити життя вже сьогодні, радіо­, телебоїв тих, хто рясно засвітився ще до офіційного відкриття виборчої кампанії на численних і дорогих білбордах, — зовсiм забуто про духовно­інтелектуальну візію та місію ідеологічних проектів поступу України на цивілізаційному шляху; про духовно­інтелектуальне забезпечення досягнень світових стандартів, внутрішньої інтеграції нації та приєднання її до передового європейського і світового досвіду. І, найголовніше, на політичному небосхилі досі не видно державників, котрі могли б без крику і погроз представити програми консолідації народу, позмагатися з ідеологічних систем прискорення державотворчих процесів, збереження духовної, етнічної ідентичності ослабленої імперіями української нації. Нема людей, які звернули б увагу на насущність потреби підвищення опірності корінного народу, аби оберегти його національний простір від подвійного зодноріднення. Тобто захистити як від невідворотного глобалізаційного, яке відчувають усі цивілізаційні країни, так і від «рідного» постколоніального, зумовленого багатовіковим зросійщенням, що, на жаль, триває й досі. Адже після прийняття закону про засади мовної політики триває не тільки зросійщення, а в Україні, на її ж землі, виникла архінебезпека — загроза припинення українізації, як це вже було наприкінці двадцятих років ХХ сторіччя, тобто загроза повторення денаціоналізації — «Біс­20».

 

Індіанець Джеймс Мейс, що досліджував Голодомор 1932—33 років, назвав нас етно­лінгво­інтелектоцидною нацією. Нині, за міжнародною класифікацією, ми — постколоніальна країна, що буцімто розвивається. Отже, вона прагне зберегти генофонд для свого ковітального відродження, підвищити рівень інноваційно­інвестиційної діяльності, гуманітарної політики, державної суб’єктності. І криками, записаним плачем зубожілих, глибокими зітханнями підневільних засланих патріотів, їх піарними обіцянками боротися до кінця за нас, «пересічно­любимих» туземців — не долучити Україну до розвинених країн світу. У передвиборчому цунамі забуто основоположну істину: чим менше піару планів, бутафорних вербально­віртуальних обіцянок, тим більше правди, особливо віри у бажання професійних обіцяльників зберегти і розвивати не вдавану, а справжню українськість; в те, що українську, а не російську Україну вони кличуть уперед.

 

Україні не потрібні «громадьйо» планів і бутафорія видовищ

 

Чому для мене Віктор Ющенко за будь­яких розчарувань та нарікань не третій, а є і буде першим, справді українським Президентом? Насамперед тому, що я розчаровуюся, по­перше, не стільки в людях, скільки в їх світоглядних цінностях. А його державницькі — націєформуючі, духовно­культурні, мовні, екуменічно­релігійні, морально­християнські цінності для таких українців, як я, моя дружина, мої друзі, не розчаровують. Навпаки, прикро, що його партійці, буцімто любі друзі, кинули на півдорозі, стали «тушками», навiть більше — Президента називають зрадником. То хто ж кого зрадив? Тушки для мене — це не лише ті, що поміняли партію, внесли гроші в інший «общак», а й ті, хто зрадив державні інтереси, знехтував депутатським мандатом, моральним імперативом і довірою виборців. Словом, кинув виборців, лідера, за допомогою яких став народним депутатом, а сьогодні на всю губу критикує об’єднання «Наша Україна», цинічно кричить, що він в об’єднаній патріотичній опозиції, що він єдиний узгоджений кандидат і в нього до сотні планів поліпшення всенародного добробуту. Адже Кириленко, Гриценко, Яценюк, Луценко, Стецьків і решта гетьманчиків прийшли у ВР під соборним прапором «Нашої України». Вони ж кинули цей панукраїнський проект, позбавили його опозиційної синергії. Для мене політик — це патріот, незалежно від місця у виборчому списку чи поза ним, а вони політикани, що перетворили патріотизм на професію і перманентно борються за дохідне місце у ВР, а не за Україну в світі.

 

По­друге, Ющенко — один із президентів України, що відвідав Крути, Сандармох і спілкувався з видавцями на людному Львівському книжковому форумі, запалив Свічку народної пам’яті за невинно убієнними Голодомором у 1932—33 роках. Зрештою, поїхав у Тбілісі тоді, коли Грузія палала в огні війни, не нею запаленої. І, як Президент США Дж. Кеннеді в оточеному радянськими (читай російськими) військами Берліні, сказав: «Я з Вами!». До речі, олігархічні український уряд і ВР ніяк не могли зробити заяву з приводу цієї війни, в розв’язанні якої Москва спочатку звинувачувала агресивну на своїй землі Грузію, хоча до неї, за недавно сказаними словами Путіна, Росія готувалася давно, планово і серйозно. Ті ж люди в Україні не змогли оцінити приїзд в Україну Патріарха Константинопольського Варфолемея, зокрема його слова, сказані під час служби Божої біля пам’ятника Володимиру Великому: Москва анексувала Київську метрополію.

 

По­третє, він єдиний із найвищих державних діячів, що зійшов на круті кручі Маківки і Тарасової гори, прагнув досягнути висот Брюсселя, але ніколи по високих східцях не піднімався до недобудованого літака чи корабля задля піару, аби зробити чергову пустопорожню заяву про швидке поставлення їх на крило чи опущення на воду. Він — людина iз слідами понівечення на обличчі, докірливий погляд якої не витримав Путін під час їх­ньої першої зустрічі в Москві відразу після обрання Ющенка Президентом України. Він єдиний непідконтрольний Кремлю, хто брав за собою на урочисті заходи дітей, аби більше відчути свою та їхню захищеність. Де б він не був: головою Національного банку, у ВР, на посаді Прем’єра та Президента, — усюди працював на Україну, на її національні інтереси, консолідацію народу та збереження українськості.

 

Зрештою, він той депутат, до думки якого прислухатимуться і влада, і опозиція, незалежно від традиційно­демократичних їхнiх рокіровок, як це перманентно відбувається в усіх цивілізованих країнах. Він, подібно до чеського Масарика, ходитиме в люди, застосовуватиме тактику «малих кроків» звільнення мови титульного народу від експансії чужої. Правда, президенту Масарику не доводилося відбудовувати чеський Батурин, будувати меморіал пам’яті Героїв Крут, виступати на Хустському полі нарцисів. Не так сильно була зденаціоналізована Чехія, не розстріляно було свідому патріотичну еліту і панував дух духовного відродження. Тому була всенародна підтримка ренесансних ініціатив Масарика не лише всередині країни, а і його розуміння боротьби за свободу українського народу, зокрема дій уряду УНР, зусиль духовно­інтелектуальних патріотичних еліт, зокрема підтримано створення вищої української школи. І не було відчайдушного і цинічного шельмування Президента за його внутрішню чи зовнішню політику. Більше того, Масарика не розпинали за помилки, а різні ляшки і козачки не подавали для піару позови до суду в потрібний для цього момент.

 

Україна — не Чехія і не Німеччина

 

Нині лише лінивий не докоряє Ющенку помилками. Вони у нього були. Тепер, коли він пішов на парламентські вибори, маргінали­малороси, уміло зомбовані внутрішніми кочубеями і ззовні нашими вічними «братами» ненавистю до нього, щосили докоряють м’якістю та невиконанням обіцянок запроторити в тюрми всіх бандитів. Наведу слова Є.Сверстюка: «Очевидно, багато ворогів у Ющенка — не за його м’якість, а за твердість у постановці стратегічних національних питань і до ворогів різних категорій». Хоча публічно визнав, що найбільша його помилка — це призначення Ю. Тимошенко Прем’єр­міністром. Однак чим далі, тим стає зрозумілішим, що роблячи це, він не стільки йшов назустріч своїй давній патріотичній мрії, скільки піддався майданним вигукам обдуреного лідеркою БЮТ народу, державо­творчі мотивації якої з самого початку Помаранчевої революції хитро і підступно скеровувалися на досягнення основної маніакальної мети — стати Президентом України. Нині очевидно всім, хто хоче і може бачити, що Ющенко як Президент у стратегії Юлі — це перехідний період: потрiбен був час, щоб Ющенка чи то морально, психологічно, чи то фізично усунути «ширкою» або кимось іншим, що ховався за нею. На відміну цьому, він по­християнському вчиняв щодо своїх друзів по Майдану, якою б строкатою масою вони не були. Не признач Луценка, Турчинова керівниками відповідних силових структур, то це в той час для широкого загалу було б ще більш незрозумілим вчинком. Його і нині не всi розуміють, хоча він звертається лише до свого електорального ядра, до того великого відсотка виборців (за соціологією приблизно кожен п’ятий), що не визначилися або не хочуть iти на жовтневі парламентські вибори. Він iде із своїм до своїх по своє. Я його в цьому підтримую.

