Конец мифов о происхождении украинцев.
12-05-2012 22:27 (cсылка) 
Конец мифов о происхождении украинцев.Конец мифов о происхождении украинцев
Давно циркулирует в интернете мнение об этническом происхождении украинцев от тюркских народов, носивших общее название «черные клобуки» и адыгов жителей Кавказа ( нынешних адыгейцев Российской Федерации) (http://sormat.livejournal.com/2006/07/22/ ).
Немного справочной информации. Черные клобуки (тюрк. каракалпак — чёрная шапка) — общее название тюркских вассалов киевских князей расселенных в Поросье начиная с конца XI в. Впервые термин «черные клобуки» упомянут в Ипатьевской летописи в 1146 г., в последний раз в 1193 г. По сообщению летописи в состав черных клобуков входили торки, печенеги, берендеи и ковуи. Также по одному разу летопись упоминает турпеев (1150) и каепичей (1160). Последнее упоминание тюркских вассалов киевских князей в летописи относиться к 1235 г. и касается торков. Согласно археологическим данным после монгольского завоевания часть черных клобуков была переселена монголами в Поволжье и Молдавию и включена в военно-аристократическую структуру Улуса Джучи.
Таким образом, черные клобуки представляли собой тюркский смешанный этнос родственный нынешним туркам и историческая судьба которого досконально не известна.
Черкасы (Circassians) –адыги(черкесы; самоназвание: адыгэ) - группа народностей (адыгейцы, кабардинцы, черкесы) проживающая на Северном Кавказе, потомки исторических хатти ( хеттов), откуда и тюркизированное самоназвание (аттигу – люди (х)атти) . В эпоху Золотой Орды часть была переселена монголами в район нынешних Черкасс, откуда и название этого города.
Теперь о сути вопроса. Недавно были опубликованы давно рекламируемые генетические исследования лаборатории популяционной генетики человека Медико-генетического научного центра РАМН в сотрудничестве с английскими и эстонскими учеными.
Исследовалось, по общепринятой методике, в частности и территориальное распределение вариаций Y -хромосомы и митохондриальной хромосомы и были получены геногеографические карты такого распределения. Y- хромосома это хромосома определяющая мужской пол, ввиду относительно большой изменчивости маркеры на данной хромосоме используются для исследования ее географической и этнической вариации, наследуется только по мужской линии. Митохондриальная хромосома – хромосома митохондрий человеческой клетки, используется для таких же анализов, наследуется только по материнской линии.
Данной лабораторией проведены исследования распределения генофонда на территории России и Украины. Опубликованные данные признаны мировым научным сообществом.
Полученные результаты, говорят авторы исследования, позволили сделать вывод: «По результатам анализа, изученные украинские популяции по маркерам Y хромосомы принадлежат одному кластеру генетически близких популяций, а украинцы в целом принадлежат кластеру, включающему почти всех западных и восточных славян».
В переводе на простой язык, это означает, что украинский этнос однороден по территории всей Украины и имеет плавные и незначительные изменения характеристик по всей территории, подобен смежным славянским этносам и мало от них отличается, что указывает на их общую первоисторию. Концентрация основной этнообразующей генетической компоненты везде в славянском регионе имеет высокую концентрацию в отличие от соседней России, что можно видеть на представленной карте (см. карту) и не содержит в значительных количествах нехарактерных генетических компонент. Например, таких, как N3 – гаплогруппа (характерный маркер Y- хромосомы) являющаяся признаком угро-финского этноса ( финны Финляндии содержат ее в среднем до 63% ) и D – гаплогруппа являющаяся характерной, например, для коренных адыгов ( адыги Северного Кавказа содержат ее в среднем до 75%). Соотношение основных этнообразующих компонент на территории Украины имеет корреляцию со смежными славянскими этносами, что указывает на то, что эти компоненты являются общими для всех указанных этносов (эти этносы вместе существовали длительное время). Соотношение основных этнообразующих компонентов и их концентрация позволяют украинский этнос, как сравнить с подобными славянскими этносами, так и без проблем отличить от других отличных этносов именно по этим характеристикам (см. таблицу).
Табл. Содержание различных гаплогрупп в разных этносах.
№п/п
Гаплогрупи, %
Етноси
R1b
R1a
I1a
I1b
J
K+T
G
E3b
Q
N3
R
C
O
Поляки
16,5
56,5
7,0
10,0
0,0
0,0
0,0
3,5
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Білоруси
10,0
45,0
3,0
25,0
1,5
1,5
0,0
9,0
1,0
3,0
0,0
0,0
0,0
Адиги
1,7
1,7
2,9
4,0
0,0
0,0
75,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Казахи
5,6
3,7
0,0
5,0
10,0
0,0
2,0
0,0
3,0
1,9
7,0
40,0
10,0
Турки
15,0
6,0
0,0
10,0
25,0
3,0
10,0
10,0
0,0
3,0
0,0
0,0
0,0
Фіни
3,5
7,5
28,0
0,0
0,0
0,0
0,0
1,0
0,5
60,0
0,0
0,0
0,0
Українці
4,0
54,0
2,0
12,0
10,0
2,0
2,0
8,0
2,0
2,0
0,0
0,0
0,0
Например, этносы турков и казахов являющимися классическими тюркскими этносами имеют, как видно из таблицы совершенно иное соотношение гаплогрупп и их состав, при этом содержат не характерные генетические маркеры не характерные для славянских этносов.
Из всего выше сказанного можно сделать однозначный вывод, что имевшие в истории контакты украинского этноса с этносами тюрков и адыгов, не привели к какому - нибудь значительному изменению состава украинского (славянского) этноса из - за этих контактов, то есть не оставили какого - либо значительного количества потомков.
Просто взаимодействие этносов еще не означает их объединение и ассимиляцию, и подобные заключения необходимо делать на основании неопровержимых фактов, как это принято в настоящей науке, а не при помощи абстрактных фантазий ничего общего с наукой не имеющих.
Можно сделать однозначный вывод на основании опубликованных данных, что украинская нация представляет собой древний автохтонный славянский этнос родственный соседним славянским этносам, а иные мнения не имеют под собой научного основания.
Конец мифов о происхождении украинцев.Конец мифов о происхождении украинцев
Давно циркулирует в интернете мнение об этническом происхождении украинцев от тюркских народов, носивших общее название «черные клобуки» и адыгов жителей Кавказа ( нынешних адыгейцев Российской Федерации) (http://sormat.livejournal.com/2006/07/22/ ).
Немного справочной информации. Черные клобуки (тюрк. каракалпак — чёрная шапка) — общее название тюркских вассалов киевских князей расселенных в Поросье начиная с конца XI в. Впервые термин «черные клобуки» упомянут в Ипатьевской летописи в 1146 г., в последний раз в 1193 г. По сообщению летописи в состав черных клобуков входили торки, печенеги, берендеи и ковуи. Также по одному разу летопись упоминает турпеев (1150) и каепичей (1160). Последнее упоминание тюркских вассалов киевских князей в летописи относиться к 1235 г. и касается торков. Согласно археологическим данным после монгольского завоевания часть черных клобуков была переселена монголами в Поволжье и Молдавию и включена в военно-аристократическую структуру Улуса Джучи.
Таким образом, черные клобуки представляли собой тюркский смешанный этнос родственный нынешним туркам и историческая судьба которого досконально не известна.
Черкасы (Circassians) –адыги(черкесы; самоназвание: адыгэ) - группа народностей (адыгейцы, кабардинцы, черкесы) проживающая на Северном Кавказе, потомки исторических хатти ( хеттов), откуда и тюркизированное самоназвание (аттигу – люди (х)атти) . В эпоху Золотой Орды часть была переселена монголами в район нынешних Черкасс, откуда и название этого города.
Теперь о сути вопроса. Недавно были опубликованы давно рекламируемые генетические исследования лаборатории популяционной генетики человека Медико-генетического научного центра РАМН в сотрудничестве с английскими и эстонскими учеными.
Исследовалось, по общепринятой методике, в частности и территориальное распределение вариаций Y -хромосомы и митохондриальной хромосомы и были получены геногеографические карты такого распределения. Y- хромосома это хромосома определяющая мужской пол, ввиду относительно большой изменчивости маркеры на данной хромосоме используются для исследования ее географической и этнической вариации, наследуется только по мужской линии. Митохондриальная хромосома – хромосома митохондрий человеческой клетки, используется для таких же анализов, наследуется только по материнской линии.
Данной лабораторией проведены исследования распределения генофонда на территории России и Украины. Опубликованные данные признаны мировым научным сообществом.
Полученные результаты, говорят авторы исследования, позволили сделать вывод: «По результатам анализа, изученные украинские популяции по маркерам Y хромосомы принадлежат одному кластеру генетически близких популяций, а украинцы в целом принадлежат кластеру, включающему почти всех западных и восточных славян».
В переводе на простой язык, это означает, что украинский этнос однороден по территории всей Украины и имеет плавные и незначительные изменения характеристик по всей территории, подобен смежным славянским этносам и мало от них отличается, что указывает на их общую первоисторию. Концентрация основной этнообразующей генетической компоненты везде в славянском регионе имеет высокую концентрацию в отличие от соседней России, что можно видеть на представленной карте (см. карту) и не содержит в значительных количествах нехарактерных генетических компонент. Например, таких, как N3 – гаплогруппа (характерный маркер Y- хромосомы) являющаяся признаком угро-финского этноса ( финны Финляндии содержат ее в среднем до 63% ) и D – гаплогруппа являющаяся характерной, например, для коренных адыгов ( адыги Северного Кавказа содержат ее в среднем до 75%). Соотношение основных этнообразующих компонент на территории Украины имеет корреляцию со смежными славянскими этносами, что указывает на то, что эти компоненты являются общими для всех указанных этносов (эти этносы вместе существовали длительное время). Соотношение основных этнообразующих компонентов и их концентрация позволяют украинский этнос, как сравнить с подобными славянскими этносами, так и без проблем отличить от других отличных этносов именно по этим характеристикам (см. таблицу).
Табл. Содержание различных гаплогрупп в разных этносах.
№п/п
Гаплогрупи, %
Етноси
R1b
R1a
I1a
I1b
J
K+T
G
E3b
Q
N3
R
C
O
Поляки
16,5
56,5
7,0
10,0
0,0
0,0
0,0
3,5
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Білоруси
10,0
45,0
3,0
25,0
1,5
1,5
0,0
9,0
1,0
3,0
0,0
0,0
0,0
Адиги
1,7
1,7
2,9
4,0
0,0
0,0
75,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
0,0
Казахи
5,6
3,7
0,0
5,0
10,0
0,0
2,0
0,0
3,0
1,9
7,0
40,0
10,0
Турки
15,0
6,0
0,0
10,0
25,0
3,0
10,0
10,0
0,0
3,0
0,0
0,0
0,0
Фіни
3,5
7,5
28,0
0,0
0,0
0,0
0,0
1,0
0,5
60,0
0,0
0,0
0,0
Українці
4,0
54,0
2,0
12,0
10,0
2,0
2,0
8,0
2,0
2,0
0,0
0,0
0,0
Например, этносы турков и казахов являющимися классическими тюркскими этносами имеют, как видно из таблицы совершенно иное соотношение гаплогрупп и их состав, при этом содержат не характерные генетические маркеры не характерные для славянских этносов.
Из всего выше сказанного можно сделать однозначный вывод, что имевшие в истории контакты украинского этноса с этносами тюрков и адыгов, не привели к какому - нибудь значительному изменению состава украинского (славянского) этноса из - за этих контактов, то есть не оставили какого - либо значительного количества потомков.
Просто взаимодействие этносов еще не означает их объединение и ассимиляцию, и подобные заключения необходимо делать на основании неопровержимых фактов, как это принято в настоящей науке, а не при помощи абстрактных фантазий ничего общего с наукой не имеющих.
Можно сделать однозначный вывод на основании опубликованных данных, что украинская нация представляет собой древний автохтонный славянский этнос родственный соседним славянским этносам, а иные мнения не имеют под собой научного основания.
