Откройте свой Мир!

СУРА 68 ЧАСТЬ ПЕРВАЯ

(1) Нун-буква. И записью и тем, что пишут клятва!
(2) Не ты охвачен бесом по милости Господней (необъятной)!
(3) И не иссякнет для тебя награда (и как она приятна)!
(4) Великим нравом обладаешь ты.
(5) Ты увидишь и они, (и станет понятно),
(6) В ком из вас безумие (было вероятно).
(7) Истинно Господь твой знает сбившихся, и знает идущих по Его пути.
(8) И тем, кто не поверил, не поддавайся ты.
(9) Они бы хотели, чтоб ты не противился, и они бы отнеслись халатно.
(10) И не поддавайся ничтожному, чьи клятвы пусты,
(11) Клеветнику, разносящему сплетни (для вражды),
(12) Препятствующему Добру, беззаконнику, тому, чьи поступки дурны,
(13) Тому, чьи действия грубы, а после этого низки,
(14) Хоть у него сторонники, а карманы деньгами полны.
(15) Когда ему читают знаки Наши, он говорит: «Благодаря сказаниям древних они сочинены»
(16)Мы поставим ему клеймо на рыло его (за слова, адекватно).
(17)Мы испытали их, подобно испытанию владельцев сада, когда те поклялись, что утром соберут плоды,
(18) Не захотев воздать хвалу, (что было б благодатно).
(19) Когда же спали - налетел на сад от Господа тайфун (внезапно).
(20) Наутро сад стал землею пустоты.
(21) И утром звали, (не зная постигшей беды):
(22) «Ступайте на участок, если хотите собрать плоды»
(23) Они отправились, шепча между собой (отвратно):
(24) «Пускай сегодня не входит к вам туда достигший бедноты».
(25) И стали сердиться они.
(26) Когда ж увидели свой сад, сказали: «Ведь, что мы сбились - (нам понятно).
(27) Напротив! Мы лишены плодов - (невероятно)!»
(28) Лучший средь них промолвил: "Что Бога восхвалить должны - не я ли говорил вам внятно?"
(29) Они сказали: "Господу хвала! Деяния наши злом омрачены".
(30) И стали упрек бросать друг другу (безрезультатно).
(31) Они сказали: "Горе нам! Произвол вершили мы.
(32) Возможно, Господь наш заменит сад лучшим, чем он. Ведь с просьбой к Господу мы возвращаемся обратно".
(33) Таково страдание. Страдание ж Последнего мира больше, если б знали они (знатно)!


Тимур Джумагалиев - ответственный за перевод.

Обсуждение здесь:
http://blogs.mail.ru/mail/timjum/369691C599B070A7.html

Всем привет! Поздравляю с 1 апреля! Это замечательный день шуток, веселья и хорошего настроения! Какой Вы знаете самый быстрый способ поднять настроение? По-моему стоит посмотреть хотя бы один ролик с животными и на лице появляется улыбка или даже начинается смех! Всем отличного настроения!

Посмотрите, как искусно ведет себя кот-провокатор

А этот медведь умеет стесняться! Вы такого никогда не видели!

Самое лучшее видео с животными, КВН, бытовые приколы Вы найдете на bestprikol.com - каждый день новое видео!

Привет, Друзья! Вы любите животных? Кого: кошек, собак, попугаев или енотов? Все они очень милые и забавные, а еще с ними очень смешные ролики получаются, которые поднимают настроение даже самым зачерствевшим скептикам. Например, с котами можно сиграть в наперстки:

Попугаи – супер прикольные! Водят котов за усы и поют на украинском:

А таких любвеобильных Вы еще невидели:

Правда, попадаются и мегаупрямые:

А есть животные-воришки. Их остерегайтесь:

Но все они прикольные! Кто Вам больше понравился?