 

А щодо наповнення тюрем, то не президентська це справа — садити за ґрати злодіїв, корупціонерів, паче того опозиціонерів. Принаймні ні Гавел, ні Валенса цього не робили. Та хіба, окрім ющенківських, у нас не було інших помилок, які вкрай негативно позначилися на темпах державотворення; хіба не треба було розпустити в 1991 році чинну ВР; хіба Чорноволу не треба було відмовлятися від пропозицій Кравчука щодо участі Руху в управлінні державою? Хто сказав, що українська національна ідея (УНІ) не спрацювала? Але, як тільки йдеться про помилки, то притча во язицех — тільки Ющенко. Такий його хрест, але якщо він його несе на духовну гору для добра людей, то це має додавати сили йому і нам усім.

 

Тому маємо виразно наголосити, що лише Президент Вiктор Ющенко звернувся саме до УНІ як основи консолідації нації, розуміючи соборність України не лише в географічно­земельній, територіальній площині, а і з позиції того, хто живе на межі — соборності нації, людини. На цьому ще свого часу геніально наголосив Іван Франко. У відкритому листі до галицької української молоді він зазначав, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями» (від себе додам — не донецькими чи харківськими).

 

Можна робити грандіозні футбольні шоу для бідних багатою командою «Шахтар», збудувати в Донецьку модерний стадіон, але на догоду яким сучасним іноземцям його арену позначаємо словом «Донбас» із двома «с»? Чому по­регіонально партійному дбаємо про розвиток окремих територій? Не робимо так, як чинять державники, а не регіонали. Чи не тому часто спекулюємо регіоналізмом, федералізмом, лукаво посилаючись на устрій у Німеччині, на роль Земель у державному управлінні. А скажіть, будь ласка, у Німеччині є Партія земель, чи там панують загальнонаціональні патріотично­ідеологічні партії, приміром, християнсько­демократична, соціально­демократична та інші консервативного, ліберального, зеленого напрямів? Чи канцлер Німеччини, скажімо, виходець iз землі Баварія, дозволить собі самовільно податися в Брюссель, аби заявити там чужою мовою про зміну курсу політики його країни на тій підставі, що такі зміни підтримують баварці. Не ошелешуймо інтелектуальним антиукраїнізмом посполитих заради більших відсотків на виборах, лукаво вдаючись до поняття регіональних мов, спекулюючи «притеснением» російської, доводячи до загибелі українську на її ж, «на своїй — не чужій землі», водночас прикриваючись буцімто державним її статусом. Ви ж знаєте, що це все олжа і більш нічого.

 

Чи не забагато брехні й навколо Ющенка? Його розпинають і опозиція, і урядовці, й особливо комуністи, хоча ніхто не знає, де останні перебувають. Прикладів, коли всі чи майже всі тебе критикують, розчаровуються і відвертаються, в історії нашій та зарубіжній — чимало. Не встиг німецький бундестаг затвердити Ерхарда Аденауера канцлером ФРН, як уся журналістська братія покинула і відвернулася від нього. А якого канцлера сьогодні знають більше? А які розчарування українців були щодо Павла Тичини. Чи не кожен цитував підкинутий самопал: Тичина пише вірші та все гірші, та все гірші. І лише зараз за українофобства міністра освіти можна оцінити працю поета, життя котрого змусило на старість відійти від поезії, а взятися за освіту. І тільки нині можемо оцінити талант і лірику не лише молодого Тичини, а мудрість і патріотизм поета у старшому віці, старанням якого наприкінці сорокових, у роки розгулу сталінсько­беріївських репресій, тиску на українську мову, i вдалося зберегти підручники більш українськими, ніж зараз, а українських шкіл на Донбасі тоді було більше, ніж тепер.

 

Відродження і консолідація нації — основний месидж «Нашої України»

 

Здавалося, українці на віки засвоїли гірку реальність: важко Президенту працювати на національну державницьку ідею без команди однодумців, коли Прем’єр­міністром є вдаваний патріот iз великими повноваженнями, що застосовує їх для досягнення маніакальної мети — стати Президентом України; коли твої буцімто любі друзі виявилися «тушками». Попри те, нещодавно українці були шоковані відповіддю буцімто ющенківського міністра закордонних справ п. Огризка на запитання телевізійника «5­го каналу» п. Дорофеєва, який щоденно соціалізує синдром «Тарапуньки—Штепселя». На запитання міністру: «Что такое национальная идея? Как вы её понимаете?» — телеглядачі так і не почули відповіді по сутi. Очевидно, він був заскочений несподіваним запитанням. Чи може працювати на Україну її Президент, міністр закордонних справ якого не знає, що таке національна ідея?

 

Якщо так чинить колишній міністр, відповідальний за євроінтеграційну політику України, який, віддамо належне, анітрішки не критикував Ющенка, то чи можна іншого очікувати від депутатів Полтавської міської ради, які не дають поставити справжньому героїчному гетьману Іванові Мазепі пам’ятник, виготовлений за народні гроші? Чи не хочуть виділити чотири квадратні метри землі під монумент іншому видатному полтавцю — Симону Петлюрі? Хіба це не сучасні кочубеї, які не зменшують залишкове хохляцтво, малоросійство, що зберігається не лише в імперській семіотиці — назвах вулиць, міст, пам’ятниках комуністичним вождям, царям і царицям, а і проросло в багатьох до кінчиків нігтів. Від нас залежить, чи й надалі віддаватимемо перевагу чужим ідеологемам псевдоінтернаціоналізму, який насправді все більше трансформується в імперський шовінізм, «русский мир», Митний союз, ЄЕП тощо. Чи керуватимемося мотивацією всеукраїнського ядра нації — духовно­інтелектуальної еліти — сконсолідувати націю на платформі української ідеї, перестати бути об’єктом чужого впливу, стати, нарешті, «всім за одно» — самостійним суб’єктом власного державотворення, а відтак запанувати «у своїй сторонці» і бути господарями у власному домі.

 

Нині, як ніколи, сумарний залишок російської і радянської імперій підживлює потенціал імперіалістичних інспірацій у внутрішні справи України, її національні інтереси, розколює соборність народу, розмиває його мовну, етнічну, культурну, релігійну ідентичність, сприяє великодержавному диктату ззовні, передусім у питаннях приєднання України до плану дій щодо членства у НАТО, інтеграції в ЄС. Нам перманентно загрожують газомором, сирними, трубними, інформаційними війнами, цинізмом пошуку після тривікового зросійщення регіонів з 10 відсотками російськомовних, аби утвердити валуєвщину, сталінщину і сусловщину, водночас — остаточно умертвити ідею національного відродження українців.

 

Рецептів проти цього кілька. Насамперед треба чiтко усвідомити, особливо міцно пам’ятати 28 жовтня, що все починається з тебе, твоєї малої родини, групи і колективу, а відтак з великої сім’ї — нації. І від наших мудрих, патріотичних, добросовісних, а не проплачених рішень залежить: чи не спіткає нас точка неповернення до батьківських джерел духовності та українськості — рідної мови, культури, єдиної Помісної церкви, національної економіки, інформаційного, освітнього та іншого простору. Чи перейдемо Рубікон нашого хохляцтва, малоросійства, кочубеївщини, зупинимо п’яту колону та розбудуємо власний проект нашої національної гордості і державницької єдності. Для цього треба вибирати людей не тільки нових, а досвідчених патріотів і державотворців, які можуть запропонувати і втілити в життя модерні змісти української національної ідеї як чинники внутрішньої консолідації народу. Своєю чергою, це дасть правильні відповіді щодо нової соціогуманістичної концепції буття нації і людини, бінарності їх захисту, вибору векторів зовнішньої інтеграції, синергію на ближню і далеку перспективу розвитку в демократичній системі світового співтовариства. Причому не забуваймо, що в Україні ще не родився політик, який би сприяв українській незалежності як сутності нових соціогуманістичних цивілізаційних відносин. Поки що ніхто не має монопольного права на обіцяний прихід нашого «апостола Правди і Науки». Очевидно, що він буде над чи позапартійним, тому виглядаймо, шукаймо, виховуймо, вибираймо його з­посеред усіх партій, громад, рухів та ініціатив, а не обов’язково тільки від мегапартій. Водночас у світі поки що не видно політика, який би хотів бачити ослаблену імперіями Україну сильною, самостійною і вільною державою.

 

Тому написані мудрим досвідом на прапорі «Нашої України» слова: «Євроінтеграція, політичні і економічні реформи, нова соціогуманістична концепція буття нації і людини, демократичний розвиток і духовне відро­дження» потребують підтримки не тільки біля виборчих урн, а й повсякчас, скільки житимемо. І потребуватимуть i тоді, коли нас не стане. Адже маємо тенденцію до створення в Україні двох мегапартій, які, поборюючи одна одну, сповідують автократичне управління, якщо не тоталітаризм. Тому потенціал розвитку шукаймо не в протиборстві, а в концепт­конструкті третьої панукраїнської сили, в гідному лідерові демократичної, національно­патріотичної правиці, здатній структурувати спільноту, сформувати проект консолідації народу на платформі національної ідеї, що даватиме адекватні відповіді сучасним економічним, безпековим, екологічним та іншим непростим викликам.

 

Степан Вовканич, доктор економiчних наук, Україна молода

"Велика місія українців полягає в тому, щоб прийти на вибори" - Віктор Ющенко

 Третій президент 58-річний Віктор Ющенко веде на парламентські вибори партію "Наша Україна".