з новим роком !
Щиро вітаю з наступаючим Новим роком !
Бажаю кожній родині сімейного добробуту, радісних дитячих усмішок, здоров'я, любові, миру і процвітання! Нехай Новий рік увійде до Вашої оселі добрим і радісним, принесе злагоду і достаток, натхнення на нові вагові здобутки.
Хай доля щедро обдаровує всілякими благами, а друзі та ділові партнери ніколи не розчаровують!
Віншую Вас, господарі, при Вашій родині,
нехай добро буде з Вами і щастя віднині!
Нехай смуток Ваш і горе спливуть за водою,
щоб ніколи не стрічались зі слізьми й бідою!
Щоб в доброму здоров'ї хоч СТО літ прожити,
собі й дітям красну долю в Бога заслужити!
Успіхів, нових звершень та здійснення найзаповітніших мрій!
Бажаю кожній родині сімейного добробуту, радісних дитячих усмішок, здоров'я, любові, миру і процвітання! Нехай Новий рік увійде до Вашої оселі добрим і радісним, принесе злагоду і достаток, натхнення на нові вагові здобутки.
Хай доля щедро обдаровує всілякими благами, а друзі та ділові партнери ніколи не розчаровують!
Віншую Вас, господарі, при Вашій родині,
нехай добро буде з Вами і щастя віднині!
Нехай смуток Ваш і горе спливуть за водою,
щоб ніколи не стрічались зі слізьми й бідою!
Щоб в доброму здоров'ї хоч СТО літ прожити,
собі й дітям красну долю в Бога заслужити!
Успіхів, нових звершень та здійснення найзаповітніших мрій!
17 вересня 2010р.Б.
17.09.2010р.Б. / У ніч на 17 вересня 2010р.Б. на
Чернігівщині, Харківщині, Запоріжжі, Києвщині невідомими патріотами було
зруйновано або понівечено декілька істуканів лєніну
У столиці України місті Києві спалахнув священним вогнем
монумент чекістам, а у місті Сімферополі пошкоджено так званий пам'ятник
жертвам ОУН-УПА.
Акція посвячена дню окупації
Західної України московською ордою 17.09.1939р.Б. Таким чином
патріоти-східняки нагадують про соборність українських земель.
17.09.2010р.Б. / 17 вересня 2010 р.Б. у Львові
мобільна група українських націоналістів зірвала проведення
антиукраїнського шабашу
17 вересня 2010
р.Б. у Львові мобільна група українських націоналістів зірвала
проведення антиукраїнського шабашу, присвяченого річниці окупації
західних областей України радянсько-імперськими військами.
Організоване бандформування «КПУ» зазнала великих
матеріально-технічних та морально-психологічних втрат.
Геть
червоних дуполизів Януковича з української землі!
17.09.2010р.Б. / 17 вересня 2010 р. Б. біля
Шевченківського районного суду міста Києва зведений загін ВО "Тризуб"
ім.С.Бандери взяв участь в акції на підтримку українських націоналістів,
що пошкодили істукан лєніну у центрі столиці
Судилище над патріотами було вкотре перенесено через неявку
свідків - окупаційних міліціонерів. З чотирнадцяти викликаних з'явилось
тільки двоє, та й ті страшенно плутались у показах і не раз суперечили
своїм же поясненням, запротокольованим під час слідства.
Наступне засідання призначено на 6.10.2010р.Б о 14.00.
V. НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ – ШЛЯХ ДО СВОБОДИ
Викладене у попередніх частинах цієї праці – ідеї та
перспективні плани. Чи вони будуть втілені у життя, чи ні – відомо лише
Богові. Але вже сьогодні існують організації, групи, окремі люди, яким
набридло бути статистами та сторонніми спостерігачами на своїй, Богом
даній землі, які в сучасних умовах повстають проти гніту та
несправедливості.
Вже сьогодні невідомі міські партизани проводять
свої акції з нейтралізації різних проросійських партій та організацій:
палають їх бандитські притони; тріщать щелепи їхніх функціонерів,
падають їхні ідоли. Вже сьогодні націоналістична пропаганда запалює все
більше людських душ по всій Україні та за її межами. Вже сьогодні
націоналістичні вишкільні табори на Тернопільщині, Київщині, Запоріжжі,
Донбасі, Одещині, Криму тощо збирають тисячі молодих українців, що
готуються до смертельного протистояння з ворогом. Вже сьогодні йде
Священна війна за нашу українську Правду та Божі істини!
І у той час, коли політикани брешуть нам про вибори
без вибору, сучасні національні месники не базікають про Свободу, вони
її виборюють!
Для того, щоб наблизити час постання Національного
Ордену, яку б він не отримав назву, необхідно вже зараз всім, хто
бореться з режимом внутрішньої окупації та іноземними імперіалістами,
чітко усвідомити те, що вони всі є учасниками Священної Війни за Бога,
Україну, Свободу.
Той, хто став на цей шлях, виконує історичну місію –
наслідує княжих воїнів, козаків, підпільників, повстанців. Саме вони,
ці спадкоємці віковічної борні за національні інтереси, будуть
засновниками та провідниками майбутнього Ордену Української Надії.
Зазначимо, що ця боротьба йде не проти держави Україна, а саме проти тих
представників всіх гілок влади та їх приспішників з різних сфер
суспільно-політичного життя, що паразитують на поті та крові
українського народу та протиставляються законному праву українців мати
свою Українську державу.
Одним із головних правил українського націоналіста є
„Не зашкодь!”, а тому дії невідомих патріотів мають вже зараз набирати
системності, зваженості, злагодженості та ефективності.
На сьогоднішній день світове зло плодить в Україні
все нові цілі для саботажних акцій та атак патріотів:
• Кожен політичний злодій, що має депутатський
мандат або чиновницьку чи суддівську посаду, обслуговує політичні
інтереси Кремля та, при нагоді, накрав в українців грошей, найбільше
трясеться за свої статки: багатоповерхові будинки, дачі, престижні
автомобілі, яхти і т. інше. Робімо з цього висновки, панове…
• Офіси партій та організацій, що знаходяться „під
ковпаком” у російських спецслужб та діють проти держави України і
майбутньої державності українців є місцями концентрації ворожої
агентури. Як показує досвід, протипожежна безпека в цих приміщеннях
перебуває на дуже низькому рівні, а тому в них часто трапляються
надзвичайні ситуації…
• Антиукраїнські партійні функціонери; наркобарони і
наркодилери; сутенери; власники і директори підприємств, що не
виплачують робітникам заробітну платню та поводяться з ними, як з
бидлом; видавці та розповсюджувачі антихристиянської та антиукраїнської
книжкової та іншої друкованої продукції; власники та працівники
електронних та друкованих ЗМІ, що ведуть антиукраїнську пропаганду;
писаки-постмодерністи, що десакралізують українські святині; агресивні
збоченці-гомосексуалісти – це ті асоціальні категорії населення, що
потребують каяття, сповіді, покути та виправлення. Помолімося за їхні
грішні душі…
• В Україні не тільки стовбичать символи
комуністичної окупації, але й встановлюються „пам’ятники” епохи
панування на нашій землі московського царату. Благословенним обов’язком
всіх патріотів є знищення цих антиукраїнських ідолів. Ідоли падуть!
• Російські й інші закордонні імперські компанії,
що разом з економічним своїм просуванням, приносять в Україну
русифікацію, мають прислухатися до здорового глузду та припинити свою
антиукраїнську діяльність, інакше, з волі Божої, вони будуть отримувати
великі збитки та, врешті, змушені будуть забратися з нашої землі…
• Більшість українських телеканалів та радіостанцій
є центрами деморалізації, обездуховлення та русифікації української
молоді. Мусимо нагадати: панове журналісти, досить грішити – кожен гріх
проти Бога і Нації раніше чи пізніше карається…
• Спадає на думку суперечка між двома тризубівцями
про можливість чи неможливість покарання московського попа, який з
амвона насилав прокляття на державу Україну та її Президента. Питання
було конкретне: можна попа відлупцювати чи ні. Відповідь було знайдено:
по-перше, бити можна, але не по голові, а по дупі, бо коли проходив
процес рукопокладання, то той, хто висвячував батюшку, клав руку саме на
голову, а не на якесь інше місце; а по-друге, той піп не тільки до
московської церкви належить, а ще й небезкорисно „підстукує”, тому якщо
карати, то тільки по тій частині, що не церкві належить, а ФСБ. Во
істину, „всякоє дєяніє благо…”
• Антиукраїнські секти: їх збіговиська, склади
антихристиянської літератури тощо. Українці завжди мали велику уяву,
тому фантазуйте, браття…
Якщо зло не карається, воно збільшується. Тому якщо
державні правоохоронні органи не можуть або не бажають притягати
злочинців до кримінальної відповідальності, доведеться іншим людям
виконувати їхню роботу. І лише Господь знає, хто стане знаряддям Його
справедливості.
Священна війна іде. Вона потребує ресурсів. Тому
кожен українець отримує шанс стати причетним до цієї Великої Справи.
Ми пропонуємо декілька пунктів, які б дозволили
здійснити такі кроки кожному, хто має таке бажання.
1. Воїни-хрестоносці, що стають на борню зі злом,
насамперед потребують сприяння Божого – тому найкращою для них допомогою
буде молитва, звернута до Господа та Богородиці з проханням дати
воїнству Христовому сили для подолання ворогів. Моліться приватно,
звертайтеся до святих отців, щоб вони проводили спільні молитви в
храмах, ініціюйте спільні молитви зі своїми рідними і близькими.
2. Погляди і позиції багатьох українців формуються
вітчизняними, російськими та західними ЗМІ. Інформація про боротьбу
українців за державність нації, що ними розповсюджується, зазвичай
тенденційна та брехлива. Тому обов’язком кожного українця є проведення
роз’яснювальної роботи про справжні, а не вигадані продажними
журналістами цілі, завдання, методи боротьби націоналістів за свободу,
справедливість, добробут. Використовуйте „живе спілкування”, місцеву
пресу, інтернет тощо.
3. Навчіться чітко розділяти тих, хто справді веде
боротьбу за добро нації, та тих, хто навіть виголошуючи правильні слова,
є лицеміром та брехуном. Прикриваючись націоналізмом, такі люди
незаконно збагачуються, приходять до влади та дискредитують
націоналістичний рух. Найкраща зброя проти них – Святе Письмо, Кобзар,
фундаментальні праці ідеологів українського націоналізму. Для виявлення
цих політичних лицемірів користуйтеся також Христовим принципом: „По
плодах їхніх пізнаєте їх…” – він діє безвідмовно.
4. Розповсюджуйте націоналістичні пропагандивні та
агітаційні матеріали: роздавайте книги, брошурки, інформаційні бюлетені
та газети; публікуйте ці матеріали в інтернеті; створюйте сайти, що
популяризують національно-революційну боротьбу; розсилайте ці матеріали
по електронних скриньках; поширюйте їх у церквах тощо. Скрізь і всюди
закликайте інших ставати на шлях Священної війни за державність нації.
5. При необхідності захищайте воїнів Національної
революції від зловорожих дій: надавайте їм своє житло, їжу, медикаменти,
транспорт.
6. Зберігайте революційні таємниці воїнів, виявляйте
та передавайте націоналістам інформацію про ворожу агентуру, що
намагається нейтралізувати революційну дію. Кожен українець має
навчитися говорити тільки те, що потрібно. І не більше того. Бо зайве
сказане слово може призвести до того, що воїн-націоналіст може втратити
свободу або життя, а це послабить Справу.
7. Відстежуйте всі новини про Священну війну
українців за свою державність, бо вони додають наснаги, посилюють
національну спільноту та розвивають солідарність між українцями. Правда
озброює.
