Откройте свой Мир!

Союз казаков России поддержит реестр 3 марта на митинге!!!!
Атаман СКР Задорожный издал директиву №10 от 25 февраля 2013 года в которой он предписывает всем своим казачьим структурам поддержать всероссийский митинг организатором которого выступают казаки реестра. В поддержку Евгения Стригина.
http://www.allcossacks.ru/i...
Таким образом в митинге на сегодня 2 самые крупные организации России. И отдельные мелкие казачьи организации поддержат это мероприятие. Отрадно то что даже атаманы враждовавшие меж собой до сего дня идут на примирение в этот момент. Задорожный убедительно предписывает всем своим подразделением придти полностью не смотря на свои дрязги и личную антипатию. Начинаю надеяться на то что казачество пред лицом внешней угрозы начинает объединяться против внешнего врага. От себя скажу даже идти врозь но драться вместе это любо! Всем кто придет и поддержит брата попавшего в беду ЛЮБО! Позор всем кто уклонится как шкурник.
Москве митинг в защиту Евгения пройдёт 3 марта на Суворовской площади в 12:00. Кроме Москвы акции пройдут также в ряде других городов России, в том числе в Брянске, Курске, Липецке, Шацке, Нижнем Новгороде, Воронеже, Самаре, Ульяновске, Перми, Саратове, Санкт-Петербурге, Калининграде, Сахалине, Владивостоке, Иркутске, Чите, Тюмени, Оренбурге, Магнитогорске, Уфе, Екатеринбурге, Астрахани, Волгограде, Ростове-на-Дону, Пятигорске и Сочи. Подробности об акциях в этих и других городах можно узнать по телефону донского казака Николая Дьяконова представляющего оперативный штаб этой кампании +79261976752.
Казачий центр разместил информацию о проведении 3го марта в 12:00
Всероссийского митинга в поддержку казака Евгения Стригина.

Казака Евгения Стригина, осудили за защиту своей семьи на 9 лет тюрьмы.
Основой лозунг митинга: ТРЕБУЕМ ВЫПОЛНЕНИЯ ЗАКОНА, ЕДИНОГО ДЛЯ ВСЕХ!
ЗА ЗАЩИТУ СЕМЬИ - ТЮРЬМА. ГДЕ НАШЕ ПРАВОСУДИЕ?
Казакам явка обязательно! С Богом братья!

Митинг организуется по инициативе казаков ряда казачьих организаций России.
На Казачьем Информационно-аналитическом Центре
формируется штаб оперативной информационной поддержки данного мероприятия.
В рамках ее осуществления готовятся публикации, рассылочные материалы,
юридическая поддержка для организаторов, справочные сведения по казачьим и дружественным нам сайтам,
форумам, интернет-сообществам, блогам и т.д., организуется сбор информации о фактах вытеснения местного
населения и нарушениях законных прав наших соотечественников в районах традиционного проживания казаков.

Мы обратились в Геленджикский Центр РФС БАСКО с просьбой высказать свое мнение по данному вопросу.
На наше обращение ответил дежурный администратор центра, казак Андрей Щербань.

Цитата:
Наше отношение: своих не бросать. Казака Евгения Стригина поддержать.
Будем участвовать в митинге. Наши представители поедут в Ростов-на-Дону 3 марта к 12.00 на Театральную площадь.

Наши соображения:
Кто сможет из Геленджичан поезжайте в Ростов или в Сочи.

Остальные неравнодушные могут написать письма во власть.
Как куда и кому писать есть на http://kazak-center.ru/ .

Всем автолюбителям Геленджика 3 марта в 12.00 остановить своих железных коней,
выйти и минуту просигналить в знак поддержки.

Жителям собственноручно изготовить беджики в поддержку всероссийского митинга и весь день 3 марта не снимать.
Молодежь может "случайно" 3 марта в 12.00 собраться на площади возле Буревестника
и исполнить несколько казачьих танцев и песен. Митингом ли пикетом не назовут и не привлекут.
Ну примерно так.
В Геленджике митинга не будет.
Жаль, конечно, что Геленджикское казачье общество не подало заявку на проведение митинга.
Более точно можно узнать у атаманов.