 

— Наша політична сила говорить про програму економічного націоналізму, — каже Віктор Андрійович. — В Україні треба створити умови, дати можливість працювати чесно, працювати на себе. Вигода кожного фермера чи підприємця — це і є вигода держави. Пропонуємо спиратися на власні ресурси, а не на корейські "хюндаї", китайське вугілля, єгипетську картоплю та російського виробника олімпійської форми для української збірної.

 

Протягом усієї виборчої кампанії часто повторюєте тезу про необхідність національної консолідації, розвитку демократичних свобод. Як це сприймають виборці?

 

— Слабка національна єдність — це базове політичне питання для українського прогресу. І я все робив для того, щоб усі механізми, що працюють на згуртування, задіяти. Які це механізми? Мова. Коли ви в політичному сенсі чітко формулюєте основи мовної політики на базі національної мови, майте на увазі, що відсотків 50 за вами не підуть. У деяких регіонах не отримаєте підтримку. Але з точки зору національної мети, якщо цього не зробите — не виправдаєте інституцію президента.

 

Друге — питання про єдину помісну церкву, з яким дві третини виборців вас не підтримають. У ХХ столітті ми шість разів здобували незалежність і п'ять разів її втрачали. Причина завжди була одна — зовнішня агресія, окупація. Що роблять, звільнившись від авторитарних комуністичних режимів, країни Балтії та Східної Європи? Вони інтегруються до європейської колективної політики безпеки. Якщо ви піднімаєте в Україні питання безпекової колективної інтеграції, вас також дві третини не підтримають. Але якщо цього не зробите, будете людиною зі слабким ненаціональним світоглядом. Стверджую, що я в цих пріоритетах своєї політики правий.

 

Чому герої, на яких така багата українська нація, починаючи від Виговського, Хмельницького, Мазепи і до кривавого ХХ століття, не є героями для нації? Чому нас привчили, що це є "зрадники"? Люди мають зрозуміти, що той, хто хоче побороти твою нацією, робить таке — забирає п'ять десятків твоїх істинних героїв і заміщує їх кочубеями-зрадниками. Якщо не повернути все на свої місця, ти не достойний називатися провідником нації.

Є різниця між політиком, який думає про вибори, і державником, що мислить категоріями поколінь. У політика своя мета — виграти 28 жовтня 2012 року. Наприклад, через популізм, маніпуляції. І державник дуже часто йому програє, бо працює на довшу перспективу. Для державника це непростий вибір. Його складно пояснювати виборцям, відстоювати. Але це саме ті цінності, на яких виписано програму "Нашої України".

 

Політика така ж захоплива і небезпечна, як війна. Але на війні вас можуть убити один раз, у в політиці — багато разів. Це казав Черчилль. Думаю, ці слова підтвердить кожен, хто пройшов довгий шлях у першій лізі національної політики.

 

В якій ситуації зараз Україна? Куди ми рухаємося?

 

— Ми рухаємося в неправильному напрямку і у внутрішній, і в зовнішній політиці. Нам потрібна політика толерантного національного діалогу. Цього не розуміє значна частина українського суспільства. Здається, Табачника (Дмитро Табачник, чинний міністр освіти. — "ГПУ") уже десятий раз замінюють, а результату нема. У нього таке ставлення до всього національного (Табачнику закидають українофобство, підбурювання до розколу. — "ГПУ"), бо він гарно експлуатує світосприйняття кількох мільйонів наших людей. Його можна замінювати на другого табачника, третього, четвертого. А нічого не зміниться. Бо нам треба замінити саму політику — запропонувати демократичну традицію. На жаль, цієї пропозиції ви не знайдете в жодної з тих партій, що грають на внутрішньому протистоянні. Бо війна — це єдиний пункт їхньої програми. І частину цього демократичного шляху ми вже пройшли. Нам потрібно до нього повернутися, щоб відбутися зрештою як демократична європейська держава.

 

Я — оптиміст. І вірю, що виклики, що в нас сьогодні є, приведуть до позитивного усвідомлення себе і власної місії. Маємо нагоду утвердити себе як націю, обравши 28 жовтня патріотичні сили з програмою національного творення. Разом із тим, хочеться процитувати Григорія Сковороду, який казав, що найбільша втрата, яка може бути — це втрата часу. Прикро, що для того, аби досягти національного порозуміння, ми втрачаємо стільки дорогоцінного часу.

 

Яким для нас буде 2013 рік? Багато хто говорить про доленосні події в країні, що відбудуться ще до чергових виборів президента 2015 року.

 

— Ми перебуваємо в крихкій рівновазі між майже втраченим європейським курсом і ще не набутим азійським. У нас дуже мало часу. Ідеться про місяці.

 

Сьогодні битва за Україну дуже жорстока. Політика гуманітарної експансії, економічного виснаження триває російським керівництвом відрито й послідовно. Україні в ультимативні формі пропонують входження до інтеграційних проектів, зразком для яких слугує один і той самий проект нищення суверенітету — Радянський Союз. З Україною говорять зневажливо. Проте ані українська влада, ані опозиція не дають гідної відповіді.

Іде гуманітарна окупація. Нас виснажують харківськими угодами, московськими угодами, надмірними цінами на газ, торговельними війнами. Українці стають заручниками сценарію русифікації України, яку підтримують десятки політиків в обох таборах.

 

Пам'ятники Сталіну чи Катерині ІІ — це прикордонні стовпи окупаційної зони. Іде військо розкольників, провокаторів, відвертих українофобів. Вони сидять в уряді, в парламенті, у безпекових структурах. Багато хто і у владі, і в опозиції оглядається на Кремль. Ніхто не говорить про зовнішні загрози, ніхто не читає підтексту російських заяв про наступальне поширення російської мови, ніхто не збирається руйнувати імперську формулу: газ — це політика. Це мовчазна руйнація національних інтересів.

 

Якщо в результаті контрольовані Кремлем політичні сили отримають мандат на подальше протистояння, якщо новий парламент створить ще кілька прецедентів подібних до харківських угод — українська незалежності буде приречена. Це має мобілізувати патріотичні сили.

 

Більшість політичних сил на цих виборах зосереджуються на внутрішніх проблемах. Ви, навпаки, говорите про пріоритет євроінтеграції. Чому?

 

— "Наша Україна" відстоює низку стратегічних позицій, з яких у нас, на жаль, не так багато партнерів. Серед них — європейська та євроатлантична інтеграція. Проаналізуйте програми партійних проектів. Окрім "Нашої України", переконаних у цій політиці немає. Ніхто не говорить про це економічною аргументацією, аргументацією політичної стабільності, безпекових гарантій — абсолютно конкретних переваг. Цей курс малюють у жанрі карикатур із передовиць радянських газет часів холодної війни. Пошук свого шляху до європейської інтеграції ніхто насправді не веде. Продуктивних пропозицій, як відновити діалог з Європою, нема. 2008 року ми дійшли до перспективи асоційованого членства. Цю домовленість було досягнуто мною з президентом головуючої у ЄС Франції — Ніколя Саркозі. Історія цієї безпрецедентної угоди, що передбачала також формування зони вільної торгівлі, зображує Україну марафонцем, який на фініші ламає ногу. Не в тому сенсі, що шанс уже остаточно втрачено. А в тому, що замість тріумфу ми створили додаткові труднощі на європейському шляху.

 

Чому ми бачимо фактично байдужість основних партій до питань міжнародної, насамперед європейської, політики? На це є одна відповідь — відсутність ідеології. Це найбільш виразна риса цієї виборчої кампанії. Нам не запропонували план дій, як облаштувати завтрашній день. З нами гралися у персоніфікацію вибору. Урізноманітнили цей вибір новими обличчями спортсменів чи артистів.

 

Почати виходити з нинішньої ситуації треба з високого стандарту демократичних виборів. Це перший індикатор, який наші європейські партнери готові сприйняти як готовність до відновлення діалогу. Це складне внутрішнє завдання, успіху якого зовсім не сприяє чинний закон про вибори. І велика місія українців як нації полягає в тому, щоб прийти на вибори і висловити свою думку. Кожен голос має бути покладено на терези здорових цінностей і справжніх змін.



Григорій ПЕТРОВСЬКИЙ, Газета по-українськи

«Кожен голос має бути покладено на терези здорових цінностей і справжніх змін» – Віктор Ющенко





«Якщо за підсумками виборів до парламенту пройдуть контрольовані Кремлем політичні сили, які й надалі займатимуться протистоянням замість опіки національних інтересів, то новий склад парламенту може стати фатальним для української незалежності», - заявив Президент України 2005-2010 років, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в інтерв’ю виданню «Газета по-українськи».

Водночас, він наголосив, що «обравши 28 жовтня патріотичні сили з програмою національного творення, ми маємо нагоду утвердити себе як націю».