8. Постійно займайтеся фізичною підготовкою та
рукопашним боєм. Священна війна потребує здорових та сильних духом і
тілом українців. Тренуйте витривалість: особливо ходьбу і біг на великі
відстані з вантажем. Треба вміти робити блискавичні перебіжки на короткі
відстані. Також звертайте увагу на гнучкість та силу. Не робіть із себе
великого спортсмена-рукопашника: вивчіть та відпрацюйте до автоматизму
декілька найпростіших зв'язок ударів руками та ногами, основні кидки та
больові й удушливі прийоми. Особливу увагу зверніть на роботу з ножем та
підручними предметами. Постійно готуйся до того, що у будь-який момент
ви будете покликані до лав діючих революційних підрозділів.
9. У цій поліційній державі кожен українець у
будь-який момент може потрапити за грати. Що ж говорити про тих, хто
постійно ризикує в „мирній” Україні своїм життям та свободою.
Підготуйтеся до цього: ознайомтеся з кримінальним та
кримінально-процесуальним кодексом, проінструктуйте рідних і близьких
про їх дії у випадку такого повороту подій. „Не бійся!” – часто
повторював Христос. Пам’ятайте, що Він теж був в’язнем окупаційного
режиму!
10. Війна може у будь-який момент перейти у стан
збройного протистояння з ворогом. Тренуйте та постійно удосконалюйте
свою вогневу підготовку – благо, що таких можливостей зараз багато, було
б ваше бажання.
11. Навчіться надавати першу медичну допомогу. Дай
Боже, щоб ці навики не знадобилися, але у житті, а тим більше на війні,
трапитися може все.
12. Виховуйте своїх дітей українцями та майбутніми
воїнами національної революції. Високий бойовий дух нації – запорука
перемоги.
13. Віддаляйте себе від розкоші! Розкіш – ворог
Націоналізму та Священної війни. Справжній Воїн-націоналіст має бути
здатним відмовитися від мирських втіх та бути завжди готовим до великих
обмежень заради Бога та Нації.
14. „Без Бога – ні до порога” – українці так живуть
тисячі років. Тому ретельно виконуйте приписані Церквою релігійні
обов’язки, регулярно сповідайтеся і причащайтеся. Завжди будьте готові
до смерті і суду Божого. Хай кожен ваш день наближає вас до Бога.
15. Підрив економічної бази ворога – завдання
кожного українця. Оголошуйте та поширюйте бойкот російських товарів та
виробів.
16. Гуртуйте активних українців в містах і селах у
Національні надпартійні громади, які б кожного дня і кожної хвилини,
відкинувши штучний партійний поділ, робили українську справу,
відроджували б український дух та силу.
І ще про одне. Режим внутрішньої окупації майже кожного
року пропонує українцям чергові вибори: то Президента, то Верховної
Ради, то місцевих голів міст чи депутатів місцевих рад. Так, на погляд
тих, хто має владу в Україні, легше маніпулювати свідомістю народу та
продовжувати панування над ним. Так зване сучасне громадянське
суспільство в Україні є, по своїй суті, великим блефом, що задурманює
голови політично активних українців та „випускає пару” з розжарених
несправедливістю українських сердець. Кожні вибори в цій державі – це
крок від здобуття справжньої, а не декларативної державності.
Згадайте, після яких з десятків виборів, що пройшли
за 18 років незалежності, українці вирішили б свої проблеми та стали
жити якісно краще? Такого не було!
Подумайте, хто із тих, що балотувався на будь-яку
посаду, дотримав свого слова перед виборцями і виконав те, що обіцяв
перед тим, як отримати депутатський мандат або посаду? Ніхто!
Зараз, коли не за горами президентські, а там і
парламентські, а після них й місцеві вибори, різні партійні політикани
знову будуть обіцяти вам золоті гори та молочні ріки. Бога ради, хоч
цього разу не вірте їм!
Адже, не лише вибори без вибору є в арсеналі
українців. Може пора б вже загадати слова Великого Кобзаря про те, що
„треба миром, громадою обух сталить та добре вигострить сокиру й
заходиться вже будить хиренну волю”. А може, якщо немає з кого обирати,
варто й задуматися про бойкот виборів (славна ОУН продемонструвала у
1947 році в умовах зовнішньої окупації, як це треба робити), або
голосувати (якщо так нечистий тягне до виборчих урн) „проти всіх” і
таким чином висловити свою національну і громадянську позицію? А може
вартує тих солодкоголосих обіцяльників, що будуть їздити агітувати
віддавати свої голоси за чергового злодія або чужинця не аплодисментами
зустрічати, а, принаймні, гнилими помідорами та тухлими яйцями? (Хоча
яйця – це вчорашній день…)
А чи треба використати вибори для блага української
справи? Так, безумовно. Використовуючи загальну активізацію народних
мас, потрібно поширювати український націоналізм скрізь і всюди;
здобувати, якщо треба, й у ворогів матеріальні ресурси для ведення
національно-захисної діяльності по всій Україні; йти до людей і
переконувати у тому, що лише Національна революція, а не жодні
вимолювання, випрошування може змінити життя українського народу на
краще; у різні способи тиснути на місцеву владу, вичавлюючи з неї
духовні, національні, соціальні дивіденди для українців. Влада на
виборах м’яка, як пластилін, а тому громада має користатися з цього
невеликого проміжку часу та тиснути на неї – хай і вони хоча б щось
добре для України та її народу роблять.
Кожні вибори мають наближати нас до Мети, а не
віддаляти від неї. Якщо питання ставити саме так, а не інакше, буде
користь для справи і для людей.
Та досить про вибори. Роботи і поза ними багато…
Не можу не зупинитися і на питанні Організації, якою маю
честь командувати – ВО „Тризуб” ім. С. Бандери.
Від 1993 року „Тризуб” веде активну боротьбу за
здобуття національної державності нашого народу. Ми діємо у різних
умовах, при цьому використовуючи всі необхідні та доцільні методи і
засоби. Спектр завдань, що стоять перед нами, постійно розширюється і
урізноманітнюється. Але, незважаючи на це, ми ніколи не були і не будемо
„всім для всіх”, наша структура залишається вузькофункціональною:
„Тризуб” ніколи не претендував і не буде претендувати на всеохопність
національно-визвольної проблематики і ми ніколи не будемо перетворювати
нашу Організацію у щось більше від того, чим ми є сьогодні.
Ми – солдати Національної революції, а тому нам
легко діяти, бо ми впевнені в істинності нашої Справи і пам’ятаємо слова
націоналістичної молитви: „Господи, Боже наш! Зміцни в мені любов до
моєї Нації, щоби міг я в її інтересах і навіть проти її волі рятувати її
від Твоїх ворогів”.
„Тризуб” – організація не досконала, вона, як кожна
жива істота, має цілий ряд недоліків та проблем, але для мене – одного
із її засновників і керівників – вона є найкращою і найдієвішою, бо вона
і на словах, і на ділі є націоналістичною та революційною. Нам не
треба, як сучасним політиканам, намагатися сподобатися всім, бо наша
боротьба розрахована не тільки на сучасне покоління українців, а на
майбутнє нашої нації. Тому скигління і шипіння наших ворогів і недругів
ми сприймаємо філософськи: „Собака гавкає, а караван іде…” Так могло б
бути і надалі.
Але, незважаючи на сказане, ми цілком відчуваємо
незавершеність націоналістичного процесу, ми розуміємо, що будь-яка
націоналістична акція, проведена нашим членством, може мати у сто разів
більший ефект, якщо вона буде мати політичне завершення. Кожна дія
тризубівців має наближати українців до мети, а, отже, „Тризуб” не має
права бути окремою структурою. Ми повинні максимально посприяти тим, хто
буде відроджувати Національний Орден та стати частинкою цілісної
націоналістичної системи, що довершить революційні прагнення
українського народу.
Багато завдань стоїть перед українськими
націоналістами, але „З Богом ми покажемо силу, і Він знищить гнобителів
наших…”. У це віримо! А якщо в наших серцях палає вогонь Віри, Надії та
Любові, то ми дійдемо до Мети.
Слава Україні!
новини з сайту:http://banderivets.org.ua
далі з книги:"УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ: XXI СТОЛІТТЯ" Д. Яроша
Чернігівщині, Харківщині, Запоріжжі, Києвщині невідомими патріотами було
зруйновано або понівечено декілька істуканів лєніну
У столиці України місті Києві спалахнув священним вогнем
монумент чекістам, а у місті Сімферополі пошкоджено так званий пам'ятник
жертвам ОУН-УПА.
Акція посвячена дню окупації
Західної України московською ордою 17.09.1939р.Б. Таким чином
патріоти-східняки нагадують про соборність українських земель.
17.09.2010р.Б. / 17 вересня 2010 р.Б. у Львові
мобільна група українських націоналістів зірвала проведення
антиукраїнського шабашу
17 вересня 2010
р.Б. у Львові мобільна група українських націоналістів зірвала
проведення антиукраїнського шабашу, присвяченого річниці окупації
західних областей України радянсько-імперськими військами.
Організоване бандформування «КПУ» зазнала великих
матеріально-технічних та морально-психологічних втрат.
Геть
червоних дуполизів Януковича з української землі!
17.09.2010р.Б. / 17 вересня 2010 р. Б. біля
Шевченківського районного суду міста Києва зведений загін ВО "Тризуб"
ім.С.Бандери взяв участь в акції на підтримку українських націоналістів,
що пошкодили істукан лєніну у центрі столиці
Судилище над патріотами було вкотре перенесено через неявку
свідків - окупаційних міліціонерів. З чотирнадцяти викликаних з'явилось
тільки двоє, та й ті страшенно плутались у показах і не раз суперечили
своїм же поясненням, запротокольованим під час слідства.
Наступне засідання призначено на 6.10.2010р.Б о 14.00.
V. НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ – ШЛЯХ ДО СВОБОДИ
Викладене у попередніх частинах цієї праці – ідеї та
перспективні плани. Чи вони будуть втілені у життя, чи ні – відомо лише
Богові. Але вже сьогодні існують організації, групи, окремі люди, яким
набридло бути статистами та сторонніми спостерігачами на своїй, Богом
даній землі, які в сучасних умовах повстають проти гніту та
несправедливості.
Вже сьогодні невідомі міські партизани проводять
свої акції з нейтралізації різних проросійських партій та організацій:
палають їх бандитські притони; тріщать щелепи їхніх функціонерів,
падають їхні ідоли. Вже сьогодні націоналістична пропаганда запалює все
більше людських душ по всій Україні та за її межами. Вже сьогодні
націоналістичні вишкільні табори на Тернопільщині, Київщині, Запоріжжі,
Донбасі, Одещині, Криму тощо збирають тисячі молодих українців, що
готуються до смертельного протистояння з ворогом. Вже сьогодні йде
Священна війна за нашу українську Правду та Божі істини!
І у той час, коли політикани брешуть нам про вибори
без вибору, сучасні національні месники не базікають про Свободу, вони
її виборюють!
Для того, щоб наблизити час постання Національного
Ордену, яку б він не отримав назву, необхідно вже зараз всім, хто
бореться з режимом внутрішньої окупації та іноземними імперіалістами,
чітко усвідомити те, що вони всі є учасниками Священної Війни за Бога,
Україну, Свободу.
Той, хто став на цей шлях, виконує історичну місію –
наслідує княжих воїнів, козаків, підпільників, повстанців. Саме вони,
ці спадкоємці віковічної борні за національні інтереси, будуть
засновниками та провідниками майбутнього Ордену Української Надії.
Зазначимо, що ця боротьба йде не проти держави Україна, а саме проти тих
представників всіх гілок влади та їх приспішників з різних сфер
суспільно-політичного життя, що паразитують на поті та крові
українського народу та протиставляються законному праву українців мати
свою Українську державу.
Одним із головних правил українського націоналіста є
„Не зашкодь!”, а тому дії невідомих патріотів мають вже зараз набирати
системності, зваженості, злагодженості та ефективності.