Список городов где казаки выйдут поддержать своего:
Москва
Брянск
Курск
Липецк
Рязань
Воронеж
Шацк
Самара
Ульяновск
Пермь
Саратов
Санкт-Петербург
Калининград
Сахалин
Владивосток
Иркутск
Чита
Тюмень
Оренбург
Магнитогорск
Уфа
Екатеринбург
Астрахань
Волгоград
Ростов-на-Дону
Пятигорск
Сочи

Воронежские казаки так-же высказались в поддержку Евгения:

Цитата:

Вчера на круге х. Северный г. Воронежа (ЦКВ), после выступления НШ Воронежского округа ВВД,
подтверждено принятое ранее решение казаков ВОКО ЦКВ участвовать в митинге 3-го марта.
Участие в круге принимали казаки других, в том числе общественных организаций Воронежской области,
так же подтвердившие своё желание принять участие в митинге поддержки казака.
Координатор - атаман.
Своё желание поддержать требование о справедливом разрешении дела,
выразили молодёжные организации города и области не имеющие принадлежности к казачеству.




Обращение Атамана Станичного казачьего общества Калачёвского-на-Дону
подъесаула Андрея Афанасьевича Махина ко всем казакам Волгоградской области.

Братья, услышьте, Сполох!!!

2 января 2011 года Евгений Стригин, осуществляя свое законное право на необходимую оборону, находясь на территории своего домовладения при защите своей семьи (жены и двух малолетних детей) от 10-12 карачаевцев произвел неприцельные выстрелы, в результате чего один из нападавших скончался. Приговором Верховного Суда Российской Федерации от 27.12.2012 года Евгений Стригин осужден за предумышленное убийство к 9 годам лишения свободы, с ограничением свободы на 1 год с отбыванием наказания в ИК строгого режима. Угрозы о расправе с семьей Евгения и информация о том, что он будет переведен в Дагестанскую тюрьму- это «смертный приговор».

Не только в тех местах, где живет казак Стригин, творится беспредел и беззаконие… Люди, приезжающие на ПМЖ и на исконно казачьи земли ведут себя «крайне некорректно», не уважая ни уклад, ни традиции коренного населения. Всё это происходит с попустительства тех, кто должен по закону останавливать эту вакханалию, кто не должен брать взяток за преступления, закрывая глаза на межнациональные конфликты (когда они действительно имеют место быть), списывая всё на «бытовуху». И только в том случае, если МЫ поднимаемся и отстаиваем наши права, даже бескровно,нам «шьют» экстремизм! Нам, вольным казакам, не дают голоса. Даже Атамана ВВД мы должны выбирать из тех, кого нам предложит МинРегионРазвитие. Где казачья свобода, право круга, которые создали наши предки?!

Призываю Вас, Браты, не останьтесь в стороне!!! Шелудивым псом, а не казаком, будет тот, кто по велению духа, сердца и перед памятью прославленных дедов и прадедов, верой православной не бросит всё и не пребудет 3 марта в в ряды своих братьев в г. Волгоград(место и время уточняйте у своих окружных и юртовых атаманов), чтобы отстоять жизнь и честь нашего родича. Если нам не дадут на законныхоснованиях выйти на митинг, никто не должен остаться дома. Придем и покажем, что мы- есть, мы сплочены, с нами надо считаться, нас нужно уважать, а не давать пустобрехных обещаний перед очередными выборами.

Пересмотр дела Евгения Стригина! Лучших адвокатов! Справедливого Суда! Мы не овцы на закланье,
и сейчас мы много и бескорыстно делаем для Родины.
Огорчившим нас станет горько, коли мы поднимемся.
Нет уз святее Братства!