Лідер «Нашої України» підкреслив: «Демократичні вибори - це перший індикатор, який наші європейські партнери готові сприйняти як готовність до відновлення діалогу. Це складне внутрішнє завдання, успіху якого зовсім не сприяє чинний закон про вибори. І велика місія українців як нації полягає в тому, щоб прийти на вибори і висловити свою думку».

«Кожен голос має бути покладено на терези здорових цінностей і справжніх змін», – підсумував Віктор Ющенко.

Жодна з політичних партій не має стратегії виходу з економічної кризи, «Наша Україна» пропонує економічний націоналізм – Віктор Ющенко



Економічна криза в Україні поглиблюється, проте жодна з політичних сил не пропонує програми економічних реформ на стратегічну перспективу.

Про це лідер «Нашої України» Віктор Ющенко заявив під час інтерв’ю телекомпанії НТА у Львові.

«У них все завершується 28 жовтня …ніхто не думає про 29 жовтня, про те, як країні жити далі», - сказав Віктор Ющенко.

Він наголосив на тому, що економічний курс потребує консолідації та політичної стабільності і прогнозованості.
«Гроші люблять стабільність та спокій. В Україні постійно ідуть політичні війни, які струшують економіку», - зауважив Віктор Ющенко.

На його переконання, для подолання економічної кризи необхідно провести такі кроки, як жорстку бюджетну політику, ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду, а також зупинити політику непродуманих запозичень.

«Складна економічна ситуація почалася ще 2009 року, коли Уряд, сповідуючи популізм, почав брати «політичні» кредити, аби утриматися при владі. Все, що ми зараз бачимо, - це наслідки їхніх боргів», - сказав Віктор Ющенко.
Окрім того, важливо надати мотивації для роботи середньому та малому бізнесу, доля якого становить лише 9% ВВП. Підтримати такий бізнес має спрощення реєстраційних процедур, в тому числі через впровадження так званого «єдиного вікна», а також надання фіскальних стимулів.

Віктор Ющенко також послався на програму економічного націоналізму, яку пропонує партія «Наша Україна», в якій йдеться насамперед про підтримку національних виробників.

Віктор Ющенко закликав Європейську спільноту відмовитися від «політики пауз»






«Різне читання справи Тимошенко з боку України і ЄС ставить під загрозу Євроінтеграцію України», - заявив Президент України 2005-2010 рр, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в інтерв’ю Бельгійському телебаченню. Більш того, «політика паузи» в українсько-європейських відносинах працює на розвиток «Білорусі – 2» і розвертає Україну до антиєвропейських азійських проектів, які не мають нічого спільного ні з українськими інтересами, ні з інтересами європейської родини», - наголосив третій Президент.

На думку Віктора Ющенка, «великою помилкою Європи також є те, що сьогодні шукається відповідь між тим, яка олігархічна політична модель - БЮТ чи ПР – краща, сильніша». «Європа має переосмислити українську місію. Адже сьогодні стоїть питання чи Україна повернеться назад у Європу, чи через політичні інтриги, паузи і ультиматуми безповоротно повернеться в Азію. Змагання іде між двома політичними курсами – демократичним і азійським, - наголосив Віктор Ющенко. - Це важливе геополітичне питання, від якого залежить доля 46 мільйонної нації, однієї з найбільших європейських держав, а не персональне питання двох політиків».

Причому, на переконання лідера «Нашої України», «Європа має ті важелі, які допоможуть, поки не пізно, повернути Україну на шлях демократичного розвитку. Для цього лише потрібно сконцентрувати увагу на пріоритетах і відновити Європейський діалог».

Віктор Ющенко також наголосив, що його політична сила «Наша Україна» на сьогодні – єдина, серед опозиційних сил, яка чітко визначилася з геополітичним курсом на Європейську інтеграцію.

«Росія без України – це сухе дерево, яке завтра може просто поламатись» – Валерій Асадчев


«Росія без України – це сухе дерево, яке завтра може просто поламатись», – заявив кандидат у народні депутати від об’єднання «Нашої України», заступник голови парламентського бюджетного комітету ІV скликання Валерій Асадчев сьогодні під час інтернет-конференції у «Лігабізнесінформ». Він підкреслив: «Росіяни, російська еліта, російська влада це чудово розуміє. Біда України в тому, що цього не розуміє українська еліта та українська влада».

«Росія завжди втручалась і буде втручатися у справи України», – впевнений Асадчев. Більше того, він стверджує, що «як імперія, РФ неможлива, нежиттєздатна без України, тому що все слов'янське, християнське коріння, з якого виросла потім сама Росія було закладено саме тут – на Україні. Навіть сама Русь, як назва, пішла звідси».

Валерій Асадчев зазначив, що «Україна повинна співпрацювати з іншими країнами, лобіювати там свої інтереси – і тут не треба відмовлятися від можливостей ні російського ринку, ні європейського, ні азійських». «Але пріоритетом має завжди бути український національний інтерес», – наголосив політик.

«Мельниченко повернувся в Україну, цілком усвідомлюючи, що буде затриманий» – Григорій Омельченко


«Мельниченко повернувся до України, цілком усвідомлюючи, що він буде затриманий», – заявив народний депутат, Герой України, колишній голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю Григорій Омельченко, коментуючи затримання екс-майора Держохорони Миколи Мельниченка в Бориспільському аеропорту.

«Микола Мельниченко офіційно був об’явлений у міжнародний розшук по лінії Інтерполу. Більш того, судом була дана санкція на його затримання і арешт», – нагадав Григорій Омельченко. Він зауважив, що «згідно з правилами Інтерполу, Мельниченко мав бути затриманий у будь-якій країні, після чого мало вирішуватися питання про його екстрадицію в країну-ініціатора міжнародного розшуку». Таким чином, «з юридичної точки зору, Мельниченко затриманий законно», – заявив Григорій Омельченко.

Щодо політичних причин і мотивацій фактичного свідомого приїзду Мельниченка у в’язницю, Григорій Омельченко не виключає, що це пов’язано з виборами, але наразі радить дочекатися заяв з боку адвокатів Мельниченка та прес-служб правоохоронних органів. «До того часу, можливо робити тільки припущення, оскільки у політичній складовій його справи і досі забагато білих плям», – наголосив представник «Нашої України».

Сьогодні, 23 жовтня, на Недригайлівському майдані, що на Сумщині, біля величного храму Пресвятого Праведного Багатостраждального Петра Калнишевського урочисто освятили пам’ятник останньому січовому полководцеві Петрові Калнишевському. У заході взяли участь третій Президент України, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко та Святіший Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет.

Ініціатором відкриття пам’ятника Калнишевському став народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання «За Помісну Україну!» Петро Ющенко, відомий своєю опікою питаннями культури та духовності українців.

Стоячи біля пам’ятника останньому гетьманові України, Віктор Ющенко звернувся до громадян, назвавши козацтво дивовижним прикладом українського лицарства та волелюбства. Президент застеріг українців від повторення історичних помилок, нагадавши про сумну долю козаччини, що була знищена Російською імперією, заявивши: «Українське козацтво дає нам глибокий і трагічний урок нашої історії боротьби за національну ідентичність, за незалежність і суверенітет. Його знищення – це урок імперського плану, який вдається реалізувати тоді, коли всередині держави працює хоча б один зрадник. І сьогодні битва за Україну дуже жорстока. Політика гуманітарної експансії, економічного виснаження ведеться російським керівництвом відрито і послідовно. З Україною говорять із зневагою, проте ані українська влада, ані так звана опозиція не дають гідної відповіді. Нас виснажують харківськими угодами, надмірними цінами на газ, торгівельними війнами. Українці стають заручниками сценарію русифікації України, яку підтримують десятки політиків у найбільших українських партійних таборах».

Лідер «Нашої України» зауважив, що нинішня боротьба за Україну – насамперед ідеологічна, що робить нові виклики перед нашою державою ще небезпечнішими. «Якщо ми втратимо демократію – виграє імперія «руського мира». Якщо ми втратимо підвалини національної ідентичності – виграє нова радянська тоталітарна імперія», - сказав Віктор Ющенко, закликавши зупинити русифікацію освіти та інформаційного простору. «Не переписувати історію за підказками тих, хто не може визнати найбільшу трагедію української нації – Голодомор – геноцидом, злочином тоталітарного режиму проти мільйонів українців. Вивчити свою історію і винести з неї уроки. Вшанувати своїх героїв. Говорити мовою своїх предків. До цього закликає «Наша Україна», бо це – істинні цінності нації», – заявив Віктор Ющенко.

«Наша Україна» закликає Об’єднану опозицію чітко визначити свою позицію щодо «московської газової угоди» - «найбільш збиткової за всю історію України»


«Чітко визначити свою позицію щодо «московської газової угоди», підписаної в січні 2009 року», закликає об’єднану опозицію «Наша Україна».

Як відомо, «Батьківщина» та ВО «Свобода» підписали Політичну угоду про створення в парламенті наступного скликання демократичної коаліції. Підпис під угодою поставила і Юлія Тимошенко. Ці сили мають намір першочергово зосередитися на виконанні 10-ти пунктів – зокрема, ухваленні порядку імпічменту та початку процедури імпічменту чинного глави держави, зменшенні кількості податків, здійсненні «усіх можливих заходів з метою формування справедливого та незалежного правосуддя», скасуванні пенсійної реформи, мовного закону, продовженні мораторію на продаж землі та денонсації «зрадницьких «Харківських угод».