На сьогоднішній день світове зло плодить в Україні
все нові цілі для саботажних акцій та атак патріотів:
• Кожен політичний злодій, що має депутатський
мандат або чиновницьку чи суддівську посаду, обслуговує політичні
інтереси Кремля та, при нагоді, накрав в українців грошей, найбільше
трясеться за свої статки: багатоповерхові будинки, дачі, престижні
автомобілі, яхти і т. інше. Робімо з цього висновки, панове…
• Офіси партій та організацій, що знаходяться „під
ковпаком” у російських спецслужб та діють проти держави України і
майбутньої державності українців є місцями концентрації ворожої
агентури. Як показує досвід, протипожежна безпека в цих приміщеннях
перебуває на дуже низькому рівні, а тому в них часто трапляються
надзвичайні ситуації…
• Антиукраїнські партійні функціонери; наркобарони і
наркодилери; сутенери; власники і директори підприємств, що не
виплачують робітникам заробітну платню та поводяться з ними, як з
бидлом; видавці та розповсюджувачі антихристиянської та антиукраїнської
книжкової та іншої друкованої продукції; власники та працівники
електронних та друкованих ЗМІ, що ведуть антиукраїнську пропаганду;
писаки-постмодерністи, що десакралізують українські святині; агресивні
збоченці-гомосексуалісти – це ті асоціальні категорії населення, що
потребують каяття, сповіді, покути та виправлення. Помолімося за їхні
грішні душі…
• В Україні не тільки стовбичать символи
комуністичної окупації, але й встановлюються „пам’ятники” епохи
панування на нашій землі московського царату. Благословенним обов’язком
всіх патріотів є знищення цих антиукраїнських ідолів. Ідоли падуть!
• Російські й інші закордонні імперські компанії,
що разом з економічним своїм просуванням, приносять в Україну
русифікацію, мають прислухатися до здорового глузду та припинити свою
антиукраїнську діяльність, інакше, з волі Божої, вони будуть отримувати
великі збитки та, врешті, змушені будуть забратися з нашої землі…
• Більшість українських телеканалів та радіостанцій
є центрами деморалізації, обездуховлення та русифікації української
молоді. Мусимо нагадати: панове журналісти, досить грішити – кожен гріх
проти Бога і Нації раніше чи пізніше карається…
• Спадає на думку суперечка між двома тризубівцями
про можливість чи неможливість покарання московського попа, який з
амвона насилав прокляття на державу Україну та її Президента. Питання
було конкретне: можна попа відлупцювати чи ні. Відповідь було знайдено:
по-перше, бити можна, але не по голові, а по дупі, бо коли проходив
процес рукопокладання, то той, хто висвячував батюшку, клав руку саме на
голову, а не на якесь інше місце; а по-друге, той піп не тільки до
московської церкви належить, а ще й небезкорисно „підстукує”, тому якщо
карати, то тільки по тій частині, що не церкві належить, а ФСБ. Во
істину, „всякоє дєяніє благо…”
• Антиукраїнські секти: їх збіговиська, склади
антихристиянської літератури тощо. Українці завжди мали велику уяву,
тому фантазуйте, браття…
Якщо зло не карається, воно збільшується. Тому якщо
державні правоохоронні органи не можуть або не бажають притягати
злочинців до кримінальної відповідальності, доведеться іншим людям
виконувати їхню роботу. І лише Господь знає, хто стане знаряддям Його
справедливості.
Священна війна іде. Вона потребує ресурсів. Тому
кожен українець отримує шанс стати причетним до цієї Великої Справи.
Ми пропонуємо декілька пунктів, які б дозволили
здійснити такі кроки кожному, хто має таке бажання.
1. Воїни-хрестоносці, що стають на борню зі злом,
насамперед потребують сприяння Божого – тому найкращою для них допомогою
буде молитва, звернута до Господа та Богородиці з проханням дати
воїнству Христовому сили для подолання ворогів. Моліться приватно,
звертайтеся до святих отців, щоб вони проводили спільні молитви в
храмах, ініціюйте спільні молитви зі своїми рідними і близькими.
2. Погляди і позиції багатьох українців формуються
вітчизняними, російськими та західними ЗМІ. Інформація про боротьбу
українців за державність нації, що ними розповсюджується, зазвичай
тенденційна та брехлива. Тому обов’язком кожного українця є проведення
роз’яснювальної роботи про справжні, а не вигадані продажними
журналістами цілі, завдання, методи боротьби націоналістів за свободу,
справедливість, добробут. Використовуйте „живе спілкування”, місцеву
пресу, інтернет тощо.
3. Навчіться чітко розділяти тих, хто справді веде
боротьбу за добро нації, та тих, хто навіть виголошуючи правильні слова,
є лицеміром та брехуном. Прикриваючись націоналізмом, такі люди
незаконно збагачуються, приходять до влади та дискредитують
націоналістичний рух. Найкраща зброя проти них – Святе Письмо, Кобзар,
фундаментальні праці ідеологів українського націоналізму. Для виявлення
цих політичних лицемірів користуйтеся також Христовим принципом: „По
плодах їхніх пізнаєте їх…” – він діє безвідмовно.
4. Розповсюджуйте націоналістичні пропагандивні та
агітаційні матеріали: роздавайте книги, брошурки, інформаційні бюлетені
та газети; публікуйте ці матеріали в інтернеті; створюйте сайти, що
популяризують національно-революційну боротьбу; розсилайте ці матеріали
по електронних скриньках; поширюйте їх у церквах тощо. Скрізь і всюди
закликайте інших ставати на шлях Священної війни за державність нації.
5. При необхідності захищайте воїнів Національної
революції від зловорожих дій: надавайте їм своє житло, їжу, медикаменти,
транспорт.
6. Зберігайте революційні таємниці воїнів, виявляйте
та передавайте націоналістам інформацію про ворожу агентуру, що
намагається нейтралізувати революційну дію. Кожен українець має
навчитися говорити тільки те, що потрібно. І не більше того. Бо зайве
сказане слово може призвести до того, що воїн-націоналіст може втратити
свободу або життя, а це послабить Справу.
7. Відстежуйте всі новини про Священну війну
українців за свою державність, бо вони додають наснаги, посилюють
національну спільноту та розвивають солідарність між українцями. Правда
озброює.
8. Постійно займайтеся фізичною підготовкою та
рукопашним боєм. Священна війна потребує здорових та сильних духом і
тілом українців. Тренуйте витривалість: особливо ходьбу і біг на великі
відстані з вантажем. Треба вміти робити блискавичні перебіжки на короткі
відстані. Також звертайте увагу на гнучкість та силу. Не робіть із себе
великого спортсмена-рукопашника: вивчіть та відпрацюйте до автоматизму
декілька найпростіших зв'язок ударів руками та ногами, основні кидки та
больові й удушливі прийоми. Особливу увагу зверніть на роботу з ножем та
підручними предметами. Постійно готуйся до того, що у будь-який момент
ви будете покликані до лав діючих революційних підрозділів.
9. У цій поліційній державі кожен українець у
будь-який момент може потрапити за грати. Що ж говорити про тих, хто
постійно ризикує в „мирній” Україні своїм життям та свободою.
Підготуйтеся до цього: ознайомтеся з кримінальним та
кримінально-процесуальним кодексом, проінструктуйте рідних і близьких
про їх дії у випадку такого повороту подій. „Не бійся!” – часто
повторював Христос. Пам’ятайте, що Він теж був в’язнем окупаційного
режиму!
10. Війна може у будь-який момент перейти у стан
збройного протистояння з ворогом. Тренуйте та постійно удосконалюйте
свою вогневу підготовку – благо, що таких можливостей зараз багато, було
б ваше бажання.
11. Навчіться надавати першу медичну допомогу. Дай
Боже, щоб ці навики не знадобилися, але у житті, а тим більше на війні,
трапитися може все.
12. Виховуйте своїх дітей українцями та майбутніми
воїнами національної революції. Високий бойовий дух нації – запорука
перемоги.
13. Віддаляйте себе від розкоші! Розкіш – ворог
Націоналізму та Священної війни. Справжній Воїн-націоналіст має бути
здатним відмовитися від мирських втіх та бути завжди готовим до великих
обмежень заради Бога та Нації.
14. „Без Бога – ні до порога” – українці так живуть
тисячі років. Тому ретельно виконуйте приписані Церквою релігійні
обов’язки, регулярно сповідайтеся і причащайтеся. Завжди будьте готові
до смерті і суду Божого. Хай кожен ваш день наближає вас до Бога.
15. Підрив економічної бази ворога – завдання
кожного українця. Оголошуйте та поширюйте бойкот російських товарів та
виробів.
16. Гуртуйте активних українців в містах і селах у
Національні надпартійні громади, які б кожного дня і кожної хвилини,
відкинувши штучний партійний поділ, робили українську справу,
відроджували б український дух та силу.
І ще про одне. Режим внутрішньої окупації майже кожного
року пропонує українцям чергові вибори: то Президента, то Верховної
Ради, то місцевих голів міст чи депутатів місцевих рад. Так, на погляд
тих, хто має владу в Україні, легше маніпулювати свідомістю народу та
продовжувати панування над ним. Так зване сучасне громадянське
суспільство в Україні є, по своїй суті, великим блефом, що задурманює
голови політично активних українців та „випускає пару” з розжарених
несправедливістю українських сердець. Кожні вибори в цій державі – це
крок від здобуття справжньої, а не декларативної державності.
Згадайте, після яких з десятків виборів, що пройшли
за 18 років незалежності, українці вирішили б свої проблеми та стали
жити якісно краще? Такого не було!
Подумайте, хто із тих, що балотувався на будь-яку
посаду, дотримав свого слова перед виборцями і виконав те, що обіцяв
перед тим, як отримати депутатський мандат або посаду? Ніхто!
Зараз, коли не за горами президентські, а там і
парламентські, а після них й місцеві вибори, різні партійні політикани
знову будуть обіцяти вам золоті гори та молочні ріки. Бога ради, хоч
цього разу не вірте їм!
Адже, не лише вибори без вибору є в арсеналі
українців. Може пора б вже загадати слова Великого Кобзаря про те, що
„треба миром, громадою обух сталить та добре вигострить сокиру й
заходиться вже будить хиренну волю”. А може, якщо немає з кого обирати,
варто й задуматися про бойкот виборів (славна ОУН продемонструвала у
1947 році в умовах зовнішньої окупації, як це треба робити), або
голосувати (якщо так нечистий тягне до виборчих урн) „проти всіх” і
таким чином висловити свою національну і громадянську позицію? А може
вартує тих солодкоголосих обіцяльників, що будуть їздити агітувати
віддавати свої голоси за чергового злодія або чужинця не аплодисментами
зустрічати, а, принаймні, гнилими помідорами та тухлими яйцями? (Хоча
яйця – це вчорашній день…)
А чи треба використати вибори для блага української
справи? Так, безумовно. Використовуючи загальну активізацію народних
мас, потрібно поширювати український націоналізм скрізь і всюди;
здобувати, якщо треба, й у ворогів матеріальні ресурси для ведення
національно-захисної діяльності по всій Україні; йти до людей і
переконувати у тому, що лише Національна революція, а не жодні
вимолювання, випрошування може змінити життя українського народу на
краще; у різні способи тиснути на місцеву владу, вичавлюючи з неї
духовні, національні, соціальні дивіденди для українців. Влада на
виборах м’яка, як пластилін, а тому громада має користатися з цього
невеликого проміжку часу та тиснути на неї – хай і вони хоча б щось
добре для України та її народу роблять.
Кожні вибори мають наближати нас до Мети, а не
віддаляти від неї. Якщо питання ставити саме так, а не інакше, буде
користь для справи і для людей.
Та досить про вибори. Роботи і поза ними багато…
Не можу не зупинитися і на питанні Організації, якою маю
честь командувати – ВО „Тризуб” ім. С. Бандери.