СЛУШАТЬ ПЕСНЮ

СЛУШАТЬ ПЕСНЮ

Какие черновицкие фасоны,
Сегодня нам фасонить не с руки –
Дарю Вам - ЧЕРНОВИЦКИЕ РИНГТОНЫ,
Простые буковинские звонки!

РИНГТОНЫ - СЛУШАТЬ И СКАЧАТЬ

СЛУШАТЬ ПЕСНЮ

СМОТРЕТЬ, СЛУШАТЬ, ЧИТАТЬ - ЗДЕСЬ:

http://chernovtsy1.narod.ru/

Всем, выросшим в черновицких двориках!
Живая концертная запись.

УВЕЛИЧИТЬ

ДРУГИЕ ПЕСНИ

ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ

ИНТЕРНЕТ-ПРОЕКТ КНИГИ С ВИДЕО - И АУДИОИЛЛЮСТРАЦИЯМИ



ЧИТАТЬ

Австрійців у Чернівцях зустріли добром і добром же проводили через сто з гаком років, лишивши себе усе добро, австрійцями побудоване. Добро австрійське лишилося у вигляді чудової європейської архітектури, слова «файно», і парку Шиллера за австрійським театром. У спадщину сучасним чернівчанам лишилося також єврейське добро – у вигляді вулиць Шолом-Алейхема, Штейнбарга і Сіді Таль, звички відповідати питанням на питання та калинівських торгівельних навичок…

Старі чернівецькі легенди оповідають як в наших краях добро завжди перемагало зло. Так, згідно легенді, приблизно 150 років тому, міщанин Арсеній Бейцуняк висувався на бургомістра і проголосив своєю програмою творити добро. Програма обіцяла захищати добрих чернівецьких торговців, підприємців і дівчат легкої поведінки від злих митників, податковиків та австрійських жовнірів. Арсенію протистояв дехто Франц Байдикобитко, який обіцяв створити зле митникам, податковикам і жовнірам. А саме – заборонити їм оподатковувати митом торговців, підприємців і - найзліше - заборонити навіщати дівчат легкої поведінки. Незважаючи на фактичну тотожність передвиборчих програм кандидатів, вказані дівчата проголосували все ж за доброго Арсенія, і їхні голоси виявилися вирішальними. Свій вибір дівчата пояснили, тим, що зла жовнірам не бажають, а потребують лише обмеження їхнього надмірного рукоприкладства. З того часу ексклюзивне чернівецьке добро впевнено панує у місті…

ЭМИЛЬ КРУПНИК, ВЕЧЕРНИЙ КИЕВ

В детстве жил в Черновцах, учился в школе интернат № 2 на роще.
Хотел поискать однакласников. Но в одноклассниках при поиске такой школы нет.
Может она теперь как то по другому называется? или вообще закрыта?
кто знает? подскажите.
 

Що таке гумор по-чернівецькі? Відповідь проста – щось схоже на гуцульські придибашки з румунським акцентом та єврейською інтонацією. Коли вуйка Гриця у високому путильському Межигір‘ї питали за життя юні етнографи, він відповідав:

- Я жив спочатку в Австро-Угорщині, потім – у Румунії, після того – у Радянському Союзі, а заре - в Україні живу…

- То ж ви, вуйку багато мандрували?

- Та ні, ніколи з села не виїжджав…

Так само – Мірча Аронович Заремба, корінний чернівецький могікан, хто пам‘ятає.

Колись у розпалі застійних радянських часів до Чернівців приїхав Брєжнєв. Вийшов з аеропорта – нікого немає, ніхто не зустрічає високого гостя. Під‘їхав 11-й автобус, пустий, лише водій за кермом, мовчить як партизан. Брєжнєв сів у автобус, їде. Місто пусте – ні душі на вулицях. Виходить на зупинці Гоголя, прямує до будинку, де жив тоді перший секретар обкому партії. Там, міліціонер-охоронець, звичайно.

- Що трапилось, де люди?, - питає Брєжнєв

- Не знаю, - каже сержант

- А ну бери пістолета та стріляй уверх!, - командує Брєжнєв

Стріляє. У відповідь – тиша.