«Водночас у документі не згадано про необхідність скасування найбільш збиткової за всю історію України «московської газової угоди», через яку український бюджет щороку втрачає мільярди доларів. За підрахунками експертів, за 10 років дії цієї угоди Україна втратить близько 80 мільярдів доларів; за оцінками, які враховують штрафні санкції, лише цього річ державний бюджет втратить до 28 мільярдів доларів», - йдеться в Заяві «Нашої України».

«Наша Україна» наголошує, що «в питанні лояльного ставлення до «газової угоди» Об’єднана опозиція, фактично, не має розбіжностей із владою», - «представники Партії регіонів, хоч і критикують угоду, однак, маючи в руках усі владні повноваження – від президента до уряду та парламентської більшості – не роблять кроків для її денонсації, чим продовжують перекачування коштів з українського бюджету на рахунки «Газпрому».

«Наша Україна» зазначає, що є "єдиним учасником виборів, який у передвиборчій програмі виступає за скасування «московської газової угоди»" та закликає усі опозиційні сили «чітко визначити своє ставлення до «московської газової угоди» як такої, що має бути якнайшвидше скасована».

Довідково. Відповідно до угоди, підписаної в Москві, нині Україна закуповує в Росії газ за ціною 560 доларів за тисячу кубометрів. За цей же газ Туреччина, з урахуванням транзиту, платить 170 доларів. Таким чином, на російсько-українському кордоні газ мав би коштувати Україні 140 доларів, а не 560. Окрім того, при ринковій ціні за транзит 1 тисячі кубометрів на 100 км у 6,5-12 доларів, Росія платить за транзит свого газу українською територією до Європи лише 2,1 долара. Таким чином, за підрахунками експертів, в результаті реалізації «московської» угоди Україна щороку втрачає 4 мільярди на газі і ще 4 мільярди – на транзиті. Але і це ще не все. Відповідно до угоди, Україна зобов’язана закуповувати у Росії щорічно 42 млрд. кубометрів газу; за невибраний газ – зобов'язана сплачувати штраф, який становить 360%, тобто 1680 доларів за 1 тисячу кубометрів, якою не користується. Зважаючи, що Україна використовує 27 млрд., під дію штрафу підпадає 15 млрд. Таким чином, ще за штрафними санкція державний бюджет втрачає близько 20 млрд. доларів щорічно. Цю угоду підписано на 10 років.

«Лише висока явка виборців здатна завадити фальсифікаціям результатів виборів» – переконаний лідер Об’єднання патріотичних сил «Наша Україна» Віктор Ющенко.

«Наша Україна» нагадує, що сьогодні минає останній день із відведених для перевірки правильності списків виборців та просить громадян перевірити свої персональні дані, аби уникнути помилок і неточностей, та завадити можливим фальсифікаціям. Адже, лише свідома громадянська позиція виборців здатна протидіяти будь-яким способам фальшування результатів волевиявлення, які, зокрема мали місце на президентських виборах 2004 року.

Це важливо, оскільки надалі будь-яке виправлення виборчого списку буде можливо лише через суд.

Перевірити правильність своїх персональних даних можна особисто або, якщо особа нездатна пересуватись самостійно, письмово уповноважити на таке звернення іншу особу. Підчас перевірки, при собі обов’язково треба мати паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України.

Нагадуємо, що відповідно до чинного законодавства виборець може бути включений до Реєстру виборців лише за одною виборчою адресою, яка визначається за зареєстрованим місцем проживання. Уточнити персональні дані можна, звернувшись до відділів ведення Державного реєстру виборців вашого населеного пункту.

Не залишайся байдужим! Кожен голос важливий!

Звернення лідера «Нашої України» з нагоди 20-ої річниці створення КУН





Українська самостійна соборна держава – це мрія багатьох поколінь українців. У боротьбі за цей ідеал жертвували життям десятки тисяч українців.

Розстріляні, ув’язнені, змушені померти у еміграції учасники визвольних змагань 20-50-х років ХХ століття. На десятиліття викреслені радянською владою з історії і затавровані Бандера, Шухевич, Ярослав Стецько, сотні бійців ОУН- УПА, власне самі ці організації. Мільйони загинули за часів Радянської імперії у таборах, голодоморах, війнах.

Загинули кращі, ті, хто, не маючи свободи, не маючи вільної України, без компромісу обирав боротьбу на смерть.
У нашій історії ми здобували незалежність шість разів, і п’ять разів незалежну Україну було втрачено. Сьогодні ми перейшли 21-ший рік державної незалежності. Проте, загрози нашому суверенітету щодня зростають. Імперські плани проводять зрадники, українофоби і провокатори з декількох українських політичних таборів. Відсіч їхнім планам мають дати справді українські – патріотичні політичні сили, які сповідують ідеї вічності української нації.

Гідною засторогою імперським зазіханням на українську державність є 20-тирічна діяльність Конгресу Українських Націоналістів. Ідеї українського націоналізму, втілені в сучасну політичну практику, закріплені у вихованні молодих поколінь – це потужний фундамент для побудови держави Україна на віки.

Одразу після проголошення незалежності, Слава Стецько повернулася на Батьківщину, перед якою взяла на себе великі зобов’язання: консолідувати національні сили, витворити одну з перших українських партійних структур, забезпечити проходження у парламент, утвердити пріоритет – сильна національна держава, а не пострадянська Україна. Засновниця Конгресу Українських Націоналістів гідно їх виконала.

Своїм прикладом вона зміцнила віру в Україну у десятків тисяч її сучасників в Україні та поза її межами.
Національне почуття – патріотизм – сьогодні має прикладне значення. І сьогодні кожен свій день ми маємо присвячувати національній консолідації, укріпленню наших кордонів проти гуманітарної окупації, формуванню істинних національних пріоритетів. Ми маємо шукати єдності всередині патріотичної команди, разом виписувати план дій, як повернути Україну на шлях демократії, європейських стандартів – бо тільки таким шляхом Україна прийде до себе, додому в Європу.

Розбудова національної держави завжди була для нас найвищою метою. Велику справу українських патріотів, які стояли біля її витоків двадцять років тому, має бути гідно продовжено. Це можна зробити через зміну курсу, яким Україна рухається зараз. Разом ми станемо сильнішими, спільними діями ми зможемо зробити більше. Переконаний, у парламенті потужна група патріотичних сил зупинить демонтаж Української державності. Ми повернемо гідний статус українській мові, позбавимо національну безпекову політику залежності від російських вподобань. Заради цього ми вже не раз об’єднувалися у своїй історії.

Вірю, що ми прийдемо до нашої мети!

Слава Україні!

Президент України (2005-2010рр.)
Лідер об’єднання «Наша Україна»
Віктор Ющенко

23 жовтня фільм про «Нашу Україну» «Віктор Ющенко. Захисти Україну» у семи областях



23 жовтня, дивіться фільм «Наша Україна». Віктор Ющенко. Захисти Україну» у ефірі шести обласних ДТРК. Зокрема, у Київській (початок ефіру о 21:50), Черкаській (початок о 20:40), Дніпропетровській (о 19:45), Херсонській (о 20:35), Луганській (о 19:45) та Харківській (о 19:00).

Аудіоверсію фільму 23-го жовтня можуть почути мешканці Закарпатської області. Початок ефіру о 20:30.

Віктор Ющенко в Житомирі: «Батьківщина» це не є політична сила, це - секта! ВІДЕО

19 жовтня Президент України (2005-2010 років) Віктор Ющенко, лідер партії «Наша Україна» відвідав Житомир, де провів зустріч з місцевими журналістами.

 

ВІДЕО

 

Прес-захід розпочався одразу із запитань. Представників ЗМІ цікавила позиція Віктора Ющенка до останніх подій в країні, відношення до Об'єднаної опозиції, стратегічного питання стосовно енергетичної безпеки нашої держави та інше.

 

Віктор Андрійович досить гостро «пройшовся» по Об'єднаній опозиції.

 

«Я хочу прокоментувати своє бачення до поняття «Об'єднана» і друге - своє бачення до поняття «опозиція». Ви насправді вважаєте, що сила, яка підписала «Московську угоду», є опозицією? Якщо опозицією, то до кого? До українського інтересу? Це - небачена у Європі за своєю кримінальністю угода, яка мільярди доларів збитків приносить моїй рідній нації. В мене язик не повертається, назвати цю силу опозиційною. Сила, яка проводить в парламенті закон про російську регіональну мову. Адже зробіть уважний аналіз, як отримали 234 голоси. Партія регіонів, комуністів і «литвинівців» ніколи не було більше 200 по цьому питанню. Ніколи. То скажіть будь ласка, хто провів неукраїнський закон про чужу мову? Партія «Батьківщина». Ті легіонери, які були проведені через лже-проект «Батьківщина». Як рука піднімається, назвати цю політичну силу опозицією? Як можна назвати політичну силу, яка приймає Закон «Про вибори» з депутатським імунітетом і закритими виборчими пропорційними списками?», - заявив Віктор Андрійович.