КОТЛАС. АРХАНГЕЛЬСКАЯ ОБЛАСТЬ.
Митинг в поддержку Евгения Стригина. пл.Советов, в 12.00

МОСКВА
Митинг официального казачества в поддержку Евгения Стригина, который дал отпор кавказцам.
3 марта, 12:00 часов дня, Суворовская площадь, м. Достоевская
Официальная площадка: http://vk.com/event49735507

НОВОСИБИРСК
Акция в поддержку Евгения Стригина. Первомайский сквер, с 17-00 до 18-00

РОСТОВ
Митинг в поддержку Евгения Стригина на Театральной площади со стороны Стеллы! Напоминают, 3 марта в 12ч.

САРАТОВ
В воскресенье 3 марта в Саратове на площади Чернышевского (перед входом в парк Липки) с 12 до 13 часов состоится митинг в поддержку казака станицы Преградная Карачаево-Черкесской республики Евгения Стригина
Официальная площадка: http://vk.com/strigin_saratov

відпишіться в темі )))))))

Добрий день всім!!  Мені душе подобаються вишиванки! Ось побачила таку красиву сорочку. Поможіть знайти до неї схему!!!

1) Флористика
2) Портрет
3) Церковна
4) Ваш варіант відпишіть у темі

Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник, або лише полотно, котре називалось крижмо, приймали малу дитину, що символізувало чистоту новонародженої душі. Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків означав дорогу, шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як І у випадку з крижмом при народженні дитини, тіло небіжчика загортали у саван з чистого, вибіленого полотна, бажаючи йому подальшої світлої дороги у зоряних світах.

Протягом усього життя людину супроводжували рушники. Вони допомагали під час календарно-обрядового річного циклу у різних роботах, святах, обрядах.

Ще задовго до християнських часів люди розвішували тканини та вишиті рушники у священних гаях та дібровах, де відбувалося їхнє спілкування з Творцем. Адже вся Природа - його творіння, і в кожній живій і неживій формі Він перебуває. Рушники були своєрідними медіаторами, тобто посередниками між Богом і Людиною. Ті коди, ключі, що наносилися на рушники, завдяки лініям та кольорам, допомагали людям спілкуватися зі світом невидимим, який населений різноманітними духами. Ці духи, що належать до чотирьох стихій - Вогню, Повітря, Землі І Води, сукупно будують усі живі форми, в тому числі і людину як фізичну істоту. Тому інформація про це була відома нашим предкам, і вони спілкувалися з духами, приваблюючи світлих, або добрих для життя і відлякуючи злих.

Філософ і математик Платон говорив, що Бог діє по геометричних лініях. І дійсно, орнаменти, що наносилися на рушники, так само, як і на одяг, структурували навколишній простір у бажаний, комфортний для життя людини стан. Тільки у першому випадку структурувався простір помешкання, чи того середовища у природі, де знаходився рушник, а в другому - простір довкола людини або її аура. Ми часто вживаємо поняття атмосфера дому. Вона може бути тепла, приязна, а може бути холодна, чужа. От власне рушники і робили цю атмосферу теплою, насиченою невидимими, але такими необхідними флюїдами.
Рушники використовувалися, враховуючи їх велику силу, магію, чи, виражаючись сучасною мовою, дію, у різноманітних життєвих ситуаціях. Старі рушники ХХІІ-ХУІІІ століть, котрі знаходимо в музейних зібраннях, свідчать про те, що краса рушника залишалася на другому плані, а на перший - виступала його сакральна, ритуальна функція. Тобто в першу чергу треба було нанести певну символіку, орнамент, дотримуючись при цьому також відповідних умов. Яких саме, скажемо про це нижче.