Від 1993 року „Тризуб” веде активну боротьбу за
здобуття національної державності нашого народу. Ми діємо у різних
умовах, при цьому використовуючи всі необхідні та доцільні методи і
засоби. Спектр завдань, що стоять перед нами, постійно розширюється і
урізноманітнюється. Але, незважаючи на це, ми ніколи не були і не будемо
„всім для всіх”, наша структура залишається вузькофункціональною:
„Тризуб” ніколи не претендував і не буде претендувати на всеохопність
національно-визвольної проблематики і ми ніколи не будемо перетворювати
нашу Організацію у щось більше від того, чим ми є сьогодні.
Ми – солдати Національної революції, а тому нам
легко діяти, бо ми впевнені в істинності нашої Справи і пам’ятаємо слова
націоналістичної молитви: „Господи, Боже наш! Зміцни в мені любов до
моєї Нації, щоби міг я в її інтересах і навіть проти її волі рятувати її
від Твоїх ворогів”.
„Тризуб” – організація не досконала, вона, як кожна
жива істота, має цілий ряд недоліків та проблем, але для мене – одного
із її засновників і керівників – вона є найкращою і найдієвішою, бо вона
і на словах, і на ділі є націоналістичною та революційною. Нам не
треба, як сучасним політиканам, намагатися сподобатися всім, бо наша
боротьба розрахована не тільки на сучасне покоління українців, а на
майбутнє нашої нації. Тому скигління і шипіння наших ворогів і недругів
ми сприймаємо філософськи: „Собака гавкає, а караван іде…” Так могло б
бути і надалі.
Але, незважаючи на сказане, ми цілком відчуваємо
незавершеність націоналістичного процесу, ми розуміємо, що будь-яка
націоналістична акція, проведена нашим членством, може мати у сто разів
більший ефект, якщо вона буде мати політичне завершення. Кожна дія
тризубівців має наближати українців до мети, а, отже, „Тризуб” не має
права бути окремою структурою. Ми повинні максимально посприяти тим, хто
буде відроджувати Національний Орден та стати частинкою цілісної
націоналістичної системи, що довершить революційні прагнення
українського народу.
Багато завдань стоїть перед українськими
націоналістами, але „З Богом ми покажемо силу, і Він знищить гнобителів
наших…”. У це віримо! А якщо в наших серцях палає вогонь Віри, Надії та
Любові, то ми дійдемо до Мети.
Слава Україні!
новини з сайту:http://banderivets.org.ua
далі з книги:"УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ: XXI СТОЛІТТЯ" Д. Яроша
СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО
СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО…
"А ви попробували б зробити щось подібне до Христа – дати себе розп'яти за народ, - може б в такий спосіб здобули любов і прихильність народу". Так! Лише самопожертва за людей, лише покладання свого життя за краще життя народів відчиняє для себе серця і душі їх, з'єднуються з ними своєю кров'ю."
Одним з найяскравіших виявів українського національного відродження у 20-х роках XX століття був рух відродження української національної православної церкви ідеологом митрополит В.Липківський. В рамках його духовного провіднитствва випиналися розгортані митрополитом постулати націоналістичного розуміння життя, які в нього тісно змикалися з усім комплексом християнського світовідчування.
Митрополит був визначним промовцем, часто справу нашого національного відродження ставив у центрі тої чи іншої своєї проповіді. Націоналізм Шевченка, його прагнення до національної й соціальної справедливості, гаряча неприязнь до Москви, погорда до духовних плебеїв, до національнх зрадників і легкодухів, героїчно-трагічний тонус поезії, революційність сприйняті були митрополитом Липківськом і своєрідно розвинуті у багатьох десятках казаннь.
Український націоналізм, хоч і високо підносить особистість та цінує її розвиток, проте націю ставить, як вартість поза особистістю, радше повноту розвитку особистості узалежнює від повноти національної спільноти. Щось подібне знаходимо і в Липківського.
"... Велику вартість, по слову Христа,має душа кожної окремої людини: вона вартіша, ніж увесь світ. А далі додамо: яку ж безмежну вартість має душа цілого народу... Народ живе сотні-тисячі літ, і коли він хоч трохи дбає про свою душу, він не може не залишити по собі досить помітного сліду в житті всього світу".
Для В.Липківського нація є спільнотою органічною. Він вважав за конечне наголошувати марність та шкідливість класового інтернаціоналізму. Натомість підносив ідею міжнаціональної солідарності націй як органічних, злютованих внутрішньою єдністю спільнот:
"...перший крок до відродження кожного народу – це є національне об'єднання народу... Кожен народ повинен об'єднатися у свій міцний, свідомий організм, повинен піднести й зрозуміти своє рідне життя, свою мову, віру, освіту, перш ніж входити в союзи з іншими народами... "
Члени нації з'єднані передусім як духова спільнота, і в національній духовності непроминуща і рушійна сила, через яку нація здійснює Божий Промисел.У проповіді "Божі таланти й земне багатство" читаємо:
..."Всім відомо, що наша Україна дуже багата на матеріяльні засоби. Але яка користь із цього, коли наш народ бідний на духовні скарби, коли в нас так мало і своєї рідної рідної освіти, своєї волі, так мало власної національної свідомости, так мало духовної гідности, пошани до самих себе, так мало єдности, а так багато зрадництва, рабського приниження, продажности. Ми бідні на духовні скарби, тому й наші багатства йдуть поперед наші очі на користь різних хижаків, що за наші ж багатства нас же й нищать та виснажують. Будучи бідні на духовні кошти, ми й досі живемо "на нашій не своїй землі"...
Це наголошування ролі духовного фактора в житті людських спільнот є центральною темою проповідей Лпківського. Однією з найбільших хиб нашої націоальної вдачі вважає Липківський почуття меншовартості, прищеплене нам нашими ворогами. Хоч Назарет був у бідній країні рибалок, ремісників і селян та був погорджуваний у ізраїлітян, однак саме з цього міста, про яке говорили:"З Назарету чи ж може бути що добре?"- походив родом Христос. Це доказ, що народ погорджуваний чужинцями і не певний своїх сил, може стати світочем людства, треба тільки не зважати на чужу погорду й відродити в собі почуття національної сомопошани.
У Страсний Четвер, по прочитанні євангелії про зраду Юдою Христа, говорить митрополит про важкий злочин христопродавця. І далі говорить про пізніших Юд, про теперішніх зрадників і відступників від свого народу. Христос переніс багато страждань, але найбільшим стражданням була для ного зрада Юди. Липківський бив по найбільшому злу, що в совєтських умовах з новою силою роз'їдало лави національної спільноти.
Не була чужа Липківському також ідея активності в боротьбі за національне оновлення. Ні церковні ні цензурні мотиви не спинили митрополита від категоричних заяв, що духовно-церковне зв'язане також з національно-визвольними стремліннями українського народу, який є народом поневоленим.
Боротьба за визволення нації відповідає християнському ідеалові й не суперечить християнській уяві миру, бо ця уява має на увазі мир душевний, внутрішню гармонію, узгіднення з божественною правдою. Лише такого миру прагне хрисриянин, а не миру в буквальному розумінні: «ми молимось за те, щоб життя наше проходило в спокою. Ми молимось за спокій у всьому світі. Але що б то за життя було, коли б воно все проходило в спокої – чи було б про що згадати людини з свого життя? Людина найбільше відживлюється тими моментами, коли доводиться подивитись в очі смерті.
Наш народ може найменше зазнав спокою в минулому… Це моменти найбільшої титанічної боротьби нашого народу з хвилями житейського моря, боротьби за своє життя, за своє право визволення та перетворення».
Митрополит по-філософському оформив тезу про неподільність, тісну пов'язаність духовного й плотського в житті людей як життєву конечність. Повнота життя це поєднання духу і матерії, з тим однак, що дух має одухотворяти матерію. Ідеалізм Липківського, центральний елемент його світоглду, сходиться з ідеалізмом, революційно осмислюючим дійсність. Поруч висвітлення ролі з теологічного становища виявляє він також роль віри в суспільнім житті. У розв'язанні проблеми – індивідуум і релігія,-
Липківський протиставиться демократично-ліберальній оцінці віри, і тим самим знов таки зв'язуються незримі нитки єдності його світоголядних позицій з позиціями українського націоналізму.
Митрополит ніколи не забував підкреслити, що церква завжди і скрізь є громадою, позначеною національним характером. Виразне наголошення, що славити Боже Ім'я слід на всіх мовах, є підкреслення того, що Христова Церква не повинна обминати національні відмінності, а має зростатися з ними. Національні прикмети в церкві мають виявитися з тою ж силою, з якою виявляє себе національна духовність в інших сферах життя. Пафос національно-визвольної боротьби, що стрясає український організм, так само має струсити й Церквою й визволити її. Релігійне почуття може бути глибоким тільки тоді, коли воно випливатиме з глибоко інтимних національно-народніх уяв.
У гнівних міцних словах митрополита, спрямованих проти "малоросів", послідовників московської церковщини, відчувається сила бичування, властива біблійним пророкамю. У своєму проповідництві Липківський зі сміливо піднесеним чолом ішов на зустріч небезпекам. Раз-у-раз знаходимо у нього незамасковані політичні виступи супроти большевизиму як носія безвірства:
"В ці часи почувається якесь нове “благовіщення”, нас закликають єднати свеє життя не з Христом, а з якимсь Марксом та іншими іменами, що піднеслися на землі. Єднають нас уже не з янголами і Духом Святим, а з мертвою матепією та її механічними законами...
Коли в наші часи, дійсно, перетворюється життя народів, то це перетворення повинно початись не з Маркса та його нащадків, що й собі не здобули життя, а з Христа з Його Благовіщеня й Воскресіння" .
Митрополит знав, що йому загрожує за ці та й подібні слова. Але він був справжнім духовним революціонером, який не спиняється перед очевидною небезпекою, але використовує ті можливості, які приносить ситуація. А ситуація була така, що недавно приборкані повстансько-революційні сили ще бурліли гнівом, енерґія мас переливалася у формфі релігійного протесту проти совєтчини. Це були часи, коли на Поділлі стихійно розпочався рух ставлення хрестів на знак протесту проти большевитського безвірнитства. В урочище "Йосафатова Долина" сходилися великі процесії віруючих з хрестами і створили цілий ліс хрестів, до 10 тисяч. В цих умовах загостреного релігійного почування серед мас влада не наважувалася усунути митрополита з обрію церковного життя, хоч і двічі ув`язнювала. Митртополит діяв енергійно й рішуче. Це знали й большевики. Тому перший і найдошкульніший їхній удар в кінці 20-х рр.- на поч. 30-х був по УАПЦ. Духівництво й активних парафіян масово розстілювано й висилано на каторгу. Самого митрополита в 1927 р. усунено від церновної діяльності, а 1937 р. вивезено з України у безвість.
ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери
http://banderivets.org.ua
Дебаты
ПОЗОР прохффесору и его "шестеркам! К множеству своих почетных званий наподобе "интелектуал", он заслужил еще одно " трус обыкновенный".
Прошу підтримати когось більш адекватного . Дякую
Натрапив ось на таке голосуванння . Прошу проголосувати і вас але за проукраїнську силу в співтоваристві яке підтримує януковича . Дякую
http://my.mail.ru/community...
http://my.mail.ru/community...
настроение: Боевое
Юрий Король,
04-01-2010 01:34
(ссылка)
Янукович - политическое слабоумие или личностная деградация?
Многие считают, что пришедшая к нам заокеанская традиция
проводить накануне президентских выборов телевизионные дебаты
претендентов, является чем-то сродни политтехнологи. Возможно и так,
однако, в таком случае это – очень полезная политическая технология,
поскольку позволяет реализовать известный принцип «дабы дурь каждого
была видна».
Не случайно «мастодонт» украинской политики,
кандидат в президенты Виктор Янукович трусливо отказался от диалога в
прямом эфире с премьер-министром Юлией Тимошенко. Не случайно команда
Виктора Федоровича заботливо прячет своего босса от лишнего общения с
представителями СМИ. Не случайно пресс-служба Партии регионов публикует
на партийном сайте тщательно отредактированные заявления Януковича,
прямая речь которого не терпит здравого смысла.