- А ну ще раз!

Стріляє ще раз.

І тут у будинку напроти повільно відкривається вікно, висовується Мірча Аронович Заремба і питає:

- Чого стріляєш? Шо, м‘ясо привезли?

- Ні, - каже сержант, - Брєжнєв приїхав!

- Так ти шо, не міг з першого разу влучити?


А ось сучасне, про блондинок по-чернівецькі:

Читала журнал про косметику. Ну цей, “Тіні забутих предків”.

І таки цікаво ще жити в Чернівцях! Баба Фрозина, яка торгує біляшами в районі вул. Шкільної оголосила нову акцію: "Купи чотири біляша і збери кота", Переможцям - безкоштовне турне по лікарнях Буковінській і Фастівській! Акція діє до 32.06.2010 року. На даний момент переможців доки ще немає, оскільки не всім щастить натрапити на біляш з м'ясом усередині!
Втім, пік чернівецького гумору, зазвичай, приходиться на новорічні свята.

Щоб приїхати до буковинського містечка Вашківці 13 січня увечері або 14-го вдень, треба мати певну мужність та почуття гумору.

Бо коли ваш транспорт на дорозі зупинять «даїшники» підозрілої зовнішності з червоно-синіми носами і, погрожуючи жезлом, вимагатимуть хабаря, треба не сердитися (мовляв, поспішаю), а всміхнутись і підтримати гру. А ще краще — просто заплатити. При цьому, до речі, тверезий стан водія вам інкримінуватимуть як порушення правил тутешнього дорожнього руху.

Однак, незважаючи на все, закликаємо:

Чернівчани! Робіть добрі справи, особливо на Новий рік, Різдво, та й не тільки. Бо бути добрим чуйним і завжди в доброму ГУМОРІ – оце справді, по-чернівецькі!

Вийшло так, що останню чверть минулого століття Чернівці щиро дарували світу… чернівчан. Талановитих і веселих, роботящих та справних. Питання – де більше чернівчан – у світах, чи у місті не таке вже і жартівливе.
Усе почалося з масової єврейської еміграції 70-х років. Тоді Чернівецькій ВВіР постійно вигравав соцзмагання з міськвиконкомом по кількості зданих державі квартир.
А в самому ВВіРі, кажуть, висів плакат з хрестоматійними рядками поета-співця революції Маяковського:
Отечество славлю, которое есть,
Но трижды – которое будет!
Тоді зібрався до еміграції навіть корінний чернівецький могикан Мірча Аронович Заремба. Його викликали до КГБ, намагаючись відрадити від цього кроку.
- Думаєте, вам там буде добре, Мірче Ароновичу?, - питав червонопикий товариш майор, - Знаєте, як кажуть, добре там, де нас немає!
- Ось-ось, я і їду туди, де вас немає!

ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ

ТВОРЧЕСКИЙ ПРОЕКТ

Меня воспитывали дед и бабушка - люди классической культуры. Такого уровня классичности и консерватизма уже много лет не встретишь. Дед признавал МУЗЫКОЙ исключительно классику - советскую эстраду нашего детства - Пьеху, Магомаева, Татляна, считал пошлостью, которую стыдно слушать воспитанному человеку. Такого же мнения был о джазе. С трех лет сажал меня возле радиолы и заставлял слушать Моцарта, Баха, Бетховена... Я ненавидел их, открыл для себя прелесть классики лишь лет в 25...
А в это время, в Черновцах моего детства из каждого второго окна звучали одесские незамысловатые песенки. Те же мотивы неслись из ресторанов по выходным, вместе с фрейлехсами - "Лимончики", "Жил на свете Хаим", "Поспели вишни"... Это так гармонировало с колоритной русско-идиш-румынско-украинской речью наших двориков, куда я в детстве убегал от дедовых уроков французского и классической музыки...

ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ

Ми з вами – чернівчани – приречені торгувати, на заздрість навколишнім містам і селам. Бо вже 600 і один рік юрмимось на перехресті торгівельних шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину.
Перші письмові згадки про нормальні місця містять відомості про собори та університети, у нас – таке: «У Чернівцях вози не перевіряти, достатньо того, хто купець завіряє, що він не має заборгованого товару: куниць, срібла, воску та добрих коней місцевою породи Від воза з рибою платиться також мито, також як і від остальних».
Минуло вже більш ніж пів тисячоліття, а ми все платимо і платимо мито…
Коли на початку австрійської доби герцог Карл фон Енценберг запросив сюди купців з усієї Австро-Угорщини для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю, він явно гадки не мав, що ті лишаться назавжди. І по сьогодні у Чернівціях, хто не гендлює, той не їсть. Точніше, їсть, але не часто, п‘є, але не коньяк.
Ще наприкінці 70-х у культових кав‘ярнях Чернівців тусувалися творці і фарци. Сьогодні велика частина тусувальників відвалила за кордони. Там вони перестали творити і фарцювати, а зайнялися справами більш серйозними – пашуть з ранку до ночі на ударних будівлях капіталізму.
Тому, життя поступово сповзло униз, до Пруту, де розкинувся широко Калинівський ринок – мегагендлярське юрмище часів та народів. Останні 15 років, відчуття – Чернівці сонні, спорожнілі, а на Каліні життя б'є ключем. Кого по голові, кому – в голову, кому ще куди.
Ринок постав з масового човникування на початку 90-х, коли СРСР вже не стало, а Євросоюзу ще не було. Вчорашні іженери і викладачі вузів, загнавши куди подалі інтелігентські рефлексії, їздили до Польши і Румунії, де пластикові скатерті і праски обмінювали на заслинені злоті і леї, які потім перетворювалися на зеленуваті портрети американських президентів. Потім, долаючи сором, вийшли на місцевий ринок, та так там і залишилися…Сьогодні, це місто у місті, в якому своя неповторна вдача та гумор.
- У вас смородина чорна?
- Ні, червона.
- А чому така біла?
- Бо зелена.
А якщо ви захочете позичити сто гривень у баби Домки, яка продає насіння біля ринкового офісу «Приватбанку», то вона скаже вам, що в неї з банком – угода: Приватбанк не продає насіння, а Домка не видає кредитів…
Коротше, істина проста – базар годує, поїть і вдягає місто.
Декому це не подобається. Мовляв, місто-естет, місто-свято, якому присвячували вишукані есе, спростилося, перемістившись на базар майже цілком. Залишки колись гордої чернівецької інтелігенції звично морщать ніс – торгаші, споганили місто, наліпили свої ментально-торгашеські фасони, вбилі-зарізали високу культуру… Коли запитуєш, про яку культуру йдеться, мало хто пригадає містичні осяяння Целана, неквапливу прозу Рози Ауслендер або станси Альфреда Маргул-Шпербера. Зате, захлинаючись від ностальгії, розкажуть, як провінційна публіка заповнювала щовечора Кобилянську… Чи варто ностальгувати за плітками, чутками та іншими мансами-романсами? Доки гендлюємо – живемо, а доки живемо – є шанс, що висока чернівецька культура повернеться! А куди ж їй дітися?

Найромантичніша з міських легенд розповідає про чисте кохання міщан Петра Дубогриза і Домки Файнмедхен. Вони любили один одного так файно, що парою милувалося все місто.

СЛУШАТЬ

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ЗАПИСЬ ПЕСНИ ВОЗМОЖНА С ВАШЕЙ ПОМОЩЬЮ

Пусть покинут Вас тревоги,
И болезни, и невзгоды,
Безнадега отойдет.
А желанная надежда
Вас по жизни поведет.
Пусть Вас бизнес увлекает
И достаток прибавляет.
И удача тоже ждет
В этот добрый Новый год!