Уже в XIX сторіччі, коли починається руйнація світогляду та світосприйняття, коли цивілізація почала наступати з усіма благами, спрощуючи не в кращий бік життя людини, це позначилось і на вигляді рушників. Вони ставали дедалі пишнішими, вишиття заповнювало весь простір полотна, аж поки взагалі не сталася підміна старих сюжетів новітніми, чужими - натуралістичними зображеннями квітів, барокових форм.
Але повернімося до золотого віку українських рушників. З того, що вдалося зафіксувати етнологам протягом 2-ї половини XIX та всього XX століття, вимальовується панорама широкого застосування рушників окрім вище перерахованих обрядів. Відомі обиденні рушники, котрі ткалися, вишивалися за одну ніч - від заходу до сходу Сонця. Такі рушники виготовлялися жінками з приводу багатьох проблем, які виникали в родині, сільській общині тощо. Це могла бути хвороба когось з родичів, якого треба вилікувати, а трави та інші методи не допомагали. Або виготовляли рушник жінки всього поселення, коли їхні чоловіки перебували в цей час на війні. Виготовляли рушники під час епідемій різних хвороб, як серед людей, так і серед домашніх тварин. Як правило, такий рушник виготовлявся в одній хаті, куди збирались жінки у непарній кількості. За всю ніч між ними не промовлялося жодного слова, всі були сконцентровані на роботі та проблемі, яку думками кожна жінка вирішувала і вкладала свою частку енергетики. Складені енергії воєдино, очевидно, робили такий рушник унікальним по силі свого впливу.

Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. Із запровадженням християнства вони не зникли, а разом почали співіснувати з іконами, слугуючи для них прикрасою. Напевно відтоді стало применшуватись значення рушника, зводячись лише до його декоративної функції.
Зберігся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху вінок — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов'язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов'язують віху.Побутували також невеликі за розміром так звані хлібники (у лемків з польських Бескидів та лемків словацьких — хлібовки), в які загортали хліб. їх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Часом хлібники гарно вишивали й посередині, а їх краї завершували вузенькими смужками орнаменту.

На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, примовляла 'красну дорогу новонародженому, щоби життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник. Після хресної купелі дити ну знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батьків неодмінно клав крижмо — золоту або срібну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та крижма не можна було нікому передаровувати. Вважали, що через те зломиться дорога життя. В першій половині XX століття рушник крижмо замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів. З того полотна цій дитині шили сорочечки чи платтячка і т.п.
Якнайкраще, найширше використовувався рушник у весільному обряді. Етнолог Софія Терещенко зафіксувала на початку XX ст. на 3венигородщині (Черкаська обл.) за час весілля використання рушників біля 20 разів. Дійсно, весілля - це свято, до якого родина готувалась заздалегідь, і дівчина наперед вишивала для цього посаг, в тому числі і рушники, маючи вдосталь часу. Тому саме весільні рушники, що представлені по музейних збірках, найбільше і найбагатше вишиті. На жаль в минулому етнологи мало звертали увагу на семантику рушників у певному ритуалі під час весілля. Знову ж таки через той факт, що рушникові якби відводилась роль прикраси.

Найбагатшу культуру вишиваних рушників ми бачимо на Середній Наддніпрянщині - регіоні, який з різних точок зору справедливо називають серцем України.
Для того, щоб мати готовий вишитий рушник, треба було докласти ще багато зусиль та праці. В першу чергу - це прядіння ниток та ткання полотна для рушників. Рушник був святою річчю, і до нього ставились надзвичайно з високою повагою. Про це свідчить той факт, що для вишивання бралось найкраще, найтонше, найбіліше, найкращої якості полотно, купувались дуже дорогі червоні нитки. Ми бачимо на старих полтавських, київських, чернігівських рушниках багатство червоного кольору, в той час, як у вишитті сорочок, наприклад, вживали червоні нитки набагато менше.

Процес вишиття рушника (за давніми принципами). Етапи та головні критерії в роботі
Під час вишивання рушника з рослинним узором, то як правило брали шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого (що означає перерубану дорогу, а кому вона треба..), і накладали на старе вишиття. Олов'яною ложкою, вуглинкою, або іншим способом перетирали, переносили узор на новий рушник. Полотна на рушники по довжині брали стільки, щоб було кратне людському зростові. Дійсно, подільські рушники найчастіше короткі - 150-180 см, київські, черкаські, деякі полтавські - 300-350 см, окремі рушники сягають довжини 450-550 см.