Там и тогда,
где и когда Януковичу приходится говорить больше пяти минут, становится
очевидным ответ на его же вопрос: «Да зачем мне фальсифицировать
выборы?» Мифы о пятнадцати процентном отрыве рейтинга Януковича
настолько же иллюзорны, насколько лживыми являются его «проффесорские»
регалии. Виктор Федорович обречен и на третье большое поражение в своей
политической карьере, так как с каждым его публично сказанным словом,
все меньше людей хотят голосовать за политика, страдающего откровенным
слабоумием.
Еще одним убедительным доказательством тому,
стало участие Януковича в очередном прямом эфире на «Шустер LIVE».
Виктор Федорович просто жалок в своей неспособности формулировать и
высказывать элементарные мысли. Еще больше настораживает то, что
Янукович не понимает сути большинства задаваемых ему вопросов, невпопад
отвечая на них абсурдными заготовками типа: «Я восстановлю
несправедливость…»
Возникает вопрос – насколько Янукович
вменяем в психологическом плане? Мы обратились к специалистам за
разъяснениями. Вот как прокомментировал настораживающее поведение
Януковича психиатр, психотерапевт, врач высшей категории Немировский
Исаак Давыдович:
«Дело в том, уровень культуры речи напрямую
связан с тем, в каком состоянии находится интеллект человека, его
способность адекватно и продуктивно мыслить… К сожалению, в данном
случае есть основания для неутешительных констатаций. Интеллект
соответствует уровню ребенка-дошкольника. С учетом биологического
возраста человека, необходимо говорить о личностной деградации. В такой
ситуации я бы даже не рекомендовал водить автомобиль такому человеку…»
Способен ли управлять страной политик, которому психиатры не доверяют вождение автомобиля?
Тимошенко
До выборов на Украине остается всего два месяца, и главные претенденты на президентский пост ведут между собой жестокую свару, больше стремясь набрать очки в междоусобной борьбе, нежели оказать позитивное воздействие на жизнь своих избирателей. [ Читать далее... → ]
Юрий Мартынюк,
01-09-2009 01:00
(ссылка)
Російське Путінбачення
На екрані телевізора літня жінка у бідному вбранні, їй років вісімдесят. Це осетинка, що мешкає у Цхінвалі, свідок сумних подій російсько-грузинської війни минулого року. Вона розповіла, як до її хати вдерлися грузинські військові. «Вони були в американській військовій формі, озброєні американськими автоматами, – каже вона. – У них ще там був інструктор головний. Він віддавав команди англійською мовою...» .
Камера спокійно стежить за жінкою, що розповідає отаке. Кореспондент мовчить. Він не питає, як ото вона, яка не бачила у житті нічого, окрім своєї корови, знає, що то за зброя і форма, і як змогла визначити, що команди були саме англійською мовою.
Кореспондент знає, чому він мовчить. Тому що саме він та його група і є авторами цієї чергової теледезінформації, що переможно буде показана державними каналами російського телебачення.
Жінці сказали так розповісти і вона розповідає. Кореспондент не ховає обличчя – у держтелерадіокомпанії висока платня, а у російських ЗМІ головує принцип «п’ять хвилин ганьби – і забезпечений на все життя».
Часи НТВ Гусинського, вільної преси, чесного розслідування остаточно минули. Зараз НТВ головує як канал «жовтих» новин, його журналісти «розлізлися межи людьми, мов мишенята»: хтось залишив професію взагалі, хтось гидливо не торкається політики, а хтось присягнув брехні. Після того, як президент Медведєв проштовхнув зміни у виборче законодавство, і відтепер новий президент обирається-призначається на шість років замість чотирьох як зараз, усе стало цинічно зрозумілим. Медведєв до 2012 року, а далі Путін ще на дванадцять, а відтак до 2024 року без особливих змін із тою самою владою, критеріями, шкалою цінностей.
До того додамо, що опозиційні ЗМІ майже не існують, і якщо ти там працюєш, то можуть убити.
Ностальгують за Савіком Шустером
Це реалії російського медійного життя. Журналісти учорашніх чесних політичних репортажів залишились на свої каналах, що стали виключно пропагандистськими, перейшли на «соціалку» і двічі на місяць ходять до каси.
Ні, зовнішньо вони не втратили хист і кожного тижня можна побачити якесь розслідування. Наприклад у маленькому містечку знущаються над якимось маленьким бізнесменом. Телебачення показує докладний репортаж, як знущаються, хто і чому. Потім на екрані губернатор, обов’язково член «Єдіной Росії», що запевняє:винних уже звільнили, а сам губернатор «поставить питання перед владою щодо корупції» і що треба там щось міняти у законах.
Сценарій таких «розслідувань» завжди однаковий: винні внизу, середній начальник хороший, але усі надії на Путіна, а він є, а відтак нас чекає світле майбутнє.
Ніяких узагальнень, ніяких запитань «а чому саме так досі живемо». Вищої влади у контексті проблем не існує. Є тільки «Володимир Путін відвідав», «Дмитро Медведєв різко заявив».
Із екрану повністю зникли програми, де є дискусії. Програма Савіка Шустера в Росії сприймається як щось романтично-казкове, неймовірне і коментується фразою: «Ну, так це ж у них там, у Києві!..»
Повний і остаточний професійний журналістській песимізм.
Слово – це зброя
Однак, є сфера, де працюють тільки пропагандисти. Це політичні заяви та політичні рішення Путіна і Медведєва. Тут неможливі не лише дискусії, а й навіть прості запитання.
Є остаточне кремлівське рішення: Росія на шляху інформаційної війни. Телевізійна брехня відтепер уже не брехня, а зброя проти ворога.
Щодо Грузії брехали кожного дня за будь-якого приводу. Чим абсурдніше, тим краще. Коли у Краснодарському краю зафіксували перший випадок захворювання на свинячий грип, то на екрані з’явися «вчений», що розповів неймовірну історію. Він сказав, що «є відомості», що грип прийшов із Грузії, де «існувала таємна біологічна лабораторія, де проводились якісь експерименти над свинями». Потім свині розбіглись, схрестились із дикими свинями, перетнули кордон Росії – і от маєш!
Потім брехали з першої хвилини грузинської війни. Показували російські «урагани» і казали, що це грузинські «гради». Щохвилини брехали про кількість загиблих – спочатку 2000, потім 160, а тепер то 59, то 71.
Брехали, що грузини планували отруїти воду у Цхінвалі. Кумедність цієї брехні у тому, що отруєна вода мала річкою повернутись до Грузії.
Річниці подій присвятили фільм «8/8/8» – це дата початку минулорічної війни. Саме з цього фільму та сама розповідь бабусі, до якої вдерлися «грузино-американці».
Ніяких стосунків, ніяких запитань
Найголовніша медійна стратегія – ніяких запитань.
Медведєв їде до пані Меркель і заявляє, що Росія з паном Ющенком не буде мати «ніяких справ». І ніхто не може запитати, що ота заява означає.
Чи будуть розірвані дипломатичні стосунки?
Чи будуть скасовані якісь угоди?
Чи закриють кордони і скасують літаки і залізницю, адже про Грузію була така заява, і усе скасували.
І головне: чи буде війна?
Це не жарт, адже президент сказав «ніяких стосунків».
І найголовніше запитання: а якщо Ющенка оберуть знову, то чи означає це, що «ніяких стосунків» не буде ще 5, 10 або 15 років?
Але відповідей нема, як і нема ніякої програми, де вище керівництво змушене відповідати на запитання і давати роз’яснення про ці найважливіші питання війни і миру та про свої заяви, що можуть призвести до нової війни з найближчим сусідом.
Серед російських журналістів гуляє жарт: «Коли я дивлюсь «Перший канал», то у мене таке враження, що Ернст із екрану дивиться на мене, як на сміття...».
Костянтин Ернст – генеральний директор «Першого».
http://glavnoe.ua/articles/...
Камера спокійно стежить за жінкою, що розповідає отаке. Кореспондент мовчить. Він не питає, як ото вона, яка не бачила у житті нічого, окрім своєї корови, знає, що то за зброя і форма, і як змогла визначити, що команди були саме англійською мовою.
Кореспондент знає, чому він мовчить. Тому що саме він та його група і є авторами цієї чергової теледезінформації, що переможно буде показана державними каналами російського телебачення.
Жінці сказали так розповісти і вона розповідає. Кореспондент не ховає обличчя – у держтелерадіокомпанії висока платня, а у російських ЗМІ головує принцип «п’ять хвилин ганьби – і забезпечений на все життя».
Часи НТВ Гусинського, вільної преси, чесного розслідування остаточно минули. Зараз НТВ головує як канал «жовтих» новин, його журналісти «розлізлися межи людьми, мов мишенята»: хтось залишив професію взагалі, хтось гидливо не торкається політики, а хтось присягнув брехні. Після того, як президент Медведєв проштовхнув зміни у виборче законодавство, і відтепер новий президент обирається-призначається на шість років замість чотирьох як зараз, усе стало цинічно зрозумілим. Медведєв до 2012 року, а далі Путін ще на дванадцять, а відтак до 2024 року без особливих змін із тою самою владою, критеріями, шкалою цінностей.
До того додамо, що опозиційні ЗМІ майже не існують, і якщо ти там працюєш, то можуть убити.
Ностальгують за Савіком Шустером
Це реалії російського медійного життя. Журналісти учорашніх чесних політичних репортажів залишились на свої каналах, що стали виключно пропагандистськими, перейшли на «соціалку» і двічі на місяць ходять до каси.
Ні, зовнішньо вони не втратили хист і кожного тижня можна побачити якесь розслідування. Наприклад у маленькому містечку знущаються над якимось маленьким бізнесменом. Телебачення показує докладний репортаж, як знущаються, хто і чому. Потім на екрані губернатор, обов’язково член «Єдіной Росії», що запевняє:винних уже звільнили, а сам губернатор «поставить питання перед владою щодо корупції» і що треба там щось міняти у законах.
Сценарій таких «розслідувань» завжди однаковий: винні внизу, середній начальник хороший, але усі надії на Путіна, а він є, а відтак нас чекає світле майбутнє.
Ніяких узагальнень, ніяких запитань «а чому саме так досі живемо». Вищої влади у контексті проблем не існує. Є тільки «Володимир Путін відвідав», «Дмитро Медведєв різко заявив».
Із екрану повністю зникли програми, де є дискусії. Програма Савіка Шустера в Росії сприймається як щось романтично-казкове, неймовірне і коментується фразою: «Ну, так це ж у них там, у Києві!..»
Повний і остаточний професійний журналістській песимізм.
Слово – це зброя
Однак, є сфера, де працюють тільки пропагандисти. Це політичні заяви та політичні рішення Путіна і Медведєва. Тут неможливі не лише дискусії, а й навіть прості запитання.
Є остаточне кремлівське рішення: Росія на шляху інформаційної війни. Телевізійна брехня відтепер уже не брехня, а зброя проти ворога.
Щодо Грузії брехали кожного дня за будь-якого приводу. Чим абсурдніше, тим краще. Коли у Краснодарському краю зафіксували перший випадок захворювання на свинячий грип, то на екрані з’явися «вчений», що розповів неймовірну історію. Він сказав, що «є відомості», що грип прийшов із Грузії, де «існувала таємна біологічна лабораторія, де проводились якісь експерименти над свинями». Потім свині розбіглись, схрестились із дикими свинями, перетнули кордон Росії – і от маєш!
Потім брехали з першої хвилини грузинської війни. Показували російські «урагани» і казали, що це грузинські «гради». Щохвилини брехали про кількість загиблих – спочатку 2000, потім 160, а тепер то 59, то 71.
Брехали, що грузини планували отруїти воду у Цхінвалі. Кумедність цієї брехні у тому, що отруєна вода мала річкою повернутись до Грузії.
Річниці подій присвятили фільм «8/8/8» – це дата початку минулорічної війни. Саме з цього фільму та сама розповідь бабусі, до якої вдерлися «грузино-американці».