 

Президент України нагадав присутнім, як у 2008 році саме «Батьківщина» створювала з Партією регіонів «ширку», а на другий день внесла в парламент Закон «Про Кабінет міністрів», де повноваження Президента скасовуються щодо подання кандидатур Прем'єр-міністра, Міністра МЗС, Міністра оборони, Міністра внутрішніх справ.

 

«І це називається опозиція? Це - шарлатани в політиці. Згадайте закони про Генпрокуратуру, Службу безпеки - які приймалися «ширкою». Ця «ширка» привела до того, що з 9 вересня перестало існувати поняття «українська демократія», воно розкололося. Тарасюк пішов із Тимошенко до «ширки», а від Тарасюка відколовся Тернопільський рух, Львівський рух та Івано-Франківський. Остався Тарасюк із печаткою. Де «Партія реформи і порядок»? Де Пинзеник? Чому він покинув уряд, чому він покинув партію? Та запитайте зараз, де десятки політичних сил, де партія «Собор»? Хто її вивів із політичної гри? Саме «Батьківщина». Ви зараз можете називати десятки політичних партій, запитайте, чому вони сьогодні не в політиці?», - звернувся лідер «Нашої України» до журналістів та гостей.

 

«Оце робота так званої опозиції. Бо це сила, яка ніколи не виношувала план національних проектів. Це сила завжди була авторитарна, яка дуже цінувала ручне управління економікою. Для мене це не є політична сила, для мене це є - секта!» - наголосив Віктор Ющенко.

 

Водночас Ющенко нагадав, що саме за його президентства темпи зростання економіки досягали 7,5% на рік і були найвищими в Європі. А сьогодні - вони становлять 0,5%,. І інвестицій за 2005-2010 роки Україна отримала 36 млрд. доларів - проти нинішніх 5 млрд.

 

За словами Віктора Ющенка прикро чути, що його роки президентства називають «руїною», а сьогоднішні - стабільністю.

 

На переконання лідера «Нашої України» у нинішній критичній ситуації слово «патріотизм» набуло не теоретичного, а цілком прикладного змісту: тільки патріотичні сили, які ставлять європейський сучасний шлях розвитку вище, ніж власний імідж «непримиренного борця», зупинять настання економічної катастрофи у колапсу України, як держави.

На завершення прес-конференції лідер «Нашої України» закликав житомирян підтримати його політичну силу на парламентських виборах і 28 жовтня проголосувати в бюлетені за № 14.

Влада для політичної дискусії використовує тему «валити на попередника», – Віктор Ющенко


«Якщо у влади щось не виходить – зі свободою слова, в економіці, у міжнародній політиці, – вона використовує, як в анекдоті, тему «першого конверту»: «вали все на попередника»,» – так Президент України (2005-2010 рр.), лідер «Нашої України» Віктор Ющенко під час прес-конференції в Житомирі прокоментував політичну рекламу партії влади, в якій «помаранчевих» звинувачують у руйнуванні економіки країни.

Водночас Ющенко нагадав, що за його президентства темпи зростання економіки досягали 7,5% на рік і були найвищими в Європі, у той час як зараз вони становлять 0,5%, а інвестицій за 2005-2010 роки Україна отримала 36 млрд. доларів – проти нинішніх 5 млрд.

Віктор Ющенко зазначив, що «демократія – не в тому, хто більше помиїв виллє на опонента, а в тому, щоб змагатися планами». На його думку, виборча стратегія «валити на попередника» обрана через відсутність у партії влади розробленого національного курсу – плану розвитку країни.

Проявами відсутності цілісного уявлення про напрямок розвитку Віктор Ющенко називає таку практику: «У нас приймають закон про Земельний банк, який має обслуговувати ринок сільськогосподарських земель – але не ухвалено сам базовий закон про ринок земель; приймають закон про регіональні мови – коли не ухвалено базовий закон про державну українську мову». «Немає комплексної політики, є окремі фрагменти», – схарактеризував одну з основних проблем діяльності нинішньої влади Віктор Ющенко.

Український парламент у нинішньому вигляді не зможе повторити грузинський досвід боротьби із корупцією, – Віктор Ющенко


«У тому вигляді, в якому існує нинішній український парламент, він не зможе повторити грузинський досвід боротьби із корупцією», – заявив лідер «Нашої України» Віктор Ющенко під час виступу в ефірі Чернівецької ОДТРК.

Причиною він називає те, що «українська влада є криміналізованою», оскільки «нинішня надмірна централізація системи влади робить центральні органи найбільш привабливими з точки зору доступу до фінансів, ресурсів та адміністративних важелів, а депутатська недоторканість забезпечує захист від переслідувань за порушення закону». «Я не думаю, що в цих політичних гравців є така ж політична воля до боротьби з корупцією, як свого часу – у грузинської влади», – зазначив Віктор Ющенко.

Говорячи про шляхи подолання корупції в Україні, Віктор Ющенко наголосив, що «корупція – це завжди наслідок», а відтак «слід демонтувати головні фактори, які її провокують». Він назвав три головні напрямки: зменшення повноважень чиновника, децентралізація влади та зміна правил гри на найбільш корупційно проблемних ділянках.

«Корупція виникає там, де одна сторона – це держава. Тож чим буде менша зона повноважень державного службовця – тим менше буде грунту для корупції. Місія чиновника має бути виключно технічна і виключно скромна», – наголосив Ющенко. Як приклад застосування зміни правил гри він навів галузь освіти: «У 2005 році рівень корупції в системі освіти становив 60%, і на 2/3 він складався з корупції у вищій школі. Після введення зовнішнього незалежного тестування він суттєво знизився – залишилися ті ж люди, але змінилися правила гри».

Віктор Ющенко наголошує, що «краще – не допускати умов для корупції», але в тих випадках, якщо порушується закон, «мають запрацювати суди і правоохоронні органи – потрібна судова реформа та удосконалення самого законодавства».

Українська політична система – це група корпоративних проектів, – Віктор Ющенко


«Українська політична система не відбулася. Це група корпоративних проектів, які володіють технологіями, як здобути симпатії виборця, але не пропонують політичного курсу», – заявив під час прес-конференції в Чернівцях лідер «Нашої України» Віктор Ющенко.

Він зазначив, що «більшість політичних партій не мають ідеологеми», водночас «саме ідеологія – це те, з чого починається будь-яка політична діяльність». «Як економіст я заявляю: економіка – величина вторинна. Первинним є політичний курс. Саме він дає відповідь на запитання, як досягти поставлених економічних цілей», – наголосив політик.

Коментуючи підхід, який використовують учасники виборів, пропонуючи виборцям так звану «раціональну політику» – голосувати за конкретні розміри зарплат та пенсій, або ж за збудовані стадіони, аеропорти та відкриті дитсадочки, Віктор Ющенко нагадав, що «предтечею стадіонів, про які зараз пишуть у рекламі, був політичний курс, який тепер ми втратили; тому для мене тема ідейності – це тема №1».

Підхід, який ставить економічні плани попереду визначення політичного курсу, третій Президент України вважає популізмом: «Якщо ви починаєте суспільний діалог з того, що має бути вісімсот дитячих садочків – ви є популісти».
«Ми знаємо, як повернути Україну на правильний курс, ми знаємо, як повернути в Україну інвестиції. Ми це робили і готові робити», – заявив лідер «Нашої України».

Віктор Ющенко зустрівся з Президентом Парламентської Асамблеї ОБСЄ




Сьогодні Президент України (2005-1010 рр.), лідер «Нашої України» Віктор Ющенко зустрівся з Президентом Парламентської Псамблеї ОБСЄ Рікардо Мільорі. На зустрічі політики обговорили майбутні парламентські вибори, особливо наголошуючи на важливості їх чесного проведення для реалізації європерспективи України.

Зокрема лідер «Нашої України» зазначив, що сьогодні виникають загрози виборчих зловживань через прийнятий зусиллями влади та псевдоопозиції Закон про вибори. Утім, на його думку, висока явка українців на виборчі дільниці стане захистом від фальсифікацій.

Ющенко висловив переконання, що майбутнє України не можливе без повернення до демократії та наголосив, що у Верховній Раді повинна з’явитися родина патріотичних сил правого виміру, яка наполягатиме на незмінності європейського вибору для України.

Свідома позиція громадян є кращим способом відвернути фальсифікації виборів – Віктор Ющенко в інтерв’ю «Україні молодій»



Відчувати відповідальність за долю України і зробити все можливе для того, щоб парламентські вибори 28 жовтня відбулись чесно, закликав владу, опозицію та виборців третій Президент України, лідер об’єднання «Наша Україна» Віктор Ющенко в інтерв’ю газеті «Україна молода», яке вийде наступного тижня.