Тепер, коли у нас є готовими полотно, голки, нитки, настає час підготуватися самим до вишивання. З описів старших людей, які займалися цим, це виглядало так:
Ніколи не приступали до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молились. Рушники весільні, та напевно і багато інших, починали вишивати в четвер - Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері.
Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом.
Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали.
Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник.
Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали.
Якщо залишати зім'ятим, то і доля так поведеться, що не буде . порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно.
Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди.
Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою.

У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де збирались дівчата вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте не рушників. Рушник - річ глибоко сакральна і через те інтимна.

Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялося полотно на рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.



Чим старіші рушники ми бачимо по музейних збірках, тим більше переконуємось, що в першу чергу вишиття наносилось не заради краси, а завдяки сакральному наповненню, ритуальному призначенню. Такі старі рушники часто мають асиметрію у виконанні кінців. Вона не кидається у вічі на перший погляд, але при детальнішому розгляді розбіжності часом просто вражають. Це говорить про те, що кінці рушника люди свідомо позначали.
Необхідно відзначити, що вишиваючи рушники, традиція передбачала виконання таких моментів:
По-перше, працюючи, ніколи не випорювали помилки. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так І не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані - нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом).
По-друге, рушники у минулому виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий - думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.

Дерево Життя, Світове Дерево, Дерево Роду, Древо, Квітка, Вазон - все це наукові та народні назви центрального символу в українському вишитті, особливо рушниках. Древо символізує собою загалом Космос з усіма його проявами. Сягаючи своїм коренем неосяжних глибин витоків, воно розвивається в могутній прямий стовбур (вісь Всесвіту) з кроною, спрямованою вгору. Дерево являє собою безсмертя, нескінченість Життя, його розмаїття. Воно стоїть понад часом (об'єднуючи минуле, сучасне І майбутнє) та простором (будучи центром Світу, включаючи всі плани Буття). Умовно Древо можна поділити на три частини -коріння, стовбур і крону, які співвідносяться з трьома світами долинним (підземним), земним та горішнім (небо). В той же час на цьому образі відображено дуальність, полярність Світу - поєднання Духа і Матерії. Матерія являє собою коріння, стовбур, гілки (статична форма), як скелет дерева взимку. А Дух - це молоді гілки з листям, квіти, плоди, бруньки (динамічна субстанція), - дерево весною та влітку.
Іконографічно Дерево Життя зображується квітучим. Квіти символізують людські життя сьогодення, бруньки - зародки майбутніх поколінь, а плоди -людські діяння, різноманітні у своїй значимості для цивілізації. Дуже часто обабіч Древа зображується багато дрібних елементів різного розміру та форми. Вони демонструють собою загальну життєву силу - ефір, який наповнює собою простір. Древо завжди має яскраво виражену центральну верхню квітку. Вона символізує собою Вогонь Життя, який палає постійно, не згасає, повний енергії. Цей Вогонь оберігається двома світлосяйними духами - ангелами (у християнській традиції), або пташками (в народній інтерпретації). Такими ангелами-хранителями виступають також і предки, котрі відійшли з цього Світу, але їхні душі пильно стежать, аби ніщо не зашкодило Родовому Древу.

Найчастіше Дерево вишивається проростаючим із вазона, горщика. Це символічне зображення Дерева Роду, що виросло з гілочки, відламаної від Світового Дерева Життя. Горщик семантично означає першопредка, культуру. Ще в далекі дохристиянські часи Дерево було символом Рода - прабатька всіх богів. Рода часто подають у супроводі Рожаниць - богинь, котрі відповідають за будь-яке народження. Отак стародавня назва бога і його символ перейшли на означення багатьох поколінь, що походять від одного предка.
Стосовно семантики чисел, у зображенні Дерева вона має велике значення. Як правило, Древо має непарну кількість гілок, завдяки двобічній симетрії та єдиній центральній квітці. Але є винятки, коли вишиваються Дерева з парою квіток угорі. Найпростішим є зображення Дерева з трьох гілок. Воно вщоме здавна, знайдене на кераміці трипільської культури. Значення його, як і Трійці (Три Суті, але не тризуб), - троїстість Світу в процесах творення (Брама), руйнування (Шива), над якими панує Всевишній (Вішну), або Абсолют.