Ніяких стосунків, ніяких запитань
Найголовніша медійна стратегія – ніяких запитань.
Медведєв їде до пані Меркель і заявляє, що Росія з паном Ющенком не буде мати «ніяких справ». І ніхто не може запитати, що ота заява означає.
Чи будуть розірвані дипломатичні стосунки?
Чи будуть скасовані якісь угоди?
Чи закриють кордони і скасують літаки і залізницю, адже про Грузію була така заява, і усе скасували.
І головне: чи буде війна?
Це не жарт, адже президент сказав «ніяких стосунків».
І найголовніше запитання: а якщо Ющенка оберуть знову, то чи означає це, що «ніяких стосунків» не буде ще 5, 10 або 15 років?
Але відповідей нема, як і нема ніякої програми, де вище керівництво змушене відповідати на запитання і давати роз’яснення про ці найважливіші питання війни і миру та про свої заяви, що можуть призвести до нової війни з найближчим сусідом.
Серед російських журналістів гуляє жарт: «Коли я дивлюсь «Перший канал», то у мене таке враження, що Ернст із екрану дивиться на мене, як на сміття...».
Костянтин Ернст – генеральний директор «Першого».
http://glavnoe.ua/articles/...
Юрий Мартынюк,
24-08-2009 22:55
(ссылка)
Без заголовка
"СМЕРЕКА"-Український розважальний портал
http://smereka.org.ua/
http://smereka.org.ua/
Юрий Мартынюк,
17-08-2009 13:25
(ссылка)
Тягнибок: реваншисти Меркель і Мєдвєдєв готують окупацію України
На переконання лідера націоналістів, РФ і Німеччина плюють на Україну, ображають її та готують план із ліквідації українського суверенітету.
Тягнибок звинуватив Меркель і Мєдвєдєва в антиукраїнській змові
Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв і канцлер Німеччини Ангела Меркель розпочали "кампанію з відбілювання Сталіна та Гітлера" і загрожують суверенітету України.
Про це заявив голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок, коментуючи слова Ангели Меркель про те, що Німеччина буде боротися з "героїзацією нацизму в Україні".
На переконання лідера націоналістів, слова німецького канцлера - це "брутальний випад у бік українців, які на своїх плечах винесли основний тягар Другої світової війни, розв'язаної Москвою і Берліном". Це "свідчить про те, що так звана "шрьодерізація" (перебування євро-бюрократів на зарплаті Кремля) досягла піку. Вона настільки вразила німецький політикум, що перейшла у критичну фазу – "меркелізм", коли за "російський газ" та різні "інвестиції" Німеччина готова стати навіть рядовим рупором пропаганди кремлівських геббельсів", - впевнений Тягнибок.
"Президент РФ схвалив заяву Меркель і повідомив, що не бачить перспектив для відновлення нормальних взаємин Росії та України при теперішній українській владі", - також обурився він. З огляду на це, ВО "Свобода" висунуло низку вимог.
"Свобода" вважає, що Україна має жорстко відреагувати на "сочинську змову". По-перше, Міністерство закордонних справ України мусить викликати послів Німеччини та Російської Федерації (новопризначеного Зурабова) і вручити їм ноти протесту у зв'язку з втручанням керівників їхніх держав у внутрішні справи України", - наголосив Тягнибок.
"По-друге, керівництво України зобов'язане дати політичну оцінку реваншистським заявам Меркель і Мєдвєдєва, які прозвучали напередодні 70-ої річниці підписання Московського пакту, відомого в історії, як пакт Молотова-Ріббентропа. Згідно з цим пактом, Совєтська Москва і Німеччина поділили Європу і розв'язали Другу світову війну. Очевидно, Меркель і Мєдвєдєва непокоїть нещодавнє рішення Парламентської асамблеї ОБСЄ, яким комунізм прирівняно до нацизму та запропоновано щороку відзначати загальноєвропейський день пам'яті жертв комунізму та нацизму 23 серпня – у річницю підписання Московського пакту", - також відзначив лідер націоналістів.
Тягнибок, крім того, дійшов висновку, що "по суті, дует Мєдвєдєв-Меркель розпочав кампанію з відбілювання Сталіна і Гітлера, адже Московський пакт 1939 року передбачав широку економічну співпрацю, якою Москва і Берлін виправдовували "сфери інтересів у Східній Європі", тобто окупацію незалежних держав". З огляду на це, лідер "Свободи" попередив про загрозу, що, на його думку, постала перед українською державою.
"Реваншистам Мєдвєдєву і Меркель муляє очі незалежна українська держава, що постала на руїнах тої імперії, яка впродовж минулого століття примудрилася вимордувати 20,5 мільйона українців. Показово синхронний московсько-німецький плювок убік України вчинено якраз перед 18-тою річницею нашої Незалежності. Тої Незалежності, яка густо скроплена кров'ю українських борців як проти Совєтського Союзу, так і проти Третього Рейху", - вважає Тягнибок.
Він висловив думку, що "це не вперше колишні окупанти України відверто виказують свою ворожість до українців". Зокрема, це на переконання, політика, відобразилося в тому, що Німеччина і РФ не визнали Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу, "а сама Меркель під час останнього візиту в Україну демонстративно відмовилась від вшанування пам'яті жертв Голодомору".
"Антиукраїнські дії колишніх окупантів синхронні: з одного боку Кремль замітає сліди своїх злочинів проти українців і намагається перекласти відповідальність за Голодомор на своїх маріонеток із "УССР", з іншого – Німеччина провину за своє нацистське минуле валить на Івана Дем'янюка, всупереч будь-яким правовим нормам називаючи його "злочинцем" до рішення суду", - знову обурився Тягнибок.
З огляду на це, він назвав Меркель "адвокатом" Росії в Європі", звернувши увагу на позиції Німеччини під час російсько-грузинської війни 2008 року та "газової війни" РФ і України.
"У подальшому слід очікувати спекуляцій щодо територій, які ввійшли в так звану "совєтську Україну" згідно з домовленостями між Сталіним і Гітлером, та висунення територіальних претензій до України. Тому українська влада зобов'язана наголосити на тяглості української державності від УНР і ЗУНР, об'єднаних 22 січня 1919 року в одну державу, яку знищили московсько-большевицькі окупанти, поставивши на її місце маріонеткову "УССР", - оприлюднив свою вимогу Тягнибок.
Президента Віктора Ющенка він закликав визнати солдатів ОУН-УПА "борцями за державну незалежність України" та дати звання героя України Степану Бандері. "Це найдієвіший засіб захисту українців від змовницької пропаганди колишніх окупантів, які пориваються вказувати, кого ми маємо "героїзувати", - переконані у "Свободі".
"Українська влада повинна пам'ятати, що страусяча політика ігнорування загроз, покірного витирання плювків та сподівання на "умиротворення агресора", будь то Москва чи Берлін, завжди приводить до катастрофічних результатів. Небезпека нависла над Україною. Недружні держави навіть не вважають за потрібне це приховувати. Усвідомлення цього факту має згуртувати українську націю для опору будь-яким зазіханням на наш суверенітет", - додав Тягнибок.
Нагадаємо, заяву щодо героїзації нацизму в Україні Меркель зробила кілька днів тому на спільній прес-конференції з Мєдвєдєвим. Канцлер Німеччини заявила, що протидіятиме героїзації нацизму і націонал-соціалізму в Україні, а також скрізь, де спостерігатимуться подібні тенденції.
В той же час, Мєдвєдєв заявив, що при нинішній українській владі не бачить перспектив відновлення нормальних українсько-російських відносин.
Раніше Мєдвєдєв жорстко розкритикував українського колегу Віктора Ющенка, звинувативши його в антиросійській позиції та порушенні принципів дружби і партнерства з РФ. Серед закидів, що пролунали на адресу українського президента, були й тлумачення історії, яких зараз дотримується українська влада.
http://tsn.ua/ukrayina/tyag...
Юрий Мартынюк,
15-08-2009 09:59
(ссылка)
Чи доречно присвоювати Степану Бандері звання Героя України
У рік сторіччя від дня народження керівника Організації українських націоналістів Степана Бандери не припиняються суперечки довкола його постаті.
Одна з основних дискусій розгортається щодо того, чи доречно присвоюватЧи доречно присвоювати Степану Бандері звання Героя Українии йому звання Героя України.
У жовтні 2007 року Президент Віктор Ющенко своїм указом присвоїв звання Героя України командиру Української повстанської армії Роману Шухевичу. Оскільки командир УПА фактично був підлеглим Степана Бандери, після указу Президента вкотре розпалилися дискусії щодо присвоєння звання героя самому очільнику ОУН-УПА.
«Ті люди, які боролися за цю країну, заслуговують на винагороду»
Степан Бандера – постать для українців неоднозначна. Опоненти вважають його мало не за колабораціоніста, натомість прихильники називають провідником національно-визвольної боротьби. Негласна війна між ними триває вже майже півстоліття.
Різняться думки й донині. Завідувач відділу історії України 20-30-х років ХХ століття Національної академії наук, професор Станіслав Кульчицький вважає: поки не час офіційно визнавати Степана Бандеру героєм. Дослідник припускає, що подібне може поглибити суперечки в українському суспільстві. «Головне зараз інше:донести до українських громадян, що таке Україна, що таке справжня українська історія. Потрібно, щоб історична пам’ять прокинулася. Чи можна це зробити присвоєнням Степану Бандері звання героя? Думаю, ні», – каже історик.
Натомість провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександр Палій переконаний: запеклі дискусії довкола постаті керівника ОУН-УПА незабаром вщухнуть. «Істерика, яка є навколо цих проблем, відійде, оскільки навіть у різних регіонах України є розуміння, що ті люди, які боролися за цю країну, заслуговують на винагороду», – наголошує він.
Звання – лише формальність
А вже автор фільму «Три любові Степана Бандери», журналіст Юрій Луканов зазначає, що офіційне визнання лідера ОУН-УПА Героєм України є лише «формальним жестом». «Об’єктивно він уже є героєм. Це надзвичайно вагома постать, яка зі своїми плюсами і мінусами однозначно зіграла дуже велику роль в історії», – вважає він.
Напередодні стало відомо, що Ліга українців Канади надіслала на адресу Президента України відкритого листа. У ньому висловлено прохання посмертно присвоїти Степану Бандері звання Героя України і таким чином «відновити історичну справедливість» щодо постаті керівника ОУН.
http://upi.org.ua/news/2009...
Запрошення в спільноту Козацька нація
Здорово живете?!
Запрошуємо до спільноти
Козацька нація - Козаки-Черкаси об'еднаемося!
Підтримайтэ брати і
сестри!
Будьмо разом!
http://my.mail.ru/community...
* Характерник,
25-06-2009 18:04
(ссылка)
Нова спільнота
Вітаю та запрошую усіх до спільноти "
Козаки-характерники, спас та український рукопаш
"
http://my.mail.ru/community/harakternuku/
Козаки-характерники, спас та український рукопаш
"
http://my.mail.ru/community/harakternuku/
Украинский язык можно познать в Москве.
На сегодняшний день
украинский язык можно изучать в следующих заведениях г. Москвы
1)
Библиотека украинской литературы,
клуб-студия
«Слово».
Каждый желающий может бесплатно пройти начальный
курс изучения украинского
языка, что должно облегчить общение новых наших
читателей с украинскими книгами, газетами и журналами, позволит без
особого труда воспринимать украинские фильмы и другие
аудио-материалы из фонда БУЛ…
Подробнее: http://mosbul.ru/news-ukr.htm
Адрес Библиотеки:
Россия, 129272, г. Москва, Трифоновская ул., 61,
Библиотека украинской литературы.
Вход в Библиотеку:
- в читальный зал, абонемент, отдел детской литературы, медиатеку – с улицы
Гиляровского;
- в актовый зал и отдел российской украиники – с Трифоновской улицы.
Телефоны
(+7-495)631-40-95
, 631-4118 , Сайт: http://www.mosbul.ru 2)
В Культурном центре Украины в Москве работают курсы украинского
языка. Срок обучения – 2 года.