Президент вважає, що сьогодні виникають загрози зловживань на виборах через недосконале законодавство, зокрема через прийнятий зусиллями влади та опозиції Закон про вибори:

«Ми можемо сьогодні говорити про ризики, про те, що сформовані, в тому числі, зусиллями так званої Об’єднаної опозиції, засади, призведуть до того, що зловживання можливі. Це як незаряджена рушниця, яка висить на стіні, і бувають випадки, коли раз в житті і вона стріляє».

На його думку, найкращим захистом від фальсифікацій є висока явка українців на виборчі дільниці.

«Ще раз хочу нагадати, що найширша участь громадян у виборах, масова усвідомлена поведінка виборця це найбільша протиотрута проти будь-якого інструментарію, який може вжити влада чи на конкретній дільниці той чи інший кандидат», – наголошує Віктор Ющенко.

У той же час він переконаний, що вже сьогодні проголошувати вибори нелегітимними, як це роблять певні політики із табору Об’єднаної опозиції, є безвідповідальним.

«Я сьогодні закликаю всіх учасників виборів спрацювати на те, щоб українські вибори відбулися, це найкраща точка у відносинах між політичними силами через чесний законний виборчий протокол. Якщо ми всі разом, починаючи з влади, цей іспит не складемо, на нас чекають роки нестабільності, роки, які відкинуть нас від здорових європейських процесів. Іншими словами, якщо ми не робимо вибір через вибори, у нас альтернативи немає, ми приречені повертатися у вчорашній день, приречені продовжити депресію», – підкреслює лідер «Нашої України».

«Одним з основних кроків «Нашої України» в парламенті стане радикальне переосмислення умов роботи малого й середнього бізнесу», - заявив Президент України (2005-2010 рр.), лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в інтерв’ю «Україні молодій».

«Світ давно переконався в ефективності малого та середнього бізнесу та в здатності ним мобільно використовувати ресурси. Тому у Польщі і в інших економічно розвинених країнах малий та середній бізнес складає більше 60%, а в Україні він і досі не перевищує 10%. Внаслідок цього в західних економіках саме підприємці творять понад дві третини національного ВВП», - зазначив лідер «Нашої України». Для досягнення того ж ефекту в Україні третій Президент вважає першочерговими кроками «реформу середовища діяльності малого й середнього бізнесу та реформу місцевого самоврядування».

За словами Віктора Ющенка, «проголошений курс «Нашої України» на економічний націоналізм передбачає також десятки субреформ у секторах регіональної політики, місцевої та виконавчої влади, бюджетної, фіскальної, реєстраційної політики, політики стандартів тощо».

«Сьогодні ми бачимо лише слабкі спроби проведення загальної політики, замість того, аби робити ґрунтовну політику національних пріоритетів», – заявив Віктор Ющенко. І саме у цьому він вбачає «ключовий економічний прорахунок діючої влади».

Україні призначено статус колонії, і її окупація відбувається вже зараз. Про це в ефірі Першого Національного телеканалу заявив Президент України (2002-2010 рр.), лідер партії "Наша Україна" Віктор Ющенко.

"Сьогодні ХХІ століття, - наголосив Ющенко. - Держави більше не завойовують танками, їх нищать культурно.

Територію не здобувають солдати. Її продають національні зрадники, "кочубеї" ХХІ століття".

За словами політика, коли здають українську мову - здають тисячі кілометрів української землі. Коли здають освіту - продають майбутнє українських поколінь.

"Україні призначено статус колонії. І до цієї мети її рухають не лише ззовні. Ця політика має багато прихильників і з-середини. Повзуча окупація вже відбувається. Пам'ятники Сталіну чи Катерині ІІ — це прикордонні стовпи зони окупації", - пояснив екс-глава держави.

"Іде військо розкольників, провокаторів, відвертих українофобів. Вони сидять в уряді, парламенті, безпекових структурах", - попередив Ющенко.

На його переконання, через це Україна політично слабшає.

"Нас свідомо роблять слабкими за допомогою політики конфронтації, поділу на Схід і Захід, поділу по мові, поділу по церкві", - підкреслив "нашоукраїнець".

Висока явка виборців завадить можливим фальсифікаціям результатів – Віктор Ющенко





Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко вважає, що чинний закон «Про вибори народних депутатів» сприяє фальсифікації результатів виборів, а також криміналізації влади через збереження депутатської недоторканності.

Про це він заявив на прес-конференції у Чернівцях.

«Закон про вибори є серйозно дефектним і формує спокусу маніпуляції. Він зберігає закриті виборчі списки, при цьому ми говоримо, що проблемою залишається і криміналізація влади. Законодавство стимулює фальсифікації. Це законодавство ухвалювали і влада, і опозиція», – констатував Віктор Ющенко.

При цьому він закликав українців активно взяти участь у голосуванні, аби завадити фальсифікаціям.

«Ніякі відеокамери, ніякі спостерігачі не усунуть тих проблем, які сформовані на рівні закону. Знівелювати їх можна явкою виборців – чим вища явка, тим менше шансів для фальсифікації», – вважає лідер «Нашої України».

Партія «Наша Україна» не є технічною на цих виборах, і має передумови, і підстави вважати, що вона може подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Про це в ефірі «5 каналу» заявив член політичної партії «Наша Україна» Микола Оніщук.

«Партія має і передумови, і підстави вважати, що вона може подолати п’ятивідсотковий бар’єр, саме тому ми не знімаємося з виборів. А що стосується соціології, то нехай соціологічний пул, Асоціація соціологів розбирається, хто з них правильний. Я б не брав на себе таку відповідальність – давати оцінки соціологічним службам, достовірності їх даних, якості, стандартів, які вони застосовують», – заявив М.Оніщук.

Як інформував ZAXID.NET, за результатами соціологічних досліджень "СОЦИСу" спільно з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, до парламенту проходять лише 4 партії – ПР, Об’єднана опозиція, УДАР та КПУ. Натомість лідер партії, третій президент України Віктор Ющенко під час прес-конференції у Львові 8 жовтня заявив, що "Наша Україна" розраховує набрати на виборах 8-9% голосів. Серед можливих союзників у майбутньому парламенті "Наша Україна" розглядає лише ВО "Свобода". Тим часом політолог Сергій Гайдай заявив, що партія «Наша Україна» хворіє «штабною хворобою» та вважає, що коли виборці прийдуть на дільниці, вони згадають про Майдан та віддадуть свої голоси за політичну силу Віктора Ющенка.

Нагадаємо, вибори до Верховної Ради України відбудуться 28 жовтня 2012 року за змішаною пропорційно-мажоритарною системою: 225 депутатів обираються за списками політичних партій (бар'єр для проходження в Раду - 5%), ще 225 - в мажоритарних округах. Відповідні зміни до закону про вибори народних депутатів прийняла ВРУ 17 листопада 2011 року. «За» закон, розроблений спеціальною комісією Верховної Ради, проголосували 366 депутатів.

30 липня в Україні стартувала передвиборча кампанія виборів Верховної Ради. ЦВК зареєструвала 87 політичних партій для участі у виборах (кандидатів 2 643). Окрім цього, ЦВК зареєструвала 2 641 особу-кандидата в депутати Верховної Ради по мажоритарних округах.

За результатами жеребкування щодо включення кандидатур до складу окружкомів лише 19 політичних партій отримали представництво у ОВК. В усіх без винятку 225 окружних виборчих комісіях отримали квоту партії «Молодь до влади», «Русь – єдина», Народно-трудовий союз України, «Братство», Українська партія «Зелена планета».

«Виявилось, що Ющенка треба захищати і перед тими фігурами, які були на трибуні» – Сверстюк


Філософ Євген Сверстюк розповів про кадрові помилки при становленні нової Української держави, причини розвалу помаранчевої команди та потяг українців до єдності, який виявляється всупереч намаганням Кремля "поділити і проковтнути по частині".

Пане Євгене, часто можна чути, що незалежність не виправдала всіх тих сподівань, які були в українців на початку 90-х. Що заважає наповнити цю незалежність реальним змістом?

- Сьогоднішній день є продовженням попереднього. Україна була у катастрофічно приниженому і зруйнованому стані, і образом цієї руїни був Чорнобиль – візьмемо це як метафору. Україна була наповнена людьми Кремля. Власне, вони й керували, вони обирали кадри. І від того, що була проголошена незалежність, на цій землі нічого не змінилося.

Але, звичайно, проголошення незалежності – це очікуваний віками акт, історична подія, від якої починається інша історія країни. Якою мірою ця історія може бути відірвана від попередньої? Була так звана УРСР – стала незалежна Україна, з тим же складом Верховної Ради, з тим же секретарем по пропаганді, який став Президентом України... Отже, чуда не треба було чекати. Але ми всі чекали, що все зміниться – і кардинально.

Тобто ми вважали, що ті люди, які боролися за незалежність України, або мріяли про неї, стають господарями життя, а ті, хто боровся проти самостійності України, – відходять на маргінес. Так можна було б зробити, якби у нас було, як у німців після повалення берлінського муру: у Західній Німеччині є кадри, політики, консультанти і фінанси, тому можна було одразу зробити люстрацію та відсунути людей вчорашнього дня від влади.