Дерево ніколи не копіює якусь конкретну рослину, її листя, квіти, чи плоди. Завжди це збірний, узагальнений образ, у якому все символічно. Багато мотивів та орнаментів подають схематично маленькі дерева, котрі чергуються за кольором, часом конфігурацією, розміром. Це відгомін давнього культу рослин, дерев, який був як і у наших предків, так і в кельтів, друїдів. Проте, окремі рослини все ж таки впізнаються, І навіть спеціально так вишиваються, що кожному зрозуміло. До таких рослин, що дуже часто супроводжують рушникові композиції, належать виноград, дуб, лілея та інші. До слова сказати, вони також є улюбленими в орнаментах сорочок.
Також, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, вишиті на рушниках, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки.

http://www.horting.org.ua/n...

Перша виставка робіт вишивальниці Євдокії Аннюк відбулась у музеї Писанки. Майстриня представила коломиянам 79 своїх витворів. Це - ікони, картини, рушники, серветки, скатерті та подушки. Всі роботи пані Євдокії є особливі,
 

адже вишиті вони лише однією рукою

кщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на
весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб
знати як правильно його оформити.
Весільний рушник - програма
майбутнього подружнього життя. Від нього залежать щастя молодої сім’ї,
доля майбутніх дітей та добробут родини.

Перш ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася і мила руки

У
весільному обряді на Київщині початку ХХ століття дослідники нарахували
близько 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували
старостів, простеляли дорогу молодим. Але, як запевняє пан Юрій
Мельничук, найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих.
Такий рушник — особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли
як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки
відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду.

Перш,
ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб
позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях.
І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну
медитацію.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку,
нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у
сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і
товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали
вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи
найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи,
заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики
виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке
порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його
виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем,
зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні
властивості старих рушників.

Починати рукоділля найкраще зранку у
четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре
відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.
Борони
Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на
когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії,
найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього
подружнього життя.
Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у
долю. Життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться
убік чи хвилька вийде нерівномірною.
Що ж до вибору узору, то він
мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім
світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто
нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Вишивати
його треба з любов'ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне
дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога
менше людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з
вузликами — їх не можна робити! Візерунок треба продумати детально,
вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою
долю! Рушник обов'язково має містити дерево життя з птахами по обидва
боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу, птахи і
заплутаний у візерунках хрест, хоча можна вишити його так, щоб було
видно, також можна вишивати символи кохання та молодого подружжя — це
калина, хміль, лілія, торянди.
Також рушник повинен бути вишитий на
цільнотканному полотні, без обрізних країв, придбати таке полотно можна
на ст. метро Либідська ТЦ "Інтервал", 4 поверх (м. Київ).

Усі слова зашифровані в символах узорів

Нині
відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік
української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий
припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у
резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а
комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око
велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і
споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник
прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і
треба взяти за зразок.

І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

Працівник
Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара” завідуючий
сектором “Тканина” майстер народного мистецтва з вишивки Юрій МЕЛЬНИЧУК
був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу
цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника
завжди мав заряд “плюс”, другий — “мінус”, посередині рамка екстрасенса
стояла на “нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи
батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і
молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або...
“розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” —
жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який
вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку.
Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком
повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі,
узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у
дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те
магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.

Тепер
подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви,
вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського
благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї
майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Символіка

Весільний
рушник має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді,
означає життєву дорогу. Біле полотно в центрі рушника символізує потік
Божого благословення, котре живить дерево роду.