Занятия платные.
Начало занятий 1 октября текущего года.
Занятия проводятся дважды в неделю, график оговаривается с преподавателем.
Справки
по тел. 695 84 43
Источник: http://ukrcentre.ucoz.ua/index/0-17
Украинский язык можно познать в Москве.
Украинский язык можно
познать в Москве.
На сегодняшний день
украинский язык можно изучать в следующих заведениях г. Москвы
1)
Библиотека украинской литературы,
клуб-студия
«Слово».
Каждый желающий может бесплатно пройти начальный
курс изучения украинского
языка, что должно облегчить общение новых наших
читателей с украинскими книгами, газетами и журналами, позволит без
особого труда воспринимать украинские фильмы и другие
аудио-материалы из фонда БУЛ…
Подробнее: http://mosbul.ru/news-ukr.htm
Адрес Библиотеки:
Россия, 129272, г. Москва, Трифоновская ул., 61,
Библиотека украинской литературы.
Вход в Библиотеку:
- в читальный зал, абонемент, отдел детской литературы, медиатеку – с улицы
Гиляровского;
- в актовый зал и отдел российской украиники – с Трифоновской улицы.
Телефоны
(+7-495)631-40-95
, 631-4118 , Сайт: http://www.mosbul.ru 2)
В Культурном центре Украины в Москве работают курсы украинского
языка. Срок обучения – 2 года.
Занятия платные.
Начало занятий 1 октября текущего года.
Занятия проводятся дважды в неделю, график оговаривается с преподавателем.
Справки
по тел. 695 84 43
Источник: http://ukrcentre.ucoz.ua/index/0-17
Кіно замість гармат і хами замість митців
Хто ще не помітив: у сучасній Росії не шкодують коштів на кіно. І чи не передусім – на історичне. Точніше, на те, що зветься історичним. Попри економічну кризу, попри конфлікти між кінематографістами, попри критичні рецензії зацілілих російських незалежних інтелектуалів на нові блокбастери.
Ба більше: спробував був збунтуватися Союз кінематографістів проти двадцятирічної диктатури Микити Михалкова, сина тричі гімнотворця, придворного поета всіх совєтських генсеків і російських президентів Сергія Михалкова, - і бац! Бунт придушений, корені змови виявлені аж за океаном, сам Михалков роздає інтерв'ю, де розказує, що його благословила на керівництво кіношниками церква і ледь не сам Господь Бог, вітрила підняті на щогли, курс ідеологічно вивірений!
А що тут дивного?
"Пока народ безграмотен, важнейшими из искусств для нас являются кино и цирк". Для агітації і пропаганди, ясна річ. Так говорив сам Ульянов-Ленін, і цей його нецензурований і непригладжений вислів (з "цирком") був добре відомий у совєтські часи більш-менш освіченій публіці. В тому числі й тій, яка боролася на "ідеологічному фронті".
Наразі в Росії ідеологією займаються як кадрові чекісти, так і "мистецтвознавці та історики в цивільному". Отож безграмотність народу в політичному та світоглядному сенсах ретельно культивується, в ролі цирку виступають різноманітні "комеді-клаби" та галкіни-задорнови.
А кіно все більше повертається до стану не більше, ніж одного із засобів ідеологічної обробки мас. В тому числі – у так званому "близькому зарубіжжі", яке Кремль відверто зве зоною власних інтересів і яке прагне приборкати повністю й – за можливістю - остаточно.
От у цьому контексті й варто, очевидно, сьогодні вести мову про фільм активного й переконаного члена КПРФ Володимира Бортка "Тарас Бульба". Зовсім не як про твір власне мистецтва і не про екранізацію другого варіанту повісті Миколи Гоголя і не про якийсь відповідник історичним реаліям.
Яка там пов'язаність з історією? Єжи Гофман зі своїм делікатно-вивіреним блокбастером "Вогнем і мечем" за досить-таки брутально щодо українців написаним романом Сенкевича може відійти вбік!
Ідеться – ще раз повторюю – про відверту кінопропаганду, яка має на меті виховувати у росіян імперську самосвідомість і шалену ксенофобію до Заходу.
І тут я не можу погодитися з Олександром Палієм, який пише: "Досі спроби створити героїчне кіно на російському історичному ґрунті за всі 18 років новітнього російського кіно виглядали відверто третьорозрядними".
Під оглядом "чистого" мистецтва – так. Під оглядом ідеології та пропаганди – ні. Бо ж тут усе вимірюється ефективністю впливу на якнайширші маси.
Візьмімо фільм "Олександр. Невська битва" режисера Ігоря Каленова. Як на історичну достовірність – маячня божевільного. Якась боярська змова, що начебто має на меті здати Новгород німцям, дрібна прикордонна сутичка, роздута до розмірів вікопомної битви...
Утім, роздув не сам режисер – роздула давно ще російська імперська міфологія. Але от результат вчасної появи фільму: князь Олександр Ярославич, персона вельми сумнівних, якщо не сказати більше, моральних якостей, холуй Золотої Орди, названий син Батия, руйнівник вічового ладу у Північно-Східній Русі, палій непокірних міст, зрадник, убивця десятків тисяч руського люду став номером першим у телешоу "Имя Россия", себто найбільш визначним росіянином усіх часів та народів.
Інший фільм – "Адмірал" Андрія Кравчука. З історичного погляду – справді поєднання цирку й кінематографу.
Лише два моменти. Поза кадром залишився прихід до влади Колчака, тобто скинення ним єдиної на той час законної російської влади, яка мала в основі недобиті Леніним-Троцьким-Дзержинським-Петровським і різними матросами железняками рештки Всеросійських Установчих зборів і регіональні представницькі структури.
Так, це була неефективна і не надто вміла влада, але ж – законна, тому з нею військовим слід було домовлятися, а не влаштовувати переворот. Одне слово, реальний Колчак був узурпатором, шовіністом, що і далося взнаки, коли від нього пішли не тільки українські, а й башкирські частини, та невігласом у тому, що стосувалося воєнних операцій на суходолі.
А його кохання з Анною Тимирьовою було зовсім не таким платонічним, як це показує фільм: зійшлися вони ще в Харбіні, коли Колчак не був Верховним правителем Росії, і роман їхній тривав півтора роки, про що знали всі, хто хотів.
А щоб чоловік коханки під ногами не плутався, Колчак відправив контр-адмірала Сергія Тимирьова командувати морськими силами Далекого Сходу. Ось так діяв насправді цей персонаж, який у фільмі і в прямому, і в переносному сенсі – весь у білому, ледь не янгол в адміральській особі...
Звичайно, життя – річ складна, і, як на мене, фільм би тільки виграв, якби у ньому не було котурнів та фальші, а була реальна людина із своїми вадами і чеснотами - між іншим, немалими, бо Колчак поєднував у собі флотоводця, науковця і справді мужнього чоловіка.
Але російським кіноідеологам не потрібен історичний діяч у всій своїй складності – їм потрібен фільм, що якнайкраще виконуватиме пропагандистську роль. І виконує ж!
А тепер – про "Тараса Бульбу". Точніше, про його автора - про сам фільм вже написано чимало, і я готовий підписатися під твердженнями про його низькі художні якості - і про агітаційно-пропагандистську роль.
Раджу всім охочим прочитати інтерв'ю з режисером Володимиром Бортком. Чесно скажу: спершу я думав, що йдеться про якийсь розіграш чи фальшивку. Але спростувань немає, тож доводиться констатувати: маємо перед собою чергового російського хама, невігласа, шовініста, вщент зарозумілого персонажа... Одне слово, взірцевого комуніста-номенклатурника, яким і є насправді Бортко.
Чи, може, партієць ужив перед інтерв'ю надто багато якогось міцного "чаю", спілкуючись із братами по розуму? Але тоді треба було дезавуювати інтерв'ю...
Велике "відкриття" Бортка, що, виявляється, "нет никакого разделения на великорусский и малоросский народы, на русских и украинцев. Это мое личное мнение – и мнение Николая Васильевича Гоголя" я навіть коментувати не буду.
Його давно прокоментувала не тільки Російська імператорська академія наук, яка визнала окремішність української мови й українського етносу, а й сам... Микола Гоголь, підписавшись, мандруючи Європою 1846 року, через чотири роки після виходу "Тараса Бульби" у другій редакції, так: Mr. Nicolas de Gogol, Ukrainien.
Але інше "відкриття", що, виявляється, сини Тараса Бульби відрізняються тим, що "один славянофил, другой западник", таки варте бодай короткого коментарю. Бо ж до сьогодні світова наука вважала поляків слов'янами, а, виявляється, політична прихильність українця до Польщі – це щось вороже слов'янофільству і заслуговує на смертну кару...
Найбільше ж мене повеселило інше "відкриття" Бортка, з "Тарасом Бульбою" не пов'язане: "Когда появилась КПСС, 80% населения было неграмотным. Через 30 лет был запущен спутник. Это так".
Про який рік появи КПСС, себто партії більшовиків, ідеться? Про 1903, як наполягав Ленін? Так тоді в Російській імперії неграмотних було не 80%, а 70%.
Та і в багатьох інших країнах Європи, де комуністи ніколи не стояли при владі, відсоток людей, що не вміли читати й писати, був тоді приблизно таким самим. Звичайні процеси модернізації, тільки не по-звірячому, як в Совєтському Союзі, проведені. А щодо супутника...
Невже ж його в 1933 році запустили, а нам і не сказали, тільки режисерові Бортку? Чи він рахував від жовтневого перевороту – так тоді виходить 40 років, як не крути.
Цікаво, чи так само рахує режисер свої гонорари, чи він дозволяє собі всі ці словеса від зневаги до аудиторії?
...А загалом же йдеться про справу вельми серйозну, хоч і роблять її люди зарозумілі та хамуваті.
Йдеться про використання кінематографу сучасною російською політичною елітою для насадження й підтримання серед населення певних настроїв, коли будь-яка зовнішньополітична авантюра Кремля одержить повне схвалення 70-80% громадян, та про ідеологічну експансію у "близьке зарубіжжя", надто – в Україну.
Гармати, танки, літаки – це дорого й ризиковано; а от відносно задешево підірвати зсередини здатність противника до опору – це те, що потрібно. Тому певні фільми й випускають у Росії замість гармат, і в їхньому числі – "Тарас Бульба".
Махати руками і намагатися заборонити фільм – справа марна і нерозумна у добу Інтернету. Відтак залишається повністю підтримати майже риторичні запитання Олександра Палія:
"Про українську історію нам розповідають поляки і росіяни. Український історичний ґрунт фантастично багатющий для візуалізації... Де нові українські Довженки? І де бізнес та держава, здатні їх профінансувати, щоб розповісти про все?"
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Чому усе так ...
Чому ми можемо любити свою мову і країну лише сидячи за шматком заліза,а як доходить до діла,то у нас жодного справжнього патріота???Сумно від такого положення речей...адже багато "патріотів" є такими лише до першого синця за свої переконання,а на словах такі усі герої(((
почитайте
Вот ссылка очень интересной информации, предлагаю вам всем почитать http://blogs.mail.ru/community/slaviane-.ru/4A526B514B9D0792.html
http://blogs.mail.ru/community/slaviane-.ru/20508EDFAB935526.html
http://blogs.mail.ru/community/slaviane-.ru/20508EDFAB935526.html
Кримськи негаразди (Проросіїськи козачі громади)
Що ви думаєте що до встановлення прапора россіїської імперії козацьким об*еднанням (яких гидко називати козаками) на горі Ангар Курун у Криму і взагалі яким чином боротися з проросіїськими козачими громадами що нам говорить законодавство?! І чи законні такі дїї взагалі якщо незаконні чи можна примусити зняти прапор?!
Метки: Проросіїськи громади
В этой группе, возможно, есть записи, доступные только её участникам.
Чтобы их читать, Вам нужно вступить в группу
Чтобы их читать, Вам нужно вступить в группу