А у нас фактично вони, "вчорашні", залишилися при владі. І ті люди, які були національно активними, вони теж переважно були членами КПСС. І відповідно залишився відділ кадрів України в Кремлі – він завжди там був... Але багато чого залежало від нас самих. І ми побачили в 2004 році, що головний шеф Кремля "дригає ногами" – і нічого не може зробити. Він зганьбився перед цілим світом. А перед ним ми побачили у низькому поклоні три фігури: Кучма, Янукович та Медвечук. Помаранчева революція показала, що народ все-таки має слово, має силу, і від народу, якщо він згуртований, дуже багато залежить.

Помаранчева революція стала великим піднесенням української нації, але чому все закінчилося розчаруванням?

- Це розчарування таїлося вже у самому піднесені. Це нагадує шевченківську поему "Гайдамаки" - свято в Чигирині, де зібралися старі, малі, вбогі й багаті, та всі чекають свята. І, звичайно, був дуже цікавий збіг обставин – ніякого Майдану без ідеалізованої фігури не було б. Віктор Ющенко був тією ідеалізованою фігурою. Коли його отруїли, це набрало ще більшого значення в усьому світі, він був напівживий – але ще більше ідеалізований.

Ви стежили за трибуною Майдану. Там були не тільки співаки, а й політики, і всі пхалися на ту трибуну, кожен зі своїми думками. І вже тоді була небезпека: не дай Боже, щоб уся ця публіка, що вийшла на трибуну, стала при владі. Але ж вона – стала.

Але ж Ющенко йшов на вибори під демократичними гаслами, і, мабуть, не зосереджував усю владу в президентському кабінеті, бо просто не хотів їм зраджувати. Чи нація просто була не готова до такого демократичного президента?

- Він, звичайно, йшов під демократичними гаслами, і було цілком зрозуміло, що нація не була готова до цього. В усій системі, в кабінетах залишилися люди Кучми. І їх не так легко було замінити. Вони у мить прикинулися людьми Ющенка, вони вмить познаходили свої ніші, і, власне, вони робили все, щоб його дискредитувати.

Мене часто називали "захисником" Віктора Ющенка, хоча тоді він не потребував захисту, а просто потребував людей, які говорять про нього без лукавства. Справа в тому, що я включився в цю газетну битву, начитавшись виступів професіоналів, які заробляли на своїй агітації проти Ющенка. Корчинський був куплений на пні; Табачник був так налаштований і за своїм покликанням, і теж куплений – він систематично у "Газеті 2000" публікував такі непристойні вигадки, що в якийсь іншій державі лише за це його можна було б прогнати з політичної арени як чоловіка безсоромного та безвідповідального, бо він доходив до того, що одягав кандидата в президенти у нациський одяг...

Але, виявилось, що Ющенка треба захищати і перед тими фігурами, які були на трибуні. Знаєте, коли я подивився по телебаченню, як Тимошенко каже, що він сам себе отруїв, то я не повірив. А коли, я побачив, як Президента БЮТ не допускає до звіту в парламенті... Ну, це було безпрецедентно. Це – руїна влади, і виправити це все було надзвичайно важко.

Так, Ющенко часто брав таких, які самі напрошувалися. Але ми успадкували з Майдану дуже суперечливу ситуацію, і я би заперечив тим людям, які так легковажно і легкодумно говорять, що все було в наших руках. У наших руках була тільки надія і можливість взяти владу й згуртуватися навколо однієї особи, як то робиться в кожній країні. Отже, якби були ті люди вірні, то ми очевидно не мали б такої ситуації зараз. А коли помаранчеві поділились на двоє, то я не розумію, як думала та людина, яка хотіла сама стати Президентом, поділити ті голоси на двоє і не вирахувати, що матиме вдвоє менше.

Тобто в самому таборі сприяли цьому розколу?

- Звичайно, це була ганебна ситуація, коли в уряді Прем'єр вважає Президента найбільшим своїм ворогом. Ви знаєте, є в різних країнах суперництво, і є суперечки – принципові і не дуже принципові – між різними особами. Але є політична культура, яка вимагає того, щоб із хати сміття не виносити, вимагає командної гри або хоча б видимості цієї гри. Але коли одна частина команди грає проти іншої – це просто гра на поразку.

Що можете сказати, порівнюючи часи президентства Віктора Ющенка і Віктора Януковича?

- По-перше, серед усіх президентів України це був єдиний український Президент. Я місцями міг не погоджуватися із чимось, але я розумів, що це говорить культурна людина, яка знає, що говорить, і знає, чого хоче. У той час, коли я ніколи не розумів, про що говорить Кучма і Янукович.

Чи не вважаєте Ви, що те, чого Віктор Ющенко намагався досягти у відновленні національної пам'яті, в економіці, в гуманітарній сфері, нинішня влада звела нанівець?

- Ні, я думаю, що певні починання на державному рівні, які мали історичний фундамент, ніколи не зникають. Хоче цього або не хоче наступник, він має бути продовжувачем. Він може затівати якісь скандали, дрібні авантюри навколо певних положень – але він не може не бути Президентом тієї ж країни, що і його попередник. Отже цілком зрозуміло, що раз акцентовані певні моменти історії, раз створений інститут пам'яті, раз створений музей Голодомору, раз створений Арсенал, раз вже започатковано вивчення історії України за джерелами і за фактами, - то від цього відмовитися вже не можна. Це була б катастрофа, якби ми мали Януковича у 2004 році. Але після п'яти років, коли люди позбулися страху і коли так чи інакше демократичний лад утверджувався в Україні, він змушений був із цим рахуватися.

 

Після перемоги Віктора Януковича в одному з інтерв'ю Ви сказали, що Янукович і Партія регіонів – це "покарання нації соромом". На Вашу думку, воно дало якийсь результат?

- Знаєте, сором є рушійною силою багатьох історичних подій. Він побутує там, де є совість і є моральний розвиток. Мені здається, що наше суспільство дуже опущене, і дуже багато є тих, хто Бога не бояться і людей не соромляться. Дуже багато є байдужих людей. І коли я кажу "нації соромно", то я маю на увазі тих, хто здатний соромитися. І якщо не всі розуміли, що людина із кримінальним минулим не може бути зразком у державі, то зараз до багатьох це доходить.

Щодо фігури Віктора Ющенка. Він деякий час тримався в тіні. Зараз він йде на вибори з об'єднанням "Наша Україна", яке несе ті ж ліберально-демократичні ідеї. Як Ви вважаєте, об'єднання із такими ідеями потрібне українському парламенту?

- Я думаю, що в нормальній країні у парламенті потрібна християнська партія, потрібна консервативна партія, це все потрібно. І питання не в тому, чи це потрібно, а чи добре підготовлена ця політична сила. Бо нині люди голосуватимуть не за того, кому симпатизують, а за того, хто пройде. Багато, кому симпатизують, не будуть підтримані на виборах, бо вони все одно не проходять. Я маю на увазі рейтинги. І я думаю, що ті сили, які завжди були – і відверто, і потаємно – проти Віктора Ющенка, вони є і зараз.

Знаєте, я колись читав про одне плем'я, яке роздирало вождя, що потерпів поразку, і з'їдало його. Взагалі, над рівнем національної культури українців у східних регіонах практично ніхто не працює. Це люди, залишені напризволяще. Там працюють комуністи, російська агентура, там є російські газети і російське телебачення. Там нічого українського немає. Я думаю, що треба дивуватися, що в українського народу є такий потяг до єдності, що вони не можуть нічого зробити, крім передвиборчого піару. Бо є органічний потяг до єдності. Я хотів би нагадати, що у 1918 раптом виявилося, що ті різні частини Російської і Австрійської імперії, які не мали ніякого зв'язку, раптом заявили про соборність. Це дуже важливий факт, і він не вичерпується тими роками. Цей чинник діє всупереч намаганням Кремля: поділити і проковтнути по частині.

Днями в Україні святкували річницю УПА, але – не на державному рівні. Це – одна з тих сторінок, яку в різних частинах держави досі читають по-різному...

- Тут я повинен сказати: якщо вас, люди, не об'єднує якийсь моральний принцип, національна гідність, то нехай вас об'єднає образ, прийнятий нашими предками, – Покрови Пресвятої Богородиці. Думаю, що в сучасному споживацькому світі, погоні за легким щастям, все-таки жевріє в душі людині потяг до чогось вічного і святого. І ми з ним не розминемось. Треба працювати на тому вічному грунті: закон, правда, справедливість і любов до ближнього.

Протягом 70 і більше років у нас культивувалася ненависть між людьми, причому на рівні теорії. Це було не просто результатом недоумства певних керівників – класова ворожнеча була концептуальною. Люди інфіковані цією хворобою, і нам довго йти, щоби пройнятися тим ідеалом закону і справедливості, який диктує не тільки серце, але й розум.

Скажіть, у Вас є позитивні відчуття при погляді в майбутнє?

- Так. Я прожив досить довгий вік, і знаю, що таке короткий проміжок історії. Такі проміжки часом здаються поганим сном. Будемо намагатись вийти із поганого сну. І починати ранок із усмішки.