Знаки стародавніх вишиванок
Дуб і калина
- мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують
у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.
Дуб
- святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії,
розвитку, життя. Про калину вже було сказано як про дерево роду. Отже,
хлопці й молоді чоловіки мали при собі чудодійний оберіг життєдайної
сили роду.
Калина -
дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона
пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і
Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А
оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та
невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть
парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.
Виноград.
Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї.
Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має
обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо
на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині
виноград в'ється на родинних рушниках.
Мак.
З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо
вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
А ще
вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна
квітка несе в собі незнищену пам'ять народу. Дівчата, в сім'і яких був
загиблий, з любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови
клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій
рід.
Лілія.
Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії -
то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе
розгадати таємницю тих чар.
Якщо пильно придивитися до контурів
геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку
любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є
листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдности. У ній
закладено народження, розвиток та безперервність життя.
В орнаменті
лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний,
тому й благословляє пару на утворення сім'і. Адже хрест є прадавнім
символом поєднаних сонячної батьківскої та вологої материнскої енергій.
Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.
Та
чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю
вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квіткі - крин, -
порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.
Троянда.
Пишні троянди рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей
України. Мотив троянди вважається не дуже давнім, а деякі дослідники
твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, навіть бездумно
перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так?
Троянда - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами
хати, адже квітка ця нагадує Сонце.
Промовте слово ружа (так раніше
називали троянди) і ви з легкістю знайдете в ньому древню назву Сонця -
Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові -
руда.
Узори з трояндами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.
Там,
де троянди складені в систему геометричного узору, ці рослини - не
просто квіти - це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт
як систему. Можна помітити, що зорі з'єднані ланцюжками. Це також
свідчить про непорушний закон космосу.
Хміль. Узори,
що нагадують листя хмелю, відносимо до молодежної символіки. Крім
центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині.
"Хміль" дуже
близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення
розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю - це
весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для хлопця
означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти - це
"пучечки в'язати".
Чорнобривці.
Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те,
що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто
не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці.
Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле
поле рушника чи сорочки. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що
заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна
природа.
Берегиня.
Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною
квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Она сама Мати-природа,
яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне
оновлення та гармонію життя.
Ось вона, чарівна квітка-пані, що береже
біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової
у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового
життя. Її віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки вона
знає час того магічного помаху-засіву.
Берегиня - дорогий нам символ,
поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і
жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із
мороку-космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та
могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз
нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна
загальної системи буття.

Вода і Сонце.
Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця.
Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак
Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а
тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську
енергії.
З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських вишивок
ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну
трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки
на плічку - це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої
Сонцем, щоб буяло життя наше.
Але і сама Земля - складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний Вогонь.

Зірки,
розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення
про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а
упорядкованим і гармонійним.
І знову засіяні, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

Соловій та зозуля вишиваються на дівочих рушниках. Цих птахів часто розміщували на гілці калини, що символізує продовження роду.
Павичі
дуже поважні птахи, на весільних рушниках часто над ними розміщений
вінок або вінець. Павич - це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію
життя, тому вона птиця сімейного щастя.
Молодят символізують соколи, голуби та півні.
Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками
один до одного. Вони або тримають в клювиках ягідку калини, або сидять у
коріння дерева - символа нової сім'ї.
Ластівка
- ця пташка завжди несе добрі новини. Саме вона піклується про те, щоб
людина не пропустила сприятливу пору для створення сімї та зміцнення
господарства.
На окрему увагу заслуговують кольори в рушниковій
композиції, їх поєднання та символіка. Контраст червоного і чорного в
народній естетиці став ознакою фізичної краси: пор. типові
народнопоетичні епітети: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У
червоно-чорній (на білому тлі) рушниковій вишивці відтворено
світовідчуття й світосприймання народу, що виявляються передусім у
символізації контрастів природи, особистого та соціального життя людини.
За народним повір'ям, червона барва означає кохання й милосердя.
Класична весільна вишивка виконується нитками одного кольору.
На щастя, на долю!